У якомусь царстві, у якомусь володарстві…
Сценарій шкільного КВК
(Унизу під сценою стоїть піч. На сцені – казкові декорації. Звучить музика, починається казка.)
Ведучий. У якомусь царстві, у якомусь володарстві жив собі Коша Кощієвич. Жив він собі, поживав, капості всілякі потроху робив. Здавалося б, усе в нього було: і замок у лісі непрохідному, і велик «шестисотий» триколісний з автопілотом, і аудіо- відеотехніки, що лиш душа забажає, та ось сумно йому було, і край…
Одного разу надавився він по телеку фільмів усіляких та й вирішив іти по світу щастя свого шукати, а то тут, у лісі темному, ще триста років сидітимеш і що, скажіть, висидиш? Ну, бояться всі! Ну, поважають! (Запитання до залу.) Чи, може, ні? Ну, на різні там гульки кличуть. Так це ж поки. А там, дивись, і забути можуть. І що тоді робити? Ні друзів, ні дружини, ні маленьких капосних кощійчиків – зовсім нікого. Сам-один, як перст!
Отак подумав він, подумав та й вирушив у дорогу дальню та небезпечну…
День ішов Коша чи два, а чи й місяць, та тільки стомився. І лише-но хотів перепочити, аж дивиться – стоїть він на роздоріжжі. Розбігаються дороги, як три величезні гадюки, у різні боки, і хто його знає, по якій іти далі?
(Посеред дороги лежить камінь. На ньому написано: «Направо підеш – розлуку знайдеш, прямо підеш – любов свою знайдеш, наліво підеш – на КВК потрапиш.»)
Ведучий. Довго думав Коша, куди б йому податись, і вирішив піти-таки направо…
Ведучий.
За горами, за лісами,
За широкими морями,
Проти неба на землі,
Чи у місті, чи в селі,
Чи в темниці, чи в світлиці,
А була собі дівиця.
А була вона ж яка –
Не красива, а гидка,
Косоока і кирпата,
Кривонога і горбата…
Як доведеться подивиться –
В сні страшному не присниться!
Цю дівицю з сну страшного,
Летаргічного якогось,
Це створіння із мощей
Розбудити мав Кощей.
На «красу» цю подивиться,
Закохатись й ожениться…
Чи такого не буває?
Казка все на світі знає!
(На сцені темно. Декорації печери. Далеко в глибині трохи освітлюється свічками. Там стоїть ліжко. На ньому спить якась дівка. Звучить повільна сумна музика. Коша роздивляється навкруги – не може зрозуміти, куди він потрапив.)
Коша.
Тю, куди це я попав?
І, напевно, я пропав!
Що це там за страшні лиця?
Це для мене не годиться!
Де я? Скаже хтось мені?
Ліз по скелі я три дні,
Потім брів я по пустелі,
Ох, деньочки невеселі!
А тепер куди подіться?
Ну і де вже та дівиця?...
Ведучий.
А на ліжку сном дитини
Спить така-сяка людина.
І хропе вона й сопить,
І повискує, й свистить.
І здається, що крізь сон
Десь заводять грамофон…
Коша.
Прокидайся, любов, моя,
Вже прийшов до тебе я.
Ну скажи ти хоч слівце
Та відкрий своє лице
В цю хвилину дорогу…
Ведучий. А дівка ні гу-гу!
(Далі йде віночок пісень. Під час звучання на сцені виконується пантоміма.)
Коша.
Від напруги – гаряче,
Навіть лисину пече.
Що ж мені тепер робити?
Чи тікати, чи любити?
Не сиділось в ріднім домі,
Видно, гріш мені ціна!
Аж пітнію, як згадаю,
Що вона – моя жона…
(Задкує, показуючи на дівку.)
Дівка.
Вмію все я і без няньки,
Вік у мене – хоч куди!
Або будеш цілувати,
Або так у РАГС веди!
Коша.
Де взялась оця зараза?
Дайте швидко протигаза!
Відійди, а то вкушу!
(Вбік до глядачів.)
Зараз я на її вуха буду вішати лапшу…
Дівка. Може, ти у себе – влада, я ж отут і дурню рада!
Коша.
Ти собі отут мовчи,
Їж печені калачі!
Йди до себе у світлицю…
Ведучий. Коша так навчав дівицю!
Коша.
Поки ти будеш чекати,
Піду дозволу спитати,
Щоб з тобою ожениться…
Ведучий.
Тай утік він від дівиці…
Повернувсь мерщій на шлях
І від радості закляк.
Коша.
Ледь не влип, бо та дівиця
Хтіла вже зі мной жениться…
Помолюся я зараз Богу
Й іншу виберу дорогу…
Дія ІІ
(Коша знову прочитав надпис на камені, що стояв на роздоріжжі, і вирішив іти прямо, бо «…прямо підеш – любов свою знайдеш…»)
Ведучий.
В небі зіроньки сіяють,
Місяць на хмарках гойдають…
Вітер у дуду гуде,
Коша ж наш по лісі йде.
Забруднився, обірвався,
Біг, що навіть не спинявся,
За примарою отою,
Що усі зовуть любов’ю.
Він ішов все прямо й прямо
Й вийшов просто на галявину.
Не палац побачив він,
А будиночок чудний.
Ну, такий, що, скажем, так,
Ще й на курячих ногах.
І жила в нім не бабуся,
А Яганія, Ягуся.
І така вона хороша,
І така вона ж хороша,
І така вона ж пригожа,
Білолиця і рум’яна,
Ніби сонце ясне, гарна.
Не ловив наш Коша гав,
Гордо голову підняв…
Коша.
Як життя-буття, сестричко?
Дай напитися водички!
Що новенького, скажи,
Де спинитись, підкажи!?
Ведучий.
А Ягуся зашарілась,
Враз хустинкою накрилась.
Коша хоч не мільйонер,
А перспективний кавалер!
В дім швидесенько зайшла
І водички принесла,
Засвітила в домі свічку,
Розпалила хутко пічку.
Гостя в хату запросила
І до столу припросила:
До узвару і млинців,
До гарячих пирогів.
Ягуся.
Ти хоч, Кошо, зостанься зі мною,
Ти зостанься зі мною, Ягою!
Будем вкупочці ми поживати
І у лісі грибочки збирати.
Буде весело нам і не пусто,
Бо кругом тута нечисті густо.
Говорю тобі я зарані…
Буде добре тобі у Яганії!
Коша.
Коша добре роздивився,
До Ягусі придивився.
Серце тьохнуло, мов птах,
Коша лиш промовив: «Ах!...».
Далі як було і де,
Діло, скажем, молоде…
Тільки Коша рано-вранці
Знов кудись в дорогу йде…
Не хвилюйтесь, він родину
Йде просити на гостину,
Щоб весілля тут справляти,
Веселитись і співати…
Дія ІІІ
(По дорозі додому Коша вирішує повернути ще на одну дорогу, щоб знайти музик на весілля. Він опиняється на сцені, де виступає команда КВК. Коша спочатку спостерігає за ними збоку, а згодом підходить ближче.)
Ведучий.
Сміху й жартів тут доволі.
Що ж це тут святкують в школі?
То сміються, то читають,
То танцюють, то співають,
То кричать гуртом: «Ура!»,
Що ж це в них така за гра?
Коша так метикував,
Що робити – він не знав.
Любо на усіх дивиться,
Тут такі щасливі лиця!
Тільки він не знав пока,
Що потрапив на КВК.
(Далі Коша приєднується до команди, викрнує разом із нею завдання. Після закінчення гри звучить фінальна пісня на мотив «Віва, Вікторія» з репертуару Кіркорова.)
Ми прийшли, прийшли усі сюди,
Щоб разом із вами поруч йти,
Дарувати щоб свою любов
І до вас приходить знов і знов.
І мріє зараз кожна дитина,
Щоб розквітала кожна країна,
Щоб розквітала рідна земля!
Приспів:
Хай вам щоранку,
В будень чи свято
Сонечко світить!
Хай вам завжди
Лагідно й щиро
Всміхаються діти!
Хай вам в житті
Людського тепла
Буде багато!
Хай навіть будень
У вашім житті
Буде схожим на свято!