Газета «Психолог» видавництва «Шкільний світ»

Всеукраїнська газета для психологів, учителів, соціальних педагогів. Виходить 2 рази на місяць. Обсяг 120 сторінок.

https://www.osvitaua.com/ps/#psg

Світлана Капкович,

психолог ДНЗ № 72, м. Київ;

Олена Кепканова,

завідувач НМЦ практичної психології

і соціальної роботи

ІППО Київського університету

імені Бориса Грінченка
Конфлікти та шляхи їх подолання

Що таке конфлікт? Які є засоби його аналізу та регулювання? Як уникнути конфліктної ситуації? Відповіді на ці та інші запитання шукайте в статті.

Ще античні філософи вважали конфлікти важливим атрибутом суспільного життя та роз­витку, Так, наприклад, Геракліт писав, що саме негативні наслідки зіткнень і воєн змушують лю­дей шукати миру й прагнути його [4, 7].

У сучасному суспільстві тема набула акту­альності після оприлюднення деяких даних про факт, що знаряддя страти, які використо­вуються в конфліктних ситуаціях, еволюціону­ють значно швидше, аніж можливість людини контролювати цю ситуацію. Відомий австра­лійський учений, лауреат Нобелівської премії К. Лоренц зазначив: «Є всі підстави вважати внутрішньовидову агресію найбільш серйозною небезпекою, яка загрожує людству в сучасних умовах культурно-історичного й технічного розвитку».

Конфлікти — соціальне явище. Із ними ми часто стикаємось у повсякденному житті, по­стійно відчуваємо на собі відголоски глобальних суспільних конфліктів. Можливість загальної гармонії інтересів — це лише міф.

Не обминають вони й педагогічне середови­ще. Конфлікти у сфері педагогічної взаємодії тіс­но пов'язані із сімейними конфліктами та обу­мовлені розвитком конфліктності особистості, її впливу на інших. Конфлікти в педагогічному середовищі псують психологічний клімат, впли­вають на емоційний стан, настрій кожної сторо­ни і, відповідно, на навчально-виховний процес [4,31].

У таких випадках до роботи над конфлік­тною ситуацією залучається не лише психолог закладу, а й директор. Саме вони мають право брати на себе функції посередників (медіаторів) у конфліктах між батьками й педагогами, між педагогами й адміністрацією, між самими пе­дагогами. Від їхнього рівня компетентності за­лежить ефективне для обох сторін розв'язання конфлікту. Тому необхідно докладніше вивчати це яви­ще, учитися креативно підходити до розв'язання конфліктів.

Закономірності виникнення, розвитку, завер­шення конфліктів, а також принципи, способи та прийоми їх конструктивного регулювання ви­вчає наука конфліктологія.

Слово «конфлікт» у перекладі з латинського сопfliktus означає «зіткнення». «Короткий психо­логічний словник» (1985 р.) визначає конфлікт як зіткнення протилежно-спрямованих, несумісних одна з одною тенденцій у свідомості окремо взя­того індивіда, у міжособистісних стосунках інди­відів або груп людей, пов'язане з гострими емо­ційними переживаннями. [4, 11].

Від початку вивчення цього складного психологічного явища не згасають суперечки про те, що таке конфлікт — добро чи зло.

Одні психологи стверджують, що конфлікт — це добро, оскільки він:

• 
  допомагає виявити проблему та різні точки зору на неї, знаходити різні підходи до її усунен­ня;
  
• 
  сприяє підвищенню ефективності діяльнос­ті;
  
• 
  іноді може об'єднати колектив проти зовніш­нього тиску.
  

Прибічники іншої точки зору стверджують, що конфлікт — це зло, тому що він:

• 
  веде до погіршення соціально-психологічного клімату в колективі;
  
• 
  підвищує невротизацію людей, веде до стре­сів;
  

• відволікає увагу від виконання службових обов'язків багатьох людей [5, 539],

На нашу думку, сенс мають обидві точки зору. Справа лише в тому, як буде вирішено конфлікт. У першому випадку мова йде про наслідки конструктивного розв'язання кон­флікту, у другому — про наслідки деструктив­ного. У будь-якому разі конфлікт — це протиріччя, а протиріччя — рушійна сила прогре­су.

Завдання медіатора — навчитися й уміти будь-який, конфлікт перетворювати на конструк­тивний, робити правильні висновки, щоб сприя­ти розвитку обох сторін.

Для цього насамперед необхідно знати при­чину конфлікту. Розглядаючи причину, багато непорозумінь можна попередити шляхом під­вищення рівня загальної психологічної куль­тури всіх учасників навчально-виховного про­цесу. Із цією метою психолог проводить семінари-практикуми для батьків і педагогів, орга­нізовує круглі столи, виступає на батьківських зборах.

Конфлікти зумовлені різноманіттям про­фесійних обов'язків педагога. Усвідомлення неможливості однаково добре виконувати всі свої справи може призвести відповідального вчителя до внутрішнього конфлікту, втрати впевненості в собі, розчарування в професії.

Такий конфлікт є наслідком поганої організа­ції праці педагога. Подолати його можна шляхом вибору головних, але в той же час реальних і досяжних завдань, поєднанням раціональних засобів і методів їх розв’язання [4, 31].

Не всім конфліктам можна запобігти. Тому треба володіти прийомами конструктивного розв'язання конфлікту. Пропонуємо одну з форм запобігання конфліктній ситуації в педагогічно­му колективі.
Семінар-практикум

Тема: «Конфлікти та шляхи їхнього подолання».

Мета: уточнити поняття «конфлікт» стосовно діяльності педагогічних працівників і батьків; ознайо­митися з методами та прийомами керування кон­фліктом; з'ясувати суть понять «конфлікт», «ко­мунікативна компетентність», «креативність»; пояснити закономірності виникнення, розвитку, завершення конфліктів, а також принципи, способи та прийоми їх конструктивного регулювання; розвивати комунікативні навички; удосконалю­вати вміння креативного подолання конфліктів.

Форми проведення: фронтальна та групова інтерактивна (комбінована).

Обладнання: схема-плакат «Сітка Томаса-Кілменна», роздаткові фішки трьох кольорів, роздатковий матеріал із теорії й практики на кольорових аркушах паперу, ко­льорові маркери, фліп-аркуші ватману, призові фішки, магнітні дошки, магніти, картки із за­вданнями та з описами проблемних ситуацій, магнітофон, касета із записом пісні-гри М. Шутя «Десять бананів».

Розгорнутий план роботи

І. Вступ

1. Оголошення теми й завдань семінару-практакуму.

2. Актуальність теми, мотивація діяльнос­ті.

Можливість виникнення конфлікту існує в усіх сферах. Незалежно від нашого бажання, вони не­минучі. У роботі практичного психолога в закладах освіти є напрями профілактики конфліктів і допомоги в конфліктах, що виникають серед пе­дагогічних працівників, батьків та адміністрації. Обов'язком психолога є робота з цими ланками навчально-виховного процесу.

Докладно вивчає конфлікт, його походження, види, причини, структуру, способи врегулюван­ня наука конфліктологія. Ми розглянемо лише практичний аспект міжособистісних конфліктів у роботі психолога й торкнемося засад керування конфліктом:

• 
  як запобігти конфлікту;
  
• 
  як себе поводити в ході конфлікту;
  
• 
  як креативно завершити конфлікт.
  

Ці завдання відображені в плані розгляду теми (на дошці).

План розгляду теми

1. 
   Основні поняття.
   
2. 
   Причини конфлікту.
   
3. 
   Шляхи запобігання конфлікту.
   
4. 
   Шляхи виходу з конфлікту.
   
5. 
   Стилі поведінки в конфлікті.
   
6. 
   Практична робота.
   
7. 
   Висновки після конфлікту.
   

II. Теоретична частина

1. Організація діяльності.

• Оголошення правил групової роботи.

Правила групової роботи

1. 
   Цінувати час.
   
2. 
   Виявляти доброзичливість один до одного.
   
3. 
   Правило «піднятої руки».
   
4. 
   Будь-які ідеї та пропозиції беруться до ува­ги.
   

• Перерозподіл учасників на групи.
Учасники діляться на три групи за кольором роздаткових фішок.

• Додаткова мотивація активності.

За кожну відповідь, пропозицію, інший про­яв активності учасник отримує фішки актив­ності, які складає у фонд групи (коробка для фі­шок). Група, яка отримає найбільше таких фішок, у кінці семінару-практикуму під час підбиття підсумків нагороджується спеціальним призом за активність.

• Називання груп і захист проектів за інструк­цією психолога.

Групи повинні придумати й написати на арку­шах паперу назви своїх груп, вибрати представ­ників від груп для захисту назви. На обговорення дається 1 хв.

2. Актуалізація опорних знань. Метод «Моз­ковий штурм».

Групи дають відповіді на запитання психолога, звертаються до плакатів з основними поняттями, що опрацьовуються під час розгляду питань.

- Що таке конфлікт? (Конфлікт — це про­тиріччя, що потребує негайного розв'язання; за С. І. Ожеговим, зіткнення, непорозуміння, супе­речка.)

- Що таке креативність? (Креативність —це творчий дух, потенціал індивіда, його творчі здібності, що виявляються в мисленні, почут­тях, спілкуванні.)

3 . Робота з новою інформацією.

• Визначення проблеми для обговорення, Роздавання за вибором груп карток з основними питаннями.

Картка 1

Причини конфлікту

Які причини конфлікту ви виділили б як типо­ві? Чому люди сперечаються?

Картка 2

Шляхи запобігання конфлікту

Як креативно запобігти конфлікту? Що б ви робили самі чи як би радили іншим (вихователям, учителям, батькам) себе поводити, щоб запобігти конфлікту?

Картка З

Шляхи виходу з конфлікту

Як креативно подолати конфлікт? Як ви ви­рішуєте протиріччя, виходите зі складних ситу­ацій непорозуміння? Які прийоми та способи ви б радили педагогам, щоб вдало розв'язати конф­лікт?

• Обговорення питань у групах. Створення проектів.

На це завдання дається 10 хв.

Захист проектів та обробка запропонованої психологом інформації на роздаткових аркушах ватману.

Учасники груп порівнюють отриману різними шляхами інформацію:

• 
  причини конфлікту;
  
• 
  шляхи запобігання конфлікту;
  
• 
  шляхи виходу з конфлікту.
  

4. Фізкультхвилинка.

Жестова музична гра «Десять бананів» на роз­виток уваги, слухового сприймання, слухо-зорово-моторної координації та повторення зворот­ного рахунку від 10 [7,125].

5. Сприймання нового матеріалу.

Стилі поведінки в конфлікті

Коли ви знаходитеся в ситуації конфлікту, для ефективного розв'язання проблеми необ­хідно вибрати певний стиль поведінки, урахо­вуючи свій особистий стиль, стиль поведінки інших людей, а також який стиль поведінки буде найраціональнішим у даній ситуації. Пра­вильний вибір стилю поведінки в конфлікті — необхідна умова вибору стратегії розв'язання конфлікту.

Конфлікт — це протиріччя, а протиріччя — рушійна сила прогресу

Існують п'ять стилів поведінки в конфлікті:

• 
  конкуренція;
  
• 
  співробітництво;
  
• 
  уникання;
  
• 
  пристосування;
  
• 
  компроміс.
  

Статистика свідчить, що люди частіше для досягнення мети обирають стиль конкуренції — 90 % і лише 2—3 % — співробітництво. Кожному стилю відповідає певна стратегія виходу з конф­лікту.

Докладно це питання вивчали англійці К. У. Томас і Р. X. Кілменн у 1972 р. Розуміння сво­го та інших людей стилю поведінки в конфлікті вони виклали системно у вигляді схеми.

Ш. Практична частина

1. Визначення свого стилю поведінки в кон­флікті.

Стиль своєї поведінки можна визначити за тестом Дж. Г. Скотта..

Форма проведен­ня — фронтальна.

2. Розв'язання проблемних ситуацій.

Форма проведення — групова.

• 
  Розподіл ситуацій (по одній на групу),
  
• 
  Обговорення (10 хв).
  
• 
  Захист проектів.
  

Приклади ситуацій

1. 
   Уранці мама приводить доньку-першокласницю в школу і, не привітавшись, заявляє вчите­леві: «Ви зовсім не займаєтеся з моєю дитиною. Вона вдома вивчила всі букви й цифри, тож ви, мабуть, вважаєте, що непотрібно на неї зверта­ти увагу. Я — теж педагог, і мені незрозуміло, чим ви тут займаєтеся з дітьми». Що має відповісти вчитель?
   
2. 
   Батьки хлопчика, який навчається в 2-му класі, розлучені. Мама кожного дня наполегли­во просить не віддавати дитину батькові й дуже незадоволена, коли той приходить і забирає хлопця з групи продовженого дня. Що робити вчителеві?
   

3) До вчителя математики підійшла мама п'ятикласника й з образою та обуренням заяви­ла: «Мій син учора зізнався, що ви його обізвали! Навіщо ви обзиваєте мою дитину «бовдуром»? Ви ж учитель і повинні сіяти розумне, добре, вічне?» Що відповісти вчителеві, якщо він не обзивав учня?

4) На прогулянках ГПД учень 3-го класу ніяк не хоче слухати вчителя: він гасає шкіль­ним подвір'ям, стрибає по клумбах, штовхає однокласників, вигукує образливі прізвиська, стає ініціатором конфліктних ситуацій. Упро­довж довгого часу вчитель шукав до нього під­хід, прагнув прищепити кращі риси та мане­ри. Коли терпець увірвався, педагог зважився після оголошення позитивної інформації про дитину порекомендувати звернути увагу на поведінку хлопця на вулиці, у дворі, удома. У відповідь почув грубий докір: «Мій син — дуже вихований, обдарований, а Ви просто нагово­рюєте на нього!» Що має відповісти на це вчи­тель?

IV. Заключна частина

1. Підбиття підсумків.

Визначення переможця та нагородження групи-переможця.

2. Рефлексія.

Письмово на аркушах паперу учасники ін­дивідуально відповідають на запитання психо­лога:

- Чи дізналися ви щось нове?

- Чи стане вам у пригоді отримана інформа­ція?

- Які у вас є побажання щодо покращення організації та подання інформації?