Тема 1

Перевірте свої знання про стилі сучасної української літературної мови , продовживши речення або вставивши потрібні слова.

1. 
   Усе багатство національної мови увібрав у себе …
   

Формування громадської думки – це призначення … . Природна безпосередність мовців, просторічні елементи спілкування характеризують … . У текстах указів, законів, постанов ми маємо справу з … . Характер, логіка викладу матеріалу, тверджень визначають … .

2. 
   Метою мовлення … стилю є повідомлення про результати досліджень. Регулювати офіційно-ділові відносини – мета мовлення … стилю … передбачає як мету мовлення обстоювання і пропаганду суспільно-політичних ідей тощо. Настрої, думки, почуття людей відтворюються за допомогою художніх образів, і це є метою мовлення … стилю.
   
3. 
   Діловий стиль позбавлений … . Офіційно-діловому стилеві властиві … . Лексика ділового стилю мовлення вживається у … .
   

• 
  Пояснити значення слова діловий у поданих словосполученнях, дібравши до нього синоніми. Діловий стиль – Ділова людина – Ділова пропозиція – Діловий вигляд – Ділові відносини – Ділові кола – Ділова бесіда – Ділові папери – Діловий лист – Діловий ліс – Ділове мовлення Ділова зустріч –
  
• 
  По групувати подані слова і словосполучення за сферами вживання: побутові стосунки, наука, техніка, офіційно-ділові відносини, громадсько-політичне життя, мистецтво слова.
  

Ясночолий, мітинг, національно-культурне відродження, офіційна особа, граматичні засоби, сонцепоклонник, порозумітися, на громадських засадах, ринкова система, економічний розвиток, теплі стосунки, договірний процес, капітал, ніжний погляд, духовне багатство, культура мовлення, кухоль води, високі договірні сторони, політична оцінка, дійти згоди, стилістичні засоби, офіційне повідомлення, липа шелестить, дати прочухана, контроль за виконанням, громадська думка, твір мистецтва, важливі чинники.

• 
  У поданому тексті виправити стилістичні помилки. Виписати слова, які належать до офіційно-ділового стилю.
  

З дальніх часів прийшли до нас різні види документів, з допомогою котрих ми пізнаємо історію своєї країни, її героїчне минуле, з`ясовуємо особливості побуту народу, правові форми та етнічні норми стосунків між суспільством і державою, відносин між окремими особами.

Необхідність у складанні документів виникає одноразово з появою писемності. Нагальна потреба в укладенні різноманітних документів (угод, договорів, тестаментів) викликає появу писемності як засобу фіксації і збереження державної і приватної документації.

З розвитком писемності ділові папери стали засобом фіксації та передачі інформації.

• 
  Станьте учасником діалогу, відповідаючи на подані запитання.
  

• 
  У якому із стилів найповніше реалізується професійна компетентність, значення справи, ділові якості і т.ін.?
  
• 
  Який із стилів сучасної української літературної мови є одним із найдавніших? Доведіть свою думку.
  
• 
  У яких видах творів реалізується офіційно-діловий стиль?
  
• 
  Для яких стилів характерні терміни, фразеологія, стандартні синтаксичні конструкції, професійні жаргони, емоційно забарвлені слова, суспільно-політична лексика?
  
• 
  Які види творів допоможуть вам дати оцінку фактам, подіям, людям тощо? Де ви їх опублікуєте? Який стиль реалізує ваші можливості?
  
• 
  У якому стилі можливе поєднання елементів усіх стилів літературної мови?
  

Тема 2

• 
  Підготувати усні повідомлення про історію розвитку діловодства за поданим планом.
  

1. 
   Виникнення справочинства.
   
2. 
   Актове діловодство.
   
3. 
   Приказне діловодство.
   
4. 
   Колегіальне діловодство.
   
5. 
   Виконавче діловодство.
   
6. 
   Діловодство в Україні.
   

• 
  Пояснити значення слів. що вживаються в офіційно-діловому стилі й визначають його особливості.
  

Діловодство, документ, документація, документування, документообіг, ділові папери.

• 
  Укласти тлумачний словничок застарілих слів – назв документів.
  

Едикт, загад, петиція, правда, приказ, по меморій, реляція, рескрипт, справоздания, супліка, універсал, устав, циркуляр.

• 
  Записати назви документів, прийнятих:
  

23 червня 1917 р. - … 16 липня 1917 р. - … 20 жовтня 1917 р. - … 22 січня 1918 р. 16 липня 1990 р. - …24 серпня1991 р. - …

• 
  Перевірте свої знання з історії виникнення документів.
  

1. 
   Розвиток політичної думки Україні після 1917 р. дають змогу простежити такі документи:
   

а)укази;

б)циркуляри;

в)постанови;

г)універсали;

2. 
   На другому військовому з’їзді в Києві Володимир Винниченко виголосив
   

а)Перший універсал;

б) Другий універсал;

в)Третій універсал;

г)Четвертий універсал.

3. 
   Який універсал порушив питання про автономію України?
   

а)Перший;

б) Другий;

в)Третій;

г)Четвертий.

4. 
   Українську Народну Республіку проголосив
   

а)Перший універсал;

б) Другий універсал;

в)Третій універсал;

г)Четвертий універсал.

5. 
   Повна самостійність і незалежність УНР була проголошена … універсалом.
   

• 
  Зазначити правильний варіант відповіді. Інші варіанти переробити відповідно до встановлених критеріїв класифікації документів.
  

1. 
   За найменуванням – особові (офіційні);довідково-інформаційні, обліково-фінансові та ін.
   
2. 
   За походженням – внутрішні, зовнішні.
   
3. 
   За місцем виникнення – службові (офіційні), особисті.
   
4. 
   За призначенням – заява,довідка,протокол, лист та ін.
   
5. 
   За напрямом – для загального користування, таємні, цілком таємні.
   
6. 
   За формою – рукописні, відтворені механічним способом.
   
7. 
   За терміном виконання – тимчасового (до … років), тривалого (понад … років), постійного зберігання.
   
8. 
   За ступенем гласності – оригінали, копії.
   
9. 
   За стадіями створення – вхідні, вихідні.
   
10. 
    За складністю – прості, складні.
    
11. 
    За терміном зберігання – звичайні, безстрокові, термінові, дуже термінові.
    
12. 
    За технікою відтворення – стандартні (типові), індивідуальні (нестандартні).
    

Тема 3

• 
  Перевірте знання ділових термінів, дібравши до визначень назви з довідки.
  

1. 
   Організація роботи з документами та діяльність щодо створення документів - …
   
2. 
   Основний вид писемного ділового мовлення, спосіб доказу - …
   
3. 
   Окремі елементі документа - …
   
4. 
   Сукупність елементів, розміщених у певній послідовності, - … .
   
5. 
   Аркуш паперу з друкованим заголовком установи або з частково надрукованим текстом, призначений для документів, - ….
   
6. 
   Група реквізитів та їх сталих частин, відтворена на бланку документа як єдиний блок, - ….
   
7. 
   Відтворена від руки або в друкованому вигляді авторська праця, документ, головний його елемент - … .
   
8. 
   Логічні частини головного елемента документа - … .
   
9. 
   Назва будь-якого документа його частини, журналу, статті - … .
   
10. 
    Прізвище, ініціали, написані власноручно підтекстом як свідчення авторства - … .
    
11. 
    Невеличкий гумовий чи металевий предмет з вирізаними на ньому знаками для відбиття на папері, що засвідчує правильність, чинність документа - …
    
12. 
    Календарний час якої–небудь події, позначка на документі про час (рік, число, місяць) його написання - … .
    
13. 
    Основний вид документа, перший і єдиний його примірник - … .
    
14. 
    Точне відтворення першого примірника - … .
    
15. 
    Відтворення частин документа - … .
    
16. 
    Членування тексту на складові частини, графічне відокремлення однієї частини від іншої - … .
    
17. 
    Відступ на початку першого рядка кожної частини документа - … .
    
18. 
    Система умовних знаків або сигналів для передавання відомостей - … .
    
19. 
    Печатка, штемпель із зображенням чийого–небудь підпису або іншого рукописного тексту, а також відбиток такого підпису чи тексту на документі - …
    
20. 
    Напис на документі, який засвідчує, що його перевірила офіційна особа; відмітка на закордонному паспорті про дозвіл в’їзду, виїзду, перебування на території іншої держави - … .
    
21. 
    Покажчик, список імен, назв, перелік чого-небудь; умовне позначення, здебільшого сполучення чисел або літер - … .
    
22. 
    Напис службової особи на документі, у якому міститься коротке рішення з приводу викладених у цьому документі питань - … .
    
23. 
    Другий примірник документа, який видається у разі втрати першого - … .
    
24. 
    Реквізит, який не вживається лише у листах - … .
    
25. 
    Особа, організація, установа, яка надсилає документи, - … .
    
26. 
    Особа, організація, установа, на адресу яких надсилають документи, - … .
    

Довідка. Формуляр, код, реквізит, підпис, текст, бланк, індекс, назва документа, віза, дата, заголовок, діловодство, штамп, документ, печатка, адресат, адресант, гриф, рубрикація, оригінал, дублікат, копія, вступ, доказ, закінчення, витяг, абзац, резолюція.

• 
  Перевірити правильність формулювання основних вимог до написання документів. У разі потреби відредагувати.
  

Документ має юридичну силу у відповідності з чинним законодавством.

Реквізити розташовуються у певній послідовності.

Подається назва виду документа.

До складу дати входять: число, місяць, рік.

До складу підпису входять: прізвище, ім’я, по батькові.

При складанні текстів документів слід дотримуватися таких правил.

Треба віддавати перевагу складним реченням. Відмітка про виконання вміщується в лівій частині. Кожний елемент реквізиту друкують з нового рядка.

• 
  Дати відповіді на запитання.
  

Чи доводилося вам писати документи− Які саме − Що було найважчим у складанні тексту документа

Яким реченням ви надавали перевагу

Які стійкі сполучення вживали, пишучи документи

Чи траплялися в текстах документів відхилення від норм літературної мови Наведіть приклади. Чим засвідчують і затверджують документи Деякі документи підписує не одна, а декілька осіб. Які це документи В одних документах поштова адреса зазначається після назви установи й прізвища службової особи, в інших – перед прізвищем особи. Від чого це залежить Який реквізит є найважливішим у документах і чому

ТЕСТ

• 
  Визначте правильні варіанти відповідей.
  

1. Назва установи відтворюється на бланку

а) у повному розгорнутому вигляді;

б) у скороченому вигляді

2. Дату підписання документа ставлять

а) під текстом зліва;

б) під текстом справа;

в) у лівій верхній частині;

г) у правій верхній частині.

3. Дата записується

а) цифровим способом;

б) словесно-цифровим способом.

4. Підписують

а) перший примірник документа;

б) перший екземпляр документа;

в) другий примірник документа;

г) другий екземпляр документа.

5. Підписує документ

а) керівник установи;

б) бухгалтер;

в) заступник керівника;

г) головний бухгалтер.

6. Текст документа має такі логічні частини

а) вступ, головна частина, закінчення;

б) вступ, доказ, закінчення;

в) початок, основна частина, кінець.

7. На бланкові друкують

а) першу і другу сторінку;

б) першу, другу, третю сторінку;

в) тільки першу сторінку.

8. Якщо текст займає більше, ніж одну сторінку, то на другу сторінку

а) можна переносити сам підпис;

б) не можна переносити сам підпис.

• 
  Доповнити думку, пам’ятаючи про конкретні вимоги до документів.
  

Текст документа викладають, як правило, від … особи. Заяви, автобіографії, накази пишуть від … особи. На бланку друкується тільки … сторінка документа. Назва установи і структурного підрозділу подається у … відмінку. Найменування посади і прізвище подаються в … відмінку. У текстах документів не вживаються ….

• 
  Вказати рядок, у якому правильно подано всі іменники чоловічого роду в родовому відмінку однини:
  

а) індексу, формуляру, тексту, грифу, терміну;

б) документа, бланка, елемента, факса, заголовка;

в) шифру, підпису, коду, реквізиту;

г) гербу, підрозділу, оригіналу, способу, телеграфу;

д) виду, телефона, дублікату, витягу, протоколу.

• 
  Вказати, рядок у якому всі слова написано згідно з правилами правопису:
  

а) офіційно-діловий, документальність, реквізит, законодавство, розпорядження, індекс;

б) комюніке, розміщений, емблема, матеріально-фінансовий, візування, достовірність;

в) домовленість, примірник, конструкція, організаційно-розпорядчий, нумерація, оформлений;

г) рубрикація, класифікація, діловодство, положення, прізвище, ім’я, по батькові;

д) затверджений, машинописний, спілкування, інтонація, регламентованість, стандартизація.

Короткий виклад лекційного матеріалу
Лекція № 1

Культура професійного мовлення

План

1. 
   Мова і професія.
   
2. 
   Види усного спілкування за професійним спрямуванням.
   

Мова є однією з ознак сучасної нації. Мову створили люди, вони її розвивають, удосконалюють. Основна функція мови - бути засобом спілкування, збереження і передачі знань, взаємного розуміння. Мова - слово багатозначне. Сучасний тлумачний словник так пояснює основне значення його:

„Мова - це сукупність довільно відтворюваних загальноприйнятих у межах даного суспільства звукових знаків для об'єктивно існуючих явищ і понять, а також загальноприйнятих правил її комбінування у процесі вираження думок"

Мова - єдина - загальнонаціональна чи міжнаціональна. Мова спільна для всіх представників нації. Але мова живе тільки у мовленні, без нього вона буде мертвою.

Отже, мовлення - це практичне користування мовою в конкретних ситуаціях.

Українська мова є мовою національною спілкування в Україні, державною мовою (ст. 10 Конституції України, закон про мови в Україні).

Культура мови - наука, що вивчає нормативність мови, її відповідність тим вимогам, що ставляться перед мовою в суспільстві.

Культура мовлення - досконале володіння мовою, її нормами в процесі мовленнєвої діяльності.

Що означає знати мову професії.

Це - вільно володіти лексикою свого фаху, нею послуговуватися.

Мовні знання - один з основних компонентів професійної підготовки. Оскільки мова виражає думку, є засобом пізнання й діяльності, то правильному професійному спілкуванню людина вчиться все своє життя.

Знання мови професії підвищує ефективність праці, допомагає краще орієнтуватися в ситуації на виробництві та в безпосередніх ділових контактах.

Виховання культури мовлення - справа не лише вчителя словесника. Кожен учитель повинен володіти здоровим, неупередженим відчуттям мови (без архаїзаторства, примітивізму, пуризму), постійно стежити за змінами, які відбуваються в нормах вимови, наголошування, слововживання у зв'язку з глибшим вивченням загальнонародної мови. Треба вміти самому і навчити учнів уважно читати наукову, технічну, публіцистичну, художню літературу.

Мовний режим повинен бути єдиним для всіх шкільних підручників, усіх педагогів, мовним етикетом повинні володіти учні й учителі.

У наш час говорять не тільки про мовний етикет, а й про мовний стиль учителя. Його визначальними рисами є відповідність діючим нормам, бездоганне володіння мовними засобами, "секретами" виразного читання. Важливо, щоб у вчительському колективі панувала атмосфера доброзичливої уваги і до мовлення колег, і до мовлення учнів.

Учитель - особлива професія. І який би настрій не був у нього після розмови з адміністратором чи нетактовним батьком, у клас він мусить увійти вільним від цих вражень, зі світлим і доброзичливим поглядом, стриманим і настроєним на клас, на тему уроку.

Ні загравання з учнями, ні менторського тону! Творча, ділова, емоційно-динамічна обстановка в класі потребуватиме емоційно-експресивного мовлення. Тут треба остерігатися слів-паразитів і лексичних покручів (так от, так би мовити, так сказати, червоною ниткою, у дусі часу. Син свого часу)

Багатство й різноманіть мовлення вчителя - джерело збагачення мови учня, чистота й досконалість, образність мови учителя - запорука поваги учня до естетичних цінностей, створених засобами мови.

Мовлення вчителя повинно відзначатися такими ознаками:

1) Виразність - змістова, інтонаційна, візуальна;

2) Правильність - орфоепічна, граматична, орфографічна, пунктуаційна;

3) Чистота - що не допускає ультра пуризму (словникового, стильового чи колоритного);
МОВА ПРОФЕСІЇ

Мова як інструмент здобуття знань, як засіб життєдіяльності людини має велике знання. Вона обслуговує не тільки сферу духовної культури, а й пов'язана з виробництвом, з усіма його галузями, із соціальними відносинами, тому є елементом соціальної сфери. У сучасному житті по-новому розглядаються питання функцій мови. Колишній поділ на професії "інтелігентні" та "неінтелігентні" зникає. Основний критерій тепер - знання фаху, рівень опанування професійною термінологією, уміння спілкуватися у виробничо-професійній сфері. Науково-технічний прогрес, перебудова соціально-економічної й політичної системи в країні насичують нашу мову новими поняттями, термінами. Водночас із підвищенням рівня знань представників різних професій підвищуються й вимоги до їхнього професійного мовлення. Ми стали свідками народження нових професій і формування їх мови. У зв'язку з упровадженням української мови на підприємствах та в установах помітно збагачується словник різних професій новою науково-технічною, суспільно-політичною лексикою і термінологією. Що означає знати мову професії? Це знати спеціальну термінологію, особливості побудови синтаксичних конструкцій - тобто мати сформовану мовну компетенцію, доречно й правильно використовувати ці знання на практиці. Знання мови професії підвищує ефективність праці, допомагає краще орієнтуватися в складній професійній ситуації, у контактах з представниками своєї та споріднених спеціальностей.

Види усного спілкування за професійним спрямуванням:

1. 
   Доповідь.
   
2. 
   Бесіда.
   
3. 
   Телефонна розмова.
   
4. 
   Прийом відвідувачів.
   

ТЕЛЕФОННА РОЗМОВА

Одним з різновидів приватного мовлення, що стає все поширенішим з розвитком засобів комунікації, є телефонна розмова. Розмовляючи по телефону, співрозмовники не бачать один одного, тому виключається передача інформації через міміку, жести, вираз очей, вираз обличчя та ін. Телефонна розмова може бути офіційною й не­офіційною.

Основні вимоги до мовця, що говорить по телефону, такі:

1) Чіткість, чистота артикуляції, правильність дикції;

2)Середній за силою голос мовлення;

3) Лаконізм висловлювання, чіткість, виразність побудови фрази;

4) Темп мовлення — середній, тон — спокійний, ввічливий.

Службова телефонна розмова складається з таких компонентів:

Момент встановлення зв'язку: розпочинаючи розмову, треба назвати своє прізвище, ім'я, по батькові, а також сказати, від чийого імені ви говорите (установа, службова особа та ін.). У відповідь теж називають себе й установу, сторони обов'язково вітаються.

Виклад справи: його слід будувати чітко, стисло, без зайвих подробиць. Лаконізм тут досягається за рахунок детально продуманого переліку головних і другорядних питань, які вимагають короткої і конкретної відповіді. Розмова телефоном не повинна перетворюватися на монолог. Викладаючи проблему, слід передавати інфор­мацію частинами, по можливості частіше робити паузи.

Контрольні запитання

1. 
   Яка роль мови у професійному рості?
   
2. 
   Назвіть основні вимоги до мовлення
   
3. 
   Назвіть види усного спілкування за професійним спрямуванням
   

Домашнє завдання: Виконати самостійну роботу № 1.
Лекція №2

Лексичні норми СУМ в професійному спілкуванні

План

1. 
   Використання у професійному мовленні лексики за кількістю значень і співвідношенням змісту і форми.
   
2. 
   Номенклатурні та географічні назви в професійному мовленні.
   
3. 
   Скорочення в офіційних текстах.
   

Слововживання в офіційно-діловому мовленні має свої особливості:

4. 
   Використання тільки книжкової лексики.
   
5. 
   Умотивованість використання слів у тексті.
   
6. 
   Широке використання термінів,
   

4. Уникнення слів із кількома значеннями, якщо ж використовується
багатозначне слово-контекст повинен залишити одне значення.

5. 
   Вживання слів тільки в прямому значенні.
   
6. 
   Виправдане вживання іншомовних слів.
   
7. 
   Обґрунтовану використання неологізмів, за необхідності використання
   - пояснюється.
   
8. 
   Уникнення слів з емоційним забарвленням.
   

9. У певному тексті із синонімічного ряду використання одного із
синонімів.

Повторимо, що слова групуються за ознаками:

- за кількістю значень: однозначні та багатозначні.

Однозначні слова - терміни - спеціальні слова або словосполучення, що дають точне визначення чи пояснення предметам, явищам, діям з якої-небудь галузі знання - науки, культури, техніки, політики, економіки.

Діловому стилю притаманна термінологія, яка утворюється із активної лексики, запозичується з інших мов, утворюється за допомогою власних слів та іншомовних або із запозичених складників.

Значення термінів зафіксовані у державних стандартах, спеціальних словниках, довідниках. Ось чому вони і повинні вживатися тільки в зафіксованому значенні.

Виділяють основні групи термінологічної лексики:

1. 
   Математична
   
2. 
   Фізична
   
3. 
   Електротехнічна
   
4. 
   Радіотехнічна
   
5. 
   Літературознавча
   
6. 
   Лінгвістична
   
7. 
   Філософська
   
8. 
   Фінансова
   
9. 
   Хімічна
   

10. 
    Біологічна
    
11. 
    Медична
    
12. 
    Музична
    
13. 
    .Морська
    
14. 
    Залізнична
    
15. 
    Спортивна
    

Слід уникати використання застарілих, нестандартних термінів.

Інколи в офіційному мовленні вживаються багатозначні слова, тобто слова, які можуть вживатися як в прямому так і в переносному значенні ( кольоровий, ловити земля, команда). Значення слова перевіряємо за тлумачним словником, де в словниковій статті перше зафіксоване значення слова – пряме, інші – переносні. Багатозначне слово в діловому мовленні вживається тільки в прямому значенні. За співвідношенням змісту і зовнішньої форми слова групуються на групи :

• 
  синоніми
  
• 
  антоніми
  
• 
  омоніми
  
• 
  пароніми
  

Синоніми – це слова, відмінні одне від одного своїм лексичним складом, але близькі або тотожні за значенням.

Синоніми поділяються на групи :

1.Лексичні синоніми (відомий – видатний – славетний) відрізняються смисловими відтінками .

2.Стилістичні синоніми – це слова, що відрізняються стилістичним і емоційним забарвленням ( говорити – мовити – пророчити – верзти).

3.Абсолютні синоніми – зовсім не відрізняються значенням і в усякому контексті можуть вживатися без будь-якої відмінності (мовознавство-інгвістика).

Незнання синонімічних можливостей призводить до помилок. Деякі слова відрізняються лише префіксами.

Замісник

Заступник

Квиток, білет

Наступний? Подальший

Положення, становище, стан

Спиратися, опиратися

Суспільний, громадський

Тепер, зараз, нині, сьогодні

Велику групу лексики становлять пароніми – слова, досить близькі за звуковим складом і звучанням, але різні за значенням. Часто вони мають один корінь, а відрізняються лише суфіксом, префіксом , наявністю чи відсутністю частки «ся»

Незначна різниця у вимові паронімів спричиняє труднощі у їх засвоєнні, призводить до неправильної заміни одного слова іншим.

Адрес – адреса

Виборний – виборчий

Дипломат – дипломант – дипломник

Дільниця – ділянка

Деякі складні випадки запису географічних назв у професійному мовленні

Чимало труднощів у практичному мовленні виникає при вживанні назв, імен, прізвищ, поєднанні числівників з іменниками і в застосуванні логічних, пунктуаційних і технічних правил у писемному тексті.

Географічні назви. Географічні назви поділяються на власні і невласні. Невласні назви – це географічна номенклатура: місто, село, селище, хутір, гора, пагорб, хребет, долина, яр, річка, струмок, море, озеро, ставок. Власні географічні назви позначають єдині, індивідуальні реальні об’єкти: , Одеса, Чернівці; Дніпро, Псел, Прут; Саяни, Карпати, Альпи; Балхаш, Байкал. Чимало географічних назв передається словосполученням, порівн.: Нова Ушиця, Старі Бросківці, Великий Кучурів, Великий Токмак, Західна Європа, Північний Урал, Мінеральні Води,

Сухий Яр, Великі Луки, Біла Церква; Біле море, Ладозьке озеро, мис Дежнєва, мис Доброї Надії. Географічні назви здебільшого не перекладаються ( бо повинні виділяти один конкретний предмет з групи подібних). Вони транслітеруються ( напр.: Рим (італ. Кота), Неаполь (по-укр.мало бути Наполі), Алма-Ата, ( казах. Яблуневе), Аюдаг ( Ведмдь~гора), Вадул-Сірет та ін. Перекладаються тільки: а) номенклатурні слова (родові назви): гора, коса, затока, море, океан, півострів (напр.: Балканський півострів, Тихий океан, Аравійське море, протока Гудзон); б) слова на позначення сторін світу, що входять до складу власних назв: Західний Сибір, Південний Буг, Південна Кароліна, Північна Буковина, Північна Двина.

Основні правила написання географічних назв такі: р а з о м пишуться: 1) назви., у складі яких є сполучний звук (або флексії у ролі сполучного звука): Білозерськ, Верхньодніпровськ, Довгопілля, ­ Кам'яногірка, Красноводськ, Старокостянти-нів, Первомайськ, Червоногірка, Печиводи; 2) назви, які починаються компонентом східне-, західно-, північно-, південне-: Північно-донецький район, Західно казахстанська область, ПІвнічногорськ, Південнокримське шосе; окремо пишуться: 1) назви утворені поєднанням іменника з узгоджуваним препозитивним прикметником: Біла Церква, Нова Ушиця, Великі Луки, Малий Кучурів, Малі Вали, Зелений Клин; 2) назви, до складу яких входять числівники: Перше Садове, Засілля Перше; 3) назви, що складаються з імені і прізвища: селище Лев Толстой, село Івана Франка; через дефіс пишуться: 1) назви з інверсованим прикметником: Кам'янець-Подільський, Рева-Руська, Могилів- Подільський, Харків-Товарний, Одеса-Товарна, Гожув-Великопольський, Переяслав-Хмельницький; 2) назви, що складаються з двох іменників або прикметників, поєднаних без сполучного звука: Глинськ-Загора, Дубчик-Маківка, Ельзас-Лотарингія, Мекленбург-Шверін; 3) усі неслов’янські власні назви, які складаються з двох або кількох слів (незалежно від того, до якої частини мови вони належать): Монте-Карло, Сату-Маре, Улан-Батор, Віла-Реал; 4) назв, які починаються словами: Сан-, Сант-, Санки-, Санта-, Сен-, Сент-, Нью-, Іст-, Вест-,: Сан-Маріно, Сан-Паулу, Сант-Яго, Сен-Анн, Нью-Йорк, Вест-Індія, Іст-Лондон, Санки-Пельтен, Сан-Фраціско; 5) назви, які закінчуються словами – сіті (місто), рівер (річка), фіорд, стріт (вулиця), сквер(бульвар) та ін.: Оклахом-сіті, Фолл-рівер, Грін-рівер, Уолл-стріт, Сахо-сквер, Бонна-фіорд; 6) назви, утворені від імені і прізвища або від двох імен: Івано-Франківськ, Михайло-Коцюбинське, Дмитро-Варварівка; 7) складні географічні назви без сполучного звука: Пологи-Вергуни, Пуща-Водиця, Гски-Бершадь; 8) назви (слов’янські та іншомовні), утворені за типом прийменникових і сполучникових поєднань, у тому числі з іншомовними службовими словами: Ростов-на-Дону, Новосілки-на-Дніпрі, Комсомольськ-на-Амурі, Яр-під-Зайчиком, Камінь-на-Обі, Слов'янськ-на-Кубані, Під-Дубом, Під-Гаєм; Ла-Манш, Ель-Ман-сура, Ріо-де-Жанейро, Бург-ель-Араб.

Щодо відмінювання, то всі географічні назви відмінюються, але не всі змінюються. Не змінюються іншомовні назви на –е, -о, -у, -ю, -а, -і (окремі); Лідице, Фрунзе, Туапсе, Улан-Уде, Рамбуйє, Порт-Луї, Нікарагуа, Семуа, Папуа, Сан-Франциско, Хельсінкі, Капрі, Тбілісі. Прийменникові конструкції-назви відмінюються в першій частині (з Комсомольськом-на-Амурі, у Франкфурті-на-Майні, Новосілки-на-Дніпрі). Назви з початковими компонентами Спас-, Усть-, соль-, відприкметниковими іменниками на –ово-, -ево-, (-єво), -іно, (-їно), побудовані як прикладки, утворені від імені та прізвища або двох імен., змінюються в другій частині (Усть-Абакана, Спас-Клепікам, Соль-Ілецьку, Івано-Франківську, Михайло-Коцюбинським, Орєхово-Зуєва, Ільмень-озером, Сапун-горі, але Московою-рікою, Амуром-рікою). Інші назви-сполучення змінюються в обох частинах (Кам'янця-Подільського, Петропавловську-Камчатському, Білою Церквою, Новою Ушицею).

Іншомовні назви із закінченням на приголосний змінюються в другій частині (Улан-Батора., уенос-Айресі, Іст-Лондону (-ові), Лос-Анжелесом.

Усі географічні назви ставляться в тому відмінку, якого вимагає контекст. Географічні назви, вжиті без номенклатурного слова, обов’язково змінюються, а вжиті з номенклатурною назвою (що практикується частіше), яка виражає синтаксичні зв’язки в реченні, географічні назви здебільшого змінюються, але часом подаються в початковій формі.

Скорочення слів і словосполучень в офіційно-діловому стилі

Види скорочень:

• 
  звукові – утворені від початкових звуків слів у словосполученні;
  
• 
  буквені – утворені від початкових букв слів у словосполученні;
  
• 
  складові (частинкові) – утворені за допомогою певних частинок слів чи словосполучень
  
• 
  комбіновані (змішані) – утворені за допомогою поєднання попередніх способів.
  

Особливості скорочування в ділових текстах

• 
  відання переваги загальноприйнятим, стандартним скороченням;
  
• 
  уникання одно звучності з іншими абревіатурами, на благозвучності, появи бажань асоціацій;
  
• 
  уникнення скорочень у назвах держав, найвищих державних посад, звань, закладів;
  
• 
  уникнення скорочень назв посади, звання, організацій в час звертання до особи;
  
• 
  пояснення новоутвореного скорочення ( за першим разом використання потрібно назвати повну форму);
  
• 
  уникнення службових слів ( прийменників і сполучників);
  
• 
  невикористання скорочення одиниць виміру, фізичних одиниць, знаків %, №, якщо вони без цифр і не в таблицях ( за винятком фізичних одиниць у формулах);
  
• 
  уникнення «авторських» скорочень;
  
• 
  зниження офіційності тексту через велику кількість скорочень у ньому.
  

Контрольні запитання

1. Яка різниця між багатозначними словами та омонімами?

2. Терміни та їх ролі у професійному мовленні.

3. Особливості правопису номенклатурних та географічних назв у професійному мовленні.

4. Особлиивості скорочення слів в офіційному мовленні.

Домашнє завдання: виконати самостійну роботу № 2.

Лекція № 3

Документи щодо особового складу. Резюме, розпорядження. Довідково-інформаційні документи. Етикет ділового листування. Організаційні документи

План

1. Документ та його складові.

2. Правила оформлення документу.

3. Укладання документів щодо особового складу.

4. Укладання автобіографії та резюме.

5. Етикет ділового листування.

6. Укладання організаційних документів.

Документ – це матеріальний об’єкт, що містить у зафіксованому вигляді інформацію, оформлений у заведеному порядку й має відповідно до законодавства юридичну чинність.

Текст – висловлювання, яке складається з кількох речень, має певну змістову й структурну завершеність, містить певний обсяг фактів, певну інформацію, текст ділиться на абзаци, що логічно пов’язані одним з одним.

Текст ( за способом викладу матеріалу)

Розповідь	Опис	Роздум - міркування
Послідовність викладу подій автобіографія, протокол, звіт	Характеристика явищ через перерахування ознак, властивостей Звіт, акт, наказ, постанова	Спосіб викладу, при якому логічно послідовний ряд визначень, суджень і висновків розкриває внутрішній зв'язок явищ Доповідна записка, заява, договір і т.д.

При складанні документів слід дотримуватися таких правил:

13. 
    Текст викладати від третьої особи. Наприклад: Комісія ухвалила…; Інститут просить…; Ректор клопочеться…
    

Від першої особи пишуться заяви, автобіографії, доповідні й пояснювальні записки, накази.

14. 
    Не вживати образних виразів, емоційно забарвлених слів і синтаксичних конструкцій.
    
15. 
    Уживати стійкі (стандартизовані) сполучення типу: відповідно до, у зв’язку, згідно з, необхідний для, в порядку.
    
16. 
    Використовувати синтаксичні конструкції типу: Доводимо до Вашого відома, що…; Нагадуємо Вам, що…; Підтверджуємо з вдячністю…; У порядку обміну досвідом…; У зв’язку з вказівкою…; Відповідно до попередньої домовленості…; Відповідно до Вашого прохання…
    
17. 
    Дієприслівникові звороти вживати на початку речення: враховуючи…; беручи…; розглянувши…; вважаючи…
    
18. 
    Використовуючи мовні засоби, що відповідають нормам літературної мови і зрозумілі для широкого читача.
    
19. 
    Уживати прямий порядок слів у реченнях (підмет передує присудкові; означення – перед означуваними словами; додатки – після керуючого слова; додатки - після керуючого слова; вставні слова на початку речення).
    
20. 
    Щоб не виявляти гостроти стосунків з партнером, активну форму дієслів слід заміняти на пасивну. Наприклад: Ви не висловили свої позиції – Вами ще не висловлені позиції..
    

Якщо ж важливо вказати на конкретного виконавця, то тоді треба вживати активну форму: Університет не гарантує…

21. 
    Уживати інфінітивні конструкції: створити комісію; відкликати працівників…
    
22. 
    У розпорядчих документах слід вживати дієслівні конструкції у формі наказового способу: Наказує…; Пропоную…
    
23. 
    Використовувати скорочення слів, складноскорочені слова і абревіатури, які пишуться у діловодстві за загальними правилами: р-н, обл., км, канд.. філол.. наук.
    
24. 
    Віддавати перевагу простим реченням. Використовувати форми ввічливості за допомогою слів: шановний, високошанований, вельмишановний, високоповажний..
    

Реквізит – це сукупність обов’язкових даних у документі, без яких він не може бути підставою для обліку й не має юридичної сили.

При оформленні документів використовується такий склад реквізитів:

1 – Державний;

2 – емблема організації;

3 – зображення нагород;

4 – код організації;

5 – код документа;

6 – назва міністерства чи відомства;

7 – назва підприємства (установи, організації, фірми);

8 – назва структурного підрозділу;

9 – індекс підприємства зв’язку, поштова та телеграфна адреса, номер телетайпа (абонентського телеграфу), номер телефону, номер рахунку в банку;

10 – назва виду документа;

11 – дата;

12 – індекс (вихідний номер документа);

13 – посилання на індекс та дату вихідного документа;

14 – місце складання чи видання;

15 – гриф обмеження доступу до документа;

16 – адресат;

17 – гриф затвердження;

18 – резолюція;

19 – заголовок до тексту;

20 – позначка про контроль;

21 – текст;

22 – позначка про наявність додатка;

23 – підпис;

24 – гриф погодження;

25 – візи;

26 – відбиток печатки;

27 – позначка про завірення копії;

28 – прізвище виконання та номер його телефону;

29 – позначка про виконання документа та направлення його до справи;

30 – позначка про перенесення даних на машинний носій;

31 – позначка про походження.

Робоча площа документа – це площа уніфікованої форми чи бланка документа, призначена для заповнення основними реквізитами.

Береги документа – це площі, призначені для закріплення документа в технічних засобах зберігання, а також для нанесення спеціальних позначок та зображень.

ГОСТ 6.38 – 90 встановлено такі розміри берегів формуляра – зразка:

• лівого – 20мм (8 пробілів);

• правого – не менше ніж 8мм (3 – 4 пробіли);

• верхнього – не менше ніж 10мм (3 – 4 інтервали);

• нижнього – не менше ніж 8мм (2 – 4 інтервали).

Однак на практиці здебільшого дотримуються розмірів берегів відповідно до старого ГОСТ 6.39 – 72 “Унифицированные системы документации. Система организационно – розпорядительной документации. Формуляр – формуляр ”.

• лівого – (відповідно до ГОСТ 9327-60 “Бумага и изделия из бумаги”) 35мм (13 пробілів);

• правого – не менше ніж 8мм (3 – 4 пробіли);

• верхнього – 20мм (4 – 5 інтервалів);

• нижнього – не менше ніж 19мм (для формату А4)

Не менше ніж 16мм (для формату А5).

Формуляр документа – сукупність реквізитів, розташованих у певній послідовності на бланку.

Формуляр – зразок – це модель побудови однотипних документів.

ДСТУ 4163 – 2003 Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно – розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів поширюється на організаційно – розпорядні документи. Цей Державний стандарт України установлює:

• 
  склад реквізитів документів;
  
• 
  вимоги до змісту і розташування їх;
  
• 
  вимоги до бланків оформлювання документів;
  
• 
  вимоги до документів, що їх виготовляють за допомогою друкувальних засобів.
  

У різних типах документів склад реквізитів неоднаковий і він залежить від змісту, призначення і способу оброблення документа. Кожному реквізиту відведено певне місце, що робить документи зручними для зорового сприйняття, спрощує їх опрацювання.

Класифікація документів за призначенням:

• 
  організаційні документи ( інструкція, положення, правила, статут);
  
• 
  документація щодо особового складу ( особовий листок з обліку кадрів, заява, автобіографія, резюме, характеристика, накази щодо особового складу, трудова книжка);
  
• 
  довідково – інформаційні документи ( службові листи, прес – реліз, стаття, анотація, адреса, телеграма, телефонограма, факс, довідки, службові записки, протокол, витяг з протоколу, резолюція, звіт, план, оголошення, повідомлення про захід );
  
• 
  документи з господарсько – договірної діяльності ( договір, контракт, трудова угода);
  
• 
  обліково – фінансові документи (таблиці, список, перелік, накладна, акт, доручення, довіреність, розписка).
  

Необхідно звернути увагу, що мова ділових паперів стандартизована. Засобами стандартизації мови ділових паперів є:

2. 
   Ключові слова (назви документів: наказ, контракт, довіреність; особові форми дієслів: прошву, наказую, затверджую, пропонуємо; загальні назви суб’єктів домовленостей). Зверніть увагу на такі пари суб’єктів домовленостей:
   

Клієнт – Банк

Банк – Підприємство

Брокер – Клієнт

Виконавець – Замовник

Орендар – Орендодавець

Працівник – Адміністрація

Замовник – Генпідрядник

Покупець – Продавець

Працівник – Роботодавець

Наймодавець – Наймач

Позивач – відповідач

3. 
   Типізовані словосполучення (фразеологічні сполучення), так звані мовні кліше: встановити контроль, надати допомогу, заходи для посилення боротьби із злочинністю, продуктивність праці. Причина появи кліше – частотність і повторюваність ситуацій. Мовні кліше мають – інформативно - необхідний характер. Таке використання готових мовних формул доцільне і не свідчить про бідність офіційно – ділового стилю, а визначає його характерні риси.
   

Розрізняють іменні та дієслівні мовні кліше (залежно від головного слова): звітні збори, атестаційна характеристика, порядок денний, докладати зусиль, доводимо до Вашого відома, підбивати підсумки.

4. 
   Типові речення. Наприклад, у договорі про купівлю – продаж майна обов’язковим є таке речення: До укладання договору об’єкт продажу нікому не проданий, не заставлений, у спорі і під забороною (арештом) не перебуває.
   

Автобіографія – це опис свого життя.

Реквізити автобіографії:

1.Назва документа.

2. Прізвище, ім’я, по батькові.

3. Дата народження.

4. Місце народження.

5. Відомості про навчання ( повне найменування всіх навчальних закладів, у яких довелося вчитися).

6. Відомості про трудову діяльність ( стисло, в хронологічній послідовності назви місць роботи й посад).

7. Відомості про громадську роботу ( всі її види).

8. Стислі відомості про склад сім’ї ( батько, мати, чоловік, дружина, діти).

9. Дата написання й підпис автора.

Автобіографія – обов’язковий документ.

Примітка: при влаштуванні на роботу роботодавці вимагають резюме. Тому на уроці доцільно ознайомити учнів з поняттям “резюме” та навчити його складати.
Контрольні запитання:

- Що таке діловий папір?

- Назвіть основні властивості офіційно - ділових паперів

- Які вимоги ставляться до документів ?

- За якими ознаками здійснюється класифікація ділових паперів?

- Які вимоги ставляться до тексту ділових паперів?

- Назвіть основні типи текстів документів , наведіть приклади до кожного з них.

- У чому виявляється стандартнісь ділових паперів?

- Назвіть ступені стандартизації та регламентації документів ,визначте їх суть;

- Розкажіть про основні реквізити ділових паперів у такій послідовності:

а) назва реквізиту та його суть;

б) призначення;

в) види;

г) вимоги до оформлення;

д) наведіть приклади.

Література

1. Головач А.С. Образцы оформления документов.- Донецк. -1996

2. Коваль А.П. Ділове спілкування.- К.-1992

3.Коваль А.П. Культура ділового спілкування.- К-1982.

4. Марахова А.Ф. Мова сучасних ділових документів.-К-1981.

5. Молдованов М.І., Сидорова Г. М. Сучасний діловий документ.-К-1992.

6. Паламар Л.М.,. Кацавець Г.Н. Мова ділових паперів.-К-1993.

7. Рахманин Л.М. Стилистика деловой речи и редактирование служебних документов-М-1973.

8. Словник іншомовних слів За ред. О.С.Мельничука.-К-1985.

Резюме – це документ, в якому подаються короткі відомості про навчання, трудову діяльність та професійні успіхи й досягнення особи, яка його складає.

Його ще називають CV ( “сі - ві”, curticulum vital, що на латині означає “шлях життя” ).

Пам’ятайте: вдало написане резюме допоможе вам отримати особисту зустріч з роботодавцем, але ще не роботу.

Отже, ваша основна мета – домогтися того, щоб у роботодавця з’явилося бажання зустрітися з вами особисто.

Резюме має бути лаконічним, правдивим і невичерпним. Складаючи резюме, ви маєте відокремлювати не те, що ви хочете отримати і що вас цікавить особисто, а те, що ви можете запропонувати роботодавцю, яку користь матиме фірма від вас, чому саме ви є найкращою кандидатурою на заміщення вакантної посади.

Розрізняють два стилі викладу інформації в резюме: європейський та американський.

Особливістю європейського стилю викладу є те, що подаються відомості про дату і місце народження, родинний стан та використовується хронологічний порядок викладу інформації про освіту та досвід роботи.

Американський “стандарт” вимагає зворотного порядку і спочатку називається посада, яку ви обіймаєте зараз, а потім інші посади, які ви займали до цього.

Реквізити резюме

1. 
   Назва документа.
   
2. 
   Прізвище, ім’я, по батькові особи, яка складає резюме.
   
3. 
   Мета складання резюме.
   
4. 
   Дата і місце народження.
   
5. 
   Родинний стан.
   
6. 
   Досвід роботи.
   
7. 
   Освіта ( випускникам і студентам цей пункт доцільно подавати перед досвідом роботи).
   
8. 
   Додаткова інформація ( знання мов, уміння працювати на персональному комп’ютері, наявність водійських прав).
   
9. 
   Контактний телефон.
   
10. 
    Дата заповнення.
    

Аби досягти успіху, під час складання резюме рекомендують дотримуватися таких правил:

1. 
   Формулюють свою мету зрозуміло, чітко, дохідливо.
   
2. 
   Намагайтесь вживати якомога більше фахових слів, що відповідають посаді, яку ви хочете обійняти. Уникайте деталізації подаючи відомості про досвід роботи.
   
3. 
   Для кожного конкретного конкурсу складайте окреме резюме.
   
4. 
   Намагайтесь не вживати такі слова, як “Я”, “Ми”. Замість них вживайте на початку речення активні дієслова: організував, був учасником, створив, керував, вивчав, допоміг, обізнаний.
   
5. 
   Не подавайте в резюме неправдивої інформації.
   
6. 
   Не надсилайте своєї фотокартки, якщо цього спеціально не передбачено.
   
7. 
   Не вказуйте розмір заробітної платні.
   
8. 
   Для передруку резюме використовуйте якісний папір стандартного розміру. Зовнішнє оформлення резюме має забезпечити максимально комфортне його прочитання. Обов’язково виділіть необхідні заголовки.
   
9. 
   Якщо ви обіймаєте не надто високу посаду, то під час складання резюме краще зосередитись на великому досвіді роботи й набутих навичках.
   

Пам’ятайте! Із тексту резюме має вимальовуватися образ автора – досвідченого фахівця, надійного, чесного працівника.

Заява – це офіційне повідомлення в усній або письмовій формі, в якому викладається певне прохання.

У заяві реквізити розташовують у такій послідовності:

1. Праворуч вказується назва організації чи установи, куди подається заява (адресат).

2. Нижче у стовпчик – назва професії, місце роботи, прізвище, ім’я, по батькові, адреса того, хто подає заяву ( якщо заява адресується до тієї організації, де працює автор, не треба зазначати домашню адресу, а достатньо назвати посаду й місце роботи чи структурний підрозділ).

3. Ще нижче посередині рядка пишеться слово “заява” з великої літери й не ставиться крапка.

4. З великої літери й з абзацу починається текст заяви, де чітко викладається прохання з коротким його обґрунтуванням.

5. Після тексту заяви ліворуч вміщується дата, а праворуч підпис особи, яка писала заяву.

У складній заяві також подаються відомості про те, які саме документи додані до заяви на підтвердження правомірності висловленого в ній прохання.

Контрольні запитання:

1. Назвіть типи документів за призначенням?

2.Яка різниця між резюме і автобіографією?

3. Назвіть довідково-інформаційні документи.

Домашнє завдання: виконати самостійні роботи № 6, 7.
Контрольні запитання

1. Що таке документ?

2. Особливості класифікації документів.

3. Які вимоги ставляться до тесту ділових паперів?

4. Назвіть основні типи текстів документів, наведіть приклади до кожного з них.

5. У чому виявляється стандартність ділових паперів?

6. Назвіть ступені стандартизації та регламентації документів, визначте їх суть;

7. Розкажіть про основні реквізити ділових паперів у такій послідовності:

а) назва реквізиту;

б) призначення;

в) види;

г) вимоги до оформлення;

д) наведіть приклади.

Література

1. Головач А.С. Образцы оформления документов. - Донецьк. - 1996.

2. Коваль А.П. Ділове спілкування. - К. - 1992.

3. Коваль А.П. Культура ділового спілкування. - К. - 1982.

4. Марахова А.Ф. Мова сучасних ділових документів. - К. - 1981.

5. Молдованов М.І., Сидорова Г.М. Сучасний діловий документ. - К. - 1992.

6. Паламар Л.М., Кацавець Г.Н. Мова ділових паперів. - К. - 1993.

7. Рахманин Л.В. Стилистика деловой речи и редактирование служебных документов. - М. - 1973.

8. Словник іншомовних слів/За ред. О.С. Мельничука. - К. - 1985.

9. Хазін М.А., Бойко М.Д., Співак В.М. Кримінально-процесуальні акти дізнання та попереднього слідства: Зразки документів. - К. – 1996

Матеріали до проведення практичних занять

• 
  Виправити помилки, допущені у вживані прийменникових конструкцій.
  

Згідно поданої заяви. Відповідно з інструкцією. Не дивлячись на зміни у регламенті. Комісія по складанню проекту постанови. У відповідності з наказом. По закінченню зборів. Заходи по дотриманню чинного законодавства. Згідно до запропонованого списку. У залежності від виду документа. По формі документи бувають стандартні і індивідуальні. Тексти документів складаються по затвердженій формі.

• 
  З дужок дібрати потрібні префікси до дієслів у поданих реченнях.
  

Вказується назва організації, що (по-, при-, ви-, наді-) слала документ. Документ датується днем його (на-, від-, під-,) писання або (за-, під-,) твердження. Цей реквізит (в-, по-,) казує на назву міста чи населеного пункту, де (по-, ви-, на-,) дано документ. Під час підписання документів колегіальних органів (по-, за-, ви-) значаються обов’язки осіб, що (на-, під-, від-, до-) писали документи. Кожний службовий документ, незалежно від (при-, на-, по-) значення й виду, має заголовок.

• 
  Зробити правильний вибір, підкресливши потрібне слово.
  

(Особовий, особистий) підпис. Перший (примірник, екземпляр) документа. Бланки (вміщують, містять) трафаретний текст. (В залежності, залежно) від виду документа. Реквізити (розташовані, розміщені) у певній послідовності. Строки (зберігання, збереження) документів. (Завірити, засвідчити) підписом. Текст (поділяється, розділяється, ділиться) на логічні частини. Документи (виконують, здійснюють) (офіційну, офіціальну), ділову функції. Після затвердження документ (набуває, набирає) юридичної сили. Було (призначено, назначено) (прийомний, приймальний) день.

• 
  Скласти словосполучення з поданими словами, зважаючи на відмінності значень, що їх виражає закінчення родового відмінка.
  

Рахунка – рахунку; органа – органу; акта – акту; елемента – елементу; типа – типу; терміна – терміну; апарата – апарату; оригінала – оригіналу; папера – паперу.

• 
  Переписати текст, правильно наголошуючи кожне слово. Виписати слова з подвійним наголосом. Поставити потрібні розділові знаки, яких бракує в тексті. Проблема створення, систематизації та уніфікації документів набула особливої актуальності в наш час тому, що, по-перше, сфера ділового спілкування поповнилася багатьма новими документами, по-друге, традиційні документи оновлюють свої характеристики (зміст, функцію, адресата і т. ін.). Ці зміни в свою чергу зумовлені об’єктивними чинниками:
  

а) надаванням українській мові статусу державної мови;

б) необхідність переходу на вивчення діловодства української мовою;

в) розвитком ринкових відносин в економіці тощо.

• 
  Поставити наголоси в поданих словах. Рукописний, безстроковий, ознака, позначка, реквізит, надходження, підрозділ, номенклатура, порядковий, стандарт, комюніке, різновид, типовий, запитання, адресний, джерело, обмін, текстовий, відомості, приклад.
  

Матеріали для індивідуальної роботи на практичних заняттях
Відредагувати подані тексти
Картка № 1

Життя не дуже пестило нашу мову по шляху до утвердження її у різних сферах спілкування: то не було умов для розвитку наукового стилю, то до краю звужувало рамки її офіційного використання, то ретельно під різними приводами винищувало її творців та прихильників.

Картка № 2

Оголошення

По середам проводяться заняття на факультативі по українській мові з метою підготовки конкурсів та олімпіад.

Початок занять в 13. 20 в аудиторії 113

Запрошуються всі бажаючі.
Картка № 3

Автобіографія

Я, Мірошник Ірина Дмитрівна, народилась у Броварському районі Київської області. Закінчила Київську середню школу № 115. На протязі 1980-1985 р. р. навчалася в інженерно-будівельному інституті. Призначили працювати інженером тресту. Приймаю участь у громадській роботі, голова профкому тресту.

Одружена, маю доньку.

Дата Підпис
Картка № 4

В добу утворення незалежної держави, коли прийнято закон надання українській мові статусу державної, у Україні питання культури мовлення набувають особливої ваги. Ширшає коло тих, хто пише, читає й розмовляє на українській мові.

Картка № 5

В вищих закладах освіти педагогічного профілю треба підвищити значення наукової роботи у час розгляду конкурсних справ викладачів, встановивши умовою проходження конкурсу при заміщенні вакансій професорсько-викладацького складу. Високий рівень наукової роботи претендента.

Картка № 6

У час практики провела 12 контрольних уроків і 5 уроків, які спеціально не оцінювались. Усі уроки були обговорені учителем і методистом.

Картка № 7

Ректорові Національного

Педагогічного університету

імені АПН України

проф. Шкілю М. І.

асистента кафедри мовознавства

педагогічного факультету

Зінченко Ольги Іванівни

Заява

Прошу звільнити мене від посади асистента в зв’язку з вступом у аспірантуру інституту мовознавства імені О.О. Потебні НАН України.

Дата Підпис

<предыдущая страница | следующая страница>