Мовні обов’язки громадян

Картка № 8

Російсько- український словник наукової термінології.

Біологія. Хімія. Медицина. –

К.: Наукова думка, 1996. – 660 с.
В словнику зафіксовані найбільш уживані сучасні терміни біологічних, хімічних та медичних наук по- російськи та їх українські відповідники.

Для працівників наукових установ, видавництв, радіо і телебачення, викладачів, студентів, учителів.

Картка № 9

Справка

Выдана на запрос Министерства финансов о том, что служба по распространению печати «Курьер» объединения «Главпочтамп» объявляет подписку на второе полугодие 1997 года на следующие издания: «Деловая женщина», «Малый бизнес», «Финансовый вестник», «Менеджер». Подписка принимается по телефонам: 421-43-80, 519-36-10 (з посібн.).
Картка № 10

Оргкомітет по підготовці і проведення Днів культури Республіки Казахстан в Україні запрошує Вас на урочистий концерт присвячений закриттю свята

Ваш ряд 3, місце 27.
Картка № 11

Про виготовлення бланків

індивідуальних планів

роботи викладачів

Просимо виготовити бланки індивідуальних планів роботи викладачів на папері видавництва у кількості однієї тисячі штук на протязі другого кварталу 1999 року. Оплату гарантуємо.

Картка № 12

На протязі минулих двох місяців Вам було надіслано три офіційні нагадування за заборгованість нашому міністерству.

Ми не отримали жодної відповіді від Вас, а у сьогоднішньому звіті бухгалтерії Ваші платежі знову помічено як неоплачені.

Як ділові люди Ви розцмієте всю складність ситуації. Досі наша співпраця була доволі плідною, але продовження її буде можливим лише в тому разі, якщо Ви сплатите борг до 00.00.00.

Наперед вдячні.
Картка № 13

Председатель государственной комиссии по изучению последствий аварии был приглашен на заседание.

Картка № 14

По дорученню директора Миколи Петровича мав перевірити стан заземлення шкільних лабораторій.

Картка № 15

Вчора не було уроку по хімії, замість цього нам дали цікаві завдання по алгебрі.

Картка № 16

Іван Сергійович підготувався до конференції, але завдяки хворобі виступити з доповіддю не зміг.

Картка № 17

Прийом замовлень на доставку квитків додому приймається по пошті і по телеграфу.

Картка № 18

Учениця була відсутня із-за хвороби.

Картка № 19

Цей ящик з книгами важить з тридцять кілограмів.

Картка № 20

Учитель весь час піклується за своїх учнів.

Словник термінів ділового мовлення
Мова − це найважливіший універсальний засіб спілкування людей, висловлення їх думок, почуттів. Вона є однією з найістотніших ознак нації і реально існує як мовна діяльність членів відповідної етнічної спільноти.

Літературна мова − це унормована, відшліфована форма загальнонародної мови, що обслуговує найрізноманітніші сфери суспільної діяльності людей: державні та громадські установи, пресу, художню літературу, науку, театр, освіту й побут людей.

Державна мова − це „закріплена традицією або законодавством мова, вживання якої обов’язкове в органах державного управління та діловодства, громадських органах та організаціях, на підприємствах, у закладах освіти, науки, культури, у сферах зв’язку та інформатики”.

Мовлення − це спілкування людей між собою за допомогою мови, тобто процес реалізації мовної діяльності.

Основні вимоги до мовлення:

Правильністю, тобто відповідати літературним нормам, що діють у мовній системі (орфоепічним, орфографічним, лексичним, морфологічним, синтаксичним, стилістичним, пунктуаційним);

Змістовністю, яка передбачає глибоке осмислення теми й головної думки висловлювання, докладне ознайомлення з наявною інформацією з цієї теми; різнобічне та повне розкриття теми, уникнення зайвого;

Послідовністю, тобто логічністю та лаконічністю думок;

Багатством, що передбачає використання різноманітних засобів вираження думок у межах відповідного стилю, уникнення невиправданого повторення слів, однотипних конструкцій речень;

Точністю, яка великою мірою залежить від глибини знань та ерудиції особистості, а також від активного словникового запасу;

Виразністю, для досягнення якої слід виділяти найважливіші місця свого висловлювання і виражати власне ставлення до предмета мовлення;

Доречністю та доцільністю, яка залежить насамперед від того, наскільки повно й глибоко людина оцінює ситуацію спілкування, інтереси, стан, настрій адресата.

Культура мовлення − це ще й загальноприйнятий мовний етикет: типові формули вітання, побажання, прощання, запрошення тощо. Неабияке значення має й тон розмови, вміння вислухати іншого, вчасно й доречно підтримати тему. Уважність, чемність і ввічливість − основні вимоги мовного етикету.

Мовний стиль − це сукупність мовно-виражальних засобів, зумовлених змістом, метою і функцією висловлювання.

Жанри − це різновиди текстів певного стилю, що різняться насамперед метою мовлення, сферою спілкування та іншими ознаками.

Офіційно-діловий стиль − „функціональний різновид літературної мови, що використовується в офіційному спілкуванні ( між установами, окремою особою і установою, між посадовими особами; ділові взаємини на виробництві)”. Це стиль ділових паперів − законів, договорів, розпоряджень, постанов, заяв, резолюцій, протоколів, актів, наказів, анкет тощо.

Норма літературної мови − це сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, що закріплюються в процесі суспільної комунікації. Розрізняють різні типи норм: орфоепічні, граматичні, орфографічні, лексичні, синтаксичні, стилістичні, пунктуаційні, акцентуаційні.

Орфоепічні норми регламентують правила вимови звуків, звукосполучень та наголошування слів.

Акцентуаційні норми. З орфоепічними нормами тісно пов’язані акцентуаційні, що визначають правильне наголошування слів.

Лексичні норми регламентують правила слововживання.

Спілкування − це один із виявів соціальної взаємодії, в основі якого лежить обмін думками, почуттями, волевиявленнями з метою інформування.

Під технікою спілкування розуміємо сукупність стандартів культурної поведінки, етичних норм у послуговуванні вербальними (словесними) і невербальними ( погляд, жести, міміка) засобами комунікативної взаємодії. Поєднання цих елементів під час комунікації і становить мистецтво спілкування.

Мовний етикет це правила мовленнєвої поведінки, „сукупність словесних форм ввічливості”, прийняті національним колективом мовців.

Культура мовлення − це не тільки загальноприйнятий мовний етикет, а й дотримання загальноприйнятих літературних норм у користуванні лексичними, фонетичними, морфологічними, стилістичними і синтаксичними засобами мови. Мовлення має бути не тільки правильним, а й лексично багатим, синтаксично різноманітним.

Бесіда − це розмова двох і більше осіб з метою отримання певної інформації, вирішення важливих проблем.

Телефонна розмова − один із різновидів усного мовлення, що характеризується специфічними ознаками, зумовленими екстра мовними причинами:

− співрозмовники не бачать одне одного й не мажуть скористатися невербальними засобами спілкування, тобто передати інформацію за допомогою міміки, жестів, відповідного виразу обличчя, сигналів очима тощо ( відсутність візуального контакту між співрозмовниками);

− обмеженість у часі (телефонна бесіда не може бути надто тривалою);

− наявність технічних перешкод (втручання сторонніх абонентів, погана чутність).

Службова розмова складається з таких етапів:

1) момент налагодження контакту;

2) викладення сутності справи (повідомлення мети дзвінка, підхід до питання, обговорення повідомленої інформації);

3) закінчення розмови.

Будь-яку телефонну розмову починаємо коротким виявленням ввічливості.

Нарада − спільне обговорення важливих питань і прийняття рішень у всіх сферах громадського й політичного життя.

Інтерв’ю − призначена для опублікування в пресі, передачі по радіо, телебаченню розмова журналіста з політичним, громадським або іншим діячем.

Доповідь − одна з найпоширеніших форм публічних виступів. Вона порушує нові проблеми, що ще потребують вирішення, має характер гострої злободенності.

Дебати − це обговорення якого-небудь питання, полеміка. Найголовніше у дебатах − передання вашого повідомлення якомога зрозуміліше, водночас апелюючи до повідомлення опонента, тобто під час дебатів ваше завдання − переконати опонентів і слухачів у правильності ваших поглядів.

Зазвичай дебати складаються з таких трьох етапів:

1 Кожен промовець висловлює, обґрунтовує свій погляд на обговорюване питання.

2 Промовці обмінюються репліками. На цьому етапі присутні мають можливість ставити запитання.

3 Останнє слово промовців.

Візитна картка − це картка для вручення під час знайомства чи візиту.

Документ − це матеріальний об’єкт що містить у зафіксованому вигляді інформацію, оформлений у заведеному порядку й має відповідно до законодавства юридичну чинність. Юридична чинність документа − це властивість, надана документові правовими нормами, яка засвідчується складом та розташовуванням його реквізитів, зовнішніми ознаками та об’єктами його дії.

ДСТУ 4163 – 2003 „Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації.

Кожний документ складається з окремих елементів, які називаються реквізитами.

Сукупність реквізитів, розташованих у певній послідовності на бланку, називається формуляром.

Державний стандарт України визначає такий склад реквізитів документів:

01 − зображення Державного герба України, герба Автономної Республіки Крим.

02 − зображення емблеми організації або товарного знака.

03 − зображення нагород.

04 − код організації.

05 − код форми документа.

06 − назва організації вищого рівня.

07 − назва організації.

08 − назва структурного підрозділу організації.

09 − довідкові дані про організацію.

10 − назва виду документа.

11 − дата документа.

12 − реєстраційний індекс документа.

13 − посилання на реєстраційний індекс і дату документа, на який дають відповідь.

14 − місце складення або видання документа.

15 − гриф обмеження доступу до документа.

16 − адресат.

17 − гриф затвердження документа.

18 − резолюція.

19 − заголовок до тексту документа.

20 − відмітка про контроль.

21 − текст документа.

22 − відмітка про наявність додатка.

23 − підпис.

24 − гриф погодження документа.

25 − візи документа.

26 − відбиток печатки.

27 − відмітка про засвідчення копії.

28 − прізвище виконавця і номер його телефону.
29 − відмітка про виконання документа і направлення його до справи.

30 − відмітка про наявність документа в електронній формі.

31 − відмітка про надійдення документа до організації від адресата.

32 − запис про державну реєстрацію.

Бланк − це друкована стандартна форма документа з реквізитами, що містять постійну інформацію. Бланки виготовляють згідно з вимогами Національного стандарту України (ДСТУ 4163-2003), чинного від 1 вересня 2003 року.

Нумерація сторінок. У документах, оформлених на двох і більше аркушах паперу, нумерація сторінок починається з другої. Номери сторінок ставлять посередині верхнього берега аркуша арабськими цифрами без слова „ сторінка” та розділових знаків.

Текст − це сукупність речень, об’єднаних у тематичну й структурну цілісність за правилами певної мовної системи.

Інструкція − це правовий акт, що містить директиви, настанови, які регламентують організаційні, фінансові, науково-технічні, технологічні та інші сторони діяльності установ, їх структурних підрозділів філій та посадових осіб.

Положення − це правовий акт, що визначає основні правила організації та діяльності, функції, права та обов’язки державних органів, установ та їх структурних підрозділів.

Правила − це зібрання положень, що визначають певний порядок дій, поведінку юридичних та фізичних осіб. Дотримання правил обов’язкове для всіх, кого вони стосуються, а тому вони належать до правових документів.

Статут − це нормативно-правовий акт, з допомогою якого оформлюється створення установи, організації, підприємства будь-якої форми власності та визначається її структура, функції, правовий статус.

Особовий листок з обліку кадрів − це обов’язків документ особової справи працівників установ, організацій, в якому фіксуються автобіографічні відомості.

Заява − це офіційне повідомлення в усній або письмовій формі. В якому викладається певне прохання.

Автобіографія − це опис свого життя. Цей документ характеризується незначним рівнем стандартизації. Головні вимоги під час його написання − вичерпність потрібних відомостей і лаконізм викладу.

Резюме − це документ, в якому подаються короткі відомості про навчання, трудову діяльність та професійні успіхи й досягнення особи, яка його складає.

Структура резюме:

− назва документа;

− прізвище, ім’я, по батькові особи, яка складає резюме;

− мета складання резюме;

− дата і місце народження (якщо цього вимагає роботодавець);

− родинний стан;

− досвід роботи;

− освіта (випускникам і студентам доцільніше цей пункт подавати перед досвідом роботи);

− додаткова інформація (знання мов, уміння працювати на персональному комп’ютері, наявність водійських прав);

− контактний телефон;

− дата заповнення .

Характеристика − це документ, в якому дається оцінка ділових і моральних якостей працівника за підписами представників адміністрації.

Наказ − це розпорядчий документ, що видається керівником установи. Накази з особового складу регламентують прийняття на роботу, звільнення, переміщення працівників, відрядження, відпустки, різні заохочення.

Лист − це поширений вид документації, один із способів обміну інформацією.

До листів, що потребують відповіді, належать:

− листи-прохання;

− листи-звернення;

− листи-пропозиції;

− листи-запити;

− листи-вимоги.

До листів, що не потребують відповіді, належать:

− листи-попередження;

− листи-нагадування;

− листи-підтвердження;

− листи-відмови;

− супровідні листи;

− гарантійні листи;

− листи-повідомлення;

− листи-розпорядження.

Адреса − це точна вказівка місця проживання чи перебування кого-небудь або місцезнаходження чого-небудь, складена за певною формою.

Довідка − це документ інформаційного характеру, що підтверджує факти з життя й діяльності окремих громадян і різні обставини діяльності установ, організацій, підприємств. Довідки можуть бути особисті й службові.

Доповідна записка − це письмове повідомлення на ім’я керівника установи, організації, в якому описується певний факт, певна подія, повідомляється про виконання окремих завдань. Службових доручень.

Пояснювальна записка − це письмове пояснення ситуації, що склалася, фактів, дій або вчинків працівників (найчастіше порушення дисципліни, невиконання роботи0 на вимогу керівника.

Протокол − це один з найпоширеніших документів колегіальних органів. У ньому фіксують хід і результати проведення зборів, конференцій, засідань, нарад. У протоколах відбиваються всі виступи з питань, що розглядаються, і рішення, ухвалені в результаті обговорення.

Витяг з протоколу − це коротка форма протоколу. В ньому вказують:

1 Назву виду документа.

2 Порядковий номер.

3 Назву зборів, засідання, наради тощо.

4 Дату проведення, місце проведення.

5 Присутніх.

6 Текст, що складається з розділів „Слухали” і „Ухвалили”.

7 Підписи голови й секретаря.

Звіт − це письмове повідомлення про виконання якоїсь роботи. Звіти бувають статистичні ( цифрові) й текстові. Статистичні звіти пишуться на спеціальних, виготовлених друкарським способом бланках, текстові − на звичайному папері. Матеріал звіту охоплює точно визначений період часу.

Оголошення − це повідомлення про час і зміст нарад, засідань; необхідність виконати якусь роботу; потребу в заміщенні вакантної посади чи набір робочої сили та інше.

Таблиця − це перелік, зведення статистичних даних або інших відомостей, розміщених у певному порядку й за графами.

Перелік − це перерахування предметів, осіб і об’єктів, на які поширюються певні норми й вимоги.

Накладна − це обліковий документ, який дає право на отримання. Відправлення вантажів чи матеріальних цінностей.

Акт − це офіційний документ, який підтверджує факти, події, вчинки, пов’язані з діяльністю установ, підприємств, організацій та окремих осіб. Його складають у разі приймання-здавання справ, після переобліку, під час проведення випробувань нової техніки, при нещасних випадках, коли здають об’єкти.

Доручення – найпоширеніший обліково-фінансовий документ. Відповідно до Цивільного кодексу України доручення − це двостороння угода, за якою одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

Мова – найважливіший засіб людського спілкування: засіб вираження і повідомлення думок, почуттів, засіб пізнання навколишнього світу й передачі знань і досвіду від покоління до покоління до покоління; здатність спілкування через звуки.

Мовлення – процес говоріння під час спілкування з іншими людьми або при звертанні до самого себе.

Текст (лат. Textum – тканина, зв’язок, побудова) – сукупність речень, що зв’язані за змістом і йдуть у певній послідовності. Текст може відтворюватися на письмі чи в друці. За метою висловлювання тексти поділяються на: тексти – розповіді, тексти – описи, тексти – міркування).

Розповідь – тип мовлення: усне повідомлення, виклад про що - небудь; може містити в собі елементи опису чи роздуму.

Опис – тип мовлення: словесне зображення в певному порядку ознак, особливостей, зовнішнього вигляду кого - або чого – небудь. Таке зображення може бути в усній чи письмовій формі.

Роздум – тип мовлення: виклад в усній чи письмовій формі міркувань, суджень, оцінок про певні явища, предмети, події.

Мовна норма – сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, закріплених у процесі суспільної комунікації.

Типи мовних норм:

Орфоепічні (вимова звуків і звукосполучень);

Графічні (передача звуків на письмі);

Орфографічні (написання слів);

Лексичні (слововживання);

Морфологічні (правильне вживання морфем);

Синтаксичні (усталені зразки побудови словосполучень, речень);

Стилістичні (вибір мовних елементів відповідно до умов спілкування);

Пунктуаційні (вживання розділових знаків).

Зміни в українському правописі
Стаття 10 Конституції України

Державною мовою в Україні є українська мова.

Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мої національних меншин України.

Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.

Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом .

З історії українського правопису

1596 року Лаврентій Зизаній Тустаковський видає у Вільно (Вільнюсі) книжку під титулом “Наука ко читанию”.

1627 року побачила світ лексиграфічна праця Памви Беринди - “Лексикон славеноросскій и имень Тлькованіе…”

1888 року Т. Житецький знайшов і надрукував працю “Синоніма славеноросская”.

У 1904 – 1905 роках у “Руській граматиці” С. Смаль – Стоцького сформульовані головні правила українського правопису.

1918 року опубліковано “Головніші правила українського правопису” за редакцією І. Огієнка.

1921 року видано “Найголовніші правила українського правопису, ухвалені спільним засіданням Академії наук”.

1925 року створено Державно правописну комісію на чолі з тодішнім наркомом освіти О. Шумським. Згодом її очолив М. Скрипник.

У 1927 році в Харкові проведена Всеукраїнська правописна конференція, що завершила роботу з правописом і поєднала східну і західну (галицьку) правописні традиції. Правопис видано 1929 року, тоді ж вийшов друком “Правописний словник” Гр. Голосевича (близько 40 тисяч слів).

1933 року побачив світ “Український правопис” – далеко не досконалий, і робота над ним тривала, хоч 30 – ті роки були не найкращі для того.

1946 року надруковано “Український правопис”.

1960 року з’явилось друге, виправлене й доповнене видання “Українського правопису”.

У 1970 – 1980 роках видано 11 – томний “Словник української мови”, а 1933 вийшло четверте видання “Українського правопису” з урахуванням трьох попередніх.

Необхідно наголосити про зміни в правописі 1993 року. Ліцеїсти повинні знати і пам’ятати слова, правопис, яких зазнав змін згідно з новими правилами. Тому виготовлена таблиця “Запам’ятай слова, правопис, яких зазнав змін” стане у нагоді при вивченні тем пов’язаних з професійним спілкуванням.

Запам’ятайте слова, правопис яких зазнав змін згідно з новими

правилами:

Аддис-Абеба дезінформація піанісимо

Алжир Євангеліє піваркуша

Аргентина Єна (геогр.) півогірка

Ассирія єна (грош. один.) пів’яблука

бароко Ємен піцикато

беладона єпископ Покрова

бравісимо єпитимія Пом’яловський

Бразилія Жуль Верн Псалтир

Біблія журі Різдво

Бог інтермецо Рум’янцев

Божа Мати кандалакський Сардинія

Благовіщення карабаський секвоя

Вавилон конвеєр Сирія

Ватикан Коран Сицилія

Вашингтон Корсика Скандинавія

Великдень Кривого Рогу Спасівка

Великий піст лейпцизький стакато

В’яземський лібрето талиський

В’ячеслав Луб’янцев Тибет

В’яльцева Мавританія феєрверк

гаазький Мадрид фін

гето Масниця Флорида

групето Мексика фортисимо

гун параноя Чикаго

дацизький парфумерія Чилі

дезінтеграція парфуми
Протягом віків в радянській Україні не було загальновизнаного унормування, і нашим письменникам , діячам культури й мистецтва доводилося пристосовувати звуки рідної мови до російської абетки . У ХІХ ст. з‘явилися правописні системи П. Куліша, М.Драгоманова, Є.Желехівського, а в радянській період- наркома освіти України М. Скрипника . Правописні норми української мови було викладено в “Українському правописі”1946 і 1960рр., що поставило цю важливу справу на державну основу.

1990р. вийшов друком новий варіант “Українського правопису” (третє видання), в якому чимало істотних змін. До української абетки повернуто літеру Г г, яка позначає дзвінкий проривний приголосний- звукову пару до глухого задньоязичного к. Цю літеру 1933р. було безпідставно вилучено з уживання , хоч позначений нею звук використовується в усній мові і в наші дні (гандж, джигун), служить для уточнення значення слів,сприяє точнішому перекладу творів з іноземних мов.

Впровадження в життя комп’ютерів і викликана цим необхіднісь уніфікувати звуки слов’янських народів зумовили зміну місця в нашій абетці м’якого знака (ь)- з останнього на третє від кінця (ь,ю,я).Це ,звичайно,викличе зміни в словниках, різних каталогах, енциклопедіях, довідниках тощо.

За новим правописом назви церковних книг не беруться в лапки (Біблія, Євангеліє,Коран, Псалтир, Соборні Послання), з великої літери пишуться такі слова, як Бог( але боги), Святий Дух, Син Божий, Свята Матір, а також назви релігійних свят і відзначень:Різдво, Пасха (Великдень), Трійця,Благовіщення, Покрова, Масниця, Теплого Олексія тощо.

Значно спрощено написання складних іменників з пів- (у значенні ”половина”).Разом пишемо, якщо наступна частина складного слова- загальна назва; дефіс ставимо, якщо твірна основа – власна назва: півметра, півмиски, півозера, півострова, але пів-Києва, пів-Азії, пів-Єрусалима,пів-Галактики; перед літерами я,ю,є,ї за загальним правилом ставиться апостроф: пів’ями, пів’юрти, пів’їдальні.

Чимало змін у правописі слів іншомовного походження.Запозичені слова з часом вростають у національний грунт, зазнають впливу нашої вимови, і правопис повинен реагувати на подібні зміни.У загальних назвах, у словах іншомовного походження приголосні не подвоюються (апарат, редколегія,маса,клас,програма), бо подвоєння не відчутне в українській вимові, але за попереднім правописом з цього правила було багато винятків.Тепер подвоєння залишено в окремих словах, де воно виразно чується:тонна,манна,ванна,брутто,нетто,вілла,пенні.Без подвоєння писптимуться слова , які раніше належали до винятків:бароко,лібрето,фортиссимо, піанісімо,піцекато,стокато,фіни.У деяких словах подвоєння і неподвоєння літер вказує на відмінне значення слів:бонна і бони (вчителька- іноземка і паперові гроші), білль і біль(законопроект і страждання), булла і була (папська грамото і дієслово), мірра і міра (ароматна смола й одиниця виміру),дурра і дура (рослина і лайка).

У власних назвах і словах, похідних від них, подвоєння приголосних зберігається:Марокко-марокканець, Ніцца-ніцціанський,Шіллер-шіллерівський, Калькутта-калькуттський.Відбувається також подвоєння при збігові однакових приголосних префікса і кореня:контрреволюція, імміграція, ірраціональний, сюрреалізм.

Значних змін зазнало правило “дев’ятки”.У словах іншомовного походження після д,т,з,с,ц,ж,ч,ш,р перед дальшим приголосним и пишеться і у власних назвах:Лідице, Алжир, Вашингтон, Бразилія, Аргентина, Мексика, Чикаго, Чингісхан, але за традицією: Вавилон, Лейпціг.И пишеться і в деяких загальних назвах, які належали до винятків:бравісимо, фортисимо, піанісимо(було бравіссімо, фортіссімо, піаніссімо).

Шиплячий ж в українській мові в основному твердий, тому вирішено писати так:журі (замість жюрі), Жуль Верн (замість Жюль Верн),а також парфумерія (замість парфюмерія),бо парфуми.

За традицією у запозичених словах збережено подвійну йотацію (Малаййа,Савоййа),наприклад:Гавайя, Фейєрбах, гойя, фойє, майя(народність), але у словах конвеєр і феєрверк їїзнято, бо ці слова стали “своїми” і вимовляються за нормами української мови.

Це саме можна сказпти і про російські прізвища із спільним коренем, де в українській мові ставиться апостроф: В’яземський, П’ятков, Пом’яловський, В’яльцев (у російській мові (Вяземский, Пятков, Помяловский, Вяльцев), але Ляпунов, Бядуля, Рюмін.

За новим правописом розширено випадки вживання закінчення-у,-ю в родовому відмінку однини іменників другої відміни чоловічого роду, зокрема, у пишемо:у збірних іменникахберезняку,вишняку, чагарнику,у назвах без певного окреслення:каталогу, уривку, абзацу,та в назві міста Кривого Рогу (було –а)

Дещо спрощено чергування приголосних при творені прикметників від географічних назв за допомогою суфікса-ськ-.Так, подібно до слів Волга-волзький, Запоріжжя-запорізький пишемо й вимовляємо:Гаага-гаазький, Данціг-данцізький(а не гааський, данцігський).

Ці зміни,що сталися в новій редакції ”Українського правопису”, треба знати і включати до навчального процесу в міру введення їх у практичне використання.

Цікаво знати
Мовне питання в різних країнах

У Франції наприкінці ХVІІ ст.” ще цілих шість мільйонів французів(із 25 мільйонів) не знали французької мови і приблизно стільки само не могли вести зв’язної розмови”, тобто половина населення не володіла мовою своєї країни.Проте завдяки послідовній мовній політиці держави, яка залучила до цієї справи такі чинники, як військова повинність, освіта, видання книг і особливо газет та журналів, зрозуміло французькою мовою, державні чиновники,які мусили вживати мову держави,-французька мова протягом ХІХ ст. утвердилася як єдина на всій території держави й у всіх сферах суспільного життя.Наслідками такої політики є консолідація суспільства й духовне та економічне зростання Франції, її високі досягнення в науці, культурі,в економіці.І тнпнр французька держава не байдужа до мовних прблем: у законі про вживання французької мови, прийнятому Національними зборами і Сенатом Франції 4 серпня 1994 р.,не тільки проголошується .що “французіка мова як державна,згідно з Конституцією, є важливою складовою частиною самобутності і національного надбання Франції”,а й встановлюються суворі санкції за ігнорування мови на території держави.

Коли Італія 1861р.,здобула незалежність, італійська мова ледь животіла: з понад 25 млн. населення Італії тільки 600 тис. (приблизно 2,4%) володіли італійською мовою.”Услід за єдністю управління, збройних сил і законів єдність мови найбільшою мірою сприяє тому, щоб зробити єдність нації відчутною, міцною й благотворною”,- писав А. Мандзоні.Втілення в життя цієї програми дало змогу консолідувати населення Італії в одне динамічне італійське суспільство, яке тепер відіграє не останню роль у світі.

В Індонезії, де налічується понад 200 млн. населення, є більше 300 мов та близько 1000 діалектів. Майже за 20 років до проголошення незалежності індонезійська молодь висунула гасло:”Єдина батьківщина- Індонезія,єдина нація – індонезійська, єдина мова-індонезійська.”І цей курс успішно проводиться в незалежній Індонезії за широкої підтримки представників різних етносів.Державною мовою є індонезійська. Починаючи від четвертого класу початкової школи й у середній школі усі предмети викладаються лише індонезійською мовою. І саме вона є одним із навчальних предметів у школі від першого класу до останнього. У вищих навчкльних закладах викладання ведеться теж індонезійською мовою, іноді лекції можуть читатися англійською.Усі індонезійські фільми озвучуються індонезійською мовою.

Євреї відродження втраченої майже дві тисячі років тому власної держави тісно пов’язали з відродженням своєї давньої мови – івриту. Для її вивчення було створено мережу денних і вечірніх курсів, розпочато видання відповідної літератури, спеціальних газет.Вивченню івриту сприяла й армія: молоді люди, які не встигли добре оволодіти ним до мобілізації, проходили 180-годинний курс навчання мови під час військової служби.

Більшість нових держав Азії та Африки, національний склад яких дуже неонорідний, оголосили й конституційно закріпили офіційною або державною якусь одну мову. Наприклад, Танзанія, де 12 млн. Населення і понад 100 мов, єдиною національною мовою країни прголосила мову суахілі. Ця мова вживається в усіх державних установах.Нею проводиться навчання в школі, а обов’язковою умовою для одержання диплома про закінчення серелньої школи є досконале володіння нею.

Якщо багатонаціональна Індія з необхідності і визнала англійську мову як офіційну, поряд із мовою гінді,то їївикористанню в такому статусі встановлено певний тармін.

Але навіть там,де спільна для всьоьго суспільства мова посідає міцніпозиції, держава не забуває дбати про неї,справедливо вбачаючи в ній важливий чинник соціального поступу.”Мабуть, - пише сучасний дослідник, - у жодній з розвинутих капіталістичних країн уряд не приділяє мовним питанням такої великої уваги, як у Японії”.Тут для забезпечення всебічного розвитку й функціонування японської мови створено цілу низку державних установ, найважливішими з яких є Державний інститут японської мови.

Додатки

Вживання прийменників з непрямими відмінками

Родовий відмінок:

без, в(у), від, до, з, за, між, на, проти, з-під, із-за, з-між, з-перед, з-поміж, задля, поміж, попри, в напрямку до, залежно від.

Давальний відмінок ----

Знахідний відмінок:

в(у), з, за, на, над, через, понад, крізь, про, перед, під, незважаючи на.

Орудний відмінок:

з, за, між, під, попід, над, понад, перед, поміж, у зв’язку, згідно з, поряд з, слідом за.

Місцевий відмінок:

в(у), на, о, при.

Прийменники, що вживаються з кількома відмінками

Знахідний та Орудний відмінок: над, під, перед

Знахідний та Місцевий відмінок: на

Родовий, Знахідний та Орудний відмінок: з, за, між

Родовий, Знахідний та Місцевий відмінок: в(у)

Словничок-рятівничок від закання

Закальна форма

Російський прототип

Українська форма

за адресою (писати)

за адресою (не знайшли)

за бажанням

за вимогою

за віком (різнитися)

за віком (групуватися)

за волею випадку

за голосом

за домаганням

за думкою

за закликом

за зізнанням кого

за зростом

за ініціативою кого

за квитанцією

за клопотанням (ухвала)

за командою (стати)

за курсом (рухатися)

за листуванням

за назвою (пізнати)

за напрямом (рухатися)

за недбалістю.

за нездатністю

за необхідністю

за необхідности

за ним (пізнати)

за обличчям

за одягом (пізнати)

за округами

за ордером (дістати)

за підозрою (у злочині)

за поданням кого

за позовом (ухвала)

за посадою

за потреби

за претензіями чиїми

за природою (різнитися)

за прізвищами (судити)

за пропозицією чиєю

за проханням

за публікаціями (судити)

за рахунком (платити)

за рівнем (різнитися)

за родом діяльності

за роками (зести лік)

за свідченням

за скаргою (ухвала)

за смаком (гіркий)

за смаком (солити)

за спостереженням

по адресу

по желанию

по требованию

по возрасту

по воле случая

по голосу

по настоянию

по мнению

по зову

по признанню кого

по росту

по инициативе кого

по квитанции

по ходатайству

по команде

по курсу

по переписке

по названию

по направленню

по небрежности

по неспособности

по необходимости

при необходимости

по нему

по лицу

по одежде

по округам

по ордеру

по подозрению

по представленню

по иску

по должности

при необходимости

по претензиям

по природе

по фамилиям

по предложению

по просьбе

по публикациям

по счету

по уровню

по роду деятельности

по годам

по свидетельству

по жалобе

по вкусу

по наблюдению

на адресу

під адресою, на адресі

на бажання

на вимогу

віком, літами

за віком

волею випадку, з волі випадку

по голосу, з голосу

на домагання

на думку

на заклик

як зізнався хто

по зросту

на ініціятиву чию

на квиток, на квитанцію

на клопотання

на команду

курсом

шляхом листування

з назви

у напрямі

через недбальство

через нездатність

через необхідність

в разі потреби

по ньому

по обличчю

по одягу

по округах

на ордер

запідозрений

на подавання чиє

на позов

з обов'язку

в разі потреби

на претензії чиї

природою

з прізвищ

на пропозицію чию

на прохання

з публікацій

по рахунку

рівнем

родом діяльности

на роки, (стаж) від років

як свідчить, як свідчать

на скаргу

на смак

до смаку

як спостережено, як спостерігли

Закальна форма

Російський прототип

Українська форма

за адресою (писати)

за адресою (не знайшли)

за бажанням

за вимогою

за віком (різнитися)

за віком (групуватися)

за волею випадку

за голосом

за домаганням

за думкою

за закликом

за зізнанням кого

за зростом

за ініціативою кого

за квитанцією

за клопотанням (ухвала)

за командою (стати)

за курсом (рухатися)

за листуванням

за назвою (пізнати)

за напрямом (рухатися)

за недбалістю.

за нездатністю

за необхідністю

за необхідности

за ним (пізнати)

за обличчям

за одягом (пізнати)

за округами

за ордером (дістати)

за підозрою (у злочині)

за поданням кого

за позовом (ухвала)

за посадою

за потреби

за претензіями чиїми

за природою (різнитися)

за прізвищами (судити)

за пропозицією чиєю

за проханням

за публікаціями (судити)

за рахунком (платити)

за рівнем (різнитися)

за родом діяльності

за роками (зести лік)

за свідченням

за скаргою (ухвала)

за смаком (гіркий)

за смаком (солити)

за спостереженням

по адресу

по желанию

по требованию

по возрасту

по воле случая

по голосу

по настоянию

по мнению

по зову

по признанню кого

по росту

по инициативе кого

по квитанции

по ходатайству

по команде

по курсу

по переписке

по названию

по направленню

по небрежности

по неспособности

по необходимости

при необходимости

по нему

по лицу

по одежде

по округам

по ордеру

по подозрению

по представленню

по иску

по должности

при необходимости

по претензиям

по природе

по фамилиям

по предложению

по просьбе

по публикациям

по счету

по уровню

по роду деятельности

по годам

по свидетельству

по жалобе

по вкусу

по наблюдению

Прийменник ПО у діловому мовленні

З(ІЗ)
Специалист по рекламе	Спеціаліст з реклами
Проректор по научной работе	Проректор з наукової роботи
По вине	З вини
Инспектор по технике безопасности	Інспектор з техніки безпеки
Экзамен по истории	Екзамен з історії
ЗА
работать по плану / по схеме		працювати за планом / за схемою
по согласию сторон		за згодою сторін
по указанию / договору /контракту		за вказівкою / договором /контрактом
по собственной инициативе		за власною ініціативою
по цене		за ціною
по происхождению /		за походженням /
образованию /		освітою /
специальности / убеждениям		фахом / переконаннями
справка по телефону		довідки за телефоном
работа по совместительству		робота за сумісництвом
по подозрению		за підозрою
ДЛЯ
комитет по борьбе с преступностью		комітет для боротьби зі злочинністю
комиссия по изучению причин аварии		комісія для вивчення причин аварії
мастерская по ремонту обуви		майстерня для ремонту взуття
работы по обеспечению нормального функционирования		роботи для забезпечення повноцінного функціонування
инструкция по составлению сметы		інструкція для складання кошторису
У(В)
ответчик по делу		відповідач у справі
совпадать по времени		збігатися в часі
по праздникам не работает		у святкові дні не працює
прийти по делу		прийти в справі
перейти по наследству		дістатися в спадок
стрелять по врагу		стріляти у ворога
по направлению к городу		у напрямку до міста
НА
по требованию получателя		на вимогу одержувача
ремонтные работы по объектам		ремонтні роботи на об'єктах
по собственному усмотрению		на власний розсуд
ПО
Инструктировать по телефону		Інструктувати по телефону
Выступить по радио/ телевидению		Виступити по радіо/телебаченню
Траур по погибшим		Жалоба по загиблих
Приказ по институту/армии		Наказ по інституту/армії
ПРО
Приказ по личному составу		Наказ щодо особового складу, По особовому складу
Мнения по докладу		Думки про доповідь
ДО
По октябрь 2001 года		До жовтня 2001 року
ЧЕРЕЗ
по неосторожности / небрежности		через необережність / недбалість
по причине отсутствия данных		через відсутність відомостей
по непредвиденным обстоятельствам		через непередбачувані обставини
ПІСЛЯ
по получении товара		після одержання товару
по окончании учебы		після закінчення навчання
по истечении срока		після закінчення терміну
У ЗВ’ЯЗКУ З
отпуск по болезни		відпустка у зв'язку з хворобою
по временной нетрудоспособности		у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю
пособие по безработице		допомога у зв'язку з безробіттям
ЗГІДНО З
По закону/инструкции/контракту		Згідно із законом/інструкцією/контрактом
По курсу НБУ		Згідно з курсом НБУ, за курсом НБУ
ЩОДО
Принять меры по поиску		Вжити заходів щодо розшуку
Указания по использованию		Вказівки щодо використання
По вопросам приобретения ...обращаться...		Щодо/З питань придбання... звертатися...
Без прийменника
Дежурный по части		Черговий частини
По пятницам		Щоп’ятниці
Работы по измерению		Вимірювальні роботи
По неделям отсутствовал		Тижнями відсутній
Уровень рентабельности по исполнению заказов		Рівень рентабельності виконання замовлень
Переслать по почте		Переслати поштою
Сделать по ошибке		Зробити помилково
Ходить по коридору		Ходити коридором
Расходы по бюджету		Бюджетні витрати

Вибір прийменника у діловому мовленні

Вибір прийменника зумовлений:

необхідністю підкреслити певний відтінок думки;
необхідністю надати тексту певного стилістичного забарвлення;
мовною традицією;
конкретним текстом(лексико-граматичними зв’язками окремих слів, які сполучаються)

а) на – сфера вживання,

для – мета вживання

б) Проти – порівнюючи з чимось

Збільшити обсяг виробництва у 2 рази проти 2002 року .

в) Завдяки – відтінок значення дякуючи: завдяки зусиллям педколективу

Коли йдеться про причини, що заважають чомусь, він замінюється прийменником через: через відсутність довідки.

г) В – на : (за традицією вживання) вчитися в школі, університеті, училищі.

Але: вчитися на курсах, на заочному відділенні університету.

г) Всупереч – вживається лише з Давальним відмінком(вживання з Родовим відмінком – прояв незнання норм)

д) Протягом, на протязі, в протягу – перевага віддається першому прийменнику(протягом)

е) у діловому стилі є ряд особливо часто повторюваних усталених словосполучень дієслівного типу, де вибір прийменника неможливий.

Так, лише витрати на..., відрахування на..., винагорода за..., покладається на..

- Які ж прийменники найчастіше вживаються для забезпечення високого ступеню стандартизації ділового мовлення?

Внаслідок, з приводу, з нагоди, з метою, в інтересах – з Р. в.

Зважаючи на, з огляду на – З. в.

У зв’язку з, порівняно з – О. в.

Відповідно до, залежно від – Р. в.

Згідно з – О. в.

Поширені помилки, які зустрічаються в усному і писемному мовленні при виборі прийменника

Відсутність прийменника, що створює двозначність(лист організації – від організації? до організації ? )
Прийменники повинні повторюватися перед кожним однорідним членом, якщо є потреба логічно виділити кожне слово з тих, що перераховуються.
Важкими для перекладу є російські конструкції з прийменником по, які українській мові перекладаються цілим рядом прийменникових і безприйменникових конструкцій.
Використання деяких скорочуваних прийменникових словосполучень, яке у мові документів небажане, недоречне. Наприклад:

Правильно	Неправильно
На засіданні бюро	На бюро
На зборах правління	На правлінні

Багато помилок виникає при так званому «вільному» перекладі усталених прийменникових конструкцій ділового стилю з рос. мови на українську.

Прийменник ПО в діловому мовленні

ЗА ПО

ПО

З ПІСЛЯ

НА ДЛЯ

Література

Бабич Н. Д. Основи культури мовлення. – Львів: Світ, 1990. – 232 с, с. 25-29
Бабич Н. Д. Практична стилістика і культура укр. мови: Навч. посібник. – Львів: Світ, 2003 - 432 с., с. 130-132.
Скуратівський Л. В. Пізнавальні завдання з української мови. – К.: Радянська школа., 1987 – 144 с., с. 64-65.
Погиба Л. П., Грибіниченко Т. О., Баган М. П. Складання ділових паперів. Практикум: Навч. посібник. – Київ: Либідь, 2002. – 240 с., с. 192-198.
Українська мова. Практикум.(О. М. Пазяк, О. А. Сербенська, М. І. Фурдуй, Л. Ю. Шевченко) – К. : Либідь, 1990 - 234 с., с. 114-116 .
Чак Є. Д. Складні випадки вживання слів. – К. : Рад. школа, 1984, с. 30-32.
Паламар Л. М., Кацавець Г. М. Мова ділових паперів. – К.: Либідь, 1998, с. 208-209.
Коваль А. П. Культура ділового мовлення. – К. : Вища школа, 1982, с. 168-173.
Шевчук С. В. Українське ділове мовлення: Навч. посібник. – К. : Вища школа, 200, 271 с., с. 81-82.
Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо. – К. : «Км Academia», 1994, с.

<предыдущая страница