Перейти на главную страницу
ДІЙОВІ ОСОБИ
Єпископ Ілійський
Нім - капрал
Бардольф - лейтенант
Хлопчик - їхній слуга.
Спритлі - хазяйка корчми, дружина Пістоля.
Карл VI - король Франції
Королева Ізабелла - його дружина,
Людовік - дофін, їхній син
Принцеса Катаріна - їхня дочка.
Конетабль Франції.
Герцог Бургундський
Герцог Орлеанський
Герцог Бретонський
Ле Фер - французький солдат.
Французькі посли.
Аліса, фрейліна принцеси Катаріни
Вельможі, офіцери, солдати, городяни, гінці, слуги.
Місце дії —Англія і Франція.
ПРОЛОГ
Входить Хор.
Якби злетіла муза вогнекрила
Аж ген до осяйних вершин уяви.
То замість глядачів, акторів, сцени
Були б монархи, принци, королівства!
Тоді прибрав би Генріх войовничий
Подобу Марса. Біля ніг його,
Мов ті хорти,— вогонь, і меч, і голод,
Готові розпочати полювання.
Та вибачте за те, що ми посміли
Події славні і людей великих
На простій сцені нашій показати.
Шоломи всі героїв Азенкура?
Даруйте! А хіба займають місце
Кружечки для позначення мільйона?
Дозвольте й нам, як цифрам всемогутнім,
Уяву буйну розпалити в вас.
Тож припустімо, що доволі місця
На сцені. Два могутні королівства
Вона вмістила — грізних ворогів,
Розділених протокою морською.
Умовність гри уява хай розвіє:
Коли один вояк на сцену вийде,
Вважайте — ціле військо перед вами;
Коли про коней мова — уявляйте,
Що землю б'ють копитами вони;
У пишних шатах уявіть державців;
Перенесіть і час, і місце дії;
Хай те, що відбувалося роками,
Займе годину. Хор вам допоможе
Все з'ясувати, як актору гоже.
Пролог скінчився. Отже, стежте пильно,
Терпіння майте і судіть прихильно.
Мій пане, новина: проект закону,
Король покійний, знову розглядають.
Коли б не ті усобиці страшні,
Не відвернути б нам тоді дебатів.
А як тепер чинитимемо опір?
Подумаймо. Як схвалять цей закон,
Ми втратим половину володінь,
Бо землі всі, що їх миряни наші
Благочестиво відписали церкві,
В нас буде забрано. А на прибутки
Утримуватимуть ім'ям монарха
П'ятнадцять графів і п'ятнадцять сот
Добірних лицарів, та ще й есквайрів
Шість тисяч двісті. Хворим і старим,
Всім тим, що хліб добути вже не в силі,
Збудують сто притулків затишних.
А ще ж і до державної скарбниці
Віддай щороку десять сотень фунтів.
Ковток добрячий.
Він осушить чашу.
То де ж рятунок?
Король наш милостивий, справедливий.
До того ж церкву він шанує щиро.
Молодший був —цього за ним не знали.
Та щойно батько юнака помер,
Свавілля теж, здавалося, померло
У тілі молодому. І відразу
Дух каяття з'явивсь і, наче ангел,
Адама грішного прогнав, а тіло
На рай перетворив, звільнивши місце
Для сил небесних, що туди спустились.
Ніхто не бравсь так жваво до науки,
Таких бурхливих змін не зазнавав,
Що, наче повінь, змили б геть нечестя;
Свавілля гідра з поспіхом таким
Душі людської ще не покидала,
Як ось тепер.
Єпископ
Благословенна зміна.
Послухать, як говорить він про віру,—
В захопленні не можна не бажати,
Аби прелатом став його величність.
Лиш про державні справи заговорить,
То скажеш — їх він знає досконало.
Як заведе розмову про війну —
Враз битви грім, як музика, звучить.
А досить про політику згадати,
Він вузол гордіїв тобі розв'яже
Так, наче власна це його підв'язка.
Коли він розмовляє, то повітря
Про вічний рух свій навіть забуває:
Принишкне вмить у вусі слухача
Й, мов медом, упиваєтеся словами.
Мабуть, навчання і саме життя
Глибокій мудрості дали початок.
Звідкіль довершеність така, не знаю.
Адже він був пропащим юнаком.
Мав друзів грубих, темних, недалеких;
Пиятика, забави повсякденні;
Далекий від науки зовсім був,
Від роздумів глибоких. Навпаки —
Все в гаморі, все поміж простолюддя.
Єпископ
У кропиві суниці виростають,
А благородні ягоди найкраще
Поміж плодів звичайних дозрівають.
Отак і принц, що гультяя вдавав,
Думки свої приховував. Тим часом
Вони все множились — незримо, так,
Як трави, що ростуть лише ночами.
Напевно так. Пора чудес минула.
Отож причини цих щасливих змін
Цілком природні.
Як же нам пом'якшить
Проект закону, що його рішуче
Підтримано палатою громад?
Король наш «за» чи «проти»?
Архієпископ
Я гадаю,
Що байдуже йому. Хоча скоріше
Підтримає він нас, ніж навпаки.
Тим паче після бесіди, в якій,—
Виходячи з французького питання,—
Йому я суму запропонував,
Якої досі не пропонувало
Англійське духівництво ще нікому
З тих, що англійський обіймали трон.
І як, гадаєте, сприйняв він це?
Цілком прихильно, хоч і не дослухав —
Усупереч припущенням моїм —
В подробицях усіх обгрунтувань,
Що право забезпечують йому
На герцогства французькі. Навіть більше
На трон французький: ті права від діда,
Едварда, в спадщину йому дістались.
Єпископ
Що ж перешкодило йому дослухать?
Посол французький саме попросив
Аудієнції. Мабуть, вже час
Його прийняти. Чи уже четверта?
Так.
Архієпископ
Тоді ходім, послухаєм посла,
Хоч перш ніж тон француз уста розкриє,
Здогадуюсь, про що вестиме мову.
Єпископ
Я з вами. Хочу теж його послухать.
А де шляхетний лорд Кентерберійський?
Немає.
Король Генріх
Дядечку, пошліть по нього.
Вестморленд
Запросимо посла, вельможний пане?
Ще ні, кузене. Спершу слід звільнитись
Від тягаря думок украй тривожних,
Що Франції стосуються і нас.
Храни господь і вас, і ваш престол
На літа многії.
Король Генріх
Ми вдячні вам.
Учений лорде, просим пояснити
Так, як трактують це закон і церква,
Підтверджує чи ні «Салічна правда»,
Що є в нас право на французькі землі.
Та боже борони, мій вірний лорде,
Перекрутити те, що вам відомо,
Тягар лукавства взять собі на душу
І посилатись на права фальшиві,
Що з правдою далеко розминуться.
Бог знає, скільки ще людей нещасних
Платити мають кров'ю, щоб довести
Правдивість слів, що нас до дії кличуть.
Не маючи підстав, не поспішайте
Наш гострий меч до бою розбудити;
В ім'я господнє, будьте обережні.
Коли зіткнуться дві такі держави,
Вже не обійдеться малою кров'ю.
А кожна крапля крові безневинних —
Тому прокляття, хто меча гострив,
Щоб вкоротити вік, і так короткий.
Це зваживши, висловлюватись прошу.
Ми ж слухатимем з вірою у серці,
Що в кожнім слові — совість ваша, чиста,
Як немовля, що прийняло хрещення.
Тож слухайте, володарю і пери,
Чиє життя престолові належить.
Ніщо на перешкоді не стоїть
Визнанню ваших прав на трон французький,
Окрім того, що твердить Фарамонд:
«In terram Salicam mulieres ne succedant» -
«В краю Салійськім спадок не для жінки».
Несправедливо край той називають
Своїм французи і вважають, ніби
Закон цей видав саме Фарамонд.
А згодні навіть їхні автори,
Що та земля в Германії лежить
Між ріками, що звуться Зала й Ельба.
Там, саксів підкоривши, Карл Великий
На їхніх землях франків поселив.
Вони жінок германських зневажали
За їхню поведінку нецнотливу
І прийняли закон про те, що жінка
Не може спадкоємицею бути.
Між Залою та Ельбою земля
В Германії тепер зоветься Мейсен.
Тож очевидно, що «Салічна правда»
До Франції ніяк не стосувалась.
Той край забрали франки, як ішов
Чотириста і двадцять перший рік
Від смерті Фарамонда — короля,
Якому приписали цей закон.
В чотириста і двадцять шостім році
Вмер по різдві Христовім Фарамонд,
А Карл Великий франків оселив
За Залою у вісімсот і п'ятім.
А ще, як твердять хроніки французькі,
Піпін Короткий Гільдеріка скинув
І на престол французький зазіхнув,
Спираючись на те, що він нащадок
Блітгільди, а вона — дочка Лотара.
Й Гуго Капет — що захопив корону
У Карла Лотарінгського, якому
Був предком Карл Великий,— намагався
Законності своїм правам надати
(Хоч марно в тім шукать якоїсь правди)
Тим, що свій рід виводив від Лінгари.
Це Карломана донька; той же — син
Людовіка, якому Карл Великий
Був рідним батьком. Не було спокою
Людовіку Десятому на троні.
Нащадок узурпатора Капета,
Він все зробив, аби лиш довести,
Що Ізабелла, чий онук він був,
Походила від пані Ерменгарди,
Якої батько — герцог Лотарінгський.
І тим, кому був предком Карл Великий,
Її заміжжя повернуло трон.
Як правда те, що сяє в небі сонце,
Так правда й те, шо у своїх правах
Піпін, Людовік, а також Капет
Спиралися на спадкоємиць завжди.
У Франції було так до сьогодні;
Однак «Салічну правду» висувають
Як доказ проти ваших прав на трон
І борсатись в тенетах родоводу
Воліють, аніж визнати, що в вас
І ваших предків титул відібрали.
Король Генріх
Отож — мої вимоги справедливі?
Коли не так, хай гріх впаде на менеї
Бо сказано про це у Книзі чисел:
Якщо хто вмре, не маючи синів,
Тоді хай спадок доньці переходить.
Візьміть своє, здійміть кривавий стяг!
Огляньтесь на могутніх предків ваших
І на могилу прадіда свого,
Що дав вам спадок. Войовничий дух
І прадіда, і діда ви прикличте.
Завдав удару дужого французам
Ваш дід, Принц Чорний. Поки він громив їх,
Могутній батько з усмішкою стежив,
Як левеня ворожу кров пускає.
О мужні воїни! Лише піввійська
Розбило вшент найкращі вражі сили.
В той час, як решта, сміючись, стояла,
Не знаючи, куди докласти руки.
Згадайте дії ваших мужніх предків,
Ударом дужим повторіть той подвиг.
Нащадок їхній, ви на їхнім троні,
Героїв кров, шо здобула їм славу,
Тече у ваших жилах. Мій владарю,
В вас молодість і сила поєднались
Для подвигів і звершень вікопомних.
А браття ваші, всіх земель монархи,
Ждуть, поки ви прокинетесь до дії,
Як личить тим, у кого кров левина.
Відомо, що на вашім боці право
І сила теж. І шо король англійський
Дворян багатших, підданих вірніших
Не мав ніколи. Хоч вони ще тут,
Та серцем всяк уже в бою за вас.
Тож хай ідуть за покликом сердець
Вам трон здобути кров'ю і мечем.
А духівництво, щоб допомогти,
Збере для вас таку велику суму,
Якої ще не жертвувала церква
Нікому з тих, що правили до вас.
Король Генріх
Не тільки спорядити у похід
Нам військо треба. Залишім частину
Для захисту країни, бо шотландці
Відразу нападуть.
Архієпископ
Населення граничних володінь —
Заслін достатній, щоб сусіди хижі
В глиб Англії далеко не сягнули.
Не про наїзди мову ведемо,
А про війну. Відомо, що шотландці
Непевні завжди, в намірах своїх.
Ви знаєте: як тільки прадід мій
На Францію походом вирушав,
Відразу ж у беззахисну країну
Лавиною вривалися шотландці,
Немов потік, що греблю рве стареньку;
Безжально землю нашу плюндрували,
В облогу брали замки і міста,
І Англія, безсила дати відсіч,
Тремтіла вся перед лихим сусідом.
Архієпископ
Не стільки збитку там було, як страху;
Ось приклад на підтвердження цього:
Все лицарство з французом воювало,
А наша Англія-вдова тим часом
Не тільки захистилася уміло,
Немов вівцю далеко від отари,
І відіслала здобич до Едварда
У Францію. Відомо, що відтоді
Ваш рід на славу збагатився так,
Як дно морське на затонулі скарби.
Старе прислів'я радить дуже мудро:
«Як хочеш Францію здолати,
Слід із Шотландії почати».
Бо лиш злетить орел англійський вгору
Шотландська ласиця в гніздо залазить
Висмоктувати царствені яєчка.
І, наче миша, коли кіт далеко,
Не стільки з'їсти, скільки попсувати.
Ексетер
Виходить, кіт сидіти має вдома.
Чи є в тім необхідність? Звісно, ні.
Міцні замки у мас на дверях висять,
А на злодюжок є надійні пастки.
Коли рука воює за кордоном.
Дім мудра голова оберігає.
Хоч різної ваги в державі люди,
Об'єднує мета їх між собою
В гармонію невимушену, щиру,
Як музика.
Архієпископ
Так визначило небо,
Розподіливши працю між людьми
Й зусиллям їхнім давши рух постійний.
А за мету покладено усім
Покору. Ось і бджоли так працюють.
Сама природа ставить їх за приклад,
Як людям лад між себе навести.
Є в бджіл король і різні урядовці: О
дні у власнім домі хазяйнують,
За межами його торгують другі,
А треті, з жалами, немов солдати,
Грабують ніжні квіти в літню пору
Й зі здобиччю, веселі, повертають
В покої до володаря свого.
А той, у клопотах поважних, стежить,
Як зводять стіни з золота й пісень,
Як медом повнять соти трударі,
Як товпляться бідахи носії
З важкою ношею в вузьких воротях
І як суддя з гудінням невблаганним Д
о рук страшним катам передає
Лінивця-трутня. Мова йде про те,
Що різні дії об'єднать метою
Ми можем так, щоб досягти її.
Як стріли, пущені із різних луків,
Вражають ціль,
Як декілька доріг веде у місто,
Як безліч рік в одне впадають море,
Як лінії збігаються усі
На сонячнім годиннику до центру,
Так сотні кроків можуть привести
До успіху у кроці вирішальнім.
Тож у похід, на Францію, владарю!
Начетверо ми сили поділімо;
У Францію візьміть четверту частку.
Цього доволі, щоб тремтіли галли.
Якщо ми, з рештою зоставшись дома,
Не зможем пса прогнати від порога,
Хай нас шматує. Хай весь світ забуде
Про нашу мужність і державну мудрість.
Король Генріх
Дофінових послів сюди покличте.
І ви, опора наша благородна,
Ми Францію примусимо вклонитись,
А ні — тоді розірвем на шматки.
Або ми править нею почнемо
І герцогствами, що до нас належать,
Або накладемо життям безславно,
І не зведуть гробниці в нашу пам'ять.
Хай славлять нас великі перемоги
В віках— або нехай могила наша,
Немов слуга султана без'язикий,
Мовчить, бо напису на ній не буде.
Які дофін, кузен наш, передав.
Це ж не король, а він вітає нас?
Перший посол
Чи зволите, щоб ми переказали
Для вас усе з початку до кінця,
Чи викласти лише загальну думку
Того, що нам велів сказать дофін?
Кроль Генріх
Ми не тиран, а християнський владар
І почуття тримаємо в покорі
Надійно, наче в'язнів у темниці.
Тож не приховуйте від нас нічого,
Кажіть всю правду.
Стисло — ось вона.
Посли від вас у Франції недавно
На певні герцогства претендували.
Це спадщина, як твердили вони,
Едварда Третього. Дофін вважає,
Що то лиш молодість нуртує в вас.
Прогулянка у Францію, сказав він.
То справа марна, бо ніяких герцогств
Веселий молодик там не здобуде.
А ще, зважаючи на вашу вдачу,
Коштовностей він бочку надіслав,
Бажаючи натомість, щоб віднині
Вам герцогства на думку не спадали.
Що в бочці, дядьку?
Тенісні м'ячі.
Дофінів жарт потішив нас чудово.
Йому за подарунок, вам за труд
Ми вдячні. І, ракетки підібравши,
Ми партію у Франції зіграєм.
А ставкою хай буде нам корона
Дофінового батька. Сам дофін
Суперника обрав собі такого,
Що буде не до гри гравцям французьким.
Дофін на глум взяв нашу буйну юність,
Не знаючи, що нам вона дала.
Ніколи ми не цінували дуже
Англійського убогого престолу,
Й тому, далеко живучи від дому
Свого французького, в гульню вдавались.
Затямить хай дофін: тугим вітрилом
Здійметься, горда велич королівська,
Коли займу я врешті трон французький.
Для цього занедбав я привілеї
І тяжко працював, як простолюдець.
Тепер я стану у промінні слави,
Що вразить очі кожного француза;
Дофін осліпне зовсім, як погляне.
Скажіть йому, що жарт його глузливий
На ядра ці м'ячі перетворив,
І марні жертви тягарем важким
Йому на душу ляжуть. Глузування
Обернеться розлукою жінкам,
Чоловікам, і матерям, і дітям,
Зруйнує замки. Прокленуть цей жарт
І ті, кого на світі ще нема.
Та все господь в руках своїх тримає;
На нього покладаюсь. Попередьте,
В ім'я господнє, принца: я іду,
Бо помста кличе і священне діло;
І праведна рука його звершить.
Ідіть же з миром і скажіть дофіну:
То дуже недотепне жартування,
Що тисячам несе самі страждання.
Хай варта проведе послів. Прощайте.
Нівроку жарти.
Ми жартуна примусим червоніти.
Щоб часу нам не гаяти, панове,
Прошу вас до походу готуватись.
Крім господа (хай він нам помагає),
На думці в нас лиш Франція одна.
Тож сили, необхідні для війни,
Зберіть негайно. Передбачте все,
Щоб, мов на крилах, досягти мети
І покарати, звірившись на бога,
Дофіна коло рідного порога.
Хай думка кожного працює плідно
Над тим, як нам похід звершити гідно.
Виходять.
В англійську молодь шал війни вселився
Лежать єдваби в скринях нерухомо,
Замовлень не злічить у зброярів,
Жагою слави всяк тепер палає,
Збуває статки, щоб коня придбати,
І, як Меркурій з крильцями на п'ятах,
Спішить услід взірцеві королів.
Бо в вишині над кожним з них витає
Надія, що прикрасила меча
Коронами великими й малими
Для Гаррі та соратників його.
Французи, потай вивідавши все
Про страхітливі наміри англійців.
Тремтять, налякані, й інтриги ниці
Пускають в хід, щоб відвернути лихо.
О Англіє! В тобі таїться велич,
Мов серце велета в малому тілі.
Ти б слави зажила в віках, якби
В твоїх синах підлота не таїлась.
Та ось біда твоя: знайшли французи
В тобі кубло сердець пустих і ницих
І золотом напхали їх за зраду.
Граф Річард Кембриджський і лорд Скруп Мешем
Сер Томас Грей, нортемберлендський лицар,—
Всі троє продались — так, продались! —
Злигалися з французом боязливим.
Якщо здійсняться заміри пекельні,
Тоді загине з королів найкращий,
Не встигши з Саутгемптона відплисти.
Терпіння виявіть. Не вперше нам —
На всі події вчасно ми поспієм.
Вже гроші сплачено. Убивці ждуть.
Король залишив Лондон. Місце дії
Ми переносимо у Саутгемптон;
Там наша сцена, там і ваше місце.
Ми Францію відвідаємо з вами
І, заспокоївши морську протоку,
Повернемось. Бо не байдуже нам,
Чи не нудотно стане глядачам.
Тепер до Саутгемптона скоріше,
Приємна зустріч, капрале Нім.
Доброго ранку, лейтенанте Бардольф.
Ну що, помирилися ви з прапорщиком Пістолем?
А мені байдуже. Я більше мовчу. Та згодом у нас може стати весело. А втім, що буде, те й буде. Битися не наважуюсь, але як доведеться, то наосліп і я можу помахати своєю залізячкою. Меч у мене простий, та дарма. Годиться, щоб шматок сиру підсмажити. А виймеш з вогню — холод витримує не гірше будь-якого іншого. Отаке-то.
Пригощу вас сніданком, аби лиш помирились. Побратаємось — а потім у Францію. Згода, шановний капрале Нім?
Слово честі, житиму, пока живеться, будьте певні. А коли вже підіпре так, що далі нікуди, залишиться єдиний вихід. Ото й буде моя остання ставка і моя остання втіха.
Що правда, то правда, капрале. Він оженився на Нел Спритлі, а вона, звичайно, повелася з тобою негідно, бо ви були вже заручені.
Хто його знає. Хай буде, що буде. А от чиясь горлянка, може, й гострого леза дочекається уві сні. Хай буде, що буде. Терпіння хоч і зморена шкапа, та до якогось кінця дійде. І всьому є край. Хоча — хто його знає.
А ось і прапорщик Пістоль з дружиною. Наберіться терпіння, шановний капрале.
Ба, Пістоль, хазяїн!
Хазяїн? Ах ти ж пес!
Клянусь, ненависне мені це слово
І постояльцям тут не бути!
Даю в тім слово — скоро їх не буде. Не встигнеш поселити в себе десяток порядних жінок, що чесно заробляють собі на хліб голкою, як люди вже думають, що тут справжній дім розпусти
Шановний лейтенанте, шановний капрале, облиште!
Тьху!
Пістоль
На тебе тьху, паршиве ісландське цуценя!
Хазяйка
Шановний капрале Нім, покажи свою мужність, сховай меча.
Ану, ходім! Поговорімо solus *.
Я — solus? Ох, собако, ох, падлюко!
Ось я тобі цим solus'ом по пиці,
Ще й по зубах. Я solus'a в горлянку,
В печінку, в черево твоє погане
Запхаю, в пельку повно натовчу!
Кишки тобі від solus'a розіпре,
Бо, як курок на зводі у Пістоля,
Не забариться й спалах.
Нім
Я тобі не Барбазон, і закляттями мене не візьмеш. Так і кортить налупцювати тебе добряче. А коли обливатимеш мене своїм брудом, я тебе, м'яко кажучи, мечем прочищу. Ну, ходімо. Я тобі, м'яко кажучи, кишки гарненько полоскочу. От і вся казка.
Бридкий хвалько, тварюко знавісніла!
Могила зяюча тебе чекає.
Тож смерть тобі!
(добуває меча)
Послухайте, послухайте, що я скажу! Хто перший ударить, в того я зажену меча по саме руків'я, не був би я солдатом!
Пістоль
Тамує шал така пересторога.
Ти мужній чоловік.
Рано чи пізно я тобі, м'яко кажучи, горлянку переріжу. От і вся казка.
Coupe la gorge!*
Це те, що треба. Ну, ставай до бою.
Ач, крітський пес! Моя дружина впала
Тобі ув око? Геть,
До прокажених у притулок. Там
Собі Кресіду знайдеш соромітну,
Дол Продран на ім'я. Женись на ній.
A quondam** Спритлі є і завжди буде
Коханою моєю. Pauca***. Все. Йди геть.
Хазяїне Пістоль, прошу вас до мого пана. І вас теж, хазяйко. Він дуже хворий і хоче лягти в ліжко. А ти, добрий Бардольфе, упхай свого червоного носа замість грілки в його постіль. Їй-богу, він дуже хворий.
Геть звідси, шельмо!
Слово честі, цей хлопчисько скінчить на шибениці. А хворому король розбив серце. Чоловіченьку, приходь швидше додому.
Як же вас помирити? Треба ж разом у Францію вирушати. Якого біса нам ножі гострити один на одного?
Чорти голодні сваряться нехай!
А віддаси вісім шилінгів, що ти програв, коли ми об заклад билися?
Той ниций раб, хто платить.
Зараз я їх матиму. От і вся казка. Пістоль Хай мужність вирішить. Ану, ставай.
Клянусь мечем, уб'ю того, хто перший вдарить.
Клянусь мечем, що вб'ю.
(Добуває меча)
Пістоль
Мечем поклявся. Не до жартів нам.
(Ховає меча)
Бардольф
Капрале Нім, коли збираєшся миритись, то мирись. А ні, то й мені станеш ворогом. Прошу тебе, сховай меча.
(до Пістоля)
А віддаси вісім шилінгів, що ти програв, коли ми об заклад билися?
Пістоль
Віддам я нобля цілого тобі,
Ще й випить дам. І станемо віднині
Як друзі ми, і навіть як брати.
Для Німа житиму, а Нім — для мене,
По справедливості. Я маркітантом
При війську буду, в грошики уб'юся.
Подай же руку.
А нобля даси?
З рук в руки, без обману.
Ну, що ж. От і вся казка.
Якщо вас жінка породила, то майте серце, ходіть швидше до сера Джона. Так його, бідолаху, трясе безупинна триденна лихоманка, аж плакати хочеться, як на нього глянеш. ХодІіть же до нього, любі мої.
Король, щиро кажучи, зігнав злість на лнцарвВД
Ти правду кажеш, Німе.
Та бог зцілив його розбите серце.
Нім
Наш король — добрий король. Але, що вдієш,
Буває і примхливим, і свавільним.
Пістоль
Утішмо лицаря й мерщій до діла.
14 12 2014
7 стр.
Т. Б.– невідома трансцендентна сила у вигляді здоровенного чувака з довгими вусами та оселедцем
16 12 2014
1 стр.
Дійові особи. Родина наук: Математика. Фізика. Мова. Історія. Географія. Механіка
15 10 2014
1 стр.
Д. Розумні які дітей в людей похилого віку перетворювати! Зі мною такі фокуси не пройдуть!
16 12 2014
1 стр.
Свято проводиться на вулиці, на майданчику дитячого саду. Під пісню «Літо золоте» діти займають місця по периметру
30 09 2014
1 стр.
Зала святково прикрашена осіннім листям, біля сцени – виставка поробок із овочів та квітів. Лунає лагідна музика
02 09 2014
1 стр.
16 12 2014
1 стр.
08 10 2014
1 стр.