Інженерний геній Риму

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. М.П. ДРАГОМАНОВА РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: “ІНЖЕНЕРНИЙ ГЕНІЙ РИМУ” Студента Юріка КИЇВ – 2001 ЗМІСТ ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . . . . . 3 РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ ПЕРІОД . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . .4 ІМПЕРСЬКИЙ ПЕРІОД . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . . .8 ГЕНІАЛЬНІ ВІДКРИТТЯ РИМЛЯН .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. 17 ВИСНОВОК . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . .19 СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . .21 Архітектура (зодчество) – мистецтво будувати будинки і їхні комплекси,призначені для повсякденних запитів приватного, громадського життя ідіяльності людей. Будь-який будинок укладає в собі життєво необхіднепросторове ядро – інтер’єр. Його характер, виражений у зовнішній формі,визначений призначенням, умовами життя, потребою у зручності, у просторі іволі руху. Зв’язана у своєму розвитку з постійно мінливими матеріальнимипотребами людини, з розвитком науки і техніки, архітектура є однією з формматеріальної культури. Разом з тим архітектура – один з видів мистецтва. У художніхобразах архітектури відбиваються і лад громадського життя, і рівеньдуховного розвитку суспільства, і його естетичні ідеали. Архітектурнийзадум, його доцільність розкриваються в організації просторів інтер’єру, вугрупуванні архітектурних мас, у пропорційних відносинах частин і цілого, уритмічному ладі. Співвідношення інтер’єру й обсягу будинку характеризуєсвоєрідність художньої мови архітектури. Велике значення має художнє оформлення зовнішнього виду будинків. Якжоден інший вид мистецтва, архітектура постійно впливає своїми художніми імонументальними формами на свідомість маси людей. Вона відкриваєсвоєрідність навколишньої природи. Міста, подібно людям, мають неповторнеобличчя, життя, історію. Вони оповідають про сучасне життя, про історіюминулих поколінь. Різноманіття суспільних потреб людини народжує розмаїтість типівархітектури: житлової, суспільно-цивільної, промислової. Містобудуваннявраховує характер місцевості, економіки, умови транспорту, розміщеннянаселення. У періоди художнього підйому архітектура гармонічно розвиваєтьсяв співдружності з іншими видами мистецтва. Скульптура, живопис,декоративні мистецтва втілюють у конкретних образах ідеї, закладені успоруді. І архітектура й образотворче мистецтво збагачують один одного вцьому синтезі. Під Древнім Римом розуміється не тільки місто Рим античної епохи алей усі завойовані ним країни і народи, що входили до складу колосальноїРимської держави – від Британських островів до Єгипту. Римське мистецтво –вище досягнення і підсумок розвитку давнього мистецтва. Його створювали нетільки римляни (чи італіки), але й древні єгиптяни, греки, шини, жителіПіренейського півострова, Галії, Древньої Німеччини й інші народи,підкорені Римом, що іноді стояли на більш високому рівні культурногорозвитку. Римське мистецтво склалося на основі складного взаємопроникненнясамобутнього мистецтва місцевих італійських племен і народів, у першу чергумогутніх етрусків, власників давньої високорозвиненої самобутньої художньоїкультури. Вони познайомили римлян з мистецтвом містобудування (різніваріанти зведень, тосканський ордер, інженерні споруди, храми і житловібудинки та ін.), настінним монументальним живописом, скульптурним імальовничим портретом, що відрізняється гострим сприйняттям натури іхарактеру. У художній майстерності, безумовно, панувала давньогрецька школа,зате на форми мистецтва в кожній провінції Римської держави впливалимісцеві традиції. Особливо великий внесок у створення римської культуривнесли грецькі колоністи в Південній Італії і Сицилії, їхні багаті містабули центрами наукового життя і художньої культури античності. Широта містобудування, що розвивалося не тільки в Італії, але йпровінціях, відрізняє римську архітектуру. Сприйнявши від етрусків і греківраціонально організоване, строге планування, римляни удосконалили її івтілили в містах більшого масштабу. Ці планування відповідали умовам життя:торгівлі величезного розмаху, духу вояччини і суворій дисципліні, тяжіннюдо розваг і парадності. У римських містах у певній мірі враховувалисяпотреби вільного населення, санітарні нестатки, тут зводилися параднівулиці з колонадам, арками, монументами. Древній Рим дав людству справжнє культурне середовище: прекрасносплановані, зручні для життя міста з брукованими дорогами, мостами,будинками бібліотек, архівів, німфеєв (святилищ, священних німфам),палаців, вілл і просто гарних будинків з добротними красивими меблями – усете, що характерно для цивілізованого суспільства. Римляни вперше стали будувати “типові” міста, прообразом якихз’явилися римські військові табори. Прокладалися дві перпендикулярні вулиці-кардо і декуманум, на перехрестя яких зводили центр міста. Міськепланування підкорялося строго продуманій схемі. Практичний склад римської культури позначався в усьому – у тверезостімислення, нормативному представленні про доцільний миропорядок, ускрупульозності римського права, що враховувало всі життєві ситуації, утяжінні до точних історичних фактів, у високому розквіті літературноїпрози, у примітивній конкретності релігії. У римському мистецтві періоду розквіту головну роль гралаархітектура, пам’ятники якої і тепер, навіть у руїнах скоряють своєю міццю.Римляни поклали початок новій епосі світового зодчества, у якому основнемісце належало спорудженням суспільним, що втілили ідеї могутності державиі розрахованим на величезні кількості людей. В усьому древньому світі римська архітектура не має собі рівної повисоті інженерного мистецтва, різноманіттю типів споруджень, багатствукомпозиційних форм, масштабу будівництва. Римляни ввели інженерніспорудження (акведуки, мости, дороги, гавані, міцності) як архітектурніоб’єкти в міський, сільський ансамбль і пейзаж. Краса і міць римської архітектури розкриваються в розумнійдоцільності, у логіку структури спорудження, у художньо точно знайденихпропорціях і масштабах, лаконізмі архітектурних засобів, а не в пишнійдекоративності. Величезним завоюванням римлян було задоволення практичнихпобутових і суспільних потреб не тільки пануючого класу, але і мас міськогонаселення. Історія Риму поділяється на два етапи. Перший – епоха республіки, –що почався у кінці VІ ст. до н.е., коли з Риму були вигнані етруські царі,і тривав до середини І ст. до н.е. Другий етап – імператорський – почавсяправлінням Октавіана Августа, що перейшло до єдиновладдя, і тривав до ІVст. н.е. РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ ПЕРІОД Початок давньоримського мистецтва належить до періоду республіки(кінець VІ – середина І ст. до н.е.). Воно досягло розквіту в періодутворення світової рабовласницької держави, різнорідної за етнічним ісоціальним складом складної по господарській і громадській організації. Потреби римського суспільства породили багато типів споруджень:амфітеатри, терми, тріумфальні арки, акведуки та ін. На римському ґрунтідістали нове архітектурне рішення палаци, особняки, вілли, театри, храми,мости, надгробні пам’ятники. Раціоналізм, що лежить в основі римськоїархітектури, виявлявся в просторовому розмахові, конструктивній логіці іцілісності гігантських архітектурних комплексів, суворій симетрії ічіткості. З поширенням римського панування на Грецію й елліністичні державив Рим проникнули витонченість і розкіш елліністичних міст. Припливбагатств із завойованих країн протягом ІІІ-І ст. до н.е. змінили вдачіримлян, породжуючи серед панівних класів марнотратство. Ввозилися увеличезній кількості знамениті грецькі статуї і картини грецьких майстрів.Римські храми, палаци перетворилися у свого роду музеї мистецтва. Захоплення грецьким мистецтвом з’явилося насамперед у звертанні доордерної системи. У той час як у грецькій архітектурі ордер відігрававконструктивну роль, у Римі він використовувався головним чином удекоративних цілях. Опорні функції в римській архітектурі виконувала звичайно стіна.Римляни винайшли бетон – найважливіший будівельний матеріал, за допомогоюякого закріплювали будівлі, що споруджуються. Вони відкрили новий спосібзведення будинків – монолітно-оболончатий замість стояково-балковоїсистеми. При стояково-балковій системі, як видно з назви, основуконструкції складають дві стійки, на яких лежить горизонтальна балка.Основу монолітно-оболончатої системи складають дві вузькі цегельні стіни,між якими залитий битий щебінь з бетоном, зовні вони облицьовувалисямармуром чи іншими породами каменів. Переваги нової системи будівництвавидні і зараз: від багатьох грецьких храмів з їхніми колонами, на якихлежать перекриття і фронтони, залишилося по 2-3 колони, багато ж римськихбудинків дожили до наших днів. Велике місце належало арці, що спиралася на масивні стовпи. Колони немогли нести на собі навантаження багатоповерхових споруджень із склепіннимиі купольними перекриттями і лише в аркадах зберігали конструктивну роль,причому частіше застосовувалися запозичений у греків пишний коринфськийордер і строгий тосканський, успадкований від етрусків. Головне завоювання римлян у будівництві суспільних споруджень –створення величезних внутрішніх просторів, вільних від внутрішніх опор.Необхідність їхніх перекриттів викликала розвиток могутніх склепінних ікупольних конструкцій, що лише обмежено застосовувалися на Сході й уГреції. Римська техніка стала широко використовуватися в цивільній ікультовій архітектурі. Вона послужила зразком для розвитку візантійської ієвропейської архітектури. Основною формою перекриттів був циліндричний звід з бетону і каменю.Його бічний тиск сприймала опорна стіна, що грала важливу роль у римськійархітектурі. З перетинання двох циліндричних зводів однакової висоти впідніжжях зводу (п'ятах) і вершині (де закладений замковий камінь) вийшовхрестовий звід. При рівності прольотів він дає в плані квадрат. Внутрішняповерхня зводів утворює у перетинанні гострі краї – ребра, у підставі якихзосереджується тиск зводу. Це дало можливість прорізати опорні стінинапівциркульними арками, замінити стіну окремими стовпами, що приймали насебе тиск арки. Витягнуті в довжину приміщення залів-галерей звичайно поділялися наквадрати і перекривалися ланцюгом хрестових зводів, що породжувало ефектнерозчленування внутрішнього простору. З круглих в плані будинкуперекриттів, які рівномірно піднімалися нагору, виник купольний звід, щоутворила півкуля, розташована на циліндричній підставі. Багатокутні в планіприміщення перекривалися зімкнутими зводами (монастирський звід) чисферичним куполом. В останньому випадку купол спирався своїм кільцем тількина середину причілків, а перехід від форми окружності до багатокутниказаповнювався ввігнутими сферичними стінами – “вітрилами”. У республіканський період склалися основні типи римської архітектури.Сувора простота життєвого укладу в умовах постійних запеклих воєн знайшлавідображення в конструктивній логіці монументальних інженерних споруджень.У них раніш за все проявилася своєрідність римського мистецтва. Уявімо собі Рим в епоху республіки. Звертають увагу грандіозні спорудження – древні оборонні стіни Риму,що виникли ще у VІІІ ст. до н.е. на трьох пагорбах: Капитолії, Палатині іКвирипалі, викладені з каменю (рання –VІ ст. до н.е. і так звана Сервієвастіна – 378 –352 р. до н.е.). Римські дороги мали важливе стратегічне значення, вони поєднувалирізні частини країни. Ведуча до Риму Атієва дорога (VІ-ІІІ ст. до н.е.) дляруху когорт і гінців була першою з мережі доріг, що покрили пізніше всюІталію. Біля долини Ариччи дорога, мощена товстим шаром бетону, щебеню,плитами лави і туфу, йшла через рельєф місцевості по масивній стіні (197 мдовжиною, 11 м висотою), розчленованої в нижній частині трьома наскрізнимиарковими прольотами для гірських вод. Потупово в наступні століття Рим стає найбільш багатим водою містомсвіту. Могутні мости й акведуки (акведук Апеля Клавдія, 311р. до н.е.,акведук Марція, 144р. до н.е.), що пробігають десятки кілометрів, зайняливидне місце в архітектурі міста, у вигляді його мальовничих околиць,входячи невід’ємною частиною в пейзаж Римської Кампанії. До найдавніших склепінних конструкцій входить стічний канал (клоакаМаксима) у Римі, що зберігся до наших днів. Громадське життя протікало на ринковій площі. Наприклад, у греків вонаназивалася агорою і звичайно, як в Афінах, знаходилася в підніжжі акрополя.У римлян це був форум. Тут відбувалися всі головні міські події: збори,ради, тут оголошували важливі рішення, навчали дітей, торгували, вонаслужила ареною політичної діяльності, народних зібрань, військовихтріумфів. В архітектурний ансамбль входили храми, васильки, крамниціторговців, ринки. Площі прикрашалися статуями знаменитих громадян,політичних діячів і були оточені колонами, портиками. Найдавніший форум у Римі – республіканський форум Романум (VІ століттядо н.е.), до якого сходилися всі дороги. З його трибун лунали мовинайбільших римських ораторів, воєначальників. Надалі до цього форумупримкнули форум Цезаря, імператорів Августа, Весисіана, Нерви і Траяна.Зараз від Форуму Романум залишилися фундаменти будівель. В останні століття республіки форум отримав закінчений архітектурнийвигляд. З однієї сторони до нього примикав значний будинок державногоархіву – Табуларій (від “Табула” – мідна табличка з написом), що стояв насклепінних підземних поверхах. Це був зовсім новий тип суспільного будинку,і той факт, що він з'явився вперше в римлян, говорить про їхню винятковуповагу до історії. Зовні Табуларій був декоративний грецьким ордером, усередині ж вінскладався із системи склепінних приміщень. З форуму на Капітолій вели довгісходи Табуларія з 67 сходинок. Такі коридори і сходи часто зустрічаються вреспубліканських будинках. Вони створюють враження величезності охопленогоархітектурою простору. Але при цьому усі форми добре доступні для огляду вїхньому перспективному скороченні: сама маленька арка чи сходинка відмінновидні, сама далека мета досяжна. На площі височіли храми, серед них храм Вести, богині-діви, у якомугорів невгасимий вогонь, що символізував життя римського народу. Тут жепіднімалися колони, до яких прикріплювали ростри – носи переможених ворожихкораблів (звідси і назва – ростральна колона), і проходила “священнадорога”, уздовж якої стояли таберни – крамниці ювелірів і золотих справмайстрів. Колись тут стояли і крамниці торговців, але вони були виведені замежі площі, утворивши окремі невеликі форуми: форум Боаріум – м’ясний ринокі форум Оліторіум – овочевий ринок. Форум поступово поростав не тількибудинками, але і почесними статуями римських громадян. В епоху імперії донього будуть прибудовані храми, присвячені богам й обожненим людям. В епоху республіки, особливо в V-ІІ ст.ст. до н.е., храм – основнийтип суспільного будинку. Він склався поступово в результаті схрещуванняпереважних місцевих італійсько-етруських традицій із грецькими,пристосованими до місцевих умов. Будувалися круглі і чотирикутні псевдопериптери з входом лише з головного фасаду. Круглий храм – моноптерскладався з циліндричної основи, оточеною колонадою. Вхід був за етруськимзвичаєм з однієї, торцевої сторони. Круглий храм Сивіли (чи Вести) у Тиволі ( І ст. до н.е.), під Римом,оточений коринфськими колонами. Фриз прикрашений рельєфами з зображеннямтрадиційного римського мотиву – бичачих черепів, “букраніїв”, з якихзвисають важкі гірлянди. Це був символ жертвоприносини і пам’яті. Ордер утаких храмах відрізнявся твердістю малюнка і сухуватістю: колони втратиливластиву їм у Греції пластичність. Грецький круглий периптер звичайно мавсхідчасту підставу і був розрахований на круговий огляд. Храм Сивіли вТиволі, як і етруські храми, сполучав фронтальну строго симетричну подовжнюосьову композицію і круглу. Вісь храму підкреслена парадним входом зрозташованими перед ним сходинками, дверима і вікнами. Масивна зісклепінними прольотами підстава храму в Тиволі створює перехід відкам’яного обриву скелі, що він мальовничо завершує, до витонченої круглоїротонди коринфського ордера з легким фризом з гірлянд. Піднятий на високупідставу, гармонічний по пропорціях, зі стрункою і строгою колонадою,наповненої світлом, храм домінує в пейзажі. Його спокійні гармонічні формиконтрастують з бурхливим каскадом водоспаду. Прямокутні римські храми також відрізнялися від ордерних грецьких, якпоказує добре збережений храм Фортуни Віриліс на Бичачому форумі в Римі ( Іст. до н.е) – унікальний зразок раннього завершеного римського храму типупсевдоперипетра з замкнутою фронтальною осьовою композицією. Грецькийпериптер у ній розчленований на відкритий з усіх боків глибокий переднійпортик і целлу, оточену напівколонами, що зливаються зі стіною. Акцентуючиголовний фасад портиком з вільно розташованими колонами і парадними сходамивходу, архітектор об’єднав його з замкнутим целлою іонічним ордером. Унього теж вхід лише з одного боку, іонічні колони завершуються капітелямискромного малюнку. Фронтон зовсім “негрецький”, без скульптур усерединійого тимпана і з багатими, строго накресленими профілями. Чудові римські мости І ст. до н.е. Так, міст Мульвія крім йогопрактичних переваг (він простояв більш двох тисяч років), відрізняєтьсявиразністю образу. Міст зорово ніби спирається на воду півкругами арок,опори між якими для полегшення ваги прорізані високими і вузькимипрорізами. На арках зверху лежить карниз, що додає мосту особливузакінченість. Міст немов крокує від берега до берега, безупинно йде арками:він динамічний і одночасно стійкий. Своєрідність римської архітектури позначилася в створенні нового типуприватного житлового будинку багатих землевласників, торговців, ремісників.Римські особняки – це здебільшого одноповерхові будинки, у яких затишністьсімейного побуту сполучалася з пристосованістю до ділового життя. Частково зовнішній вигляд римського міста можна уявити на прикладіПомпеї – італійського міста, що разом з містами Геркуланум і Стабія загинуву 79р. н.е. у результаті виверження вулкану Везувій. Поховане під попеломмісто випадково знайшли при будівництві водопроводу у XVІІ ст. З 1748 р.До наших днів продовжуються його розкопки. Місто мало регулярне планування.Прямі вулиці обрамлялися фасадами будинків, унизу яких були улаштованілавки-таверни. Великий форум був обнесений прекрасною двоповерховоюколонадою. Там знаходилися святилище Ісиди, храм Аполлона, храм Юпітера,великий амфітеатр, побудований, як і в греків, у природному поглибленні.Розрахований на двадцять тисяч глядачів, він значно перевершував потребижителів міста і призначався також для приїжджих (населення Помпеї складалоне більш десяти тисяч чоловік). У місті було два театри. Чудові помпейські будинки – “домуси”. Це були прямокутні спорудження,що тяглися вздовж двору, а на вулицю виходили глухими торцевими стінами.Головним приміщенням був атріум (від лат. аtrium – “закопчений”, “чорний”,тобто приміщення, що почорніло від кіптяви), що виконував священну функцію.Рим при основі мав у самому центрі культову яму – “мундус”, куди всі жителікидали плоди і жменю землі зі своєї старої батьківщини. Відкривалася воналише один раз на рік – у день Підземної богині чи не відкривалася зовсім.Кожен будинок повторював цю модель: в атріумі часто був отвір у центрі даху– комплювій. Під ним знаходився басейн для збору води, родинний мундусу, –імплювий. У цілому атріум виконував функцію “світового стовпа”, щоз'єднував кожен римський будинок з небесами і підземним світом. Невипадково в атріумі стояли всі найважливіші речі: важка скриня із сімейнимицінностями, стіл типу жертовника і шафа для збереження воскових масокпредків і зображень добрих духів-заступників – ларів і пенатів. В очах римлян, подібно етрускам, будинок володів своїм сакральнимпростором, родинним космосом. Гарним прикладом етруського житла є будинокАльбіція Цельса, у якого отвір у даху підтримують чотири коринфські колони. Але за походженням Помпея була містом грецьким. Той же помпейськийбудинок був одночасно проникнутий і еллінським духом. Ні в чому так яскравовін не виявляється, як у дивовижних перестильних двориках – невеликихшматочках природи, укладених усередині самих будинків і що являють собоюніби невеликі садочки чи квітники з фонтанами і німфеями, мармуровимирельєфами і бронзовими статуетками богів, свіжим, чистим повітрям іпрохолодною тінню від квітучих дерев і кущів. Усередині будинки були розписані. Прекрасно збережені фрескипоказують, яким було звичайне життєве середовище римлянина. Ранні будинки(ІІ – кінець І ст. до. н. е.) розписували у так званому першомупомпейському стилі. Стіни будинків були розкреслені геометричниморнаментом, що нагадував обкладку стін напівкоштовними каменями. Потім цей“інкрустаційний” стиль перемінився “архітектурним”, чи другим помпейським.Він був у моді протягом І ст. до н.е. Майстри другого помпейського стилюперетворювали інтер’єр у подобу міського пейзажу. У всю висоту стін йшлизображення колонад, усіляких портиків, фасадів будинків. Контрастом одноповерхових будинків патриціату з їхньою розкішшю ікомфортом були багатоповерхові дохідні будинки, що здавалися в наймання, –у них жив римський народ, плебеї. При всіх досягненнях римській архітектурі властиві риси обмеженості.Тенденція звеличувати владу імператорів, спрямованість до масштабнихперебільшень, зовнішнім ефектам лише свідчить про кризу Римськоїреспубліки. Після розгрому численних повстань і завершення громадянськихвоєн почався період стабілізації, але вже в умовах твердої диктатуриімперії. ІМПЕРСЬКИЙ ПЕРІОД Наприкінці І ст. до н.е. Римська держава з аристократичної республікиперетворилася в імперію. Першим правителем, що відкрив шлях до єдиновладдя,був внучатий племінник Цезаря Октавіан, прозваним Августом (Блаженним).Цезар усиновив його незадовго до своєї загибелі. Коли ж Октавіанапроголосили імператором (27р. до н.е.), це означало, що йому вручають вищувійськову владу. Офіційно він все ще вважався одним із сенаторів, хоча і“першим серед рівних” – принцепсом. Час правління Октавіана називаєтьсяпринципатом Августа. З тих пір римське мистецтво почало орієнтуватися наідеали, що насаджували правителі. До кінця І ст. н. е. панують двідинастії: Юліїв-Клавдіїв і Флавіїв. Так названий “римський світ” – час затишку в класовій боротьбі, щонаступила на початку правління Августа, – стимулював високий розквітмистецтва, ріст будівництва. Античні історики характеризують періодправління Августа (27р. до н.е. – 14р. н.е.) як “золоте століття” Римськоїдержави. З ним пов’язані прославлені імена архітектора Вептрувпя, історикаТита Лівія, поетів Вергілія, Овідія і Горація. Офіційним напрямком у мистецтві став “серпневий класицизм”, що зробиввеличезний вплив на наступний розвиток західноєвропейського мистецтва.Римські художники орієнтувалися на великих майстрів Греції часів Філія, алеприродність грецької класики змінилася безстрасністю, стриманістю. Рим придбав зовсім новий вигляд, що відповідає престижу світовоїстолиці. Виросла кількість суспільних будинків, будувалися форуми,акведуки, збагатилося архітектурне оздоблення. За словами історикаСветонія, Август так Рим “прикрасив, що по справедливості міг хвалитися, щоприйняв його цегельним, залишає його мармуровим”. Місто вражало сучасниківнеозорістю площі – з жодного боку він не мав чітких кордонів. Йогопередмістя губилися в розкішних віллах Кампанії. Чудові будинки, колошшепортики, склепінні і прикрашені фронтонами даху, багато декоровані басейниі фонтани чергувалися з зеленню гаїв і алей. При Августі був створений Вівтар Світу – пам’ятник возз’єднанняприхильників нового режиму і республіканців, що зазнали поразки. Вівтарявляв собою самостійний будинок без даху, що огороджував жертовник.Рельєфи, що прикрашали огорожу, були розділені на два яруси фризом змеандровим орнаментом (стрічковий орнамент, як правило, зламана під прямимкутом лінія). Нижній зображував застеляючи усе поле стебла, листи і завиткиДрева Життя з пташками і різною живністю на ньому; верхній – урочистий хід,що включав членів імператорського будинку. Панують грецька ізокефалія(голови зображених знаходяться на одному рівні), однак у групу втручаються оживляючі ритм фігури дітей різних віків.Окремі персонажі зображені так, ніби обертаються, вони як би звертаються доглядача (що було неприйнятно для грецького пам’ятника). Золоте століття Августа не могло просто так піти в небуття – аджедовкола нього створювався ореол безсмертя. І Рим починає будувати собіпам’ятники. Собі і своєму сімейству Август спорудив на марсовому полівеличний мавзолей, близько 90 метрів у діаметрі, що складався з двохмогутніх концентричних стін і насипного пагорба з вічнозеленими деревами.Можливо пагорб вінчався статуєю правителя. Уявлення про стиль культової серпневої архітектури дає храм у Нимі(поч. І ст. н.е. Південна Франція), що належить до типу псевдопериптера, уякому акцентувався внутрішній простір. Класичні форми коринфського ордерустрого дотримані, пропорції стрункі, у порівнянні з республіканськимихрамами з’явилося тяжіння до добірності, нарядності. Храм вибудований зрожевого вапняку, має шестиколонний портик. У композиції цілогопроступають вольова напруга і розумова ясність, що додають будинку відтінокофіційності. Урочистість підсилюється і тим, що храм піднятий на високийподіум (основу). Поряд з пануючим класичним плином продовжувала розвиватисяархітектура, що мала чисто практичне значення, наприклад, інженернібудівлі. Мудра простота задуму, уміння досягти художнього результатудеякими, але виразними засобами відрізняють грандіозний по висоті Гардськийміст у Нимі (Південна Франція), що є частиною акведука, що постачає водоюмісто Немуз. Міст являє собою багатоярусну аркаду над долиною ріки Гар.Майже рівні по висоті прольоти арок двох нижніх ярусів завершуються низькоюаркадою. Горизонтальність і масштабність спорудження і разом з тим йоголегкість підкреслені динамікою ритму наростаючих різного розміру арковихпрольотів середньої аркади, що одержала значення композиційного центру.Гардський міст – символ інженерного мистецтва Риму. Уже при перших приймачах Августа починає зникати мнима ідеальністьзолотого століття. Новою віхою в мистецтві стало правління Нерона, одногоіз самих божевільних деспотів на римському троні. Імператор Нерон вирішив додати Риму новий вигляд. Він дивився наРим, як на своє особисте володіння, у якому центром повинний був стати йогобудинок. За наказом імператора були таємно спалені кілька міськихкварталів, на місці яких імператор спорудив його – знаменитий Золотийбудинок. Він був і палацом, і віллою одночасно. Древні автори, сильноперебільшуючи, писали, що тут розстелялися безбережні сади і полючи і всебуло незвичайне і величезне. Збереглося кілька залів. Деякі з них маютьнезвичайну форму (наприклад, восьмикутну). Стіни, аркові ніші, склепінніперекриття зведені настільки вміло і красиво, що будинок, позбавленийусяких прикрас, вражає своєю оригінальною конструкцією. Прикрашали будинокфрески третього помпейського стилю, ще більш витончені і тонкі, ніж колись.На світлому тлі золотаво-жовтим, блакитнуватим, смарагдовим булирозмежовані тонкі рамки, між якими на тендітних гірляндах звисали золотісудини. На стінах у рамках змішались окремі картинки, зверху йшли невеликіфризи з фантастичними зображеннями морських кентаврів, пташок, масок. Високий розквіт переживали провінції. Римська імперія перетворилася вімперію рабовласників Середземномор’я. Сам Рим придбав вигляд світовоїдержави. Кінець І – початок ІІ ст. н. е. (період правління Флавіїв іТраяна) – час створення грандіозних архітектурних комплексів, спорудженьвеликого просторового розмаху. Поруч із древнім республіканським форумом були зведені призначені дляурочистих церемоній форуми імператорів (Форум Траяна й ін.), прагнучихувінчати себе пишними спорудженнями. Будувалися багатоповерхові будинки –вони визначили вигляд Риму й інших міст імперії. Дотепер вражають своєюсуворою величчю руїни гігантських палаців цезарів на Палатині (І ст. н.е.). Втіленням міці й історичної значущості імператорського Рима булитріумфальні спорудження, що прославляли військові перемоги Рима.Тріумфальні арки і колони зводилися не тільки в Італії, але й у провінціяху славу Рима. Римські спорудження були там активними провідниками римськоїкультури, ідеології. Арки споруджували з різних приводів – і на честь перемог, і як знакосвячення нових міст. Однак їхній первинний зміст пов’язаний із тріумфом –урочистим ходом на честь перемоги над ворогом. Проходячи через арку,імператор повертався в рідне місто вже в новій якості. Арка була границеюсвого і чужого світу. Біля входу на римський Форум у пам’ять перемоги римлян в Іудейськійвійні була споруджена мармурова Тріумфальна арка Тита (81р.н.е.), щопридушувало повстання в Іудеї. Тит, що вважався розсудливим і сповненимшляхетності імператором, правив порівняно недовго (79-81р.). аркуспоруджували на честь правителя у 81р., вже після його смерті. Зроблена заформою, що блискає білизною однопрогонова арка (15,4м висоти, 5,33м ширини)служила підставою для скульптурної групи імператора на колісниці.Розчленовування кам’яного масиву класичним ордером додало домірність іясність формам. По боках прорізу арки Тита розташовані по дві коринфськіколони. Прикрашає арку висока надбудова – аттик, із присвятою Титові “Відсенату і народу римського”. Виступаючий антаблемент і аттик над ним, контрасти світла і тініпідсилюють пластичну і мальовничу виразність форм. Середню частину арки надархівольтом замикають дві летучі фігури богині перемоги – Вікторії,виконані в невисокому рельєфі. Вони ніби вінчають переможця. Простіраркового прольоту розширюється касетами зводу (невеликі поглиблення наповерхні чи стелі зводу, що мають найчастіше квадратну форму) і настіннимимальовничо трактованими рельєфними композиціями, що зображують урочистийхід тріумфатора і легіонерів із трофеями, захопленими в храмах Єрусалиму.Побудова високого рельєфу, його світлотіньові ефекти підсилюють відчуттяглибини прольоту арки. Бурхливі рухи легіонерів точно вириваються з площинирельєфу в реальний простір. Пафос їхніх жестів ніби вторить тріумфальнійтемі архітектури. Розфарбування і позолоть підсилюють мальовничість іжиттєвість сцени. Зображені усередині арки сцени відповідають моментупроходження через неї, у такий спосіб глядач мимоволі прилучається до дії,ніби стає учасником сцени. Нагорі статуя імператора на колісниці,запряженою четвіркою коней. В аттику був похований порох Тита. Арка була архітектурнимспорудженням, постаментом для статуї й одночасно меморіальним пам’ятником.Там ховали лише людей з особливою харизмою (у перекладі з грецького –“милість”, “божественний дарунок”), тобто наділених винятковими особистимиякостями – мудрістю, героїзмом, сміливістю. Цезаря на Римському Форумі,Тита в його арці, Траяна в цоколі його колони. Інші громадяни спочивалиуздовж доріг за міськими воротами Риму. Пізніше були споруджені складні трипрольотні тріумфальні арки:Септимія Півночі (кінець ІІ ст. н.е.), Костянтина (VІ ст. н.е.). Велике місце в житті римлян займали видовища. Театри й амфітеатрихарактерні для античних міст. Ще в період пізньої республіки в Римі склавсясвоєрідний тип амфітеатру. Останній був цілком римським винаходом. Якщогрецькі театри влаштовувалися під відкритим небом, місця для глядачіврозташовувалися у виїмці пагорба, то римські театри являли собою самостійні замкнуті багатоярусні будинки в центрі міста з місцями на концентричнозведених стінах. Амфітеатри призначалися для юрби жадібних до видовищ низівстоличного населення, перед якою в дні свят розігрувалися бої гладіаторів,морські бої і т.п. У 70 – 80 р. н. е. був споруджений грандіозний амфітеатр Флавіїв, щоодержав назву Колізей (від латинського colosseus – “величезний”). Вінвибудований на місці зруйнованого Золотого будинку Нерона і належав донового архітектурного типу будинків. У Греції колись були тільки театри, щовлаштовували на природних схилах пагорбів і полів. Римський Колізей являвсобою величезну чашу зі східчастими рядами сидінь, (замкнуту зовнікільцевою елипсовидною стіною. В амфітеатрах давали різні вистави: морськібої (навмахії), бої людей з екзотичними звіринами, бої гладіаторів. Усонячні дні над Колізеєм натягали величезний парусиновий навіс – велум, чивеларій. Колізей – найбільший амфітеатр античної епохи. Він уміщав біляп’ятдесятьох тисяч глядачів. Могутні стіни Колізею (висота 48,5м) розділеніна чотири яруси суцільними аркадами, у нижньому поверсі вони служили длявходу і виходу. У плані Колізей являє собою еліпс (156X198м); центр йогокомпозиції – нині зруйнована арена, оточена східчастими лавами дляглядачів. Еліпс найбільш повно відповідав вимогам динаміки видовищ, щорозгортаються – гладіаторських боїв. Він давав можливість максимальноактивізувати глядача, наблизити місця привілейованої публіки до арени; щоспускалися лійкою, розділялися відповідно до суспільного рангу глядачів.Усередині йшли чотири яруси сидінь, яким зовні відповідали три яруси аркад:дорична, іонічна і коринфська. Четвертий ярус був глухим, з коринфськимипілястрами – плоскими виступами на стіні. Пілястри, що членують стіну,коринфського ордера не порушують моноліт будинку, викладеного із сіроготравертину. Зовнішній вигляд Колізею з його могутнім пружним овалом сповненийсуворої енергії. Це відчуття створюється не тільки величезними масштабамибудинку, але й узагальненням основних форм, урочистою міццю простих ритмів.Усередині Колізей дуже конструктивний і органічний, доцільністьсполучається в ньому з мистецтвом: він втілює образ світу і принципи життя,що сформувалися в римлян до І ст. н.е. Правлінням двох імператорів іспанців відкривалося ІІ століття. Вонибули провінціалами, але з патриціанського середовища. Це Траян (98 – 117р.) і усиновлений їм Адріан (117 – 138 р.). При правлінні Траяна Римськаімперія досягла піка своєї могутності. Надалі вона буде намагатися лишезберегти те, що було завойовано Траяном. Цей імператор шанувався кращим зусіх у римській історії. На портретах він виглядає людиною мужньою,суворою, але не простим вояком, а розумним і сміливим політиком. Траян багато зробив для своєї рідної Іспанії. У ній дотепер можнапобачити два створених при ньому мости – міст в Алькантаре через ріку Тахо(нині Тежу) і акведук у Сеговії. Обоє належать до шедеврів світовоїархітектури. Міст в Алькантарі одноярусний, але з дуже високими прорізами.Він завершується простим карнизом, у центрі якого, над проїзною частиною,перекинена арка. Акведук у Сеговії – двохярусний, з вузькими високимипрольотами – може здаватися одноманітним через повторюваний ритм йогорівновеликих арок. Він суцільно рустований (від лат. Rusticus –“сільський”, “грубий”, “необтесаний”), тобто складений із грубо обробленогокаменю. Це робить акведук природним, близьким до природи, з яким вінгармонійно сполучається. Самим знаменитим пам’ятником Траяна в Римі вважається його форумТраяна, зведений Аполлодором Дамаським (109 – 113 р. н.е.). Серед всіх імператорських форумів (Цезаря, Августа, Веспасіана,Нерви, Траяна), що поростали навколо старого Форуму Романум, це найбільшкрасивий і значний. Він складався з прямокутної площі, оточеної наскрізноюколонадою з входом – Тріумфальною аркою, а також із двома могутнімипівкругами по бічних сторонах. У центрі площі піднімалася кінна статуяТраяна з бронзи, покрита позолоттю. Не було ні шматочка голої землі,покритої травою – весь Форум Траяна був вимощений красивими мозаїками здорогоцінних порід мармуру. На площі так само стояла присвячена Траяну колонна. Вона увічниласкорення Дакії (країни на території сучасної Румунії). На висоту 38 метрівпо ній вився сувій з розповіддю про два походи в Дакію. Розфарбованірельєфи колонни зображували сцени життя даків і полону їх римлянами.Імператор Траян фігурує на їхніх рельєфах більш вісімдесяти разів. Статуюімператора нагорі колонни згодом замінили фігурою апостола Петра. На площі стояли так само статуї переможених супротивників, бувулаштований храм (пятиніфна, василька) на честь божества – заступника МарсаУльтора, були дві бібліотеки – грецька і латинська. До правого від входупівкола площі приєднувався п’ятиповерховий будинок ринку. Композиціюзавершував двір і храм Траяна. Адріан, що правив слідом за Траяном, був прибічником усьогогрецького. Побудовані при Адріані пам’ятники свідчать, що він жив не вреальному світі, а у світі мрії. Імператор дуже любив юнака з Вифінії(область у Малій Азії) Антинія, у якому бачив втілення грецької краси.Антиній загинув під час подорожі по Нілу і був обожнений. Адріан самстворював проекти храмів (храм Венери і Роми в Римі), писав вірші. Не дивно, що саме при Адріані (близько 125 р.) був створений один ізсамих духовних пам’ятників світової архітектури. Правда, Адріан вважав, щовін лише переробив спорудження, що почав будувати Агріпп, зять Августа.Пантеон – “храм усіх богів” – знаходиться нині в центрі Риму. Це єдинийпам’ятник, не перебудований і не зруйнований у Середньовіччя. У ньому щосьблизьке не тільки римлянам, людям античної епохи, але і взагалі людству.Храм усіх богів – це храм самій божественній ідеї. Збудований Аполлодором Дамаським, він являє собою класичний зразокцентрально-купольного будинку, найбільшого і зробленого в античності.Ротонда Пантеону зовні робить враження урочистого кам’яного масиву. Гладістін протиставлений з півночі могутній портик коринфського ордеру зісходами. Головним, вражаючого глядача в Пантеоні, – є інтер’єр з величезнимцільним підкупольним простором, урочисто величним і гармонійним. ПропорціїПантеону досконалі – діаметр куполу (43,5 м) майже дорівнює висоті храму(42,7 м), а оскільки висота стін дорівнює радіусу його, у підкупольнийпростір вписується куля. Бетонний купол вагою 46 тонн має форму півсфери,що спочиває на циліндричній опорі. Круглий дев’ятиметровий отвір (“ОкоПантеону”) у вершині купол-джерело світла, що додається потоком і опромінюєнерозчленованим простором інтер’єру. Зосередженість висвітлення у вищійцентральній точці змушує глядача гостро сприймати висоту купола. Вже встародавності було відзначено, що покриття гігантської ротонди куполомукладало в собі символічне відтворення небозводу. Це рішення булопродиктовано метою створення “храму всім богам”, не тільки житла божества,як це було у греків, але і священного простору, у якому б перебували ті, щомоляться. Простоті чітких геометричних форм внутрішнього просторувідповідає строгість оздоблення. Стіни облицьовані кольоровим мармуром, аїхній пластичний декор розрахований на поступове полегшення архітектурнихформ догори. Інтер’єр має три яруси. Нижній розчленований колоннамикоринфського ордеру і високих ніш зі статуями. Розташований над ниматтиковий поверх із помилковими вікнами і пілястрами завершуєтьсяантаблементом. Купол розділений п’ятьма кільцевими рядами касет, щозменшуються догори. Своїми стрімкими членуваннями касети перегукуються зпілястрами і колоннами і піднімаються догори, по меридіанах, замикаючикупол, а горизонталі касет ніби вторять лініям карнизу. Виявляючи глибиноюрельєфу товщу купольного перекриття, касети підсилюють враження йогоматеріальності. Ордер Пантеону створює ніби перехід від величезногомасштабу будинку до людини. Спокій, внутрішню гармонію, відхід від земноїсуєти у світ духовності – от що давав Пантеон відвідувачам. Образна сила Пантеону – у простоті і цілісності архітектурногозадуму. Надалі найбільші зодчі прагнули перевершити Пантеон у масштабах ідосконалості втілення. Античне почуття міри залишилося недосяжним. Такий же нематеріальний зміст був укладений і у віллі Адріана уТибурі (нині Тиволі). Тут були Золота площа з головним будинком вигадливої форми, в основіякої лежав хрест з опукло-вгнутими формами, морський театр і бібліотеки.Улюблені Адріаном колони ефектно відбивалися у водах басейну. Вілла являласобою своєрідний музей: тут були зведені архітектурні спорудження, щовідтворюють образи прекрасних оригіналів, що зустрічалися імператору підчас його подорожей. Була Темпейська долина, побачена в грецькій Фессалії.Був афінський Строкатий портик, колись прикрашений фресками знаменитихмайстрів. Було і “підземне царство”. Вілла Адріана – ідеальний музей, зборихудожніх рідкостей. Не випадково там знайшли копії відомих добутківпрославлених грецьких скульпторів. У Римі за наказом Адріана був вибудований мавзолей, частковоперебудований у Середньовіччя і названий замком Святого Ангела. Спорудженийна правому березі Тибру, він був доступний через спеціально наведений міст,на якому стояли позолочені статуї, вони були змінені у XVІІ ст. роботамивідомого італійського скульптора Лоренцо Берніні. З іншого кінця мосту увідкритому вестибюлі була видна статуя імператора, поховання ж знаходилосявисоко – на 10-метровій висоті. На відміну від мавзолею Августа, лініюякого продовжував мавзолей Андріана, він ще в більшій ступені бувусипальницею, передбачаючи знамениті мавзолеї в Римі ранніх християн. Зовсім особливий вигляд має арка імператора Адріана в Афінах. Вонавідокремлювала старе місто – “місто Тезея” від нового – “міста Адріана”.Арка аж ніяк не вражає значною монументальністю: вона ажурна, просвітчаста,простір у ній домінує над масою. Три невеликих прольоти прямокутної формиспираються на плоский постамент із широкою однопрогоновою аркою. Адріанлюбив сполучення прямих і кривих ліній і форм, завдяки чому архітектурнаконструкція перетворювалася в легке обрамлення для прекрасного пейзажу. Після Андріана в Римі поступово припиняється велике будівництво. Наримському троні виявляється філософ Марко Аврелій – людина, що сповіщаєпринципи, далекі античному оптимізму і близькі християнству. З почеснихпам’ятників Марка Аврелія збереглася тріумфальна колонна на честь німецькихпоходів і кінна статуя. Зовні колонна схожа на колонну Траяна, її рельєфитеж оповідають про конкретні факти історії. Прагнення до відродження величі і могутності Римської імперії зовніпроявилося в тяжінні до грандіозності, властивій архітектурі йобразотворчому мистецтву ІІІ – першої половини VІ ст. н.е. Потребиримського міського життя викликали поява вже в І ст. н.е. нового типубудинків: гігантських теремів – суспільних лазень, розрахованих на дві-тритисячі чоловік. Це був цілий комплекс різнохарактерних за своїмпризначенням споруджень, призначених для всебічного гармонійного розвиткулюдини. До залів холодних і теплих лазень, що утворили центральне ядрокомпозиції, примикали численні приміщення для гімнастичних вправ ірозумових занять. Величезні склепінні і купольні зали вражали розкішшюобробки з мармуру і мозаїк, так само як і двори-сади з екседрами(напівкруглі ніші великих розмірів, завершені напівкупольним зводом) іплощадками для ігор. Найбільш знамениті терми імператора Каракалли (початокІІІ ст. н.е.), другі за розміром в Римі, дійшли до нас лише в руїнах. Вониявляли собою своєрідну енциклопедію архітектурно-художніх і конструктивнихприйомів, що застосовувалися в римському будівництві. Терми Каракаллизаймали колосальну площу з газонами, мали зали гарячої, теплої і холодноїводи (калдарій, тепидарій, фригідарій). Вони являли собою складніархітектурні спорудження, перекриті зводами різних конструкцій – вищедосягнення інженерного генія. Їхні руїни дотепер вражають величчю. Асучасники Каракалли могли милуватися і блиском напівкоштовних каменів, іпозолоттю, і мозаїкою, і багатим декором, що покривав стіни і зводитеремів. Під стінами у нішах стояли статуї і статуетки. Терми Діоклетіана вРимі перевершують колосальними розмірами терми Каракалли. Художні ідеали римського мистецтва ІІІ і VІ ст. н.е. відбивалипереломний, складний характер епохи: розпад давньоантичного укладу життя ісвіторозуміння супроводжувався новими шуканнями в мистецтві. У розвиткуостанніх сильніше проявилася роль провінцій і варварських впливів.Грандіозні масштаби деяких пам’ятників у Римі й у його провінціях нагадуютьархітектуру Древнього Сходу. У той же час виявилася тенденція максимальнополегшити архітектуру, підсилити в ній роль простору, одухотворити його. У римських провінціях продовжувався розквіт містобудування, там булибагаті замовлення, туди спрямовувалися кращі майстри з Риму. Серед римськихпровінцій, що процвітали, особливе місце належить північній Африці. Тутдотепер збереглося багато прекрасних будівель – храмів, вілл, портиків,житлових будинків, часто з дивними мозаїками підлоги, що зберегли цілікартини в рамах, віртуозні по техніці виконання. Загальний рівень цивілізації у всій Римській імперії в той час буввисокий як ніколи – аж до далекої Британії, куди доходив той же Адріан і дезакінчив свої дні Септимій Сєвер, глава нової римської династії. У йогоправління в Римі виникла ілюзія можливого відродження колишньої величі. Пластичний стиль стає гранично мальовничим. Рельєфи тріумфальної аркиСептимія Сєвера, поставленої на честь десятиліття правління і перемог уМесопотамії, ще більш, ніж у колоні Марка Аврелія, втрачають визначеністьконтурів і форм. Камінь стіни перетворюється в суцільну ажурну тканину, щотріпоче в нерівних відблисках світлотіні. Відомий Сєвер і зведеною приньому базилікою. Про васильок як спорудженні, дуже розповсюдженому в римлян, вартосказати особливо. Тип базиліки (від грецького “базиліці” – “царськийбудинок”) – прямокутного витягнутого будинку для суспільних зборів і рад –виник вже в Греції у ІІІ ст. н. е. Будинок розділявся подовжніми рядамиопор (колон, стовпів) на кілька проходів – нефів. Середній неф був звичайновище і ширше бічних і висвітлювався через вікна над бічними частинами.Найчастіше він завершувався виступом – апсидою. Згодом архітектурна формабазиліки використовувалася як зразок для будівництва християнських храмів. На батьківщині Септимія Сєвера, у Лептіс Магне (Північна Африка),була побудована базиліка, що відрізнялася від усіх колишніх особливимзадумом і розкішшю обробки. На вузьких сторонах, східній і західній, у неїбули дві напівкруглі ніші – апсиди. Утворюючі їхні різьблені пілони(стовпи) присвячувалися Дионісу і Гераклові і були прикрашені сценами їхніхподвигів. До кінця ІІІ століття в Римі наступила тимчасова ремісія.Імператорська влада почасти зміцніла. З усіх боків столицю імперії тісниливарвари, і найбільш важливими архітектурними спорудженнями стали міцніоборонні стіни, серед яких особливе місце займала стіна Авреліана. Імператор Диоклетіан, що правив на рубежі ІІІ – ІV століть, уже рідкобував у Римі. Його резиденцією була Салону, місто в східній Адріатиці.Диолектіан зробив важливий крок до зміцнення імперії, провівши ряд реформ,підсиливши державну бюрократію і систему стягування податків. Про характерйого часу красномовно говорить побудований у Салоні палац. Обнесениймогутньою фортечною стіною з вежами, з виходами до моря, чіткорозпланований, він був схожий скоріше на військовий табір. Однак у ньомубули і житлові будівлі, і господарські служби, і мавзолей, і храм, і парк.Він був зручний для життя: Діоклетіан, що добровільно залишив трон після 20років правління, навіть розводив там овочі. Але все-таки в цьому палаці невідчувається колишньої волі. Є в ньому особлива строгість і зумовленість усупідрядності всіх частин, близька палацам майбутніх візантійськихімператорів. Велика імперія йде до кінця, коли на трон сідає Костянтин, першийімператор, що офіційно прийняв християнство. Антична релігія остаточнозжила себе. Завершальним пам’ятником цього часу була василька Максенція, перемогунад яким увічнив Костянтин на Римському форумі (306 - 312 р. н. е.).Базиліка була задумана настільки грандіозною з такими колосальнимипрольотами зводів, що навіть мудрість римських інженерів не врятувала їївід руйнування – незабаром після зведення вона обрушилася. Наскрізноюкаркасною конструкцією вона передбачала середньовічні християнські василькиЗахідної Європи. Василька Максенція – одне із самих грандіозних склепіннихбудинків Риму (площа 6 тис. кв. м). Прямокутна в основі, вона мала зісхідної сторони критий портик на стовпах. Внутрішній простір, розділений натри нефи, завершувався в середньому нефі напівкруглою апсидою. Середній нефбув перекритий хрестоподібними зводами, що спиралися на вісьмох могутніхстовпах і підтримувалися зовні контрфорсами і вертикальними виступамистіни. Тільки коротка сторона базиліки апсидою була вирішена суцільноюстіною. В інших частинах будинку зводи спиралися на стовпи, що служилиосновою конструкції. Тонкі зовнішні стіни були прорізані двома ярусамишироких аркових прольотів. Після визнання 313 р. християнства пануючою релігією почалосябудівництво християнських храмів, форми яких в основному запозичалися зантичних васильків. Перемоги Костянтина звеличує і споруджена в цей же час на форуміТріумфальна арка Костянтина. Вона була прикрашена рельєфами, безжалісновиламаними зі споруджень імператорів ІІ століття – Траяна, Андріана і МаркаАврелія. Вони були включені в новий художній ансамбль, і тільки головицезарів скрізь були замінені головами Костянтина. Цей факт є символічним:Костянтин ніби поглинає колишню римську історію. Все строго,регламентовано: у центрі імператор із клевретами, що підлещуючисьзаглядають йому в обличчя, по боках, безлика юрба. Костянтин переніс столицю імперії на схід, у колишнє грецьке містоВізантію. Назване воно було “новим Римом”, чи Константинополем. Звідсипочне свою історію нова держава – Візантія. Рим же залишався ще протягомдвох століть центром західної частини імперії. Та ж картина спостерігаєтьсяі за межами Риму, як в Італії, так і в провінціях. Античне мистецтво щедовго буде зберігати свою силу, однак воно, переростаючи в середньовічне,стає тільки традицією. ГЕНІАЛЬНІ ВІДКРИТТЯ РИМЛЯН Звичайно вважається, що римляни зробили три геніальних відкриття вархітектурі: бетон, арка і купол. Насправді лише бетон є безперечноримським винаходом. Змішуючи вапно з вулканічним попелом, каменями іпіском, римляни створили надзвичайно міцний, дешевий, зручний, алеестетично абсолютно невиразний будівельний матеріал. Остання обставина їхнітрохи не бентежила. Якщо греки свої мармурові храми не могли"опоганювати" навіть застосуванням сполучного цементного розчину і ставилиблоки “на сухе”, то римляни могли облицювати некрасиві бетонні стіни чимармуром, чи порфіром, могли їх розписати фресками чи обшити розписанимидерев'яними панелями. Порушення естетичної єдності зовнішнього виглядубудинку і матеріалу їх нітрохи не бентежило. Що ж стосується інших винаходів римлян, то на них варто зупинитисядокладніше.Ми вже знаємо, що арки використовувалися в Древньому Вавилоні, в Етрурії,але саме римляни зробили цю архітектурну форму універсальним засобомдосягнення двоякого результату: чисто практичного – економії матеріалу, іестетичного – багаторазово використана в аркадах акведуків, терм, цирків,арка стала в Римі основним архітектурним мотивом. Римляни, всупереч ідеї обов'язкової "корисності" архітектури,висунутої теоретиком архітектури Витрувієм, створили абсолютно марний, зпогляду практичності, тип монументального спорудження – тріумфальну арку:окремо стоять ворота з нізвідки в нікуди. Єдиним призначенням такихспоруджень був тріумфальний проїзд імператора, що повертався до Риму післяздобутих перемог. Абсурдні з точки зору логіки тріумфальні арки, так самояк і тріумфальні колони – що окремо стоять і нічого не несуть, крім статуїімператора, стали надзвичайно популярні в Римі, у найбільш концентрованомувиді виражаючи ідею тріумфу государя і величі держави. Ці будівлі прижилисяй у Європейських імперіях Нового часу, дійшли навіть до Росії, зберігши нетільки римську форму, але і зміст. Арки і похідні від них циліндричні зводи широко використовувалисяримлянами при будівництві терм. Римські лазні – терми – це зовсім особливийтип споруджень. В жодній країні світу не існувало нічого подібного. Кажучисучасною мовою, терми – це спортивно-оздоровчі і культурно-рекреаційніцентри. Крім власне лазень з парними, величезними басейнами з холодною ігарячою водою, тут були спортивні зали, масажні кабінети, просторі зали дляпрогулянок, філософських суперечок і бесід, а також бібліотеки златинськими і грецькими книгами. Римляни дуже любили проводити вільний часу термах. Найбільшими, розкішними і знаменитими були терми імператораКаракали, що, на жаль, дійшли до нас у руїнах. Тут усе вражало своїмрозмахом, багатством внутрішньої обробки, величезними високими зводами,величний, спокійний ритм яких прекрасно налаштовував на неквапливіпіднесені бесіди і блаженну млість у цьому, загалом, утилітарному закладі.1700 років тому в Римі нараховувалося близько 800 невеликих часток і 5великих імператорських терм, що вміщали одночасно до 3000 чоловік. І ще один великий винахід римлян – купол. Хоча ми вже бачили купольнібудівлі в егейській і етруській архітектурі, але справжній купол змоглистворити тільки римляни. У досконалості опанувавши мистецтвом кладки арок ізведення зводів, римляни створили купол, що виявився логічним завершеннямрозвитку цих конструкцій. Купол, як безліч арок, перекинутих через однуточку – замок-купола, – у всієї своїй вроді з'являється перед нами увеликому римському спорудженні епохи імператора Адріана в Пантеоні,побудованому в 117-138 роках і присвяченому семи головним римським богам. Імператор Адріан вирішив перебудувати старий, ще часів Октавіана, храмЮпітера-Месника, побудований на честь перемоги Октавіана над Антонієм іКлеопатрою в 35 році нашої ери. Великий інтелектуал і знавець грецькогомистецтва, імператор запросив очолити роботи прославленого архітектора йінженера Аполлодора з Дамаска, відомого на той час численними чудовимибудівлями, серед яких: форум і тріумфальна колона Траяна, висотою 40метрів, міст через Дунай та ін. Навіть якби Аполлодор не побудував нічого,крім Пантеону, одним цим геніальної спорудженням він би себе обезсмертив. Купол Пантеону побудований з бетону, у який замість каменів доданіцеглини – у нижній частині, і пемза – у верхній. Таким чином, сучаснийпінобетон, виявляється, мав свого далекого пращура, старше його на 19століть. Вага купола настільки велика, що архітектору довелося зробитистіни товщиною 6 метрів. Але знаходячись усередині, про це не догадуєшся.Стіни начебто немає зовсім. У центр залу звернені 7 високих ніш зі статуямибогів, прорізи з аркадами і колонами. Поверхня самого купола красиворитмічно розчленована п'ятьма кільцями кесонів, що перспективноскорочуються – це зорово знімає відчуття ваги купола і товщини стін. Чистооптичними прийомами архітектор досяг величезної виразності внутрішньогопростору, а хитромудрою конструкцією – щирої міцності цього великогоспорудження, що простояло без малого 19 століть, непідвласного стихіям. На початку 7 століття Пантеон перетворили в християнську церкву, а в1520 році в одній з ніш цього храму поховали генія італійського Відродження- Рафаеля Санті. Аж до другої половини 19 століття купол Пантеону залишавсянеперевершеним за величиною в усьому світі. [pic] Внутрішнє оздобленняПантеону ВИСНОВОК Латини, чи римляни, із середини 1 тисячоліття до нашої ери, що всеміцніше улаштовувалися на Апеннінскому півострові, виявилися піднайсильнішим впливом своїх сусідів по півострові: етрусків і греків. Саме зцих двох джерел черпало свої ідеї і форми молоде римське мистецтво з часівзавоювання цих двох народів, що одержало від їх у безроздільне володінняколосальну культурну спадщину. Від греків римляни взяли типи і формихрамів, не говорячи вже про пантеон богів, ордерну систему, до якої додалисвій тосканський ордер, скульптуру, живопис і багато чого іншого. Ветрусків вони перейняли багато культів, у тому числі і культ предків,скульптурний портрет, техніку кладки арок, зводів, будівництво доріг,мостів, монументальних гробниць та інші уміння. Греки були прекрасними витонченими архітекторами. Римляни – грамотнимиінженерами. Вони будували прекрасні дороги, прямі, як стріла, по яких звеликою швидкістю могли пересуватися війська. Одна з таких доріг – Аппієва,вимощена бетоном, гравієм, цементом, кам'яними плитами – була побудована вРимі в 4 столітті до нашої ери, але й дотепер вражає досконалістюінженерної думки. Утім, до кінця середньовіччя саме римські дороги булипрактично єдиними проїзними сухопутними шляхами Європи, правда, за багатостоліть без належного догляду вони прийшли в занепад. Римляни будували прекрасні кам'яні мости через ріки, багато з якихслужать дотепер. Використання арок дозволило значно збільшити прольоти міжпідвалинами моста і заощадити будівельний матеріал. Римляни вміли будуватибагатоповерхові будинки – у 6-7 поверхів, із усіма комунікаціями:водопроводом, каналізацією, опаленням, що, до речі, було під підлогою.Створення розвиненої системи водопроводів дозволило безперебійно постачатиримські міста найчистішою водою з гірських джерел. По свинцевим ікерамічним трубам, прокладеним в акведуках – багатоярусних аркадах, воданадходила в дома, численні міські фонтани і терми – римські лазні. Дотеперна великих просторах колишньої Римської імперії можна бачити величні аркадиакведуків, що перетинають ріки і низини. Один з найкрасивіших акведуків Пон-дю-Гар зберігся у Нимі, на півдні Франції. Регулярне планування римських міст і військових таборів, оточенихстіною з вежами і міськими воротами, із брукованими вулицями, щоперетинаються під прямим кутом, з великою площею форуму – головногосуспільного і торгового центру, з кварталами будинків – инсул – лягла воснову планування багатьох європейських міст: Лондону, Парижу, Мілану,Триру, Барселони й ін., а потім стала основним містобудівним принципом містСША. Прямолінійність римлян робила їхнього добутки зрозумілими і такими, щопристосовуються практично до будь-яких замовлень і смаків влади. Незабаромпрагматичні римляни зрозуміли, що ніщо не в змозі так возвеличити йувічнити діяння імператора, як пам'ятники монументального мистецтва. З початком епохи Імперії Рим почав бурхливо перебудовуватися. Пропершого римського імператора Октавіана Августа його біограф Светоній писав,що "він одержав Рим цегельним, а залишив його мармуровим". "Його кам'янігромади не можна порівнювати з безкорисними пірамідами Єгипту чи з самимипрославленими, але дозвільними спорудженнями греків" – писав інший римськийавтор Юлій Фронтин, геніально точно передаючи суть підходу римлян доархітектури. Отже, Римська імперія, що простиралася від Британії і Галлії напівночі до Африки на півдні, і від Сирії на сході до Іспанії на заході,зіграла величезну позитивну роль для подальшого розвитку цих країн в епохипісля падіння Риму. Логіка, розумність, раціональність римської архітектури, найвищаінженерна і будівельна майстерність римських зодчих привели згодом донесподіваних результатів. Римські архітектурні форми практично ніколи не вмирали, навіть вархітектурі готики, здавалося б протилежної їй за духом. Антична спадщиначи отут, чи там постійно дає про себе знати в окремих архітектурнихелементах, формах, будівельних прийомах. Численні культурні "відродження" умистецтві Західної Європи і Візантії, а потім революція у свідомості людей,культурі, науці, філософії в епоху Відродження зайвий раз нагадують нам проте, що творчий потенціал римських зодчих виявився воістину невичерпнимджерелом для наступних поколінь аж до 20 століття. Саме форми римської архітектури, такі як купол і базиліка, булипідхоплені архітектурою християнського світу і не минали ісламських країн. Ще одна ідея римлян знайшла гідну оцінку і розвиток в епохуВідродження і послужила відправною точкою для створення особливого видуархітектури – садово-паркової. Мова йде про римські вілли – приватнізаміські резиденції імператорів і багатих патриціїв, де вони могливідпочивати від суєти великого міста і важливих державних справ,насолоджуючись красою природи, з'єднаними з досконалими витворами руклюдських. Самою знаменитою Римською віллою є вілла імператора Адріана впередмісті Риму, Тиволі. Адріан мав гарний художній смак, почуття міри прибагатих можливостях. Прекрасне сполучення природного ландшафту з архітектурними будівлями,малими архітектурними формами, садово-парковою скульптурою, водоймами ірукотворними куточками природи зробило цю віллу, навіть у руїнах, еталономдля численних садово-паркових ансамблів Європи. Для своїх театральних вистав греки винайшли геніальну формуамфітеатру. Римські архітектори замикають півколо амфітеатру в кільце,замість сцени з'являється