Рішення №1229/2003/єс європейського парламенту та ради від 26 червня 2003 року

15.7.2003 UA Офіційний вісник Європейського Союзу L 176/

РІШЕННЯ № 1229/2003/ЄС ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ ТА РАДИ
від 26 червня 2003 року,
що засновує низку правил для транс’європейських енергетичних мереж та скасовує Рішення

№ 1254/96/ЄС

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ ТА РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,
Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства та, зокрема, першу частину статті 156,
Беручи до уваги пропозицію Комісії(^¹),
Беручи до уваги Висновок Європейського економічно-соціального комітету(^²),
Беручи до уваги Висновок Комітету Регіонів(^³),
Діючи відповідно до процедури, визначеної в статті 251 Договору(^⁴),
Оскільки:
(1) З часу ухвалення Рішення Європейського Парламенту та Ради № 1254/96/ЄС від 5 червня 1996 року, що засновує низку правил для транс’європейських енергетичних мереж(^⁵) зросла необхідність визначення нових пріоритетів для того, щоб підкреслити, які саме проекти мають особливу важливість, щоб внести зміни до переліку проектів та адаптувати процедури, які застосовуються для визначення проектів.
(2) Нові пріоритети базуються на створенні більш відкритого та конкурентноспроможного внутрішнього енергетичного ринку в результаті впровадження Директиви Європейського Парламенту та Ради № 96/92/ЄС від 19 грудня 1996 року про спільні правила для внутрішнього ринку електроенергії(^⁶) та Директиви Європейського Парламенту та Ради № 98/30/ЄС від 22 червня 1998 року про спільні правила для внутрішнього ринку природного газу(^⁷). Вони відповідають висновкам Стокгольмської Європейської Ради від березня 2001 року про розвиток інфраструктур, необхідних для функціонування енергетичного ринку.

Необхідно докласти особливих зусиль для досягнення цілі зі збільшення використання відновлювальних джерел електроенергії, що сприятиме проведенню політики, спрямованої на стабільний розвиток.

(3) Як правило, створення та підтримання інфраструктури енергетичного сектора повинне ґрунтуватися на ринкових принципах. Також необхідно дотримуватися пропозицій Комісії щодо завершення розвитку внутрішнього ринку енергетики та спільних правил щодо закону про конкуренцію, які спрямовані на створення більш відкритого та конкурентноспроможного енергетичного ринку. Фінансова допомога Співтовариства на створення та підтримку має надалі носити виключний характер. Ці виключення повинні бути належним чином обґрунтовані.
(4) Інфраструктура енергетичного сектора створюється та підтримується таким чином, щоб для внутрішнього енергетичного ринку були створені такі можливості, за яких він міг би діяти ефективно без зменшення значимості стратегічних, а якщо необхідно, загальних критеріїв. Пріоритети також витікають зі значимості транс’європейських енергетичних мереж для диверсифікації поставок газу до Співтовариства, включення енергетичних мереж країн-кандидатів та забезпечення діяльності енергетичних мереж в Європі та в країнах Середземноморського та Чорноморського регіонів.
(5) Серед проектів, які стосуються транс’європейських енергетичних мереж, необхідно виділити пріоритетні проекти, реалізація яких є дуже важливою для функціонування енергетичного ринку або забезпечення безпеки енергопостачання.
(6) Необхідно адаптувати процедури визначення проектів, які стосуються транс’європейських енергетичних мереж, для того, щоб забезпечити гармонізоване застосування Регламенту Ради (ЄС) № 2236/95 від 18 вересня 1995 року, що засновує загальні правила надання Співтовариством фінансової допомоги в сфері транс’європейських мереж(^⁸).
(7) Процедуру визначення проектів, які стосуються транс’європейських енергетичних мереж, необхідно адаптувати шляхом вжиття дій на двох рівнях:

перший рівень визначає обмежену кількість тематично визначених проектів спільної зацікавленості, другий рівень зображує проекти в деталях, про які зазначається як особливості проектів.

(8) Оскільки особливості проекту можуть змінюватися, тому вони надаються орієнтовно. Комісія таким чином має право змінювати їх. Оскільки проект може мати значні політичні й економічні наслідки, важливо знайти відповідний баланс між законодавчим контролем та гнучким підходом у визначенні проектів, які отримують підтримку з боку Співтовариства.
(9) Заходи, необхідні для впровадження цього Рішення, повинні прийматися відповідно до Рішення ради 1999/468/ЄС від 28 червня 1999 року, що засновує процедури виконання функцій з впровадження, які покладені на Комісію(^⁹).
(10) Визначення проектів спільної зацікавленості, їх особливостей та пріоритетних проектів не повинне наносити шкоди результатам оцінки впливу проектів, планів дій або програм на навколишнє середовище.
(11) Часовий термін, впродовж якого Комісія повинна розробити періодичний звіт про виконання настанов в рамках Рішення № 1254/96/ЄС, подовжується, оскільки відповідно до Регламенту (ЄС) № 2236/95, Комісія представляє щорічний звіт, який повинен містити інформацію про результати виконання проектів, і, зокрема, пріоритетних проектів.
(12) Враховуючи масштаб поправок, які вносяться до Рішення № 1254/96/ЄС, бажано з метою роз’яснення, щоб спірні положення були виправлені,
УХВАЛИЛА РІШЕННЯ ПРО НАСТУПНЕ:
Стаття 1
Мета
Це Рішення визначає природу та масштаб дій Співтовариства з визначення правил та інструкцій щодо транс’європейських енергетичних мереж. Воно визначає низку настанов, які охоплюють цілі, пріоритети та лінії дій Співтовариства по відношенню до транс’європейських енергетичних мереж.
Ці настанови визначають проекти спільної зацікавленості, включаючи ті, що мають пріоритетність серед транс’європейських мереж постачання електроенергії та транс’європейських мереж постачання природного газу.

Стаття 2
Масштаб
Це Рішення застосовується:
1. щодо електроенергетичних мереж, а саме по відношенню до:
(а) ліній високої напруги, виключаючи лінії розподілення електроенергії, та підводних кабелів, за умови, що ця інфраструктура застосовується для внутрішнього регіонального та міжнародного сполучення;
(b) будь-якого обладнання або устаткування, необхідного для належного функціонування системи, включаючи системи захисту, моніторингу та контролю.
2. щодо мереж передачі природного газу, а саме по відношенню до:
(а) газопроводів високого тиску, виключаючи мережі розподілення газу, щоб вони могли постачати газ до регіонів Співтовариства з внутрішніх та зовнішніх джерел;
(b) підземних сховищ газу, які сполучені з вищезазначеними газопроводами високого тиску;
(с) об’єктів приймання, зберігання та регазифікації зрідженого природного газу (LNG), а також по відношенню до газ-носіїв, відповідно до обсягів, які необхідно поставити;
(d) будь-якого обладнання або устаткування, необхідного для належного функціонування системи, включаючи системи захисту, моніторингу та контролю.
Стаття 3
Цілі
Співтовариство сприяє підтриманню взаємозв’язку, операційної сумісності та розвитку транс’європейських енергетичних мереж, а також встановлення доступу до таких мереж відповідно до чинного законодавства Співтовариства, з метою:
(а) сприяння ефективному функціонуванню внутрішнього ринку взагалі та внутрішнього енергетичного ринку, зокрема, а також сприяння раціональному виробництву, розповсюдженню, використанню енергоресурсів та розробці й поєднанню відновлювальних джерел електроенергії з метою зменшення вартості енергії для споживача та сприяння диверсифікації енергоресурсів:
(b) спрощення розвитку та зменшення ізоляції менш сприятливих та острівних регіонів Співтовариства, а тим самим сприяння зміцненню економічної та соціальної ситуації;

(с) посилення безпеки енергопостачання, наприклад, розширення відносин з третіми країнами в енергетичній сфері, зокрема, в рамках Енергетичної хартії ЄС та угод про співпрацю, укладених Співтовариством.

Стаття 4
Пріоритети
Пріоритети дій Співтовариства в сфері транс’європейських енергетичних мереж мають спрямовуватися на стійкий розвиток:
1. як мереж постачання електроенергії, так і мереж постачання газу:
(а) адаптація та розвиток енергетичних мереж з метою підтримки функціонування внутрішнього енергетичного ринку, і, зокрема, розв’язання проблем існування «вузьких місць» (зокрема, транскордонних), перевантаження та відсутності сполучення, а також врахування потреб, які виникають в зв’язку з функціонуванням внутрішнього ринку електроенергії та природного газу, та розширення Європейського Співтовариства;
(b) створення енергетичних мереж в острівних, ізольованих, периферійних та найвіддаленіших регіонах, сприяння диверсифікації енергоресурсів та використанню відновлювальних джерел електроенергії, а також з’єднання цих мереж, де необхідно;
2. мереж постачання електроенергії:
(а) адаптація та розробка мереж з метою спрощення інтеграції/сполучення виробництва відновлювальних джерел електроенергії;
(b) операційна сумісність електроенергетичних мереж в рамах Європейського Співтовариства з тими мережами, які існують в країнах-кандидатах на вступ в ЄС та в інших країнах Європи, Середземноморського та Чорноморського регіонів;
3. мереж постачання природного газу:
розвиток мереж постачання природного газу для задоволення попиту Європейського Співтовариства в природному газі, контроль за системами поставок газу та операційної сумісності мереж постачання газу з тими мережами, які існують в третіх країнах Європи, Середземноморського та Чорноморського регіонів, та диверсифікації джерел природного газу та маршрутів постачання.
Стаття 5
Дії
До дій, які вживатиме Співтовариство по відношенню до транс’європейських енергетичних мереж, належать:

(а) визначення проектів спільної зацікавленості;

(b) створення більш сприятливих умов для розвитку цих мереж, відповідно до частини 1 статті 156 Договору.
Стаття 6
Додаткові критерії для проектів спільної зацікавленості
1. Застосовуються наступні загальні критерії при ухваленні рішень щодо модифікацій, особливостей або методів застосування при модернізації проектів спільної зацікавленості:

(а) проекти мають відповідати статті 2;

(b) проекти повинні відповідати цілям та пріоритетам, визначеним в статтях 3 і 4 відповідно;
(с) проекти повинні відображати економічну життєздатність.
Проекти спільної зацікавленості, реалізація яких здійснюватиметься на території держави-члена, повинні отримувати схвалення відповідної держави-члена.
2. Додаткові критерії щодо визначення проектів спільної зацікавленості визначені в Додатку ІІ.
3. Будь-яка модифікація, яка змінює додаткові критерії для проектів спільної зацікавленості, які містяться в Додатку ІІ, включаючи значні зміни, які негативно можуть вплинути на ці критерії, а саме такі зміни, які стосуються повністю нових проектів або нових країн призначення, ухвалюється відповідно до процедури, зазначеної в статті 251 Договору.
4. Лише ті проекти, які перераховані в Додатку ІІІ та які відповідають критеріям, зазначеним в частинах 1 та 2, можуть отримувати фінансову допомогу Співтовариства, яка надається відповідно до Регламенту (ЄС) № 2236/95.
5. Характерні особливості проекту, включаючи, якщо необхідно, їх географічний опис, визначені в Додатку ІІІ. До цих особливостей вносяться зміни відповідно до процедури, зазначеної в частині 2 статті 10. Зміни носять технічний характер і повинні обмежуватися внесенням технічних змін до проектів, наприклад, потреба в модифікації певної частини конкретного маршруту або обмежена адаптація місця виконання проекту.
6. Держави-члени вживають будь-яких заходів, які вони вважають за потрібне, для спрощення та прискорення процесу завершення проектів спільної зацікавленості та мінімізації відстрочок, проте дотримуються законодавства Співтовариства та міжнародних договорів в сфері охорони навколишнього середовища. Зокрема, слід швидко виконувати необхідні процедури з отримання дозволу.
7. Якщо об’єкти проектів спільної зацікавленості розташовані на території третіх країн, Комісія може, зі згоди відповідних держав-членів та з метою спрощення виконання цих проектів подавати пропозиції, якщо необхідно, в рамках угод між Співтовариством та тими третіми країнами, а також відповідно до Енергетичної хартії ЄС по відношенню до третіх країн, які підписали цю Хартію, щодо визнання цих проектів, як таких, що становлять взаємну зацікавленість з боку відповідних третіх країн.
8. Оцінка економічної доцільності, про яку зазначається в пункті с частини 1, базується на аналізі рентабельності, при якому враховуються всі витрати та прибутки, включаючи ті, що матимуть місце впродовж середньострокового та довгострокового термінів, а також екологічні аспекти, безпека постачання та розвиток економічного та соціального секторів.
Стаття 7
Пріоритетні проекти
1. Ті проекти спільної зацікавленості, про які зазначається в частині 4 статті 6 та які охоплюються Додатком І, є пріоритетними для отримання фінансової допомоги Співтовариства, яка надається в рамках Регламенту (ЄС) № 2236/95. Внесення змін до Додатку І вирішується відповідно до процедури, визначеної в статті 251 Договору.
2. Відповідні держави-члени та Комісія прагнуть, кожний в рамках своєї компетенції, до подальшого проведення пріоритетних проектів, особливо міжнародних проектів.
3. Пріоритетні проекти мають спрямовуватися на стійкий розвиток та відповідати наступним критеріям:
(а) вони повинні мати значний вплив на конкурентоспроможність внутрішнього ринку, та
(b) вони повинні посилювати безпеку постачання в Співтоваристві.
Стаття 8
Вплив на конкурентоспроможність
При розгляді проектів слід враховувати їх вплив на конкурентоспроможність. Вітається приватне фінансування, а також фінансування з боку відповідних об’єктів економічної діяльності. Необхідно уникати будь-яких конкурентних невідповідностей між об’єктами економічної діяльності, відповідно до положень Договору.
Стаття 9
Обмеження
1. Це Рішення не повинне наносити шкоду жодним фінансовим зобов’язанням держави-члена або Співтовариства.
2. Це Рішення не повинне наносити шкоди результатам оцінки впливу проектів на навколишнє середовище та планів або програм, які визначають майбутню структуру надання дозволу на виконання цих проектів. Результати оцінок впливу на навколишнє середовище, якщо проведення такої оцінки здійснюється за запитом згідно з відповідним законодавством Співтовариства, слід брати до уваги перед тим, як приймати рішення про виконання проекту, згідно з відповідним законодавством Співтовариства.
Стаття 10
Комітет
1. Комісія отримує допомогу з боку Комітету.
2. Якщо робиться посилання на цю частину, застосовуються статті 5 і 7 Рішення 1999/468/ЄС, беручи до уваги положення статті 8.
Період, про який зазначається в частині 6 статті 5 Рішення 1999/468/ЄС, встановлюється в три місяці.
3. Комітет ухвалює свій регламент.
Стаття 11
Звіт
Кожні два роки Комісія готує звіт про виконання цього Рішення, який вона подає Європейському Парламенту, Раді, Європейському економічно-соціальному комітету та Комітету Регіонів. В цьому звіті увагу необхідно приділити впровадженню та результатам, досягнутим в реалізації пріоритетних проектів, а також моделям їх фінансування, особливо що стосується фінансування з боку Співтовариства, особливо міжнародних сполучень, про що зазначено в Додатку ІІ, пунктах 1,2 і 7.
Стаття 12
Це Рішення набирає чинності на третій день після його опублікування в Офіційному віснику Європейського Союзу.
Стаття 13
Рішення № 1254/96/ЄС скасовується без шкоди зобов’язанням держав-членів щодо застосування вищезазначеного рішення. Посилання на Рішення № 1254/96/ЄС необхідно тлумачити як посилання на це Рішення.
Стаття 14
Це Рішення адресується державам-членам.
Вчинено в Брюсселі, 26 червня 2003 року.
За Європейський Парламент За Раду

Голова Голова

P. COX A.TSOCHATZOPOULOS

ДОДАТОК І
ТРАНС’ЄВРОПЕЙСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ МЕРЕЖІ
Маршрути пріоритетних проектів, про які зазначено в статті 7
ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИЧНІ МЕРЕЖІ
EL.1. Франція – Бельгія – Нідерланди – Німеччина:

вдосконалення електроенергетичної мережі для розв’язання проблеми перенавантажень в електроенергетичному потоці через країни Бенілюксу.

EL.2. Кордони Італії з Францією, Австрією, Словенією та Швейцарією:

розширення можливостей електроенергетичного сполучення.

EL.3. Франція – Іспанія – Португалія:

розширення можливостей електроенергетичного сполучення між цими країнами та для Іберійського півострова та запровадження енергетичної мережі в острівних регіонах.

EL.4. Греція – Балканські країни – система UCTE:

запровадження та розширення можливостей інфраструктури передачі електроенергії для приєднання Греції до системи UCTE.

EL.5. Об’єднане Королівство – Континентальна Європа та Північна Європа:

запровадження/розширення можливостей електроенергетичного сполучення та можливе об’єднання з офшорною вітровою енергією.

EL.6. Ірландія – Об’єднане Королівство:

розширення можливостей електроенергетичного сполучення та можливе об’єднання з офшорною вітровою енергією.

EL.7. Данія – Німеччина – Балтійське кільце (включаючи Норвегію – Швецію – Фінляндію – Данію – Німеччину): розширення можливостей електроенергетичного сполучення та можливе об’єднання з офшорною вітровою енергією.
МЕРЕЖІ ПОСТЧАННЯ ГАЗУ
NG.1. Об’єднане Королівство – Північна континентальна Європа, включаючи Нідерланди, Данію та Німеччину – (зі сполученням з країнами Чорноморського регіону) – Росія:

газопроводи, які об’єднують деякі основні джерела газу в Європі, вдосконалення операційної сумісності мереж та підвищення рівня безпеки постачання.

NG.2. Алжир – Іспанія – Італія – Франція – Північна континентальна Європа:

будівництво нових газопроводів з Алжиру до Іспанії, Франції та Італії та розширення можливостей мережі в Іспанії, Італії, Франції та між ними.

NG.3. Країни Каспійського моря – Середній Схід – Європейський Союз: нові мережі газопроводів до Європейського Союзу з нових джерел, включаючи газопроводи Туреччина – Греція, Греція – Італія та Туреччина – Австрія.
NG.4. Термінали для зрідженого природного газу (LNG) в Бельгії, Франції, Іспанії, Португалії та Італії: диверсифікація джерел постачання та пунктів приймання, включаючи сполучення LNG з мережею передачі.
NG.5. Підземні сховища в Іспанії, Португалії, Італії, Греції та Чорноморському регіоні: розширення можливостей в Іспанії, Італії, Чорноморському регіоні та будівництво перших сховищ в Португалії і Греції.

ДОДАТОК ІІ
ТРАНС’ЄВРОПЕЙСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ МЕРЕЖІ
Додаткові критерії для проектів спільної зацікавленості
ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИЧНІ МЕРЕЖІ
1. Запровадження електроенергетичних мереж в острівних, ізольованих, периферійних та найвіддаленіших регіонах, сприяння диверсифікації енергоресурсів та використання відновлюваних джерел електроенергії, сполучення електроенергетичних мереж з тими регіонами, якщо необхідно.
- Ірландія – Об’єднане Королівство (Уельс)
- Греція (острови)
- Італія (Сардинія) – Франція (Корсика) – Італія (континентальна частина)
- Сполучення в острівних регіонах
- Сполучення в найвіддаленіших регіонах Франції, Іспанії, Португалії
2. Запровадження електроенергетичного сполучення між державами-членами, необхідного для функціонування внутрішнього ринку та для забезпечення надійності й незалежності функціонування електроенергетичних мереж.
- Франція – Бельгія – Нідерланди - Німеччина
- Франція - Німеччина
- Франція - Італія
- Франція – Іспанія
- Португалія - Іспанія
- Фінляндія - Швеція
- Австрія - Італія
- Ірландія – Об’єднане Королівство (Північна Ірландія)
- Австрія - Німеччина
- Нідерланди – Об’єднане Королівство
- Німеччина – Данія – Швеція
- Греція - Італія
3. Запровадження електроенергетичного сполучення в рамках держав-членів, якщо це є необхідним для використання переваг сполучення між державами-членами, функціонування внутрішнього ринку або сполучення відновлювальних джерел електроенергії.
- всі держави-члени
4. Запровадження електроенергетичного сполучення з не державами-членами, а саме з країнами-кандидатами на вступ, сприяння операційній сумісності, операційній надійності та залежності електроенергетичних мереж або постачання електроенергії в рамках Європейського Співтовариства.
- Німеччина - Норвегія
- Нідерланди - Норвегія
- Швеція - Норвегія
- Об’єднане Королівство - Норвегія
- Італія - Словенія

- Балтійське електроенергетичне кільце: Німеччина – Польща – Естонія – Латвія – Литва – Швеція – Фінляндія – Данія - Білорусь

- Норвегія – Швеція – Фінляндія - Росія
- Середземноморське електроенергетичне кільце: Франція – Марокко – Алжир – Туніс – Лівія – Єгипет – країни Близького Сходу – Туреччина – Греція - Італія
- Німеччина – Польща
- Греція – Туреччина
- Італія – Швейцарія
- Греція – Балканські країни
- Іспанія - Марокко
- ЄС – Балканські країни – Білорусь – Росія - Україна
- Чорноморське електроенергетичне кільце: Росія – Україна – Румунія – Болгарія – Туреччина – Грузія
5. Заходи з покращення функціонування об’єднаних електроенергетичних мереж в рамках внутрішнього ринку і, зокрема, визначення «вузьких місць» та відсутності сполучення, розробка рішень для врегулювання проблеми перенавантажень та адаптація методів прогнозування та функціонування електроенергетичних мереж.
- Визначення «вузьких місць» та відсутності сполучення, особливо транскордонного, в електроенергетичних мережах
- Розробка рішень щодо управління потоком електроенергії для розв’язання проблеми перенавантажень електроенергетичних мережах
- Адаптація методів прогнозування та функціонування електроенергетичних мереж, необхідних для функціонування внутрішнього ринку та використання високого проценту відновлювальних джерел електроенергії.
МЕРЕЖІ ПРИРОДНОГО ГАЗУ
6. Введення природного газу до нових регіонів, переважно острівних, периферійних, найвіддаленіших регіонів та запровадження мереж газопостачання в цих регіонах.
- Об’єднане Королівство (Північна Ірландія)
- Ірландія
- Іспанія
- Португалія
- Греція
- Швеція
- Данія
- Найвіддаленіші регіони: Франція, Іспанія, Португалія
7. Запровадження сполучень газопостачання з метою задоволення потреб внутрішнього ринку або посилення безпеки постачання, включаючи сполучення окремих мереж газопостачання
- Ірландія – Об’єднане Королівство
- Франція - Іспанія
- Португалія - Іспанія
- Австрія - Німеччина
- Австрія – Угорщина

- Австрія - Італія

- Греція – інші Балканські країни
- Італія - Греція
- Австрія – Чеська Республіка
- Австрія – Словенія – Хорватія
- Об’єднане Королівство – Нідерланди - Німеччина
- Німеччина - Польща
- Данія – Об’єднане Королівство
- Данія – Німеччина - Швеція
8. Запровадження можливостей для приймання зрідженого природного газу та зберігання природного газу, необхідних для задоволення попиту та здійснення контролю за системою газопостачання, а також диверсифікація джерел та маршрутів постачання.
- всі держави-члени
9. Запровадження можливостей з транспортування газу (трубопроводи газопостачання), необхідних для задоволення попиту та диверсифікації постачання з внутрішніх та зовнішніх джерел, а також маршрутів постачання.
- Нордична газопровідна система: Норвегія – Данія – Німеччина – Швеція – Фінляндія – Росія – Балтійські країни - Польща
- Алжир – Іспанія - Франція

- Росія – Україна - ЄС

- Росія – Білорусь – Польща - ЄС

- Лівія – Італія

- Країни Каспійського моря - ЄС

- Росія – Україна – Молдова – Румунія – Болгарія – Греція – інші Балканські країни

- Німеччина – Чеська Республіка – Австрія - Італія

- Росія – Україна – Словаччина – Угорщина – Словенія - Італія

- Нідерланди – Німеччина – Швейцарія – Італія

- Бельгія – Франція – Швейцарія – Італія

- Данія – (Швеція) - Польща

- Норвегія – Росія - ЄС

- Ірландія

- Алжир – Італія – Франція

- Середній Схід - ЄС
10. Заходи з покращення функціонування об’єднаних газових мереж в рамках внутрішнього ринку та, зокрема, визначення «вузьких місць» та відсутності сполучення, розробка рішень для розв’язання проблеми перенавантаження та адаптація методів прогнозування та функціонування газових мереж.
- Визначення «вузьких місць» та відсутності сполучення, особливо міжнародного, в рамках газових мереж.

- Розробка рішень для управління потоками природного газу та розв’язання проблеми перенавантаження в рамках газових мереж.

- Адаптація методів прогнозування та функціонування газових мереж, необхідних для функціонування внутрішнього ринку.

ДОДАТОК ІІІ
ТРАНС’ЄВРОПЕЙСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ МЕРЕЖІ
Проекти спільної зацікавленості та їх особливості, які визначені відповідно до критеріїв, зазначених в Додатку ІІ
ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИЧНІ МЕРЕЖІ
1. Запровадження електроенергетичних мереж в ізольованих регіонах
1.1. Підводний кабель Ірландія – Уельс (Об’єднане Королівство)
1.2. Модернізація лінії Іпірос (Греція) – Пулья (Італія)
1.3. Сполучення південної частини Цикладес (Греція)
1.4. Підводний кабель довжиною 30 км між островами Файал, Піко та Сан Жоржи (Азорські острови, Португалія)
1.5. Сполучення та модернізація мережі в Терсейра, Файал та Сан-Мігель (Азорські острови, Португалія)
1.6. Сполучення та модернізація мережі в Мадейрі (Португалія)
1.7. Підводний кабель Сардинія (Італія) – континентальна частина Італії
1.8. Підводний кабель Корсика (Італія) – Італія
1.9. Сполучення континентальна частина Італії – Сицилія (Італія)
1.10. Дублювання сполучення Соргенте (Італія) – Ріцциконі (Італія)
1.11. Нові сполучення на Балерських та Канарських островах (Іспанія)
2. Запровадження електроенергетичних систем між державами-членами
2.1. Лінія Мулен (Франція) – Абанж (Бельгія)
2.2. Лінія Авелін (Avelin)(Фінляндія) – Авелгем (Бельгія)
2.3. Лінія Віжі (Vigy) (Франція) – Марленхайм (Франція)
2.4. Лінія Віжі (Франція) – Ухтелфанген (Uchelfangen)(Німеччина)
2.5 Встановлення трансформатора в Ле Праз (Франція)
2.6. Розширення можливостей через існуюче сполучення між Францією та Італією
2.7. Нове сполучення між Францією та Італією.
2.8. Нове сполучення через Піренеї між Францією та Іспанією.
2.9. Сполучення Східні Піренеї між Францією та Іспанією.
2.10. Сполучення між північною частиною Португалії та північно-західною частиною Іспанії.
2.11. Лінія Сінес (Португалія) – Алкева (Португалія) – Балбоа (Іспанія)
2.12. Лінія Вальдігем (Португалія) – Douro Internacional (Португалія) – Альдеадавіла (Іспанія) та устаткування на Douro Internacional

2.13. Нові сполучення на північ від Боснійської затоки між Фінляндією та Швецією.

2.14. Лінія Лінц (Австрія) – Кордіньяно (Італія)
2.15. Нове сполучення між Італією та Австрією на Brenner Pass
2.16. Сполучення між Ірландією та Північною Ірландією.
2.17. Лінія Сент-Пітер (Австрія) – Ізар (Німеччина)
2.18. Підводний кабель між південно-східною частиною Англії та центральною частиною Нідерландів.
2.19. Модернізація сполучення між Данією та Німеччиною, наприклад, лінія Кассо(Kasso) – Гамбург
2.20. Модернізація сполучення між Данією та Швецією.
3. Запровадження електроенергетичних сполучень в рамках держав-членів
3.1. Сполучення на Датській східно-західному маршруті: сполучення між західною системою Данії (UCTE) та східною системою (NORDEL).
3.2. Сполучення на північно-південній вісі Данії.
3.3. Нові сполучення в північній частині Франції.
3.4. Нові сполучення в південно-західній частині Франції
3.5. Лінія Тріно-Верчеллезе (Італія) – Lacchiarelle (Італія)
3.6. Лінія Турбіго (Італія) – Ро - Бовізіо (Італія)
3.7. Лінія Вогера (Італія) – La Casella (Італія)
3.8. Лінія Фіорано (Італія) – Nave (Італія)
3.9. Лінія Венеціа – Кордіньяно (Італія)
3.10. Лінія Редіпулья (Італія) – Udine Ovest (Італія)
3.11. Нові сполучення на східно-західній вісі Італії
3.12. Лінія Таварнуцце (Італія) – Casellina (Італія)
3.13. Лінія Таварнуцце (Італія) – Сент-Барбара (Італія)
3.14. Лінія Ріцціконі (Італія) – Феролето (Італія) – Лаїно (Італія)
3.15. Нові сполучення на північно-південній вісі Італії
3.16. Модифікації мережі для спрощення сполучень в Італії
3.17. Нові сполучення вітрової енергії в Італії
3.18. Нові сполучення на північній вісі Іспанії
3.19. Нові сполучення на Середземноморській вісі Іспанії
3.20. Нові сполучення на вісі Галісія (Іспанія) – Сентро (Іспанія)
3.21. Нові сполучення на вісі Сентро (Іспанія) – Арагон (Іспанія)
3.22. Нові сполучення на вісі Арагон (Іспанія) – Леванте (Іспанія)
3.23. Нові сполучення в Андалусії (Іспанія)
3.24. Лінія Пердравла (Португалія) – Ріба до Аве (Riba d’Ave) (Португалія)
3.25. Лінія Рекарей (Португалія) – Вальдігем (Португалія)
3.26. Лінія Пікоте (Португалія) – Посіньйо (Португалія)(модернізація)
3.27. Модернізація чинної лінії Пего (Португалія) –Седільйо (Іспанія)/Фалагейра (Португалія)
3.28. Лінія Пего (Португалія) – Баталля (Португалія)
3.29. Лінія І Сінеc (Португалія) –Феррейра до Алентехо (Португалія) (модернізація)
3.30. Нові сполучення вітрової енергії в Португалії
3.31. Лінії Перейрос (Португалія) – Зезере (Португалія) – Сантарем (Португалія)
3.32. Лінії І та ІІ Баталля (Португалія) – Ріо Майор (Португалія) (модернізація)
3.33. Лінія Каррапатело (Португалія) – Моуріска (Португалія)
3.34. Лінія Вальдігем (Португалія) – Вісеу (Португалія) – Анадіа (Португалія)
3.35. Відхилення від чинної лінії Ріо Майор (Португалія) – Палмела (Португалія) до Рібатехо (Португалія)
3.36. Підстанції та лінії сполучення Салоніки (Греція), Ламіа (Греція) та Патрас (Греція)
3.37. Сполучення регіонів Евіа (Греція), Лаконія (Греція) та Фракія (Греція).
3.38. Посилення існуючих зв’язків периферійних регіонів на континентальній частині Греції
3.39. Лінія Тінаф (Ірландія) – Кашел (Ірландія)
3.40. Лінія Флегфорд (Flagford) (Ірландія) – Іст Сліго (East Sligo) (Ірландія)
3.41. Сполучення в північно-східній частині та західній частині Іспанії, зокрема, сполучення з мережею вітрової енергії
3.42. Сполучення в країні Басків (Іспанія), Арагон (Іспанія) та Наварра (Іспанія)
3.43. Сполучення в Галісії (Іспанія)
3.44. Сполучення в центральній частині Швеції
3.45. Сполучення в південній частині Швеції
3.46. Лінія Любек/Зімс (Німеччина) –Görries (Німеччина)
3.47. Лінія Любек/Зімс (Німеччина) – Крюммель (Німеччина)
3.48. Сполучення в Північній Ірландії, що стосується сполучення з Ірландією.
3.49. Сполучення в північно-західній частині Об’єднаного Королівства
3.50. Сполучення в Шотландії та Англії, з огляду на збільшення використання відновлювальних джерел електроенергії
3.51. Нові сполучення офшорної вітрової енергії в Бельгії.
3.52. Підстанція Борсселе (Нідерланди)
3.53. Впровадження обладнання з компенсування реактивної енергії (Нідерланди)
3.54. Лінія Сент-Пітер (Австрія) –Tauern (Австрія)
3.55. Лінія Зюдбургенленд (Австрія) – Kainachtal (Австрія)

4. Розвиток електроенергетичних мереж з не державами-членами ЄС

4.1 Лінія Ноєнхаген (Німеччина) – Фірраден (Німеччина) – Крайнік (Польща)
4.2. Лінія Брунсбюттель (Німеччина) – Південна Норвегія
4.3. Лінія Фіорано (Італія) – Роббіа (Чеська Республіка)
4.4. Нові сполучення Італія – Швейцарія
4.5. Лінія Філіппі (Греція) –Martitsa 3 (Болгарія)
4.6. Лінія Amintaio (Греція) – Бітола (Колишня Республіка Югославія)
4.7. Лінія Кардія (Греція) – Елбасан (Албанія)
4.8. Лінія Елбасан (Албанія) – Подгоріца (Сербія і Чорногорія)
4.9. Підстанція і лінії сполучення Мостар (Боснія і Герцеговина)
4.10. Підстанція і лінії сполучення Ернестіново (Хорватія)
4.11. Нові сполучення між Грецією і Албанією, Болгарією та Колишньою Республікою Югославія
4.12. Лінія Філіппі (Греція) – Хамідабад (Туреччина)
4.13. Підводний кабель між північно-східною/східною частиною Англії та південною частиною Норвегії
4.14. Лінія Емсхавен (Нідерланди) – Феда (Норвегія)
4.15. Підводний кабель між південною частиною Іспанією та Марокко (розширення існуючого сполучення)
4.16. Сполучення для Балтійського електроенергетичного кільця: Німеччина – Польща – Росія – Естонія – Латвія – Литва – Швеція – Фінляндія – Данія – Білорусь
4.17. Сполучення південної частини Фінляндії – Росії
4.18. Лінія Німеччина – Польща – Литва – Білорусь – Росія (східно-західна лінія високої напруги)
4.19. Лінія Польща – Литва
4.20. Підводний кабель між Фінляндією та Естонією
4.21. Нові сполучення між північною частиною Швеції та північною частиною Норвегії
4.22. Нові сполучення між центральною частиною Швеції та центральною частиною Норвегії
4.23. Лінія Borgvik (Швеція) – Hoesle (Норвегія) – регіон Осло (Норвегія)
4.24. Нові сполучення між системами UCTE та CENTREL
4.25. Нові сполучення між системами UCTE/CENTREL та балканськими країнами
4.26. Сполучення між розширеною системою UCTE та Білоруссю, Росією і Україною, включаючи перерозподіл конверсійних станцій HVDC, які раніше функціонували між Австрією та Угорщиною, Австрією та Чеською Республікою, Німеччиною та Чеською Республікою.
4.27. Зв’язки в Чорноморському електроенергетичному кільці: Росія – Україна – Румунія – Болгарія – Туреччина – Грузія
4.28. Нові зв’язки в Чорноморському регіоні з огляду на операційну сумісність розширеної системи UCTE з мережами у відповідних країнах.
4.29. Нові зв’язки в Середземноморському електроенергетичному кільці: Франція – Іспанія – Марокко – Алжир – Туніс – Лівія – Єгипет – країни Близького Сходу – Туреччина – Греція - Італія
4.30. Підводний кабель між південною частиною Іспанії та північно-західною частиною Алжиру
4.31. Підводний кабель між Італією та Алжиром
4.32. Нові сполучення в районі Баренцове моря
4.33. Запровадження альтернативних систем передачі струму між Італією та Словенією
4.34. Нове сполучення Італія – Словенія
4.35. Підводний кабель Італія - Хорватія
4.36. Розширення сполучення між Данією та Норвегією
5. Заходи з покращення функціонування взаємопов’язаних електроенергетичних мереж в рамках внутрішнього ринку
(ніяких особливостей ще не визначено)
МЕРЕЖІ ПОСТАЧАННЯ ГАЗУ
6. введення природного газу до нових регіонів
6.1. Розширення мережі газопостачання з Белфасту до північно-західної частини Північної Ірландії (Об’єднане Королівство) та, якщо необхідно, до західного узбережжя Ірландії
6.2. LNG в Санта Круз де Тенеріфе, Канарські острови (Іспанія)
6.3. LNG в Лас Пальмас де Гран Канарія (Іспанія)
6.4. LNG в Мадейра (Португалія)
6.5. Розширення мережі газопостачання в Швеції
6.6. Сполучення між Балерськими островами (Іспанія) та континентальною частиною Іспанії
6.7. Гілка газопроводу високого тиску до Фракії (Греція)
6.8. Гілка газопроводу високого тиску до Коринфу (Греція)
6.9. Гілка газопроводу високого тиску до північно-західної частини Греції (Греція)
6.10. Сполучення Lolland (Данія) та Falster (Данія)
7. Запровадження систем газопостачання для задоволення потреб внутрішнього ринку або посилення безпеки постачання, включаючи сполучення окремих мереж газопостачання
7.1. Додатковий газопровід між Ірландією та Шотландією
7.2. Північно-південне сполучення, включаючи газопровід Дублін – Белфаст

7.3. Компресорна станція на газопроводі Lacq (Франція) – Калахорра (Іспанія)

7.4. Компресорна станція на газопроводі Lacq (Франція) - Калахорра (Іспанія)
7.5. Газопровід Перпіньян (Франція) – Барселона (Іспанія)
7.6. Розширення транспортних потужностей газопроводу, який постачає газ до Португалії через південну частину Іспанії та Галісію та Астуріас через Португалію
7.7. Газопровід Пухкірхен (Австрія) – Бургхаузен (Німеччина)
7.8. Газопровід Андорф (Австрія) – Зімбах (Німеччина)
7.9. Газопровід Вінер Нойштадт (Австрія) – Сопрон (Угорщина)
7.10. Газопровід Бад Леонфельден (Німеччина) – Лінц (Австрія)
7.11. Газопровід північно-західна частина Греції – Елбасан (Албанія)

7.12. Газопровід Греція – Італія

7.13. Компресорна станція на основному газопроводі в Греції
7.14. Сполучення між мережами Австрії та Чеської Республіки
7.15. Газотранспортний коридор в Південно-Східній Європі через Грецію, Колишню Республіку Югославія, Боснію і Герцеговину, Хорватію, Словенію та Австрію
7.16. Газотранспортний коридор між Австрією та Туреччиною через Угорщину, Румунію та Болгарію
7.17. Газопроводи між Об’єднаним Королівством, Нідерландами та Німеччиною, які з’єднують основні джерела та ринки Північно-Східної Європи
7.18. Сполучення між північно-східною частиною Німеччини (район Берліну) та північно-західною частиною Польщі (район Щецин) з гілкою газопроводу з Шмьольну до Любліну (Німеччина, земля Грайфсвальд)
7.19. Сполучення між офшорним установками в Північному морі, або з датської офшорної установки до берегових установок Об’єднаного Королівства
7.20. Розширення можливостей транспортування між Францією та Італією
7.21. Балтійське газове сполучення між Данією – Німеччиною – Швецією
8. Запровадження можливостей для приймання зрідженого природного газу (LNG) та зберігання природного газу
8.1. LNG в Ле Вердон-сюр-мер (Франція, новий термінал) та газопровід до сховища Lussagnet (Франція)
8.2. LNG в Фос-сюр-мер (Франція)
8.3. LNG в Хуелва (Іспанія), розширення існуючого терміналу
8.4. LNG в Картагена (Іспанія), розширення існуючого терміналу
8.5. LNG в Галісії (Іспанія), новий термінал
8.6. LNG в Білбао (Іспанія), новий термінал
8.7. LNG в районі Валенсія (Іспанія), новий термінал
8.8. LNG в Барселоні (Іспанія), розширення існуючого терміналу
8.9. LNG в Сінес (Португалія), новий термінал
8.10. LNG в Revithoussa (Греція), розширення існуючого терміналу
8.11. LNG на північному Адріатичному узбережжі (Італія)
8.12. LNG в офшорному порядку в Адріатичному морі (Італія)
8.13. LNG на південному Адріатичному узбережжі (Італія)
8.14. LNG на Іонічному узбережжі (Італія)

8.15. LNG на Туринському узбережжі (Італія)

8.16. LNG на Лігуріанському узбережжі (Італія)
8.17. LNG в Зеебругге/Дудзеле (Бельгія, розширення існуючого терміналу)
8.18. LNG на острові Грейн, Кент (Об’єднане Королівство)
8.19. Будівництво другого терміналу LNG в Греції
8.20. Будівництво підземного газосховища в Ірландії
8.21. Сховище в Південній Кавалі (Греція), конверсія офшорного газового родовища
8.22. Сховище в Lussagnet (Франція, розширення існуючого місця)
8.23. Сховище в Pecorade (Франція, конверсія нафтородовища)
8.24. Сховище в районі Alsace (Франція, конверсія солончакових впадин)
8.25. Сховище в регіоні Centre (Франція)
8.26. Сховище на північно-південній вісі Іспанії (нові місця) в Кантабрії, Арагоні, Кастілья і Леоні, Кастільї–Ла Манчі та Андалусії
8.27. Сховище на Середземноморській вісі Іспанії (нові місця) в Каталонії, Валенсії та Мурчії
8.28. Сховище в Карріко (Португалія, нове місце)
8.29. Сховище в Лоєнхаут (Бельгія, розширення існуючого місця)
8.30. Зберігання а Стенлілле (Данія) та Лілле Торуп (Данія, розширення існуючого місця)
8.31. Сховище в Tønder (Данія, нове місце)
8.32. Сховище в Пухкірхен (Австрія, розширення існуючого місця), включаючи газопровід до системи Penta West біля Андорфу (Австрія)
8.33. Сховище в Баумгартен (Австрія, нове місце)
8.34. Сховище в Haidach (Австрія, нове місце), включаючи газопровід до Європейської газової мережі
8.35. Будівництво підземного газосховища в Італії
9. Запровадження газотранспортних можливостей (газопроводи)
9.1. Створення та запровадження сполучення Нордичної газової мережі: Норвегія – Данія – Німеччина – Швеція – Фінляндія – Росія – Балтійські країни – Польща
9.2. Середньо-нордична газова мережа: Норвегія, Швеція, Фінляндія
9.3. Північноєвропейський газопровід: Росія, Балтійське море, Німеччина
9.4. Газопровід з Росії до Німеччини, через Латвію, Литву та Польщу, включаючи розробку підземних газосховищ в Латвії
9.5. Газопровід Фінляндія – Естонія
9.6. Нові газопроводи з Алжиру до Іспанії і Франції та відповідне розширення потужностей внутрішніх мереж в цих країнах
9.7. Розширення транспортних потужностей газопроводу Алжир – Марокко – Іспанія (до Кордоба)
9.8. Газопровід Кордоба (Іспанія) – Сіудад Реал (Іспанія)
9.9. Газопровід Сіудад Реал (Іспанія) – Мадрид
9.10. Газопровід Сіудад Реал (Іспанія) – Середземноморське узбережжя
9.11.Гілки газопроводу в Кастілья (Іспанія) – Ла Манча (Іспанія)
9.12. Розширення до Північно-Західної Іспанії
9.13. Підводний кабель Алжир – Іспанія та газопроводи для сполучення з Францією
9.14. Розширення транспортних потужностей з джерел Росії до Європейського Союзу, через Україну, Словаччину та Чеську Республіку
9.15. Розширення транспортних потужностей з джерел Росії до Європейського Союзу, через Білорусь та Польщу
9.16. Газопровід Yagal Sud (між газопроводом STEGAL, який веде до трикутнику Німеччина, Франція, Чеська Республіка)
9.17. Газопровід SUDAL East (між газопроводом MIDAL біля сполучення Хеппенхайм - Бургхаузен з газопроводом PENTA в Австрії)
9.18. Газопровід з джерел Лівії до Італії
9.19. Газопровід з джерел в країнах Каспійського моря до Європейського Союзу
9.20. Газопровід Греція - Туреччина
9.21. Розширення транспортних потужностей з джерел Росії до Греції та інших Балканських країн, через Україну, Молдову, Румунію та Болгарію
9.22. Газопровід Стара Загора (Болгарія) – Іхтіман (Болгарія)
9.23. Сполучення газопроводів між газовими мережами Німеччини, Чехії, Австрії та Італії
9.24. Газопровід з джерел Росії до Італії, через Україну, Словаччину, Угорщину та Словенію
9.25. Розширення транспортних потужностей газопроводу TENP, який йде з Нідерландів через Німеччину до Італії
9.26. Газопровід Taisnieres (Франція) – Oltingue (Чехія)
9.27. Газопровід з Данії до Польщі, можливо, через Швецію
9.28. Газопровід Нібро (Данія) – Драгор (Данія), включаючи сполучення газопроводу зі сховищем в Стенлілле (Данія)
9.29. Газова мережа з джерел Баренцове моря до Європейського Союзу, через Швецію та Фінляндію
9.30. Газопровід з Карибського нафтородовища (Ірландія)
9.31. Газопровід з джерел Алжиру до Італії, через Сардинію з гілкою в Корсиці
9.32. Газова мережа з джерел на Середньому Сході до Європейського Союзу
9.33. Газопровід з Норвегії до Об’єднаного Королівства
10. Заходи з покращення функціонування сполучених газових мереж в рамках внутрішнього ринку
(жодних особливостей ще не було визначено)

1() ОВ С 151 Е, 25.6.2002, стор. 207.

2() ОВ С 241, 7.10.2002, стор. 146.

3() ОВ С 278, 14.11.2002, стор. 35.

4() Висновок Європейського Парламенту від 24 жовтня 2002 року (ще не опубліковано в Офіційному віснику), Спільна позиція Ради від 6 лютого 2003 року (ОВ С 54 Е, 18.3.2003, стор.22) та Рішення Європейського Парламенту від 4 червня 2003 року (ще не опубліковане в Офіційному віснику) та Рішення Ради від 16 червня 2003 року.

5() ОВ L 161, 29.6.1996, стор.147. Рішення з останніми змінами Рішення № 1741/1999/ЄС (ОВ L 207, 6.8.1999, стор.1).

6() ОВ L 27, 30.1.1997, стор.20.

7() ОВ L 204, 21.7.1998, стор.1.

8() ОВ L 228, 23.9.1995, стор.1. Регламент з внесеними змінами Регламентом Європейського Парламенту та Ради (ЄС) № 1655/1999 (ОВ L 197, 29.7.1999, стор.1).

9() ОВ L 184, 17.7.1999, стор.23.