«Самовиховання,як фактор розвитку креативної особистості»

Тема: Правила поведінки в школі, громадських місцях і на вулиці.

7 клас

Мета: формувати навички поведінки в громадських місцях, виховувати повагу до однолітків, людей старшого віку, виховувати бажання дотримуватись встановлених норм правил етикету.

Форма проведення :діалог з елементами гри

І. Вступна частина

Вчитель. Серед багатьох наук, без яких не обійтись людям, є дуже особлива і необхідна для всіх — наука спілкування з людьми, наука поваги один до одного, вміння вести о себе так, щоб оточуючим було з нами приємно, зручно. Без цієї науки не можна було б людям жити, працювати і відпочивати разом. Дуже важливо знайти правильну лінію поведінки. І ось на допомогу цьому прийшли ще століття і тисячоліття назад загальноприйняті правила, які обов'язково повинен знати кожен з нас. І ось сьогодні ми поговоримо з вами про ці правила. Приходячи в школу; ви вітаєтесь учителями, товаришами.

Вітаючись при зустрічі з людьми ми протягуємо руку, як робили це наші далекі предки ще в сиву давнину, демонструючи при цьому свою миролюбну відкриту долоню, показуючи цим, що в них в руках немає зброї чи якогось каменя. Вони, промовивши слово «здрастуйте», бажали цим самим здоров'я і твердо вірили, що побажання обов'язково збудуться.

Коли заходять люди в приміщення, обов'язково знімають головні убори. Цей закон ввічливості з'явився з часів лицарства. Так, лицарі, які носили шоломи, що захищали їх від ворогів, заходячи знімали їх, показуючи цим довіру людям, до яких прийшли, твердо вірячи, що тут їх не стануть вбивати.

Отже, правила культури_поведінки прийшли до нас з давніх часів і за традицією вони продовжують існувати і служити людям. В наші часи ці давні правила поведінки і прийоми ввічливості виражають повагу до людей. Ось візьмемо для прикладу таке:

неправильно привітавшись, можна зіпсувати людині настрій, образи.

Ввічливим потрібно бути не тільки до знайомих, а й до незнайомих людей. До старших і молодших, вдома і в школі, на вулиці і в громадських місцях. Отже, основне в правилах - повага до людей. Ми постійно користуємось таким правилом, як вітання. Ось як гарно сказав про про це поет :

здравствуйте!"

Що особливого ми друг другу сказали Просто «здравствуйте», більше ми нічого не сказали,Від чого же на капельку щастя прибавилось в світі, Від чого же на капельку радості зробилось життя».

ІІ. Основна частина

Гра «Привітання»

Уявіть собі, ми пройшли повз знайому людину і не привітались. Вона ж думає: «Що трапилось? Може, на неї образились?» Пробігаючи, ми буркнули собі під ніс привітання, і знов неприємно від нас людям. А як же правильно користуватися цим правилом ввічливості?

Пройти мимо людини, привітно глянути на неї, просміхнутись виразивши доброзичливість і привітність. Отже, треба пам'ятати, що в правилах культурної поведінки проявляється наше відношення до людей.

Повідомлення вчителя

Я хочу розповісти одну цікаву історію. Це було понад сто років тому назад, там, де ще ні разу не ступала нога білої людини. Відомий дослідник Міклухо-Маклай висадивсь на березі моря і попрямував до населення папуасів. В руці у нього був якийсь згорток. Він йшов повільно, але рішуче, ніби не помічаючи насторожених поглядів. Коли він наблизився до житла папуасів, дві стріли одна за одною просвистіли повз нього. Він зупинився. Навколо нього замкнулося вороже кільце. Ще один крок, один рух — і вони кинуться на мандрівника. Він так само, не поспішаючи, розгорнув згорток – це був килимок – розстелив його на землі під деревом. Потім спокійно скинув черевики, ліг і заснув. Коли через кілька годин він прокинувсь, навколо нього сиділи декілька туземців. Зброя звисла, на обличчях вираз розуміння — людина стомилася, потрібно відпочити — і цікавість. Хто ж він такий безстрашний, довірливий. Дуже швидко папуаси зуміли оцінити людяність, витримку, чесність і повагу до них. Міклухо-Маклай сказав, що людина скрізь і завжди повинна бути людиною.

Отже, людина ввічлива, порядна, вихована, приємна людям. В чому ж проявляється наша ввічливість? Зараз ми і поговоримо з вами про це. Всі ви любите ходити в кіно, в театр. Давайте з вами разом подумаємо, яких правил потрібно дотримуватись в кінотеатрі в театрі.

(Випереджуюче завдання)

Правила поведінки в кінотеатрі в театрі.

Не запізнюватись.

Не розмовляти.

Не їсти під час сеансу.

[Не розгортати цукерок].

Не лузати насіння.

Спокійно реагувати на події, що на екрані.

Гупотіння, крик, свист — недопустимі.

Обігрування ситуації А тепер уявіть, що ваше місце посередині, вам потрібно пройти повз товаришів, які сидять на своїх місцях.

Як ви будете проходити?

Повідомлення учнів :Ввічливо вибачитись, проходити обличчям до людей. Коли ми сидимо і хтось проходить повз нас; потрібно встати. Не слід займати чужі місця, які пустують, бо в будь-яку мить можуть з'явитися їх власники і пересадка буде заважати іншим глядачам. Зараз ми практично покажемо, як потрібно це робити.

Більшу частину дня ви перебуваєте в школі, якщо забути про правила поведінки в школі, то школа стане схожою на зоопарк.

В школі ви повинні бути організовані, дисципліновані, чесні,

відповідати за свої слова. Дуже важливо – бути в колективі скромним.

( Випереджуюче завдання Учні зачитують правила.

Дивись додаток № 1).

Розв’язування задач на ввічливість.

Вам потрібно швидко звернутися до вчителя, який в цей час розмовляє з кимось. Що робити у даному випадку?

( Вибачитись і звернутись до вчителя),

2) Людмила Дмитрівна йде по коридору, а поруч з нею ще два

вчителя. Біжить назустріч хтось з учнів вашого класу. Біжучи, він

вітається з учителькою. Що ви можете сказати про поведінку цього

учня? (Звичайно, він некультурний, невихований]. А як потрібно

повести себе в цьому випадку? (Зупинитися і привітатись].

3) Уявіть собі, що всі хлопчики нашої школи дотримуються такого

правила — ніколи не пройдуть першими, таки ж пропустять

дівчаток. Чи повинні дівчата, яким дали дорогу, дякувати? — Ні,

дякувати не обов'язково, але ж такі випадки бувають не дуже часто.

Вони настільки приємні, що хочеться подякувати.

Дуже часто в школі пустощі можуть привести до серйозних неприємних наслідків. Ось кілька прикладів. 10-річний Микола біг по коридору. Йому підставили підніжку. Падаючи, хлопчик вдарився головою об батарею. Лікарі встановили тяжкі пошкодження голови. Микола місяць лежав у лікарні.

Шестикласниця Зіна спускалась по сходах, якийсь пустун штовхнув її в спину. Діагноз: перелом обох кісток лівої ноги, тільки через два місяці дівчинка змогла повернутися в школу.

Всі ці випадки говорять нам про те, що порушення правил поведінки ніколи не приносять нікому нічого хорошого. Дуже погано, коли учні сміються над фізичними недоліками свого товариша. Всім, хто дає волю невихованості, своєму злому язику, придумує прізвиська — треба зрозуміти, що вони завдають шкоди здоров'ю своїх товаришів, батьків.

Кожний день в школі ви буваєте в нашій шкільній їдальні. І не лише в шкільній. Ви буваєте в гостях. Давайте поговоримо про правила поведінки за столом. Правила, поведінки за столом не вигадані кимось, а склалися історично. За столом теж слід виявити ввічливість, люб'язність до інших. То ж давайте послухаємо правила.

( Випереджуюче завдання Два учні зачитують правила поведінки за столом, а інші демонструють.) Дивись додаток № 2.

Спочатку хлопці притримують стільці, дають можливість дівчатам сісти першими. (Після того, як учні продемонструють правила поведінки за столом, провести конкурс на кращу сервіровку стола).

Вчитель. Правил культури поведінки є багато, вони допомагають нам вести себе так, щоб нас поважали товариші, вчителі, знайомі, щоб нашій ввічливості, і доброті були раді батьки, бажаю вам бути саме такими людьми.

Запам'ятайте слова:

«Ніщо не ціниться так дорого, ніщо не коштує нам так дешево, як ввічливість».

Додаток 1

КУЛЬТУРА ПОВЕДІНКИ В ШКОЛІ НА УРОЦІ:

1. Старанно вчись, акуратно відвідуй уроки, не запізнюйся.

2. Безперечно виконуй розпорядження учителів, уповноважених класного та шкільного колективу.

3. Під час уроку сиди прямо, не спирайся на парту і не розлягайся, уважно слухай, не займайся сторонніми справами.

4. Якщо знаєш відповідь на запитання, мовчки підніми руку.

5. Не «тягнись» і не вигукуй — будь скромним.

6. Уважно слухай відповідь товаришів, не глузуй з товариша, що допустився помилки, неточності у відповіді.

7. Будь ввічливим з учителями і товаришами: проси вибачення, коли ненавмисне вчинив якусь прикрість, постійно користуйся словами ввічливості

8. Допомагай товаришеві у навчанні.

9. Тримай у чистоті й порядку своє робоче місце в класі, кабінеті, майстерні.

10. Не затримуй хід уроку, не завдавай запитань, які не стосуються теми.

11. Виправляй відповідь товариша у доброзичливій формі, не підкреслюй своєї переваги.

12. Якщо не підготувався до уроку, скажи про це і не намагайся відповідати, цим ти збережеш час і для себе, і для товаришів.

Додаток 2

КУЛЬТУРА ПОВЕДІНКИ ЗА СТОЛОМ
1. Вчись правильно і красиво накривати на стіл. Тарілки ставити на рівні відстані одна від одної. Справа від тарілки кладуть ніж і ложку заглибленням вверх), з ліва — виделку (зубцями вверх).

2. За столом сиди прямо, не боком, не клади лікті на стіл, ногу на ногу, не підпирай щоку рукою.

3. Виделку тримай у лівій, ніж — у правій руці.

4. їж без поспіху, не відкушуй великих шматків.

5. Не розмовляй з повним ротом. Якщо тебе про щось те запитали, спочатку проковтни їжу, а потім відповідай.

6. Не катай кульок з хліба, не криши, його доїдай шкоринки

7. Під час їди не присьорбуй голосно, не дуй на гарячу страву, не стукай ложкою по тарілці. Намагайся їсти беззвучно.

8. М'ясо відрізай, невеликими шматочками, коли з'їси один шматочок, відрізай інший. Не розрізай на шматочки відразу всю порцію, їжа швидко охолоне.

9. Птицю треба брати з тарілки виделкою, відрізати невеликими шматочками, а коли відрізати нічого, можна взяти кісточку пальцями і обгризти.

10. Кісточки з риби можна виймати не тільки виделкою, але й пальцями, притримуючи шкоринкою хліба. Пальці при цьому не облизують, а витирають серветкою.

11. Рибу, сирники, котлети, яєчню, тощо ножем різати нетреба. Це легко зробити виделкою.

12. Не їж ложкою те, що можна їсти виделкою.

13. Не їж з ножа, це некрасивого до того ж_ небезпечно: можна порізатись.

14. їж акуратно, чиста скатертина на столі — ознака твоєї культурності.

15. Під час їди не займайся сторонніми справами — не читай і не захоплюйся розмовами.

16. Поївши, подякуй батькам або господі, якщо ти знаходишся в гостях.

17. Приступаючи до обіду, дотримуйся послідовності у виборі страв: спочатку їж салат, закуску, після цього переходь з першої, потім до другої гарячої страви.

18. Не підбирай хлібом залишки соусу з тарілки.

19. Кісточки від компоту не випльовуй на блюдце. Піднеси ложку до рота, виплюнь на неї кісточку і поклади на блюдце.

20. Закінчивши їсти, ложку не облизуй. Брудні ніж і виделку не клади на скатертину, а поклади на свою тарілку.

Навчання – це праця, і благо, і обов’язок

7 клас

Мета: виховувати свідоме ставлення до навчання, розуміння його необхідності у житті, почуття обов'язку перед батьками, вчителями, державою. Розвивати цікавість до знань

Форма проведення : бесіда з елементами гри,анкетування.

Обладнання: плакати з висловами про знання, таблички для анкетування.

«Книга вчить, як на світі жить».

(Народна мудрість)
Хід роботи

І. Організаційна частина

Перевірка присутності.

II. Вступна частина

Слово вчителя.

Дорогі діти! Із раннього дитинства, відколи ви себе пам'ятаєте, вам доводиться спостерігати, як працюють ваші батько й мати, дідусь і бабуся. Щоденно ходять на роботу в державне чи приватне підприємство або установу, клопочуться по господарству, забезпечують родину, усьому дають лад, піклуються про своїх дітей — і так увесь вік. А уявіть собі на мить: що було б, якби вони не трудилися? (Міркування учнів.)

Як бачите, праця — основа людського життя. Людина старіє, відходить в інший світ, а її труд залишається дітям, онукам, правнукам... Усе, що ми маємо: їжу й одяг, затишок рідного дому і криницю на обійсті, міста і села, храми і хлібні ниви, — створено працею людини. "Хто не працює, той не їсть", — каже народне прислів'я, і цим самим підкреслюється, що кожен зобов'язаний трудитися. І чим плідніше людина працює, тим досконаліші творіння її розуму і рук. Але вміння, досконалість не приходять самі по собі, їх потрібно набувати, старанно навчаючись. Ваш вік, який називається отроцтвом, — саме час для навчання, розвитку здібностей і талантів. Великий український поет І.Я. Франко писав:

Хто в першій чвертині життя

Знання не здобув,

А в другій чвертині життя

Добра не здобув,

А в третій чвертині життя

Хто чесним не був,

Той скаже в четвертій:

"Бодай я на світі й не був".

Гра «Мікрофон» Поділіть середній людський вік (75 років) на чотири. Скільки припадає на кожну чверть? (18 - 19). А вам зараз по 11 років. Отже, уже за половину першої чверті життя. Саме пора знання набувати. А скажіть, коли ви почали їх здобувати?

Повідомлення вчителя :Ні, не з першого класу, а значно раніше, з перших кроків свого життя. Слухаючи мамину колискову чи бабусину казку, ви вже вчилися. У перший клас ви прийшли, уже маючи великий запас слів, уміючи складати з них речення, спілкуватися, висловлювати думки. Це велика і непроста наука і, засвоївши її, ви тим самим довели свої здібності до навчання. Але в дитинстві ви в основному запам'ятовували, ваше навчання ще не мало усвідомленого характеру, ви ще не замислювалися над тим, для чого вам потрібно щось знати чи вміти.

III. Основна частина

Проводиться анкетування.

Дайте стислі та правдиві відповіді на поставлені запитання

(аркуші з відповідями можете не підписувати, якщо не бажаєте).

1. З яким настроєм ти починаєш навчальний рік?

2. Чи любиш ти вчитися?

3. Які навчальні предмети ти найбільше любиш?

4. Чи хочеш ти якнайбільше знати про свій рід, народ, країну?

5. Чи подобається тобі твій клас?

6. Кого у класі найбільше поважають?

7. Чи хотів би ти бути лідером класу? Що тобі заважає ним стати?

8. Що тобі більше подобається: дисципліна в класі чи відсутність її?

Навчаючись, людина розвивається. І за свій шкільний вік не тільки здобуває певну кількість знань, а й досягає того рівня розвитку, коли вона вже здатна аналізувати, зіставляти, узагальнювати, давати оцінку тому, що її оточує, що вона чує або читає.

Ви вже давно зрозуміли, що навчання — це праця, і праця нелегка, вона потребує багато часу, наполегливості та сили волі. Ті діти, які не мають сили волі, натрапивши на труднощі, не можуть мобілізувати себе на їх подолання, вони втрачають віру в себе, гірше вчаться і, звичайно, мають гірші результати. Але почувати себе слабшим, менше здібним — неприємно. Це вражає гордість, самолюбство. І часто такий учень свої переживання прикриває вдаваною байдужістю, мовляв, а я й не прагну бути передовиком. Великим ворогом людини є лінощі, що вважаються одним із головних гріхів. Піддавшись їм, людина вже сама себе карає. Хто змарнував час через лінощі, уже обікрав себе: він уже не стане таким, яким міг би бути при наполегливій праці.

Деякі учні працюють епізодично: вивчають один-два твори чи параграфи, навіть отримають високу оцінку і на деякий час перестають вчитися, а в знаннях — прогалина.

Уявіть собі ланцюг, з якого вирвали кільце або й кілька кілець у різних місцях. Чи зможемо ми ним щось зв'язати? Що вартує такий ланцюг, навіть якщо окремі ланки його досить міцні?

Або візьмемо інший приклад. Якби хлібороб працював у полі, коли йому захочеться. Скажімо, захотів — виорав землю, засіяв, а тоді не захотілось — не висапав, не виполов бур'янів. Прийшла пора збирати врожай, з'явилось бажання, але... збирати нічого. Який висновок? Щоб праця була результативною, потрібно трудитися систематично, робити все вчасно та якісно. А в науці все взаємопов'язане і, навчаючись уривками, час від часу, не здобудеш високих знань ані хороших навиків.

Не сприймайте працю як важку повинність, а пам'ятайте, що навчання принесе вам радість пізнання, відкриття невідомого і підніме вас на вищий рівень розумової культури.

Гра «Хто більше»: Хто назве найбільше народних прислів 'їв , приказок та афоризмів, які спонукають до навчання і засуджують неуцтво.

Без науки — як без очей.

Вік живи, вік учись.

Вчена людина — видюща і на все тямуща.

Вчитися ніколи не пізно.

Де більше науки, там менше муки.

Здобудеш освіту — побачиш більше світу.

Знання злодій не вкраде, в огні не згорить і в воді не втоне.

Книга вчить, як на світі жить.

Людина вчиться, коли живе.

Знання в щасті прикрашає, а в нещасті утішає.

Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.

Дай синові розум, а не багатство.

Хто знання має, той і мур ламає.

Чого Івась не навчився, того й Іван не буде знати.

Великий дурень чи малий — однаково дурень.

Високий — як тополя, а дурний — як квасоля.

Вчений іде, а неук слідом спотикається.

Дурень розумний, поки мовчить.

За дурною головою ноги бідні.

Дурному завжди в голові горобці свищуть.

Краще з мудрим загубити, ніж з дурним знайти.

Під носом косовиця, а на розум ще й не орано.

Осла взнаєш по вухах, а дурня — по словах.

Розумний хвалить інших, дурень — себе.

Як нема в голові, то й на базарі не купиш.

Як скаже — то ні пришити, ні прилатати.

"Учення — світло, а невчення — пітьма", — мовить народна мудрість. А те, що ви маєте можливість навчатися, а значить, розвиватися, удосконалюватись як особистість, — велике благо. Тільки, маючи його, ми часто цього недооцінюємо. Були ж такі часи, коли дитині з простої сім'ї була закрита дорога до науки.

Згадайте оповідання А. Тесленка "Школяр", яке ви вивчали у п'ятому класі.

Бесіда за темою оповідання :

— Хто головний герой оповідання?

— В якій сім'ї ріс Миколка?

— Чим він захоплювався? Який із нього був школярик? —Як ставились батьки до його успіхів?

— Згадайте історію із чобітками. За що батько побив Миколку?

— За яких обставин хлопчик зустрівся зі своїм учителем, коли той перейшов у друге село?

— Якими словами закінчується оповідання? (Глянув Миколка... заплакав...)

—Чому заплакав хлопчик? Бо зрозумів: усе, про що він мріяв, для нього, жебрака, недоступне. Така доля була у мільйонів дітей селян і міської бідноти.

"Знання робить життя красним", — стверджує народна мудрість. Отож, маючи це велике благо — можливість учитися. Цінуйте й використовуйте його повною мірою. Долайте в собі лінощі, нерішучість, невпевненість, гартуйте волю, працюйте наполегливо — і ви досягнете результатів, які подарують вам радість.

Хочу звернути вашу увагу на ще один бік навчання. Багато учнів вважають, що навчання — це лише особиста справа кожного. Мовляв, яке кому діло до мене? Вчуся, як хочу і скільки хочу. На перший погляд, вони ніби й мають рацію: кожний господар своєї власної долі. Людину влаштовує рівень такого собі середнячка, напівграмотного, невисокої культури, ледачкуватого, без високих ідеалів і не без шкідливих звичок, із життєвим "принципом" — "моя хата скраю...". Скажіть мені, така людина не хоче жити заможно? Вона не нарікає на державу, що не забезпечує її своїми благами в повній мірі? Забезпечити ж усіх своїх громадян може лише багата, процвітаюча держава. А хто забезпечить її процвітання? Неуки і профани, ледарі і хабарники чи злодійкуваті й хитрі кар'єристи, позбавлені почуття патріотизму? Ні! Україні потрібні розумні й хазяйновиті господарі, високоосвічені й віддані рідній державі політики, справедливі судці, учені та спеціалісти, здатні творити і впроваджувати високі технології у виробництво. Освіта молоді недешево обходиться державі, яка крізь століття неволі, жертв і страждань прийшла до своєї незалежності бідною та пограбованою. Яким буде сьогоднішнє молоде покоління, такою буде й майбутня доля України.

IV. Підбиття підсумків

Отож, з цього випливає, що навчання — це ще й обов'язок перед державою. Усі ви — діти своїх батьків і діти України, її майбутні громадяни, трудівники й господарі. Вам належить у недалекому майбутньому забезпечувати її процвітання, її міжнародний авторитет. Щоб виконати цю роль, вам потрібна висока освіченість, уміння працювати на сучасному рівні, загальна культура. А все це можна здобути лише наполегливим, сумлінним навчанням.

Отже, вчитися —це не лише ваша особиста справа, а й обов'язок перед батьками, перед усім народом, перед Україною.

Тема: ПОДИВИСЬ НА СЕБЕ ОЧИМА ТОВАРИШІВ

6 клас

Мета: Спонукати учнів до самоаналізу й самооцінки, вчити узгоджувати свої дії з думкою колективу; розвивати прагнення заслужити добру славу, авторитет і повагу.

І. Вступна розповідь вчителя.

Наше заняття сьогодні дещо незвичайна. Мета його — допомогти кожному з вас побачити себе збоку, очима своїх однокласників. Це потрібно у процесі самовиховання, яке, в свою чергу, вимагає самооцінки й самоаналізу. А оцінювання власних вчинків, досягнень чи недоліків не завжди об'єктивне. Є люди надто скромні, нерішучі, невпевнені у своїй правоті, які недооцінюють власних можливостей. І, навпаки, є такі, що занадто впевнені у своїй безгрішності, правоті, розумі, привабливості. Вони схильні до переоцінки себе, не сприймають критики, неохоче визнають власні помилки, а значить — не роблять потрібних висновків, не вчаться на власних помилках. Воно й краще якось видно збоку. Недарма мовиться у народному прислів'ї: "Чуже бачить під лісом, а свого не бачить під носом". І, звичайно, корисно буде кожному порівняти, звірити самооцінку з оцінкою його товаришів, колективу, подивитися на себе збоку. Це непросто зробити, бо вголос не все скажуть про вас навіть найкращі друзі. Одні — із вродженої делікатності, щоб не було вам неприємно, інші — зі страху зіпсувати взаємини... А все-таки цікаво знати, що думають про тебе ті, з ким щоденно спілкуєшся, товаришуєш, сперечаєшся чи ділишся. Цікаво знати про себе думку всіх. Бо слова одного можуть бути необ'єктивними, помилковими або й упередженими, але всіх — ні.

ІІ. Основна частина

І . Тест «Мої риси характеру»

Проведемо експеримент у письмовій формі. Кожен зробить це самостійно, не підглядаючи до інших, не заважаючи їм зосередитись, добре все обдумати. Вам буде роздано наперед заготовлені аркуші, на яких по вертикалі записано ваші прізвища та ініціали, а по горизонталі — назви різних звичок, нахилів, рис характеру, властивих людям. Ви у кожній графі навпроти прізвища поставте плюс (+), якщо вважаєте, що така риса даному учневі властива, або (-) – якщо ви цього в ньому не вбачаєте. Коли ж, на вашу думку, названа риса в учневі не утверджена, але інколи проявляються її ознаки, поставте крапку (.), а якщо не можете дати оцінки, сумніваєтесь, — поставте знак запитання (?). Єдине, до чого я вас закликаю, щоб наш експеримент удався, будьте об'єктивними, справедливими, того б не стосувалась ваша оцінка — найкращого друга, себе чи того, хто вам не симпатизує. Пам'ятайте, що про вас також пишуть, а вам же хочеться знати правду, що про вас думають. Жоден з аркушів не буде підписаним, і ніхто: ні я, ні ваші однокласники за плюсами чи мінусами не зможуть розпізнати, чия це робота. Після цього ви здасте аркуш, щоб можна було підрахувати, скільки учнів про кожного з вас думають так чи інакше, і ці результати ви отримаєте для самооцінки. Знову ж таки, ваших особистих результатів не знатиме ніхто з товаришів, тільки ви наодинці розгорнете аркуш, даний вам, ознайомитесь із тим, як оцінив вас клас, задумаєтесь над цим, як саме і чому саме так думають про вас однокласники. (Зразки картки для опитування подано в додатку 1).

2.. Бесіда з учнями.

Учитель підраховує з усіх аркушів плюси, мінуси та інші знаки, що стосується кожного учня зокрема. Для себе зведену таблицю. Кожному учневі роздає виписку для самоаналізу. (Зразок виписки в додатку 2)

Перед тим, як повернути вам аркуші, на яких підсумовано оцінки вас однокласниками, я хочу дати вам кілька порад.

1. Людині потрібно час від часу оглядатися на той слід, який залишає вона, рухаючись по життю. Який він, той слід — глибокий чи ледь помітний, корисний чи шкідливий для інших, задовольняє чи непокоїть вас самих, чи узгоджується з вашим уявленням про людину-особистість? Тому нагоду ви матимете, розгорнувши аркуш з результатами опитування ваших товаришів. Якщо хтось і був необ'єктивним у своїй оцінці з певних міркувань, то це не може стосуватися всіх. Ви зрозумієте, якими бачать вас ваші товариші. Проаналізуйте, чи такими ви вважаєте себе самі. Чи чули ви про це від своїх товаришів, сказане у вічі і вголос?

2. Якщо не все в оцінці вас позитивне — не сприймайте цього з образою, адже вона — поганий помічник для самооцінки та самовиховання. Образа завадить вам об'єктивно оцінити себе, подивитись на себе збоку, без рожевих окулярів і самолюбства. Зрештою, не забувайте, що й ви не все у всіх оцінили позитивно. Будьте вдячними товаришам за вказані недоліки, задумайтесь звідки вони у вас та як їх позбутися.

3. Якщо у вашому аркуші всі оцінки позитивні — хай це не буде підставою для самозаспокоєння, чи, тим більше, для самовпевненості. Процес самовиховання, самовдосконалення безперервний. Будьте вдячні товаришам за довір'я до вас, за повагу до вашої особистості і подумайте, як поводитися для їх виправдання, щоб вашим друзям ніколи не доводилося у вас розчаруватись. Повірте, що бути на висоті й упасти в низ – ганебніше і болючіше, ніж просто бути в низу.

4. Замисліться, чи подобається вам бути такими, якими бачать вас товариші. Чи відповідає це вашому уявленню про особистість, вашому ідеалу людини? Якщо ні — які риси вашої вдачі цьому заважають? Що варто змінити у вашій поведінці, у вашому ставленні до себе і до людей, на що звернути увагу, над чим потрудитися? Так, я не помиляюсь, саме потрудитися. Адже самовиховання — це труд вашої душі, напружена робота серця, нервів. Перемога над собою, над своїми негативними звичками — це велика перемога. І тільки сильні люди здобувають її. Тож я бажаю вам бути мудрими, поміркованими та сильними.

5. Аналіз учнями результатів опитування, зіставлення самооцінки з оцінкою, даною колективом (самостійно, вдома.)

ІІІ. Підсумок.

Ви мали можливість подивитися на себе збоку, очима однокласників, з якими навчаєтесь, зростаєте, формуєтесь фізично і морально. Кожна людина прагне до свободи, адже її право — бути вільною у думках і вчинках. Але є суспільні закони, які передбачають не лише права, а й обов'язки, — закони писані і неписані. У них сконцентровано мудрість і досвід людства, набуті віками. їхнє призначення — оберігати людину від падіння, піднімати й утримувати її на тій висоті, де людина—образ Божий. Нехтувати цими законами — значить протиставляти себе людському суспільству, його законам і Заповідям Божим. Чого може очікувати така людина? Того, чого заслуговує — осуду, зневаги, презирства або й покарання. Чи може вона при цьому бути щасливою? Подумайте над цим.

"Усі ми прагнемо любові", — співається в пісні. І це правда. А любов і шану людську треба заслужити. Отож частіше намагаймось побачити себе збоку. Частіше запитуймо себе: "А що про мене скажуть люди?".

Додаток 1

Риси,

звички,

нахил

Доброта, милосердя Хитрість, корисливість Стриманість,

врівноваженість Чесність, правдивість Жорстокість, садизм Брехливість, підступність Відвертість, щирість Замкнутість, скритість Щедрість, безкорисливість, Товариськість Егоїзм Розум, допитливість Обмеженість, байдужість Працьовитість, наполегливість Лінивство, недбалість Безвідповідальність Почуття обов’язку Вихованість, культура Ініціативність Слухняність, дисципліна Бережливість, ощадливість Скупість, жадність Охайність, акуратність Скромність

Прізвища учнів

5
Додаток 2

Риси,

звички,

нахили

Прізвища учнів

Доброта, милосердя Хитрість, корисливість Стриманість,

2

<предыдущая страница | следующая страница>