Сучасні українські прізвища жителів м. Гуляйполе запорізької обл

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Головне управління освіти і науки Запорізької облдержадміністрації

Запорізьке регіональне відділення МАН України

Відділення: філології і

мистецтвознавства

Секція: українська мова

СУЧАСНІ УКРАЇНСЬКІ ПРІЗВИЩА ЖИТЕЛІВ

м. ГУЛЯЙПОЛЕ ЗАПОРІЗЬКОЇ обл.
Роботу виконала:

Сіренко Каріна Іванівна,

учениця 11-Б класу

КЗ «Гуляйпільський колегіум «Лідер» Гуляйпільської районної ради

Науковий керівник:

Макеєва Оксана Володимирівна, учитель української мови та літератури КЗ «Гуляйпільський колегіум «Лідер» Гуляйпільської районної ради, спеціаліст вищої категорії, «учитель-методист»

Гуляйполе – 2013

ЗМІСТ

ВСТУП..............................................................................	..…………………………..	3
РОЗДІЛ І. Прізвища як складова частина антропоніміки…………………………………………	.…………………………..	5
РОЗДІЛ ІІ. Сучасні українські прізвища жителів м. Гуляйполе Запорізької обл…………….	……………………………..	9
2.1. Лексико-семантична характеристика сучасних прізвищ гуляйпільців……………………………….....	…………………………..	9
2.2. Словотвірно-структурний аналіз сучасних українських прізвищ жителів м. Гуляйполе…………………………………	…………………………..	15
ВИСНОВКИ…………………………............................	…………………………..	18
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………...…………..……...	….…………………………	20
ДОДАТКИ………………………………………………	…..…………………………	21

ВСТУП

Ти прізвище змінити в силі,

От тільки в нім увесь твій рід!

Невже тебе не научили:

Шануй оті коріння сиві,

Щоб в шані й свій дожити вік!

К. Сіренко

Ми повсякчас спілкуємося з друзями, знайомими, колегами; читаємо книги, дивимося телевізор – і майже постійно в центрі нашого дня є люди. У всіх є власні атрибути, що вирізняють їх поміж інших, одним з яких є прізвище. Звідки воно походить? Якою була історія його виникнення? Хто ті люди, що першими отримали таке найменування? Думаю, кожен з нас хоча б раз в житті, але задумувався над цими питаннями. Адже знати походження свого прізвища – значить знати рід свій. А знати рід – необхідна шана минулому.

Прізвища Гуляйпільського краю досі не розглядались як предмет ономастичного вивчення, тому потребують наукової кваліфікації у семантичному та етимологічному поділі.

Сучасний антропонімний матеріал східних областей України лише частково залучався до наукового розгляду В.Д. Познанською, проте всі прізвища такої великої й густозаселеної території не могли бути вичерпно проаналізовані в одній праці. Результати нашого дослідження містять лексикосемантичний та словотвірно-структурний аналіз прізвищевих номінацій Гуляйпільського краю, зокрема самого м. Гуляйполя, виявляють їх регіональну специфіку, доповнюючи загальну картину антропонімікону східної України, що й зумовлює актуальність обраної теми.

Об’єкт дослідження: антропоніми в українській мові.

Предмет дослідження: прізвища жителів м. Гуляйполе Запорізької обл.

Методи дослідження: провідним є описовий метод і його основні прийоми інвентаризації та систематизації мовного матеріалу, але крім цього у роботі використано теоретико-критичний аналіз наукової літератури, пошуковий, порівняльний метод обробки матеріалів, статистичні дані.

Метою роботи є комплексний аналіз лексико-семантичних та словотвірно-структурних особливостей сучасних українських прізвищ жителів м. Гуляйполя. Для досягнення поставленої мети розв’язано такі основні завдання:

- запропоновано лексико-семантичну класифікацію прізвищ зазначеного регіону;

- встановлено індивідуально-номінаційні вподобання;

- з’ясовано словотвірно-структурні особливості сучасних українських прізвищ жителів м. Гуляйполя;

- виявлено специфічні мовні ознаки прізвищевої системи зазначеного регіону;

- укладено алфавітний словник сучасних українських прізвищ жителів м. Гуляйполе.

Джерельною базою дослідження послугували списки прізвищ, надані Гуляйпільським районним відділом РАГСу. Картотека опрацьованих прізвищ нараховує 2529 прізвищ жителів м. Гуляйполя.

Результати дослідження можуть бути використані як матеріали для уроків української мови (вивчення теми «Лексикологія»), позакласних заходів, науково-практичних конференцій та консультацій, для пересічних громадян. Зібраний та систематизований антропонімний матеріал також становитиме цінне джерело і для істориків, етнографів, географів, культурологів.

Результати дослідження викладені в Інтернеті на сайтах «Учительський журнал он-лайн» та «Методичний портал»

Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків.

РОЗДІЛ І

Прізвища як складова частина антропоніміки

Прізвища здавна привертали і продовжують привертати увагу мовознавців. Всебічне дослідження слов’янської антропонімії припадає на середину XX ст. і реалізується в працях українських учених (С.П. Бевзенко, В.О. Горпинич, Л.Л. Гумецька, М.О. Демчук, І.М. Желєзняк, Ю.О. Карпенко, Р.Й. Керста, І.І. Ковалик, О.Д. Неділько, А.М. Поповський, Ю.К. Редько, М.О. Сенів, І.Д. Сухомлин, М.І. Сюсько, М.Л. Худаш, К.К. Цілуйко, П.П. Чучка), російських (В.Д. Бондалетов, С.І. Зінін, В.А. Никонов, Н.В. Подольська, О.М. Селіщев, О.В. Суперанська, В.К. Чичагов, Л.М. Щетинін), білоруських (М.В. Бірило, М.Я. Гринблат, А.К. Устинович) та інших ономастів.

На думку М.О. Демчук, досягнення української антропонімії (як історичної, так і сучасної) на загальнослов’янському антропонімічному фоні ще дуже скромні. Саме тому вивчення цих мовних явищ у широкій науковій перспективі є актуальним й одним із першочергових [].

У вітчизняній ономастиці вже досліджено антропонімію таких етнічних територій: Бойківщина (Г.Є. Бучко), Буковина (Л.В. Кракалія), Верхня Наддністрянщина (І.Д. Фаріон), Гуцульщина (Б.Б. Близнюк), Дніпровське Припоріжжя (І.А. Корнієнко), Закарпаття (П.П. Чучка), Кіровоградщина (Т.В. Марталога), Лемківщина (С.Є. Панцьо), Лубенщина (Л.О. Кравченко), Нижня Наддніпрянщина (І.І. Ільченко), Середня Наддніпрянщина (Ю.Б. Бабій), Північна Тернопільщина (С.В. Шеремета), північне Лівобережжя (О.Д. Неділько), Полтавщина (І.Д. Сухомлин), Правобережне Побужжя (Т.Д. Космакова), Опілля (Г.Д. Панчук), Північна Донеччина (Н.Ю.Булава).

Прізвище в перекладі з латинської – сім’я, родина. Тобто, це спадкове ім’я людини, що вказує на родовід.

Прізвище – 1)найменування особи, набуте при народженні або вступі в шлюб, що передається від покоління до покоління і вказує на спорідненість; 2)найменування, яке іноді дається людині і вказує на яку-небудь рису її характеру, зовнішності, діяльності, звичок [1].

Історія зберігає тисячі прізвищ, назви яких пов’язані з побутом, звичаями, характером, зовнішнім виглядом людей і родом їхньої праці. Поява прізвищ таким чином і була для того, аби задовольнити потреби у найточнішій ідентифікації осіб із однаковими іменами.

Прізвище має всі ознаки мови і, таким чином, є предметом мовознавства. Кожне прізвище має свою історію, походження, значення.

В українській ономастиці поширена класифікація антропонімів за семантикою прізвищевих основ (Б.Б. Близнюк, Г.Є. Бучко, Л.О. Кравченко, С.Є. Панцьо, Г.Д. Панчук, В.Д. Познанська, С.В. Шеремета та ін.), відповідно розподіляючи аналізовані прізвища на: 1) прізвища, в основі яких відображено онімну лексику; 2) прізвища, в основі яких відображено апелятивну лексику. Додатково виокремлюємо полісемантичні антропооснови та прізвища з непрозорою на рівні синхронії семантикою. Зазначений підхід полягає у формуванні лексико-семантичних груп прізвищ за рубриками їх антропонімних основ.

Особливий інтерес для дослідження прізвищевого антропонімікону становлять маловивчені антропооснови, зокрема композитного походження.

Серед прізвищ-композитів можна виокремити дві групи залежно від того, яку ознаку відображено в основі прізвиськ:

1. Прізвища, тотожні прізвиськам з агентивним значенням в основі, в яких один із компонентів характеризує певну дію, а інший – називає об’єкт: Гріховод, Дериземля, Дерикорчма, Дуболаз, Завалипіч, Захватихата, Махиборода, Махниборода, Подопригора, Чорнобай. Наявність цих прізвищ доводить, що у мові було багато жартівливих, дошкульних назв ремесел, що послугували прізвиськами: Бикодер, Голиус, Горшковоз, Деримедвідь, Козопас, Козоріз, Муковоз, Свинобой.

2. Прізвища, тотожні прізвиськам з атрибутивним значенням, в яких один із компонентів виражає певну ознаку, а інший – називає суб’єкт: Біловіл, Білогай, Білокіз, Білокінь, Горбокінь, Золотоверх, Золотопуп, Карнаух, Красношапка, Краснощок, Кривобік, Криволап, Нетудихата, Островух, Рябокінь, Тонкошкур, Тригуб, Тризуб, Чорновіл, Чорнозуб, Чорноус, Чорноштан, Шестопал. Іменникова частина, яка входить до складу кількох прізвищ-композитів, найчастіше позначає певну рису обличчя, тіла людини або елемент одягу, наприклад: Криво -бік, -лап, -ніс, -рот, -ручка, -ус, -шея. Різні іменникові основи приєднувалися до основ якісних прикметників на позначення кольорів, наприклад: Чорно-віл, -зуб, -ус, -штан;Красно-жон, -ніс, шапка, -щок. [3]

Сучасні українські прізвища пройшли довгий і складний шлях розвитку, проте лексеми, що стали прізвищами, функціонували в мові задовго до закріплення їх у ролі обов’язкових спадкових найменувань. Стабілізація прізвищ відбулася порівняно пізно і в історично короткий термін: вона тривала з кінця XVIII ст., тобто з часу масового заселення нашого краю, до кінця XIX ст.

Здавна прізвища як ідентифікаційні назви могли структурно являти собою одночленні одиниці, «виражені індивідуальним ім’ям, паронімом або від топонімічною назвою (Богдашко, Миклич, Охлоповський), двочленні, що найчастіше складались із християнського імені і пароніма або прізвиська (Гришко Шульжич, Маско Микитеня), тричленні, виражені християнським іменем, паронімом і прізвиськом (Максим Харитонович Гаркавий, Лука Григорович Губа) і описові назви (Тимко з Тернополя, Гаврило Маслов) [4].

Цікавими є прізвища, одним із компонентів яких є особове ім’я. Ці антропооснови нечисленні, але прозорі за своїм складом: Білоіван, Чорноіван. Перший компонент цих антропооснов вказує на якусь ознаку людини, переважно пов’язану з її зовнішністю, а другий – називає ім’я. Виникнення таких прізвищ пов’язано з розмежуванням у невеликому колективі людей, що мають однакові імена. [3]

Великий вклад у дослідження української ономастики зробив професор Юліан Редько. У монографії „Сучасні українські прізвища" професор детально розглядає семантику твірних основ цих прізвищ, виділяючи чотири основні лексико-семантичні групи:

1. Прізвища, утворені від особових власних імен — чоловічих і жіночих;

2. Прізвища, утворені від топонімів, етнонімів і вказували на походження або місце проживання;

3. Прізвища за соціальною (класовою) належністю або за постійним заняттям (професією);

4. Прізвища, утворені від якоїсь індивідуальної ознаки (фізичної чи психічної властивості) їх першого носія.

У межах кожної групи дослідник аналізує різні способи утворення відіменних та відприкметникових прізвищ за допомогою тих чи інших суфіксів, вказуючи при цьому на їх продуктивність і територіальне поширення. Не залишились поза увагою дослідника і прізвища, утворені від рідкісних або неукраїнських імен, які також могли бути основою для утворення українських родових прізвищ. [7]

Вивчення прізвищ – складний процес, зумовлений багатоманіттям і специфікою антропонімного матеріалу в певному регіоні України. Зрозуміло, що планомірний і рівномірний науковий опис всіх історико-географічних регіонів України буде сприяти вирішенню цього питання, тому більшість учених намагається звести аналіз усіх прізвищ у певні семантико-словотвірні класифікації. Особливий інтерес для дослідження прізвищевого антропонімікону становлять маловивчені антропооснови [3]

Отож, прізвище – це не просто позбавлений смислу паспортний знак, це історія твого роду. А зібрані докупи прізвища – історія народу.

РОЗДІЛ ІІ

Сучасні українські прізвища жителів

м. Гуляйполе Запорізької обл.

2.1. Лексико-семантична характеристика сучасних українських прізвищ гуляйпільців
Одним із актуальних питань у дослідженні ономастики є аналіз особливостей семантики та словотвору твірних основ прізвищ. У своєму дослідженні ми спираємося на поширену в українській ономастиці класифікацію антропонімів за семантикою прізвищевих основ (Б.Б. Близнюк, Г.Є. Бучко, Л.О. Кравченко, С.Є. Панцьо, Г.Д. Панчук, В.Д. Познанська, С.В. Шеремета та ін.), відповідно розподіляючи аналізовані прізвища на:

1) прізвища, в основі яких відображено онімну лексику (власні назви);

2) прізвища, в основі яких відображено апелятивну лексику (загальні назви).

Додатково виокремлюємо полісемантичні антропооснови та прізвища з непрозорою на рівні синхронії семантикою.

У такий спосіб нами виявлено, що 469 прізвищ жителів м. Гуляполе Запорізької обл. становлять відономастичні (30,7 %), 973 – відапелятивні (63,7 %), 58 – полісемантичні (3,8 %), непрозорої семантики – 1,8 % від загальної кількості всього фактичного матеріалу.

Користуючись даною класифікацією, групуємо прізвища за певними категоріями.

Прізвища онімічного походження:

Відіменні прізвища (Абраменко, Авраменко, Авдієнко, Адаменко, Андрієнківський, Андрієнко, Андрусишин, Андрушин, Андрущенко, Антоненко, Антонович, Антошко, Афанасенко, Богдан, Богданець, Борисенко, Вакулінський, Васецький, Василевський, Василега, Василенко, Василишин, Васильцун, Васильченко, Васько, Васьковець, Васюк, Васько, Васьковець, Войцеховський, Гавриленко, Гаврилко, Гаврилюк, Ганзуленко, Ганошенко, Ганусяк, Ганчук, Герасименко, Герасимчук, Гординський, Гордієнко, Гордійчук, Горпинич, Горпиняк, Горигоренко, Григоровский, Григоряк, Григорук, Гриневич, Гриненко, Грицаюк, Гриценко, Грищенко, Давиденко, Дем’янчук, Демянчук, Деменко, Демиденко, Демидович, Демидюк, Демченко, Демчишин, Денисенко, Дмитрук, Дмитренко, Домашенко, Дорош, Дорошенко, Єременко, Єрмак, Єрмоленко, Жадан, Жданович, Іваненко, Іваник, Івановець, Іващенко, Іващук, Ігнатенко, Ігнатович, Ігнатченко, Ілієнко, Ісаєнко, Ісаченко, Карпенко, Карпій, Кас’яненко, Кириленко, Кирильченко, Кириченко, Кіріченко, Клименко, Климович, Кондратенко, Кондрашин, Костенко, Костюк, Лук’яненко, Лук’янчук, Лук’янець, Лук’янченко, Лук’яшко, Лукаш, Лукашевич, Максецький, Максименко, Максимович, Максимюк, Максишко, Макаренко, Макарук, Манько, Марусій, Мартиненко, Марченко, Марчук, Матвієнко, Мелащенко, Микитенко, Миколаєнко, Мироненко, Михайленко, Михеєнко, Моісеєнко, Мотроненко, Назаренко, Науменко, Нестеренко, Никифоренко, Никоненко, Ничипорук, Ніколаєнко, Ніколенко, Овдієнко, Олексенко, Олексієнко, Омельченко, Ониськів, Онопрієнко, Онуфрійчук, Остапенко, Остапчук, Охріменко, Павелько, Павленко, Павлик, Павличенко, Панасейко, Панасенко, Панченко, Панчук, Паньків, Пархоменко, Петренко, Петреченко, Петрищенко, Петрович, Петько, Пилипенко, Потапенко, Потапчик, Прокоп’юк, Прокопенко, Прохоренко, Романенко, Романець, Романішко, Романюк, Савенко, Савило, Савовський, Савон, Самойленко, Самойлик, Самойлович, Самсон, Санько, Северин, Семененко, Семенченко, Семенюта, Сергієнко, Сергійчук, Сидор, Сидоренко, Сидоряко, Степаненко, Степанюк, Стефаненко, Стешенко, Тимофієв, Тимошенко, Тимченко, Трофимець, Трофимюк, Федько, Федюшко, Філімоненко, Філіпченко, Філіпчук, Фоменко, Хома, Хоменко, Хомич, Юрченко, Якименко, Яковенко, Яних, Яновський, Янчук, Ярмак, Ясько та ін.). Як бачимо, головна роль у творенні відіменних прізвищ належить чоловічим християнським іменам і лише невелику частку становлять прізвища, мотивовані жіночими іменами, що пояснюється давньоюслов’янською традицією називати дитину за ім’ям батька.
Відтопонімні прізвища (Балаклійський, Басараб, Бесараб, Білоцерковський, Бреславський, Вишневецький, Донець, Дунай, Латиш, Литвин, Литвиненко, Миргорода, Миргородський, Москаленко, Москівець, Опишняк, Поліщук, Подоляк, Подоляко, Полтавець, Псьол, Самарський, Самура, Славгородський).

Прізвища, мотивовані апелятивними назвами, відбивають різноманітні аспекти матеріальної та духовної культури українців. Відапелятивні прізвища поділяємо на такі групи:

Прізвища за родом діяльності (Атаманюк, Батрак, Богомаз, Богослав, Богомолов, Богуславський, Богуславець, Бондар, Бондаренко, Боярчук, Воєводченко, Возний, Возовик, Гайдук, Гонтар, Гонтаренко, Гонтарь, Гончар, Гончаренко, Гончарук, Гусар, Гусарчук, Двірник, Дегтяр, Дігтяр, Дігтяренко, Діхтренко, Дудар, Дударь, Дудник, Жовнір, Жовніренко, Карбівничий, Козаченко, Козачок, Колісник, Колесник, Колесниченко, Король, Королюк, Косаренко, Кошарний, Кошовий, Кравець, Кравченко, Кравчук, Кушнір, Кушніренко, Лісничий, Маляревич, Маляренко, Мельник, Мельничук, Миошник, Мірошник, Мирошниченко, Мирошніченко, Мірошніченко, Овчаренко, Осауленко, Палій, Пасечник, Пасічник, Пастух, Пастушенко, Пастушок, Пивовар, Піхота, Пішта, Пономаренко, Пономар, попенко, Попик, Попович, Пугач, Рибалко, Рибальченко, Різник, Різниченко, Садовніченко, Садовський, Скрипак, Скрипаль, Скрипай, Слюсаренко, Смоляк, Смолянський, Співачук, Старченко, Столяренко, Сторожук, Стрикун, Скач, Тесля, Ткаленко, Ткач, Ткаченко, Ткачук, Токаренко, Ходак, Ходус, Чабаненко, Швачка, Швець, Шевченко).
Прізвища за внутрішніми та зовнішніми ознаками (Бережний, Бережецький, Бевзь, Біленко, Білецький, Білик, Білієнко, Білобородов, Білокур, Білоус, Білоущенко, Бірюк, Близнюк, Буланий, Бородай, Братусь, Бухтій, Бабійчук, Варавка, Великий, Величко, Вигнаний, Виновий, Водоп’ян, Волох, Волощук, Гладкий, Глушак, Глушко, Глущенко, Глянько, Голик, Голівець, Головань, Головатий, Головач, Головченко, Гомін, Гомон, Горда, Громовий, Громовський, Губань, Гулий, Гулак, Губань, Довгаль, Дикало, Дикань, Дикун, Дикуша, Добряк, Дубина, Клопота, Клопотенко, Косенко, Краснощок, Кривенко, Кривонос, Кривошей, Кривошеєнко, Криворучко, Криворученко, Криворотько, Круглий, Круглій, Кругляк, Крутінь, Крутько, Кудря, Кучерявий, Лагода, Легкодух, Лютий, Лютенко, Маловічко, Німич, Моргун, Мордик, Неміч, Носенко, Острик, Перебийніс, Пика, Плакса, Пластун, Плохий, Плюйко, Пузан, Ремига, Репетун, Синьогуб, Скнар, Собко, Солодкий, Солодуха, Солодченко,Сорокопуд, Станько, Тихий, Тихенко, Техенко, Турукало, Хайло, Ходак, Цикало, Чалий, Червоненко, Червоняк, Черниш, Черненко, Чернявський, Черняк, Чорний, Чубар, Чуйко, Шелудько, Шептій, Шептяй, Шульга, Щерба, Щербина, Щербак, Ярий).
Прізвища від назв тварин, птахів тощо (Бабак, Бабаченко, Бик, Биковський, Бичок, Бобирь, Бобир, Борсук, Ведмідь, Відмідь, Вовк, Вовченко, Ворона, Воронько, Воронюк, Ґедзь, Голуб, Галка, Галкін, Гайворонський, Деркач, Жаболенко, Жабчак, Жук, Журавель, Журавка, Заєць, Зайченко, Задко, Каплун, Качур, Качуняк, Когут, Козел, Козленко, Козловський, Козлюк, Козуб, Котенко, Котик, Короп, Коропацький, Коропець, Крячко, Лебідь, Лебеденко, Лебедченко, Лось, Медвідь, Мул, Муленко, Мурко, Муха, Мушенко, Орленко, Пацюк, Півненко, Півнюк, Рибка, Рябко, Сова, Сокіл, Соловей, Сорока, Судак, Тур, Турченко, Цап, Цапленко, Цаплій, Чайка, Чапленко, Чаплян, Чижик, Чижук, Чирва).
Прізвища від назв рослин (Боровик, Борович, Боровський, Вербицький, Гечка, Грибко, Живиця, Кавун, Калина, Квітка, Квітко, Конопля, Кукурудзяк, Кущ, Ольховий, Ольховський, Пустовіт, Сосновик, Сосновський, Соя, Стародуб, Табачний, Терновий, Явор, Явір, Ячник).
Прізвища від назв страв, напоїв, продуктів харчування (Борщ, Буханець, Буряк, Бохан, Гречка, Гречко, Грибко, Галушка, Качан, Кисляк, Крупа, Крупко, Крупій, Корж, Опара, Сало, Салюк, Сироватко, Сухар,).
Прізвища від назв предметів, частин тіла, явищ, абстрактних назв (Бодня, Борт, Бочкарь, Бурда, Бут, Вал, Вальковський, Відлога, Волох, Гай, Гомін, Гомон, Гром, Громовий, Громовський, Гурба, Гурбановський, Декрет, Дзьобко, Доля, Дрюк, Дубина, Дудка, Журба, Забава, Заболотний, Заводський, Задко, Задоржний, Задорожній, Запара, Зима, Земелько, Зуб, Іскра, Калита, Калюта, Капкан, Каптьол, Макуха, Клешня, Кужель, Кукса, Медяник, Мороз, Морозовський, Морський, Наземний, Плетінь, Плотеа, Подоба, Порада, Рог, Рогач, Роженко, Рожко, Рожик, Рубан, Рубель, Тарабан,, Таран, Тараненко, Хмара, Холод, Хуторський, Чуб, Шапка, Шаповал, Шейка, Шейко).
Прізвища на церковно-релігійну тематику (Богомаз, Богомолов, Богославець, Богуславець, Богуславський, Калита, Коляда, Коледа, Писанка, Писанко, Писанець, Попик, Попов, Попович, Попенко).

Належність прізвища до тієї чи іншої лексико-семантичної групи не обов’язково є абсолютним, оскільки не завжди можна однозначно кваліфікувати допрізвищеву семантику його твірної основи. Відомі ономасти (Ю.О. Карпенко, П.П. Чучка та ін.), аналізуючи полісемантичні прізвища, пропонують ці антропоніми виокремлювати в певну групу, оскільки лексеми, наявні в таких антропоосновах, багатозначні, а отже, прізвища можуть співвідноситися з декількома лексико-семантичними розрядами. Полісемантичні прізвища становлять невелику групу антропонімів м. Гуляйполе (1,3 %), але вони є цінним джерелом для дослідження значеннєвої синестезії твірних основ, напр. Кисляк (кислий хліб; кисле молоко) тощо.

Непродуктивною виявилася і група прізвищ із непрозорою семантикою (Шпед, Щобак, Фурінець) (0,4 %), які, проте, становлять цікавий матеріал для етимологічних студій, оскільки уможливлюють виявлення архаїчної та рідковживаної лексики.

Лексико-семантичний аналіз прізвищ досліджуваної території дав змогу виокремити певні регіональні особливості. Так, в антропоніміконі північної Донеччини переважають відапелятивні прізвища. Відзначимо також, що загальнопоширеною практично у всіх регіональних антропоніміконах є перевага особових апелятивів в основах прізвищ щодо не особових.

За даними Гуляйпільського районного відділу РАГСУ та районного статистичного відділу в м. Гуляйполі Запорізької обл. на сьогодні проживає 13279 жителів. Нами опрацьовано 2529 прізвищ жителів м. Гуляйполя, серед яких українських – 1528. Найпоширеніші у місті українські прізвища подано у таблиці 1 та у Додатку А.

Таблиця 2.1.1

Прізвище	К-ть носіїв за даними Гуляйпільського РАГСу	%
Семенюта	286	2
Горпинич	222	1,7
Дерев’янко	218	1,6
Дяченко	207	1,5
Міщенко	192	1,4
Шрамко	186	1,4
Шевченко	156	1,2
Рябко	153	1,2
Бодня	148	1,1
Жовніренко	144	1,1
Шаповал	135	1
Вовк	134	1
Кущ	132	1
Клименко	127	1
Кириченко	126	0,9
Чучко	121	0,9
Пилипенко	115	0,9
Домашенко	114	0,9
Зінченко	112	0,8
Лисенко	111	0,8
Яковенко	107	0,8
Бондаренко	106	0,8
Мартиненко	105	0,8
Білай	104	0,8
Білий	101	0,8

Дослідження сучасних українських прізвищ жителів також м. Гуляйполе Запорізької обл. виявило, що антропооснови є своєрідним утіленням актуальних національних рис, таких, наприклад, як релігійність (Богомаз, Богомолов, Богославець), висока моральність та повага до старших (Батенко, Дідик – «батько», Дідовець, Діденко, Бабич), музикальність (Співачук) тощо. В антропонімах відбито й особливості національного темпераменту, кулінарні вподобання, певну критичність та іронічність українців, яка, у свою чергу, зумовила перевагу відповідних знегативованих комунікативних характеристик, закріплених у прізвищевих антропоосновах (Бевзь, Клопота, Плохий).

Лексико-семантична кваліфікація антропонімікону зазначеної території уможливила систематизацію наявного фактичного матеріалу, що дало підстави для укладання алфавітного словника сучасних українських прізвищ (Додаток Б).

следующая страница>