Перейти на главную страницу
Перегляд фрагменту відеофільму "Запорожці".
ІІІ. Оголошення теми, цілей уроку
Учитель укр. мови. Ви щойно переглянули фрагмент відеофільму «Запорожці» , з якого дізналися про закони, звичаї козаків. А розпочали ми наш урок переглядом стрічки тому, що тема тісно пов’язана з життям запорозьких козаків. Йдеться про картину видатного художника
І. Ю. Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султанові».
Художник І. Рєпін народився у 1844 р. З ранніх літ образи козаків жили в уяві майбутнього митця. Але щоб написати про козацтво правдиво, потрібна була значна підготовча робота. Доводилося багато працювати над джерелами (документами, літописами, мемуарами сучасників, дослідженнями істориків). Почалися тривалі й клопіткі пошуки. Тож і не дивно, що художник працював над картиною майже 12 років. Ілля Юхимович прагнув досконало вивчити все, що збирався малювати, перейнятися думками й духом своїх персонажів. Поїздка на Україну збагатила його новими враженнями. Він «полює» за козацьким етнографічним матеріалом, працює у столичних музеях. Цікавиться зразками одягу, зброї, предметів народного побуту, Рєпін відвідав хортицю у 1880, 1888 і 1890 роках у пошуках козацьких типів серед нащадків запорізьких козаків, побував на місцях Запорозьких Січей – селах Какулівці, Покровському, місті Нікополі. Величезну допомогу надавав художникові Дмитро Яворницький, «невмируща душа Запоріжжя», як назвав його Рєпін. Яворницький поділився з художником своєю безмежною ерудицією, представив йому матеріали своєї колекції запорізьких старожитносте. Він же і став прототипом образу писаря.
Зібраний на Кубані і на Україні новий матеріал прислужився художникові при завершенні першого варіанта картини (нині цей варіант зберігається в Харківському художньому музеї). Працювати над ним митець почав ще наприкінці 70-х років, а потім надовго залишив, зосередившись на другому варіанті (1880-1891), який зберігається у Державному Російському музеї Ленінграда. Повернувся до попереднього лише після згаданих подорожей. Хоча перший варіант картини Рєпін завершив пізніше за другий, він відзначається більшою демократичністю образів. За первісним задумом Рєпіна, істинними авторами гостро викривального листа султанові були прості козаки. І на ескізах 1878-1879 р., і на картині зображені колоритні постаті з гущі народу. Найбільш дошкульні епітети на адресу Мухаммеду IV диктують писареві загартовані в боях чоловіки, що сидять або стоять, до пояса роздягнений козак з кобзою і худорлявий літній вояк у вишитій сорочці. Представники козацької сторони стоять трохи осторонь і завзято сміються з почутого.
У другому варіанті картини центральна постать - уже отаман Сірко. За столом, ближче до писаря, заможні козаки.
А от картина з Харківського художнього музею побудована значно вільніше. Художник змалював, гурт козаків, не виділяючи заможних, старшину.
Обидва варіанти картини різняться кольоровою гамою. Перший варіант (харківський) декоративніший. Козаки зібралися надвечір. Другий варіант (ленінградський) стриманіший у кольорах, відтінки холоднуваті.
Рєпін викінчив давно почату картину для міжнародної художньої виставки у Мюнхені (1893),де вона мала великий успіх і була визначена золотою медаллю.
На це нахабство запорожці відповіли переконливо і ясно, але ж ніяк не дипломатично, а вдаючись до глузливих, образливих слів.
Запорожці вели постійну запеклу боротьбу з турками і татарами. Особливо вони відзначились, коли Запорозьку Січ очолював легендарний кошовий Іван Сірко.
Учень. В одній з легенд про січового отамана, які передавалися з уст в уста, розповідалось, що народився він з зубами. Коли старі люди побачили у немовляти зуби, то дуже зраділи: «О, це добрий буде козак, гризтиме ворогів, як сірко!» (тобто вовк). Звідси і прізвище кошового походить. Іван Сірко справді виявився грозою для турків і татар. Не раз водив козаків у Крим, визволяв бранців з неволі. Вороги дуже боялися його. Така велика віра була козаків у свого отамана, що в нього, мертвого, відтяли праву руку, висушили її і брали з собою у похід. Коли, бувало, під натиском переважаючих сил ворога доводилося потрапляти в скруту, козаки виносили наперед правицю отамана і підіймала її вгору з вигуками: «Стій! Душа і рука Сірка з нами!».
Учитель історії. Ось яким поставав із переказів славний запорізький ватажок Іван Сірко, що підписав листа турецькому султанові.
ІV. Робота над описом картини
1.Пояснення значення слів, пов’язаних з козаччиною.
Січ – від сікти, рубати.
Кошовий – ватажок козацького війська.
Кіш – військовий табір запорожців.
Козак – вільна людина з кріпосних селян або міської бідноти, що втекла на південні землі України і брала участь у визвольній боротьбі.
Отаман, осавул – виборні посади.
Учитель укр. мови. Перед вами репродукція картини другого варіанту. Погляньте. Яке враження викликає у вас картина? (Що зображено? Яка тема?)
«Запорожці…». Художник вдало передає дух козацької вольності, нездоланну силу і міць козаків.
Якими ви їх бачите?
- Вільнолюбиві козаки. Вони не потерплять рабства, для них краще смерть, ніж полон.
Рєпін довго (власне з 1880 по 1893 р.) і напружено працював над картиною: збільшував або зменшував кількість персонажів, міняв їх місцями, змінював пози тощо. У результаті складалося враження серйозного і відповідального зібрання козаків.
(Виходить учениця в українському одязі. Читає вірш І.Гаріна).
Турецькому жорстокому султану
Страшніший ультиматумів усіх,
Був лист, де запорожці – поза планом
Дипломатичним висунули сміх.
На головах сміялись оселедці.
Сміялись шабля, люлька і перо,
І реготав, мов схвалюючи все це,
У шрамах хвиль розгніваний Дніпро.
Учитель укр. мови. Рєпін відобразив запорожців у той момент, коли вони, скупчившись біля грубо збитого столу, складають свого насмішливого листа.
Погляньте на картину і давайте перенесемося у той час, відчуємо ту атмосферу , яку передає автор. Художник пензлем, а поет - словом.
Клекотить товариство чубате,
Клекіт буйний такий - аж до неба.
На найвищому рівні козацької дипломатії
Листа написати треба.
Писар упрів, спотикаються пера,
Вже достобіса списав паперу,
А воно - нечестивцю на лихо-
Ціла злива дошкульного сміху.
Аж клекоче Дніпро, аж тріщать комиші, А козацтво регоче: "Пиши!"
А один козарлюга дуже грамотний був,
Нагло писаря відсунув і собі щось утнув,
Тут вже писар скипів: "Що ж це, браття, за діло?!
По паперу, мов стадо ходило!"
Руку звів кошовий отаман Сірко.
Й вмить, мов блискавка - тиша.
"Це ж, панове, чернетка лише.
Чистовик ми шаблями напишемо!"
Як бабахнуло: «Славе!» (козацьке ура),
Стали горами хвилі на грудах Дніпра,
І сміялись пістолі, і шаблі раділи,
Бо було тоді слово одежею діла.
Грамоту читали.
І до вражого Махмуда
Ось що написали:
(Виходить учень в козацькому одязі. Розгорнувши сувій паперу, читає листа султанові).
Учень. "Ти шайтан турецький, проклятого чорта Брат і товариш... Який ти в чорта лицар?.. Твого війська ми не боїмося, землею і водою будем битися з тобою. Вавилонський ти кухар, македонський колесник, Великого і Малого Єгипту свинар, армянська свиня, самого гаспида внук і всього світу і підсвіту блазень... різницька собака, нехрещений лоб, хай би взяв тебе чорт! Отак тобі козаки відказали, плюгавче!.. Числа не знаємо, бо календаря не маєм, місяць у небі, рік у книзі, а день такий у нас, як у вас, поцілуй за це ось куди нас!..
Кошовий отаман Іван Сірко зо всім кошем запорозьким".
- Що підсилює враження, що бурхливе життя запорожців продовжується за рамкою картини?
Почнемо з центральних фігур – писаря і отамана Сірка. Що можна сказати про постать писаря, про вираз його обличчя?
А які кольори використовує І.Є. Рєпін для зображення отамана?
папахою обличчя, ніс картоплиною і великі сиві вуса. Козак регоче, схопившись за живіт, який випирається із-під широкого жовтого пояса.
Бесіда.
Написати твір-опис з елементами роздуму за сюжетною картиною І. Ю. Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султанові».
Мені дуже подобаються чорнобривці. Жовтогарячі чорнобривці й променисті соняшники, коли вони ростуть у сусідстві.
Біля них навіть у хмарний день сонячно. А навколо хати – ніби хто вишиваний рушник розстелив.
Взагалі я сію й саджу різні квіти. На городі в нас красуються і півонії, і півники, і жоржини, і мальви.
Квіти – це моє багатство. З ними так весело, так радісно, що аж співати хочеться.
(З підручника)
День був гарний. Світило сонце. Після уроків ми ходили в ліс по гриби.
Тихо в лісі. Пташки не щебечуть. Тільки дерева глухо шумлять. І листя шелестить під ногами. Та ми перегукуємося.
- Ходіть сюди! – гукає весело Андрійко. – Я знайшов грибне місце. Маслюки ростуть.
Петро Іванович нам пояснював, як відрізняти їстівні гриби від отруйних.
Ми назбирали багато маслюків, рижиків, підберезників, білих грибів, лисичок. Усі були задоволені.
(З підручника)
Пішло з Серпнем літо, і враз усе якось сполошилось, бо місяць Вересень – це вже початок осені…
А тут уже й хмари: перезнали десь, що Вересень – місяць осінній, ну й почали за лісом купчитися, дощем наливатись.
Але враз наскочив вітер, поторсав хмари, розірвав на шматки й розвіяв скрізь по чистому небу. І так хороше стало навкруги, не гірш, як улітку. Знов висинив Вересень потьмянілі волошки, порозтуляв білі вії поснулим ромашкам.
То тут, то там несе перед себе ходовий вітрик довгі пасма павутиння, а на кожній павутинці – малесенький павучок, подалися криволапенькі в мандри…
(Ю.Старостенко)
Його мета: створити сприятливу атмосферу, організувати комунікацію між учнями, оперативно залучити їх до діяльності.
З а с т о с у в а н н я.
Застосування.
Прийом можна використати на завершальному етапі уроку. У цьому разі вчителеві варто взяти такі репліки-рефлексії, не змінюючи умов проведення:
Аналізований складник інтерактивного методу годиться як допоміжний для роботи в малих групах.
Прийоми другої групи, що її виокремила О.Пометун, привертають увагу школярів до теми, проблеми, пробуджують їхню зацікавленість, тобто виконують мотиваційну функцію.
На уроках повторення вивченого матеріалу доцільним буде прийом „Два – чотири – всі разом”. На прикінцевих етапах заняття його застосовують з метою узагальнити, систематизувати знання, набуті під час вивчення теми, удосконалити вміння спілкуватись у групі, переконувати, досягати згоди.
Використання методу розглянемо на прикладі теми „Розділові знаки у простому і складному реченнях, а також у реченнях із однорідними членами, звертаннями, вставними словами, прямою мовою, при діалозі”.
З а с т о с у в а н н я.
1. Учитель пропонує питання для обговорення або дискусії, яке спочатку учні обмірковують індивідуально.
- Пригадайте особливості вживання розділових знаків у простому і складному реченнях, у реченнях із однорідними членами, звертаннями, вставними словами, прямою мовою, при діалозі.
2. Учні об’єднаються у пари, висловлюють ідеї, обговорюють їх, досягаючи згоди.
- Із сусідом по парті складіть діалог про функції та особливості використання таких синтаксичних конструкцій, як звертання, вставні слова, відокремлені члени речення, пряма мова, цитування, уточнювальні члени речення, діалог, вставлені конструкції.
3. Далі пари об’єднуються в четвірки, розглядають попередні висновки. Після цього переходять до колективного обговорення остаточного висновку.
- Якщо всі впоралися із завданням, поширте свій діалог, залучаючи інформацію товаришів.
Подібним чином можна використовувати „Триступеневе інтерв’ю”, алгоритм діяльності якого полягає в тому, що на запитання вчителя учні шукають відповідь самостійно, потім у парах, а далі пари об’єднується в четвірки, у яких кожен озвучує міркування свого партнера.
Розгляньмо прийом „Ротаційні (змінювані) трійки”. Його мета – осмислення, засвоєння, закріплення та ґрунтовий аналіз нового матеріалу.
Тема: „Присудок. Простий і складений дієслівні присудки”.
З а с т о с у в а н н я.
1. Учні об’єднуються в трійки і розміщуються колом. Учитель ставить запитання, що потребують неоднозначної відповіді.
2. Кожна трійка отримує запитання. Всі учні групи мають висловити свою думку.
3. Після короткого обговорення школярі озвучують свої порядкові номери від 0 до 2. Учні під номером 1 переходять до наступної трійки за годинниковою стрілкою, під номером 2 – проти годинникової стрілки, під номером 0 залишаються на місці. Так формуються нові трійки.
Склад трійок можна змінювати стільки разів, скільки є запитань. Обговорювати проблемну ситуацію припиняють тоді, коли всі школярі досягнуть згоди.
Інтерактивні прийоми узагальнення, систематизації знань, проведення рефлексії пізнавальної діяльності допомагають учителеві організувати завершальний етап навчання як на уроці засвоєння нових знань, так і на підсумковому занятті. Це технології, що передбачають роботу у великих групах, наприклад: „Акваріум”, „Карусель”, „Кейс-метод”, „Займи позицію” тощо.