Додаток №6
Інтерактивні технології кооперативно-групового навчання
Для актуалізації опорних знань та прогнозування очікуваних результатів на уроках вивчення нового матеріалу ефективною буде технологія „Знаємо – хочемо дізнатися – дізналися”. Вона стимулює школярів до пошуку та аналізу інформації. Окрім того, учні демонструють свої загальні знання, допомагають одне одному.

Проілюструємо цей прийом на прикладі теми „Присудок. Простий і складений дієслівні присудки”. Використовують його у два етапи.

1. Учитель оголошує тему та мету уроку і запитує учнів, що їм відомо з теми уроку. Щоб отримати перелік ідей, школярам треба дати змогу попрацювати в парах. Тим часом учитель креслить на дошці таблицю і записує в першу колонку те, що відомо учням, а те, що вони хотіли б дізнатися – у другу.

2. На завершальному етапі (підбиття підсумків) учитель пропонує школярам розповісти, що вони дізналися протягом уроку. Їхні думки записує в третю колонку.

Орієнтовний варіант таблиці:

Знаємо	Хочемо дізнатися	Дізналися
Присудок – головний член речення, який означає, що говориться про підмет. Присудок відповідає на питання: що робить підмет? Яким він є? Що з ним робиться? Присудок виражається дієсловом, іноді іншими частинами мови.	Чи може присудок складатися з двох і більше слів? Чи бувають речення без присудка? Чи може присудок виражатися службовими частинами мови?	Присудок може виражатися іменником, прикметником та іншими частинами мови в поєднанні з дієсловом – зв’язкою. До складеного іменного присудка можуть входити порівняльні (як, ніби, наче, немов) та вказівні (це, то, значить) частки.

Додаток№ 7
Інтерактивні технології ситуативного моделювання
Прийом „Асоціативний кущ” універсальний: ефективний під час вивчення будь-якої теми й на всіх етапах уроку. Розглянемо його використання на прикладі теми „Розділові знаки в кінці речення (повторення)”.

З а с т о с у в а н н я.

1. Учитель одним словом широко окреслює тему, над якою проводитиметься робота, а учні пригадують усе, що пов’язано з цим словом.

- Діти, спробуймо виростити у класі „мовний кущ”. Я назву слово, яке буде стовбуром нашого куща: пунктуація.

2. Спочатку діти висловлюють найстійкіші асоціації, потім – другорядні: кома, тире, крапка, двокрапка, дужки, знак питання, знак оклику, помилка, розділові знаки тощо.

3. Учитель фіксує відповіді у вигляді своєрідного куща, який поступово розростається. Коли озвучено асоціації, найближчі до теми, учитель зупиняє потік ідей і пропонує розвивати „гілки куща”.

- Доберіть асоціації до тих слів, які ви щойно назвали.

(Кома, пауза, однорідні члени, знак оклику, вигук, емоції, кінець речення)

• 
  Сьогодні ми розглянемо розділові знаки, зокрема крапку, знак оклику і знак питання. Де ставляться ці знаки? (У кінці речення).
  
• 
  Отже, тема нашого уроку – „Розділові знаки в кінці речення”.
  

Прийоми засвоєння нових знань, формування вмінь, навичок, емоційно-ціннісних орієнтацій і ставлень учнів – це технології, що забезпечують послідовне та цілеспрямоване розуміння й засвоєння знань у процесі інтерактивної взаємодії. Вони передбачають роботу в малих та змінних групах, парах, моделювання ситуацій („Учнівський конгрес”, „Засідання лінгвістичного гуртка” та ін.), рольові ігри.

Додаток №8
Інтерактивні технології опрацювання дискусійних питань
Прийом „Займи позицію” успішно застосовують під час дискусії зі спірної, суперечливої теми. Він дає кожному учневі змогу висловитися, обґрунтувати свою позицію або перейти на іншу в будь-який час, якщо його переконали, чи навести вагоміші аргументи на користь власної позиції.

Його мета: обговорення проблеми з діаметрально протилежних позицій, вироблення вмінь аргументувати власну думку. Проілюструємо застосування прийому на прикладі теми „Головні і другорядні члени речення”

З а с т о с у в а н н я.

1. Учитель пропонує завдання, у процесі виконання якого в учнів погляди розходяться.

• 
  Підкресліть другорядні члени речення. З’ясуйте різновиди їх і засоби вираження.
  

1. Стоїть казковий теремочок у білих привидах беріз (Л.Костенко). 2. Олена стояла біля столу з глечиком пінистого молока. (Гр. Тютюник). 3. Скоро серпень надійде ясний на поля неосяжні й сині (П.Филипович). 4. Твої слова – як білий вітер з дюн, зіщулених від подиху стихій (О.Пахльовська).

Під час виконання вправи в учнів виникнуть сумніви щодо четвертого речення, в якому можливі варіанти визначення другорядних членів, а саме:

Твої cлова – як білий вітер з дюн, зіщулених від подиху стихій.

Твої слова – як білий вітер з дюн, зіщулених від подиху стихій.

В учня, який перший висловив думку, що „з дюн” – означення, запитуємо, чому він так вирішив, аналогічної мотивації зажадаємо і щодо обставини. Школярі аргументують свої позиції.

2. Решта учнів приєднуються до того однокласника, який висловив позицію, що збігається з їхніми поглядами.

3. У групах обговорюють свої варіанти. Представник кожної групи озвучує свою аргументацію.

4. Підсумок учителя.

- Діти, ніхто з вас не помилився, виконуючи це завдання. Існує поняття так званих синкретичних другорядних членів речення – структурних компонентів речення, що характеризуються синтезом диференційних ознак різних членів речення. Тобто залежно від того, яке питання ви поставите, таким другорядним членом це слово чи сполучення слів буде.

Застосування інтерактивних прийомів на уроках української мови підвищує ефективність засвоєння виучуваного матеріалу, стимулює активність школярів, сприяє зняттю психологічної напруги, позитивно впливає на формування лінгвістичної компетентності. Використання дидактичних ігор активізує навчально-пізнавальну діяльність школярів, сприяє виробленню в них комунікативних умінь, навичок роботи в колективі.

Додаток № 9

Хвилини відпочинку на уроках

Гумор – інтелектуальна здатність людини помічати в явищах їх комічні сторони. Гумор буває добрий, вишуканий, тонкий, іскрометний, своєрідний, плоский, дитячий, студентський, солдатський; англійський, вірменський і навіть чорний ...

Навіщо нам почуття гумору?

Почуття гумору – це вміння виявляти протиріччя в навколишньому світі; бачити смішне в розказаному, людях, ситуації. Відсутність або недостатня вираженість почуття гумору іноді може свідчити про знижений емоційний рівень і – на жаль – навіть про деяку інтелектуальну недорозвиненість особистості.

Багато дослідників ламають голову над цілою низкою питань: навіщо людині дано почуття гумору, яка його природа, чи можна його розвинути. Гумор вважають грою підсвідомості, фізіологічною захисною функцією, способом отримати розрядку, зняти напругу, стрес і навіть агресію.

Якщо ви відчуваєте, що гумору у вашому житті замало, повчіться самоіронії, на яку здатні лише зрілі, самодостатні особистості. Люди, які жартують над собою, зазвичай добрі, розумні і позбавлені комплексів. Їх люблять у товаристві, з ними легко і приємно спілкуватися. Адже ми хочемо бути такими? Тоді спробуємо посміятися над собою – навіть якщо жарт буде не надто вдалий, все одно ніхто не постраждає.

Гарного вам настрою кожного дня!

• 
  Дід Панько продавав мітлу за 3-5 крейсерів.
  
• 
  Дійові особи п’єси „Хазяїн”: Курта-шайхарист...
  
• 
  Ця комедія мені сподобалась, тільки до Пузиря я ставлюсь неохайно.
  
• 
  Допомагав садити картоплю та всі інші харчі.
  
• 
  Треба дивитися за природою, щоб не викидали її із заводів.
  
• 
  Карпо і Лаврін спочатку дуже добре поводились з батьками, ніколи не гарчали на них.
  
• 
  Я дуже шаную хліборобів, тому що вони мене виростили, змололи, замісили і спекли.
  
• 
  Інтонація буває питальна, оклична, розповідна і спальна.
  
• 
  Захищаючи свою гідність, тітка Горпина спересердя впала у канаву.
  
• 
  Бджола – це людина, яка працює за покликанням.
  
• 
  Цей поет був бідною людиною, тому що у нього не було свого будинку і він писав вірші на дорозі.
  
• 
  Бджола мовою математики каже, куди треба летіти вулику.
  
• 
  Міміка – це корчення лиця.
  
• 
  Коректор – той, хто малює карикатури.
  
• 
  Кріпаки від зорі до зорі прогинали спини на панські прибутки.
  
• 
  Мелашка – мелодійна селянська дівчина.
  
• 
  Висохли сльози, що лилися з Катрусі.
  
• 
  Руками наших письменників написано багато книг.
  
• 
  Наталка, побачивши Петра, почала обніматися. Мені це найбільше сподобалось.
  
• 
  Мотря вибила Кайдашисі око і цим показала свій егоїзм та бездуховність.
  
• 
  Моя мамка дуже любить мене і татка, а тому й повісила нас над своїм ліжком.
  
• 
  Це добре, що Пузир одбив нирки, а то взагалі міг калікою стати.
  
• 
  Корову треба продати, бо вона не гуляла і толку з неї не було.
  

Такою бачать Україну М.Савчук і карикатурист І.Бежук

Додаток № 10

Творчі роботи на основі асоціацій
Нині особливо актуальною стала проблема набуття учнями творчого самостійного досвіду. Суспільству потрібна інтелектуально й соціально компетентна особистість, здатна самокритично мислити, творчо діяти, застосовувати набуті знання в нестандартних ситуаціях, неординарно розв’язувати проблеми, створювати нове. Звісно, для формування такої особистості треба використовувати у шкільному навчально-виховному процесі інноваційні методи і прийоми навчання, особливі завдання і вправи, які спонукали б школярів до творчої діяльності. Такі методи визначаються самими особливостями творчості.

У педагогічній науці творчою вважається продуктивна, самостійна, цілеспрямована діяльність школяра, яка відзначається нестандартним застосуванням одержаних знань, умінь і навичок. Основними показниками творчості школяра є самостійність, ініціативність, активність, а результатом творчої самостійної діяльності – якісно нові цінності, важливі для формування особистості та її самореалізації в роки навчання і в подальшому житті.

Оскільки творчість є складним явищем, яке не зводиться до уяви, мислення чи почуттів, а є синтезом усіх названих процесів, неважко зрозуміти, що методика стоїть перед необхідністю розробки технологій, які мали б виразну спрямованість на розвиток асоціативно-образного мислення і творчості школярів. Зазначу, певні напрацювання в цьому напрямку вже є. Одним із загальновизнаних методів, спрямованих на активізацію й розвиток творчої діяльності учнів, є метод «мозкової атаки», запропонований 1937 року А.Осборном. Він ґрунтується на широкому використанні творчою групою під час обміну думками вільних асоціацій для розв’язання певної проблеми. У розробках ігрових методик з метою розвитку літературно-творчих та художньо-словесних здібностей учнів теж використовуються асоціації, творча уява, фантазія дітей.

У процесі вивчення української літератури, враховуючи її специфіку як шкільного предмета й виду мистецтва, радимо словесникам (на прикладі особистого досвіду) впровадити в навчально-виховний процес завдання асоціативного характеру (творчі роботи). Вважаємо, що такий вид діяльності допоможе розвинути інтелект, семантичну гнучкість, нестандартність мислення, творчі здібності, зорієнтує старшокласника на пошук нових ідей, фактів, образів тощо.

Пропонуємо увазі словесників кілька різних видів оригінальних творчих робіт, які використовуємо у власній практиці.

Асоціативний твір-замальовка за уривками з художнього твору

Мета: розвивати асоціативне підґрунтя мислення, уяву, творчу фантазію учнів.

Школярам пропонуємо дібраний учителем уривок, який відіграє важливу роль у змісті твору (образ-символ, репліка, монолог-роздум, штрих до характеристики, важливий для розуміння авторської ідеї, сутності характеру, дій персонажа, ідейно-естетичного ідеалу митця тощо). За певний час потрібно написати твір, що є асоціацією на почуте, чи висловити думки й почуття, які викликав уривок.

Яскравим зразком уривка з твору, що викликає у старшокласників асоціативні образи, «картинки», «замальовки» та роздуми, є опис собору в романі О.Гончара «Собор» або образ Марії, яка працює на полі (за повістю

У. Самчука «Марія»).

У цьому плані можна використати також багато «замальовок» з повісті М.Коцюбинського «Тіні забутих предків» чи уривки з роману в новелах Ю.Яновського «Вершники» тощо. Такий вид роботи допоможе не лише розвинути самостійну творчу діяльність школярів, а й глибше проникнути в ідейний задум письменника, розкрити характер певного персонажа, його світобачення, роль у творі.

Наведемо зразки учнівських асоціативних творів на тему «Собор у нашому житті» (за асоціацією образу-символу собору з однойменного роману О.Гончара).

…Саме в церкві чи в іншому храмі відчувається, якими мізерними здебільшого є наші повсякденні клопоти, що забирають у нас майже весь час. Ми починаємо задумуватись: для чого живемо, яке наше призначення, що встигли зробити доброго і потрібного іншим і чого маємо ще досягти. Ніби приміряємо собор своєї душі до високості собору духовного…

Катерина Б.

…Як показує тисячолітній досвід людства, вічним на планеті є лише прекрасне. Саме такими пам’ятками є собори. Вони – свідки всіх лихоліть і людських звершень. Собор - Божий дім, який є для людини і охоронцем у годину нещастя, і мудрим порадником у час вагань та пошуків, і оберегом світлої радості…

Людмила Д.

Асоціативний твір-продовження сюжету
Мета: розвивати й розширювати асоціативне підґрунтя для творчої уяви, фантазії.

У процесі роботи з художнім текстом учням пропонуємо на певному етапі спинитися, „забути”, як далі розвиваються події, і по-своєму продовжити сюжет. Таку зупинку можна зробити, опрацьовуючи зміст роману Панаса Мирного „Хіба ревуть воли, як ясла повні?”, перед зустріччю Чіпки Варениченка з панським сторожем, коли головний персонаж уперше вчинив великий гріх, виливаючи образу й ненависть до влади у вбивство невинної людини. Страшно, що цей кривавий вчинок не викликає в душі Чіпки не тільки мук сумління, а навіть роздумів. Тому перед згаданим уривком доцільно запропонувати десятикласникам викласти власне бачення подальших подій. Цей вид роботи сприятиме творчому розвиткові учнів, спонукатиме їх замислитися над чинниками, що сформували саме такий характер головного персонажа і зумовили його поведінку. Окрім того, учень, пишучи твір, неминуче замислиться над власними вчинками і, можливо, змінить свій стиль спілкування з оточуючими.

Відомий учений-психолог В.Романець, досліджуючи особливості творчості в різні вікові періоди, зазначив, що юність - це пора гіперболізації та максималізму, потягу до незвичайного, вміння в буденному бачити виняткове. Справді, це чітко простежується у творчих роботах старшокласників: їм властиві намагання зробити персонажів твору людянішими, добрішими, благороднішими, впевненими в собі. Здебільшого учні переінакшують подальше розгортання подій у творі на краще.

Для прикладу пропонуємо продовження повісті І.Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я», написане десятикласником Михайлом Б., після такого уривка:

- Якого ви недовірка вдвох робите, що в вас і досі обід не готовий! - крикнув Кайдаш на всю хату…

Тільки що Мелашка ступила на поріг, Кайдашиха крикнула так, неначе на неї хто линув кип’ятком:

- Не йди до Мотрі позичати хліба, бо ноги рогачем поперебиваю! В неї снігу зимою не дістанеш.

У Карповій противній хаті двері були відчинені. Мотря почула ці слова.

- Як тільки котра з вас ступить на мій поріг, то я вам обом поперебиваю ноги цією кочергою! - крикнула Мотря з свого порога і показала кочергу…

Продовження

Мелашка, вагаючись, завмерла на порозі. «В цій жінці стільки злості, що вона ось-ось розірветься», - подумала про Мотрю. Потім рвучко зачинила двері, не бажаючи знову лаятися зі свекрухою.

- Ми й самі впораємося, - промовила Мелашка стиха, хоч для неї сімейний рай уже давно перетворився на пекло. Лише думка про Лавріна заспокоювала розтривожене серце, ніби цілюща вода у страшну спеку. «За що ви мене так не вподобали? Чи ви з усіма так не по-людськи поводитесь?» - подумки продовжила розмову зі свекрухою.

Кайдашиха глянула на невістку спідлоба:

- Хутчіш роби! Знову ледве ходиш, ледащо!

Цей докір обпік молодицю гірше розжареного заліза.

- Ви, я бачу, одну невістку з хати вижили, тепер всю злість на мене виливаєте. Хочете, щоб ваш Лаврін на Западинці у прийми пішов? - вигукнула Мелашка зі сльозами на очах?

- Ти бач, що надумала: в чужому домі свої порядки заводити. Зараз батька покличу, хай і він послухає.

- Ні, мамо, ми з вами повинні самі порозумітися, - несподівано навіть для себе мовила Мелашка спокійно і твердо. - Я хочу, щоб ви зрозуміли: жодна людина не може витримати знущання та глузування без причини. Не за Божими заповідями це – ображати ближнього. Я ж вам ніколи слова наперекір не сказала, роблю все, щоб тільки догодити. А ви все сваритесь і сваритесь…

І тут Мелашка помітила, що вперше за час їхнього спільного життя з Лавріном мати уважно слухає її.

- Ви з батьком уже старі. Не доведи Господи, лихо яке станеться, хто ж вам на поміч прийде, як не діти? А ви їх від себе відштовхуєте.

- Ти, я бачу, теревеніти любиш більше, ніж діло робити. Ще молоко на губах не обсохло, щоб мене повчати, - промовила Кайдашиха, насупившись, потім рвучко ступила до печі, але, зачепившись за стільчик, на якому Мелашка вимішувала тісто, не втрималася і впала на долівку, вдарившись головою об припічок.

- Ой!.

Мелашка підбігла до старої, підняла її, довела до лавки. Від болю і несподіванки Кайдашиха не могла й слова вимовити.

- Посидьте, мамо, а я вам водички принесу. Зараз полегшає, - защебетала молодиця своїм ніжним голосом. А Кайдашисі ніби мову відібрало, лише дзвеніли в мозку слова невістки. «Це мене справді Бог покарав», - майнула думка. Маруся сиділа на лаві й зовсім іншими очима дивилася на молоду невістку, що хутко поралася біля печі, мов бджілка біля квітки.

Коли старий Кайдаш причинив двері і збирався знову гримнути на жінок, Мелашка весело сказала:

- Ідіть, тату, обідати та Лавріна кличте.

Після прослуховування створеного учнем тексту доцільно запитати його автора: «Чому ти саме так продовжив сюжет повісті?» Логічність його обґрунтування нехай оцінять однокласники і водночас поміркують, над чим допоміг їм замислитися почутий твір.

Асоціативний твір-образ

Мета: розвивати уяву, здатність спонтанно, легко створювати нові художні образи.

У процесі роботи зі змістом художнього твору чи після його аналізу учням пропонуємо створити свій образ персонажа, природи тощо. Для цього можна використати уривок з автобіографічної повісті О.Довженка «Зачарована Десна», зокрема опис річки дитинства письменника, і поставити завдання змалювати в художньому стилі річку, що стала кожному з учнів дорогою. Описана О.Гончарем рідна М.Баглаю вулиця стимулюватиме учнів до написання твору „Вулиця мого дитинства (юності)”. Аналізуючи поезію Д.Павличка „Коли ми йшли удвох з тобою”, доцільно запропонувати одинадцятикласникам створити образ свого кохання (у поетичній чи прозовій формі) або картинку зустрічі з коханою.

Часто, створюючи той чи інший образ, учні вдаються до асоціацій пам’яті, переосмислюючи почуте чи побачене раніше. Поштовхом до цього може бути виразно прочитаний кимось уривок із прозового твору, поезія, лист письменника тощо. Це не є випадковістю, оскільки, як зазначив І.Франко у трактаті „Із секретів поетичної творчості”, художня література багатством мови та яскравих образів може викликати велику кількість „зворушень, більшу, ніж будь-який інший вид мистецтва”. Для прикладу візьмемо твір одинадцятикласника Віталія М., що є асоціацією на такий уривок з роману Олеся Гончара „Собор”.

Часом зустрічає дітвора на подвір’ї лікарні дівчину смагляву, Ягорову Єльку, в білій хустині. Приходить сумовита, сідає на лаві під липою і годинами так висиджує перед вікнами палат…Зрання приходитиме на вахту своєї любові і в замисленім присмутку ждатиме, ждатиме, скільки доведеться, хоч уже й липа ця запашна відцвіте, хоч і листя із неї обвіє…

Твір-асоціація

Передвечірній час. У кімнату несміливо заглядає травневий вечір. Тиша… Цей стомлений денними турботами спокій кінця дня порушує поодинока пісня розпачу й жури. Що це? Виглядаю у вікно. На даху сусіднього будинку сидить голуб, сизокрилий красень. Увесь він – втілення самотності та смутку: похнюплена голівка, опущені крила…Ось знову чути його клич: «Го-луб-ко! Го-луб-ко!»

І раптом, звідки не візьмись, - білокрила, граційна подруга. Чую ніжно-заспокійливе воркотання і легеньке пританцьовування.

Як одразу змінився голуб! Підняв голівку, випнув гордо груди й запросив свою голубку до танку в піднебесся. Помах крил – і двійко птахів зникають у сутінках неба.

Кохання – це бажання бути поруч із тим, хто тобі дорогий…І височінь…

Ось інший приклад: під час вивчення інтимної й пейзажної лірики В. Сосюри учень Євген К. прочитав власний ліричний твір-асоціацію на поезію «Так ніхто не кохав…»:

Осяяний, мрійливо-юний,

Закоханий і пристрасно-палкий,

Буяння радості й весни

Увіковічив на письмі.

Енергія ця молодеча,

Бажання й погляд линули до зір.

Ми віримо в довірливо-безпечне:

«Ніхто так не кохав, повір».

Твоє життя нагадує комету,

Бо в нім – горять чуття твої,

І Оріон, і пружність лету,

І очі сині, яснії її…

Та є в нім інше:

Синява весни,

Солодкі муки,

Юно-ніжні сни.

Отож, могутня енергія слова великого майстра викликала в учня бажання творити самому. Нехай ця творчість ще не зовсім довершена, та в ній вирують думка, почуття, пристрасті. Така робота сприяє становленню особистості, її самореалізації шляхом творчого пізнання.

В учениці Тетяни Г. цей же художній твір викликав зовсім інші асоціації. Наводимо її замальовку-образ власного кохання.

Провесінь. Легко й вільно дишеться. Здається, що вітерець, який раніше тільки заплутував моє волосся, тепер ніжно грається ним.

У моє життя ввійшло кохання. Мама говорить, що мої почуття - це лише пуп’янок цвіту, такий, як ось на цій вишеньці, що попереду – приморозки, можливо, й весняний сніг… Та я вірю у своє щастя. Бо тепер усе довкола бачу інакше. Інколи здається, що не ходжу, а лечу над землею.

Ну ось, знову замислилась і ледь не зіштовхнулась із літнім чоловіком. «Вибачте!» Незнайомець посміхнувся. Здається, він розуміє мої почуття.

Який чудовий світ навколо!

Дякую, доле, що подарувала щастя й мені!

Асоціативний імпресіоністичний

твір-опис емоційного стану персонажа

Мета: розвивати образне мислення, вміння адекватно виражати свій емоційний стан.

Для виконання цього завдання учням пропонуємо певний уривок з твору, де автор досить стисло описує внутрішній стан персонажа чи взагалі випускає його з поля зору. Старшокласникам ставиться завдання передати емоції, думки, почуття певної дійової особи, наприклад Корнія (за повістю У.Самчука „Марія”) перед вбивством власного сина. Аналогічне завдання можна поставити, аналізуючи почуття Івана Іскри (за романом Ліни Костенко „Маруся Чурай”) в момент, коли він блискавкою летів до Хмельницького після рішення полтавського суду стратити Марусю. Цей вид діяльності сприятиме глибшому проникненню старшокласників у внутрішній світ персонажів, розкриттю мотивів їхніх вчинків.

Пропонуємо твір учениці Світлани Г. «Драма серця у збірці Івана Франка «Зів’яле листя». Вона вважає, що ліричним героєм збірки є сам автор.

У моїй душі настала осінь. Кудись поділись ті часи, коли серце цвіло ніжним цвітом, вбирало сонячну силу й давало наснагу до боротьби. А тепер цвіт серця облетів, листя пожовкло, зів’яло. Не співає більше вітер радісних пісень, які живили мою душу. Що зі мною? Раніше думка сіяла ідеї боротьби, мужності, сили, праці, а тепер у ній єдиний милий образ – твоє ім’я, твоє волосся, твої ніжні вуста, твоя врода, що полонила мій розум і серце. Воно болить, сумує, тужить, бо… кохає.

Ходжу вулицями, тихими й журливими, як осінь. Знайомий парк, знайомі дерева, повітря чисте й прозоре аж бринить. Та що мені до того? Ти переслідуєш мене скрізь, куди б я не пішов, куди б не поринув думками. Якесь божевілля…

Ніч темна й глуха. Вона вирує в кожній клітинці мого тіла, натомленого довгим днем. А спати не можу. Встаю з ліжка і розчиняю вікно. Кімната наповнюється гірким присмаком нічної прохолоди і … тобою. Беру папір і починаю писати.

Ой ти, дівчино, з горіха зерня,

Чом твоє серденько – колюче терня?

Чом твої устонька – тиха молитва,

А твоє слово остре, як бритва?

Учениця розкрила своє розуміння душевного стану ліричного героя збірки «Зів’яле листя». Вона спробувала пропустити його почуття через себе, переболіти його болями. Дуже важливо навчити дітей «розуміти поезію серця», адекватно авторському задуму читати ліричний твір. Тоді вони полюблять поезію взагалі.

Практика свідчить, що старшокласники займають активну позицію, пишучи твори асоціативного характеру. Виконання подібних завдань не лише розвиває творчу самостійну діяльність учнів, а й розкриває їхні здібності, виробляє вміння працювати зі словом, усуває небезпеку штампів, кліше.

Методичні рекомендації до використання

творчих робіт на основі асоціацій:

• 
  перш ніж пропонувати учням написати твір асоціативного характеру, треба пояснити їм поняття асоціація;
  
• 
  перед написанням творів варто звернутися до пам’ятки (див. нижче), яка є своєрідною інструкцією подальшої роботи, проте чітке дотримання порад пам’ятки є не обов’язковим, а орієнтовним;
  
• 
  твори можуть бути усними або письмовими, різними за обсягом – це залежить від мети, структури, змісту навчального заняття та індивідуальних особливостей, рівня навченості й загального розвитку кожного учня;
  
• 
  після ознайомлення з уривком із твору чи всім художнім твором старшокласникам слід надати час для осмислення почутого, встановлення асоціативних зв’язків, появи власних образів-відгуків;
  
• 
  кращими є ті творчі роботи, які доопрацьовані й удосконалені школярами самостійно вдома;
  
• 
  оцінювати балами виконанні завдання слід за критеріями оцінювання усного / письмового монологічного мовлення;
  
• 
  діяльність такого виду доцільно пропонувати всім учням класу, оскільки навчити творчому акту мислення не можна, але це зовсім не означає, що вчителеві не треба сприяти його утворенню;
  
• 
  для заохочення старшокласників до творчості в подальшому варто прочитати в класі й оцінити їхні найцікавіші доробки, спонукати до самоаналізу та взаєморецензування.
  

Пам’ятка

У всьому, що створила людина, -

Невичерпне джерело інтересу.

В.Сухомлинський

1. 
   Ти добре пам’ятаєш слова Ліни Костенко про те, що поезія – „це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі”, тож дозволь художньому творові „доторкнутися” до твоєї душі саме зараз:
   

пригадай зміст усього твору (якщо ти з ним ознайомлений) чи, зосередившись, уважно прослухай уривок;

змалюй у своїй уяві картину того, про що ти слухаєш.

2. 
   Якщо почуте вплинуло на тебе, викликало якісь образи, думки, почуття, картини, швидко занотуй це; записуй усе й під час читання уривка.
   
3. 
   Не загуби яскраві, барвисті, неповторні власні думки, образи, „переносячи” їх на папір.
   

4.Зверни увагу на мову свого твору, відредагуй написане.
Модернізація змісту середньої освіти спрямована на загальний розвиток школяра, формування в нього критичного і творчого мислення. З цією метою в навчально-виховному процесі цілеспрямовано використовується інструментарій пошуково - дослідницької діяльності, ігрових технологій, проблемного навчання, моделювання тощо.

Сподіваюся, що методисти розроблять завдання та вправи асоціативного характеру, а учнівська творча діяльність на основі використання асоціативного підґрунтя процесів пізнання набуде широкого застосування у практиці навчальних закладів.

<предыдущая страница | следующая страница>