МОНМС УКРАНИ
ОДЕСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ УДОСКОНАЛЕННЯ ВЧИТЕЛІВ
НМЦ української мови та літератури, українознавства
Відділ освіти Ізмаїльської міської ради
Міський методичний кабінет
ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ОПИС ОСОБИСТОГО ДОСВІДУ
РОБОТИ В РАМКАХ ТЕМИ:
«Формування творчої особистості в процесі вивчення української мови та літератури »
підготувала:
вчителька української мови
та літератури
ЗОШ №2 І-ІІІ ступенів м.Ізмаїла
Кривой Оксана Флоринівна
ІЗМАЇЛ – 2012
Зміст
Анотація.......................................................................4
Передмова…………….…………………………………………...5
1. Технології формування творчої особистості ……………………..8
2. Використання елементів ТРВЗ-педагогіки на уроках
української мови та літератури……………………………………15
3. Позакласна робота як система неординарних за
змістом та методикою проведення освітньо-виховних
заходів…………………………………………………..…..24
Висновок………………………………………………………...28
Список літератури………………………………………..…...33
Додатки
1. Урок-рефлексія в контексті парадигми особистісно зорієнтованої освіти………………………………………..35
2. Використання схемно-знакових моделей на уроці української мови……………………………………………41
3. Реалізація прийомів інтеграції уроку………………. 44
4.Картки до уроків української мови……………………57
5.Інтерактивні технології кооперативного навчання………..……………………………………………..60
6. Інтерактивні технології кооперативно-групового навчання……………………………………………………….64
7. Інтерактивні технології ситуативного
моделювання………………………………………………….66
8. Інтерактивні технології опрацювання дискусійних
питань……………………………………………………….68
9. Хвилини відпочинку на уроках.…………………....…70
10.Творчі роботи на основі асоціацій……………………73
11. Матеріал до уроків української мови при вивченні розділу «Морфологія»………………………………..….86
12. Творчі завдання для роботи з обдарованими
дітьми….……………………………………………..……...89
13. Діаграми якості знань учнів за 10-11класи………..…94
14. Діаграма: «Якість знань учнів фізико-математич-
ного та філологічного профілю з української
мови та літератури (загальна)»…….…………………...96
“Формування творчої особистості в процесі вивчення української мови та літератури”
Індивідуальний опис особистого досвіду
загальноосвітня школа №2 І-ІІІ ступенів
м. Ізмаїла Одеської області
робота присвячена проблемі формування творчої особистості в процесі навчання, яка постійно збуджує зацікавленість дослідників, не байдужих до майбутнього України. Мета цієї роботи – показати як інноваційні технології сприяють формуванню творчої особистості, глибокому та міцному оволодінню матеріалом, що вивчається.
основне призначення представленої роботи – дати вчителю конкретний практичний та теоретичний матеріал, який допоможе вносити корективи в роботу при проведенні шкільних уроків, як звичайних, так і нестандартних, розвитку мовлення, позакласних заходів. Впровадження новітніх технологій у процес навчання має розв’язати цілий комплекс задач щодо формування творчої особистості, поглиблення філологічної освіти, всебічного розвитку індивідуальних здібностей школярів і максимального задоволення їх інтересів та потреб.
Передмова
Продовжуючи себе у своїх дітях, ми творимо не тільки людину. Ми творимо час. Дух часу, взаємини між людьми – все це залежить від того, які ми з вами, від того, яка школа, що їй народ довірив своє майбутнє.
Василь Сухомлинський.
На сучасному етапі розвитку нашої держави постала проблема відродження й перебудови національної системи освіти «як найбільш важливої ланки у вихованні свідомих громадян Української держави» (Державна національна програма «Освіта»). Тому особливої актуальності набувають проблеми формування творчої особистості, виховання молодої людини як громадянина на основі оволодіння гуманістичними цінностями, нормами демократичної культури.
Тому вважаємо, що головна мета школи – збудити, дати виявитися самостійним творчим силам дитини, виховати людину з широким розумінням своїх обов’язків, з незалежним високим розвиненим розумом, таку людину, яка проведе в життя свою незалежну думку. Ця людина має бути творчою та успішною. А нова школа – школою творчості та успіху.
Діяльність учителя української мови та літератури повинна бути спрямована на створення такої системи, головна мета якої – максимальний розвиток творчих здібностей учнів.
Основними принципами в досягненні цієї мети вважаємо :
-
Принцип творчої діяльності, самодіяльності та самостійності учнів.
У процесі навчання виявляємо творчі сили дитини, розвиваємо її самостійність у пошуку істини шляхом залучення до різних видів творчої діяльності. Узгоджена з віком творча діяльність сприяє підвищенню мотивації до навчальної праці, розвитку інтелекту, максимальному розвитку здібностей.
-
Принцип демократизації.
Це співробітництво педагога та учнів, відхід від авторитарного стилю.
-
Принцип гуманізації взаємин педагога та учня.
Сприйняття особистості учня, як вищої соціальної цінності, визнання його права на свободу, розвиток здібностей і виявлення індивідуальності.
Концептуальні засади.
Кредо : Людина така, в яку себе вірить !
-
Збереження комфортних умов для розвитку творчих здібностей, реалізації їх природних компетенцій, прагнення й здатності до зростання. -
Різнопланова інтелектуальна підготовка особистості, яка сприяє орієнтації в суспільстві, розв’язанню життєвих проблем.
Завдання :
-
Створення умов для самореалізації та саморозвитку особистості. -
Забезпечення реалізації нових підходів до організації навчально-виховного процесу :
а) гуманістичного ;
б) організаційно-діяльнісного ;
в) особистісно орієнтованого.
Гіпотеза впровадження досвіду «Формування творчої особистості учня на уроках української мови та літератури» полягає у тому, що формування та розвиток творчих здібностей та творчої особистості повинно відбуватися через спільну творчу співпрацю, яка передбачає творчі стосунки вчитель – учень, учень – учень, учитель – батьки.
У своїй роботі кожний педагог повинен користуватися такими заповідями :
-
Кожна дитина талановита. -
Кожна дитина має право на помилку. -
Кожна дитина має право на вільний творчий пошук.
У таких умовах педагог повинен бути :
Педагог
Філософ Майстер Психолог
Віра в життя Віра в дитину Віра в себе
Усвідомлюючи, що питання розвитку творчої особистості та творчих здібностей особливо гостро постає в сучасній школі, кожен педагог повинен працювати над цією проблемою.
Завданням роботи є впровадження новітніх технологій навчання з метою стимулювання й розвитку творчих здібностей учнів, формування творчої особистості школярів.
Робота з дітьми щодо впровадження цього завдання полягає у виявленні цих творчих здібностей та задатків.
1.Технології формування творчої особистості
Композитор творить музику, художник – живописні полотна, драматург – шедеври для театру. Вчитель, якщо він не «урокодавець», створює урок як художній твір педагогічної майстерності, творить його для дітей і разом з ними.
Кінцева мета шкільної освіти полягає в удосконаленні самої людини. Справжнє навчання й виховання завжди було неможливе без особистісного підходу. На це вказував у свій час старогрецький філософ Платон. Такий шлях навчання й виховання рекомендував і Мішель де Монтень у книзі "Досліди": "Наставник повинен відповідно до духовних нахилів довіреної йому дитини надати їй можливість вільно розвивати ці нахили, пропонуючи їй пізнати смак різних речей, вибирати між ними і розрізняти їх самостійно, інколи вказуючи їй шлях, деколи, навпаки – дозволяючи відшукувати дорогу їй самій".
За гуманістами над ідеєю вдосконалення людини працювали просвітники. Зокрема, у Франції – Вольтер, Дідро, Руссо. Сучасник Руссо Григорій Сковорода, філософ – педагог, "поєднував в самопізнанні інтелектуальний акт із вольовим творчим зусиллям. В імперативі "пізнай себе" прихований другий імператив: стань собою, видобудь із себе свою духовну суть, здійсни своє призначення! Самопізнання ставить тут перед собою мету: утворити духовну, непересічну особистість.
Ідея самопізнання – самоствердження виявилася продуктивною. Її розвивають і сучасні філософи. Так, Ловель вважає, що самопізнання – це сила "творити себе".
Впровадити технології, що формують особистість, здатну не тільки до наукового і творчого пізнання, але й зможе повноцінно реалізувати себе, незважаючи на життєві негаразди. Метою нашої педагогічної діяльності є знаходження, підтримка, розвиток в людині механізмів самореалізації; саморозвитку, адаптації, саморегуляції, самозахисту, самовиховання, необхідних для становлення самобутнього образу й діалогічного, безпечного способу взаємодії з людьми, природою, культурою, цивілізацією.
Основним підходом до впровадження системи навчання і виховання у сучасній школі залишається класно-урочна система, за якої провідною формою організації навчально-виховної роботи є урок. Стосовно процесу навчання урок виконує інтегруючу роль, оскільки відображає та поєднує такі його компоненти: мету, зміст, методи, засоби навчання, взаємодію вчителя та учнів.
Методисти сучасним уроком вважають таку форму навчання, яка своїми цілями (освітньою, розвивальною, виховною), змістом, структурою та методами проведення відповідає найновішим вимогам теорії й практики навчання в школі та є високоефективною.
Сьогодні, згідно з вимогами Державних стандартів базової та повної середньої освіти учнів необхідно змінювати традиційні рамки уроку, посилювати його місткість, підвищувати рівень індивідуалізації навчання й самостійної роботи учнів, розвивати їх творчу активність.
У працях сучасних методистів сформульовані основні вимоги до уроків мови та літератури, які орієнтують учителя на те, щоб кожен його урок сприяв розвитку пізнавальних інтересів учнів, формуванню навичок самостійного здобуття знань, естетичного виховання, прищеплюванню любові до праці.
Пошуки засобів ефективного навчання спонукають до нововведень у навчально-виховній роботі, зумовлюють створення і застосування педагогічних технологій, які забезпечують цілеспрямоване вироблення в учнів певних якостей.
Урок – елемент педагогічної системи, його технологія – це система дій, яка підвищує ефективність навчання. Технологічний підхід до уроку дає можливість сконструювати такий навчальний процес, який відповідав би змісту і навчальній меті, що ставить перед собою й учнями вчитель. Технологія навчання – сукупність адекватних до мети, завдань, принципів і умов навчання форм, методів, прийомів, які забезпечують ефективне поєднання теорії й практики на заняттях з української мови.
У фаховій літературі описано технології модульно-розвивального навчання, проблемного навчання, глибокого засвоєння на основі схемно-знакових моделей тощо. Розглянемо найбільш перспективні педагогічні концепції, що діють у галузях мовної і літературної освіти або можуть бути застосовані.
1.Проблемне навчання
Суть проблемного навчання полягає у створенні для учнів проблемних ситуацій, в усвідомленні, сприйнятті, розв’язанні їх у процесі спільної роботи учнів і вчителя за умов максимальної самостійності перших і під загальним керівництвом останнього. Таке навчання відбувається за типовою схемою:
-
учитель створює проблемну ситуацію, для розв’язання якої учень має знайти й використати нові для себе засоби діяльності; -
учні аналізують ситуацію, усвідомлюють, що для них невідоме, шукають способи розв’язання проблеми, вчитель допомагає їм, надаючи необхідну інформацію.
Результатом проблемного навчання є нові знання, уміння, способи їх реалізації, розумова діяльність учнів
( Додаток №1 ).
2.Схемно-знакові моделі навчання
Використання схемно-знакових моделей за Шаталовим можливе там, де дослідження мовного явища є складним для учнів. У процесі навчанні мови моделювання доцільне при попередньому знайомстві з будь-яким цілим, тобто ще до початку його глибокого аналізу.
Будь-які моделі стоять посеред шляху від практики до теорії або навпаки – від теорії до практики ( Додаток №2 ).
3.Інтегрований урок– урок, в якому органічно поєднано відомості з інших навчальних предметів, поєднаних однією темою ( Додаток №3 ). Таке поєднання сприяє інформаційному збагаченню сприймання, мислення і почуттів учнів за рахунок залучення цікавого матеріалу, що дає змогу з різних сторін пізнати якесь явище, поняття, досягти цілісності знань.
Способи інтеграції:
за змістом;
за способами пізнавальної діяльності
В інтегрованому уроці застосовується обидва способи інтеграції з переважанням залежно від теми заняття та рівня підготовки учнів ( Додаток №4 ).
4.Інтерактивний урок – спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету – створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.
О.Пометун, Л.Пироженко визначають умовну робочу класифікацію за формами навчання, у яких реалізуються інтерактивні технології. Вчені розділяють їх на чотири групи залежно від мети уроку та форм організації навчальної діяльності учнів:
- інтерактивні технології кооперативного навчання;
- інтерактивні технології кооперативно-групового навчання;
- інтерактивні технології ситуативного моделювання;
- інтерактивні технології опрацювання дискусійних питань.
Інтерактивні технології кооперативного навчання
Кооперативна форма навчальної діяльності – форма організації навчання у малих групах учнів, об’єднаних спільною навчальною метою. Кооперативне навчання здійснюється як в групах, так і в парах.
Парна і групова робота організовується як на уроках засвоєння, так і на уроках застосування знань, умінь та навичок.
Залежно від змісту та мети навчання можливі різні варіанти організації роботи груп: робота в парах; ротаційні (змінювані) трійки; два- чотири - всі разом; карусель; робота в малих групах; діалог; синтез думок; спільний проект; пошук інформації; коло ідей; акваріум ( Додаток №5 ).
Інтерактивні технології кооперативно-групового навчання
До цієї категорії належать інтерактивні технології, які передбачають одночасну групову ( фронтальну ) роботу всього класу. Групова ( фронтальна ) форма організації навчання передбачає навчання однією людиною групи учнів чи цілого класу. Усі учні працюють разом чи індивідуально над одним завданням із наступним контролем результатів: обговорення проблеми в загальному колі; мікрофон; незакінчені речення; мозковий штурм; навчаючи – вчусь; ажурна пилка; аналіз ситуації (Case – метод); вирішення проблем; дерево рішень
( Додаток №6 ).
Інтерактивні технології ситуативного моделювання
Модель навчання у грі – побудова навчального процесу за допомогою включення учня в гру, підпорядковану дидактичній меті (передусім ігрове моделювання явищ, що вивчаються). Учням надається максимальна свобода інтелектуальної діяльності, яка обмежується лише визначеними правилами гри. Учні самостійно обирають собі роль у грі, висуваючи припущення про ймовірний розвиток подій, створюють проблемну ситуацію, шукають шляхи її розв’язання, беручи на себе відповідальність за обране рішення ( Додаток №7 ). Учитель в ігровій моделі виступає як: інструктор (ознайомлення з правилами гри, консультації під час її проведення), тренер (підказка учням для прискорення проведення гри), головуючий, ведучий (організатор обговорення). Види інтерактивних ігор: імітаційні ігри; симуляційні ігри; судове слухання; громадські слухання; рольова гра.
Інтерактивні технології опрацювання дискусійних питань
Дискусія – широке публічне обговорення спірного питання. Вона може виступати як метод засвоєння знань, закріплення їх, вироблення вмінь і навичок, як метод розвитку психічних функцій, творчих здібностей і особистісних якостей учнів, а також як метод стимулювання і мотивації навчання. Є кілька варіантів моделювання навчальних тем на основі дискусії:
-
побудова вивчення теми як підготовки до дискусії за всім матеріалом, яка відбувається на уроці узагальнення та систематизації знань, умінь, навичок; -
включення дискусійного компонента в окремі уроки теми на етапах перевірки домашнього завдання і закріплення щойно вивченого матеріалу; -
побудова навчання як самостійної або групової роботи учнів з обговорення її результатів.
Найбільш поширеними у вітчизняній методиці навчання є: метод прес; займи позицію; неперервна школа думок; дискусія; дебати ( Додаток №8 ).
Отже, працюючи над розвитком особистості, вчитель повинен добирати ті технології, де педагог виступає помічником і порадником, старшим товаришем.
Він повинен забезпечувати організацію пошуково-дослідницької навчальної діяльності і працювати спільно з учнями, не розподіляючи функцій між ними, а виокремлюючи послідовні етапи розв’язання завдань.
Педагог веде учнів шляхом відкриття, залучає до процесу самопізнання, самовдосконалення, мовно-естетичного виховання.
2. Використання елементів ТРВЗ-педагогіки на уроках української
мови та літератури
Ким би ви не стали в житті, вам завжди будуть
потрібні знання, пам’ять, вимогливість і акуратність,
терпіння, вміння логічно мислити, аналізувати,
зіставляти і узагальнювати.
Генріх Альтшуллер
ТРВЗ – це технологія, яка навчає новим прийомам винахідництва; технологія, якій можна і потрібно навчати.
Засновником Теорії розв’язання винахідницьких завдань ( ТРВЗ ) вважається Генріх Саулович Альтшуллер, який ще в школі отримав авторське свідоцтво на свій перший винахід.
Після закінчення училища працював у патентному відділі. Довелось багато винаходити самому та навчати цього інших. Дуже часто по допомогу до нього звертались люди вдвічі або втричі старші за молодого дослідника. Як їм допомогти? Переглянувши велику кількість літератури в пошуках порад, правил, як винаходити, Генріх Альтшуллер нічого не знайшов. З’ясувалось, що навчати було нічому. Виникла необхідність вивчити або створити самому прийоми винахідництва. Таким чином він вийшов на велику, виключно важливу для всього людства мету – створити метод, який дозволяє кожному навчатись винаходити, розв’язувати творчі завдання в різних галузях людської діяльності. І всі подальше життя Г.С. Альтшуллер підпорядкував досягненню цієї мети. Але, на відміну від психологів, які вивчали винахідника, він почав вивчати самі винаходи. Дослідник шукав відмінності сильних винаходів від слабких, як критерій, використовуючи протиріччя. Проаналізувавши весь фонд авторських свідоцтв та патентів, він виявив типові прийоми розв’язання технічних протиріч, які і склали основу Теорії розв’язання винахідницьких задач ( ТРВЗ ).
З кінця 50-х років Альтшуллер – письменник-фантаст, який писав фантастичні твори під псевдонімом Генріх Альтов.
Однак поступово робота над Теорією розв’язання винахідницьких завдань ( ТРВЗ ) витіснила фантастику і стала основною справою в житті.
Концептуальні положення технології ТРВЗ:
-
теорія – каталізатор творчого розв’язання проблеми; -
знання – інструмент, основа творчої інтуїції; -
творчими здібностями наділена кожна людина (винаходити можуть всі); -
творчості треба навчати всіх(!); -
творчості, як і будь-якій діяльності, можна навчитися.
Головні принципи ТРВЗ:
-
розв’язання суперечностей; -
системний підхід (вміння бачити навколишній світ у взаємозв’язку всіх його елементів); -
вміння віднайти необхідний у даній ситуації резерв.
На початку ХХІ століття в теорії і практиці навчання та виховання особливо гостро стоїть питання про розвиток творчих здібностей вихованців. Адже ще В. Сухомлинський зазначав: «Духовне життя дитини повноцінне лише тоді, коли вона живе у світі гри, казки, музики, фантазії, творчості. Ми повинні вчити і виховувати так, щоб дитина почувала себе шукачем і відкривачем знань…». На основі ТРВЗ розроблено методи, завдяки яким педагог разом з дітьми може знаходити логічний вихід з будь-якої ситуації, а вихованець – грамотно вирішувати свої проблеми.
Методи:
- прийоми фантазування; - метод фантастичної проблеми;
- метод асоціацій чи каталогу;
- біном фантазії;
- мозковий штурм;
- оксюморон;
- метод фокальних об’єктів; - символічна синектика;
- морфологічний аналіз ( метод фантограм ); -«добре-погано»;
- «так – ні»;
- метод емпатії;
- моделювання маленькими чоловічками;
- метод - оператор РЧВ ( розмір, час, вартість ).
Розглянемо детальніше МЕТОДИ ТРВЗ.
І. Прийоми фантазування:
1.1. Інверсія (або зроби навпаки) – змінити властивість, дію, принцип.
Приклад: Мелашка стала злою, а Кайдашиха доброю. Як зміниться твір?( І.Нечуй-Левицький «Кайдашева сім,я» )
1.2. Збільшення чи зменшення об’єкту: збільшуємо Колобка, що буде?
1.3. Прискорення чи затримка: на Землі перестали люди розмовляти, що буде?
1.4. Об’єднання чи роз’єднання:
«Містами України» (зашифровано назви міст України).
Відгадайте їх, переставивши літери в поданих комбінаціях слів:
-
вечір+ніц (Чернівці) -
гульк+сан (Луганськ) -
Київ+мало (Миколаїв) -
речі+гнів (Чернігів) -
грошви+до (Вишгород) -
віл+кагор (Горлівка) -
Керч+си (Черкаси) -
унь+ма (Умань) -
сео+да (Одеса)
1.5. Безперервні процеси зробити такими, що перериваються і навпаки: несподівано закінчилася війна («Вершники» Ю.Яновського) чи вб’є брат брата? Як зміняться відношення в родині?
1.6. Знищення чи відродження властивостей об’єкта: Пузир став щедрим ( І.Карпенко-Карий «Хазяїн») .
1.7. Зміна середовища, в якому живе об’єкт: Колобок живе на 16 поверсі. Як втекти?
1.8. Живий об’єкт наділяється властивостями неживого і навпаки: книга заговорила тощо.
ІІ. Метод фантастичної проблеми (те саме – інша назва): У дитини з’явилось багато мам?
Зникли всі ліси? Книги? Тощо.
ІІІ. Метод – оператор РЧВ ( розмір, час, вартість), близький до 1-2.:
ТРОЯНДА
- безцінна троянда ( яка це?);
- троянда взимку (як доглядатиме?);
- дуже маленька троянда ( де можна побачити?)
IV. Біном фантазії.
Слово, пов’язане з темою + стороннє слово = об’єднати їх за допомогою різних граматичних зв'язок :
Слон + зонт = зонт над слоном, зонт у слоні, слон перед зонтом, під зонтом тощо. Коли так буває?
Доречним є використання уривків з учнівських творів
( Додаток №9 ).
V. Мозковий штурм
Використання цього методу сприяє подоланню психологічної інерції, продукуванню максимальної кількості нових ідей у мінімальний термін. Обґрунтував його американський підприємець А.Осборн. Мозковий штурм є колективним пошуком нетрадиційних шляхів розв’язання проблем, навіть нереальних ( Додаток №10 ).
VI.Оксюморон
Слово – тема, добираються спочатку прикметники, потім до них – антоніми, складаються різні словосполучення та пояснюються:
ТРОЯНДА
Червона – чорна
Жива – мертва
Колюча – м’яка
Вибираються найбільш цікаві словосполучення, складається творча розповідь.
VII. Метод фокальних об’єктів – перенесення властивостей одного предмета на інший. Фокальними (лат.focus – осередок) називають об’єкти, що перебувають у фокусі, в центрі уваги.
Слово у фокусі ДЕРЕВО
Слова - помічники СУКНЯ ВАЗА
Ознаки Нарядна Висока
Гарна Скляна
Кольорова Струнка
На основі поданих слів скласти розповідь про ДЕРЕВО: Дерево нарядне – ялинка взимку. Вона висока і струнка. На ній – кольорові скляні іграшки.
VIII. Морфологічний аналіз – об’єднання між собою різних об’єктів, їх ознак тощо.
Приклад: уявіть ситуацію: з далекої невідомої планети до нас прилетіли прибульці, їм цікаво знати, що таке Україна. Ви повинні малюнком передати зміст висловлювань С.Васильченка так, щоб вас зрозуміли «зелені чоловічки».
- Україна – це тихі води і ясні зорі, зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці…
- Україна –… це медовії та молочнії ріки… Україна – розкішний вінок із рути і барвінку, що над ними світять заплакані золоті зорі…
Часто використовують «Морфологічний ящик» - таблицю, в яку по вертикалі та горизонталі вписують об’єкти, їх ознаки, а потім вибирають їх в довільному порядку і складають нову розповідь, казку чи утворюють новий фантастичний об’єкт.
|
Колобок |
Колобок |
Заєць |
Лисиця |
Ведмідь |
|
Червона Шапочка |
Вовк |
Бабуся |
Лісоруб |
Мама |
|
Ріпка |
Дід |
Внучка |
Жучка |
Мишка |
Герої вибираються з колонки, сходинкою чи хаотично, і складається нова казка.
ІХ. «Добре – погано» - вчить в будь-якому об’єкті, явищі, якості бачити обидві сторони: позитивну і негативну.
ПТАХ
Добре – знищує шкідливих комах
Погано – знищує врожай
Добре – радує співом
Погано – заважає спати
Добре – можна тримати вдома і дружити з ним
Погано – дорого коштують і т.д.
Х. «Так – ні» - вчить шукати суттєві ознаки, щоб поставити влучне запитання.
1 гравець загадує слово. Інші – ставлять запитання, відповідями на які можуть бути лише слова «Так» чи «Ні» до того часу, поки не відгадають загадане.
ХІ. «Емпатія» - поставити себе на місце іншого, передати його думки, почуття.
ПТАХ:
- Де тобі краще за все жити?
- З ким би ти хотів дружити?
- В що одягаєшся?
- Про що мрієш?
- Навіщо багато літаєш?
- Де відпочиваєш?
- Хто твої друзі?
- Хто вороги?
- Що любиш найбільше?
ХІІ. Метод символічної синектика. Його творцем є американський психолог Вільям-Джеймс Гордон. Для творчого процесу важливо вміти перетворювати незвичне на звичне і навпаки. Головне – побачити у новій, незвичній ситуації, проблемі щось знайоме, тобто таке, що розв’язується відомими способами. А, як відомо, цілеспрямоване застосування аналогій суттєво підвищує ефективність творчого мислення. За своєю суттю аналогії можуть бути прямими, фантастичними, емпатійними ( заснованими на розумінні емоцій, психічних станів іншого ) ( Додаток №11 ).
ХІІІ. Метод асоціацій чи каталогу – перенесення властивостей з одного предмета, об’єкта, явища на інший
( Додаток №12 ).
ДОЩ РАДІСТЬ
Сміх
Салют
Подарунки
Смішний дощ – літній, діти бігають по калюжах і сміються.
Дощовий салют – кольоровий фонтан.
Дощові подарунки – гриби, квіти.
XV. Метод моделювання маленькими чоловічками полягає в тому, що дитина має уявити, що всі речовини, предмети, об’єкти, явища складаються з безлічі живих, мислячих маленьких чоловічків. Вони можуть пересуватися або виконувати якісь дії. При навчанні грамоти можна уявити у вигляді чоловічків звуки, частини мови, словосполучення, речення. Наприклад, приголосні – сині чоловічки, голосні – червоні; словосполучення та речення можна уявити як взаємодію чоловічків. За готовими моделями можна складати нові речення. При повторенні матеріалу старшокласникам було запропоновано придумати позначки для п’ятикласників. Найзрозуміліші зображення були використані на уроках. 
ТРВЗ Генриха Альтшуллера застосовуємо як для виховання учнів, так і розвитку їхнього мислення. Головне місце в ній належить життєвій стратегії творчої особистості та розвитку творчої уяви. Творчість – це діяльність, яка на основі реорганізації наявного досвіду і формування нових комбінацій знань породжує нове. Творча особистість бачить результати, які становлять принципову новизну, а нетворча – лише результати, які стосуються досягнення мети – доцільні результати.
Альтшуллер спростовує думку про осяяння: здатність розв’язувати творчі завдання можна і потрібно розвивати через навчання
Методи, які застосовують у технології ТРВЗ, розвивають такі пізнавальні та творчі здібності дітей, як уміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, робити висновки. Інтегрувати й синтезувати інформацію, аналізувати, передбачати наслідки.
3. Позакласна робота як система неординарних за
змістом та методикою проведення освітньо-
виховних заходів
Сучасна школа має великий досвід проведення освітньо-виховної роботи, яка становить частину єдиного навчально-виховного процесу.
Позакласну роботу можна визначити як систему неоднорідних за змістом, призначенням та методикою проведення освітньо-виховних заходів, що виходять за межі обов'язкових навчальних програм. Позакласна робота вирішує такі завдання:
- удосконалення знань, навичок і вмінь, набутих на уроках;
- розширення світогляду учнів;
- розвиток їх творчих здібностей, самостійності, естетичних смаків;
- виховання любові та поваги до людей свого рідного краю та країни, мова якої вивчається. Важливим фактором успішного виконання цих завдань є
врахування психолого-педагогічних особливостей навчання на різних ступенях. Знання властивостей особистості того чи іншого віку дає можливість правильно визначити зміст і форму позакласної діяльності .
На старшому ступені (10-11 класи) учні прагнуть до всебічного розвитку своєї особистості, поглибленого засвоєння знань. У цьому віці формується науковий світогляд, зростає соціальна активність, збільшується інтерес до проблем людських взаємин, захоплення стають різнобічними, а самооцінка своїх здібностей знижується. Великої ваги для юнаків набуває спілкування зі своїми однолітками. Спілкування для них - невід'ємна частина їх життя, канал інформації та вид діяльності, у процесі якої відбувається формування індивідуального стилю поведінки старшокласників.
Як відомо, у процесі організації свята, розваги реалізується природна потреба дитини у фізичній, психічній та емоційній розрядці, накопиченні позитивного емоційного досвіду, значною мірою розв’язуються й інші навчально-виховні завдання. В організації дозвілля дітей потрібно враховувати критерії, притаманні шкільним святам і розвагам. Вони мають відзначатися високою динамікою емоційного фону, зміною діяльності, широкими можливостями для імпровізації, комунікативною насиченістю.
Водночас будь-яке свято має бути цілісним за своєю змістовою суттю, композицією елементів. Не менш важливе створення урочистої, а нерідко й сакральної (культової, насиченої ритуалами, від лат. sacer, sacri – священний) атмосфери. Можливості новітніх технологій в організації дитячого дозвілля забезпечують ефективне сценарне прогнозування, досягнення оригінальності як самого свята, так і його сценарних елементів, залучення дітей до участі у всіх його подіях. Наприклад, сценарій свята «Звичаї та традиції українського народу», яке щорічно проводиться в ЗОШ №2
м. Ізмаїла, розроблено на основі методу фокальних об’єктів. Суть МФО полягає в тому, що попередня режисура здійснюється шляхом перенесення на поняття «свято» ознак інших об’єктів або явищ, що дає змогу зняти психологічну інерцію у «сценариста» і накреслити широкий діапазон варіантів. Як варіанти можна використати характеристики таких об’єктів, як «весілля» (святкування), «вечорниці» (гуляння), «масляна» (пісні та танці) тощо.
Свято проводиться між 10-11 класами. Кожен клас обирає свою сюжетну лінію. Кабінет школярів перетворюється на святкову світлицю, де відбувається дійство, яке переносить нас у світ українських традицій. 
Компетентне журі, переглянувши всі вистави, оголошує переможців.
Застосування новітніх технологій у навчанні й вихованні дітей сприяє розвитку в них потреби у творчості. Цю базисну особистісну потребу необхідно задовольняти з шкільного віку. Врахування бажань і потреб дитини є умовою підвищення ефективності освітнього процесу.
Висновок
Незалежно від того, на якій стадії суспільно-політичного, економічного та культурного розвитку стоїть та чи інша суспільно-історична етнічна група, людина без духовного, етичного та естетичного відчуттів в ній не мислиться.
Отже, актуальність теми пояснюється значенням діяльності учнів у навчальному процесі. Відомо, що без активної участі в цьому процесі тих, хто навчається, він по-справжньому не здійснюється: “розвиток і освіта жодній людині не можуть бути подані чи повідомлені. Кожен, хто прагне до них прилучитися, повинен досягти цього власною діяльністю, власними силами, власною напругою. Зовні він може отримати тільки спонукання. Тому самодіяльність — засіб і одночасно результат освіти...Те, що людина не здобула самостійно, — не її” (А.Дістервег).
У розв'язанні завдання підвищення ефективності навчального процесу для формування творчої особистості проблема організації навчальної діяльності учнів на уроці є чи не найважливішою. Лише включившись в активний процес навчання, учень може глибоко проникнути в систему рідної мови та літератури, засвоїти матеріал на рівні основних ідей, закономірностей і правил, оволодіти мовленням, навчитись використовувати здобуті знання та вміння для подальшого пізнання. Але щоб діти вчились і набували знань і вмінь та різних здібностей у процесі повноцінної навчальної діяльності, її потрібно правильно організувати. Таким чином, вибір теми індивідуального досвіду продиктований потребами життя.
Метою мого дослідження було впровадити в навчальний процес нові технології та простежити їх вплив на формування творчої активності учнів.
Спостереження проводилося протягом двох років над якістю знань учнів 10,11 класів. Усього в ньому взяло участь: клас фізико-математичного профілю (А)– 2010-2011н.р. – 28 учнів (10-й) ; 2011-2012н.р. – 26 учнів (11-й); клас філологічного профілю (Б) – 2010-2011н.р. – 30 учнів (10-й); 2011 – 2012н.р. – 29 учнів (11-й).
Етапи дослідження:
1. Планування дослідження: вивчення та аналіз педагогічної та методичної літератури, аналіз існуючих методик формування творчої особистості в процесі вивчення української мови та літератури.
2. Проведення стартової діагностики навчання 10-х класів
( 2010-2011н.р.) – диктант, з метою визначення рівня якості знань учнів з української мови.
|
Клас
|
Кількість учнів
учнів |
Писало |
Диктант з української мова | |||
|
|
|
|
високий |
достат. |
серед. |
низький |
|
10-А |
27 |
18 |
3 |
6 |
9 |
- |
|
50% | ||||||
|
10-Б |
30 |
26 |
7 |
12 |
5 |
2 |
|
73% | ||||||
Поточний та тематичний контроль ЗУН показав необхідність пошуку нових форм і методів роботи.
3. Розроблення, теоретичне обґрунтування та впровадження в навчально-виховний процес нових технологій навчання з широким застосуванням потенціалу оригінального, естетично спрямованого навчального матеріалу.
6. Складання діаграми успішності учнів ( Додаток №13 ) з метою визначення можливих змін показників щодо їхньої якості знань (у діаграмі вказано показники високого та достатнього рівнів).
Аналіз результатів.
За рахунок зміни кількості учнів у навчальному році, діаграми показують зниження відсотку навчання, тому було складено таблицю навчання учнів середнього рівня (низький рівень відсутній), яка показала зміни у кращий бік.
|
|
Фізико-математичний профіль |
Філологічний профіль | ||
|
10клас (28учнів) |
11 клас (26 учнів) |
10клас (30учнів) |
11клас (29учнів) | |
|
мова |
2 |
2 |
4 |
2 |
|
літ-ра |
3 |
2 |
2 |
2 |
7. Формулювання висновків на основі аналізу динаміки результатів процесу формування творчої особистості
( Додаток № 14 ): формування творчої особистості за умови дотримання визначених педагогічних завдань та із застосуванням запропонованих форм та методів буде ефективним шляхом підвищення якості знань учнів. Підтвердженням цього є результати ЗНО 2012 року. Учні ЗОШ №2 посіли ІІІ місце (153,2 %) серед загальноосвітніх шкіл міста.
Практичне значення роботи полягає в тому, що: виявлено головні цінності сучасної освіти:
- еко-етична – не руйнувати, а збагачувати красу навколишнього світу;
- антропоцентрична – не руйнувати самого себе;
- культурологічна – не руйнувати, а оберігати й розвивати національну та загальнолюдську культуру, історію, рідну мову, традиції.
Виходячи з цих цінностей, можна вивести формулу цінностей сучасного вчителя – взаємодоповнення та поєднання Свободи, Мистецтва, Культури та Відповідальності приводить до Гармонії у поєднанні з внутрішньою Мотивацією особистості.
Свобода + Мистецтво + Культура + Відповідальність
=
Гармонія + внутрішня Мотивація особистості.
Виміром якості освіти є розвивальна культуротворча домінанта – уміння вчителів учитися.
На сьогодні особистісно орієнтована парадигма освіти визначила нові змістовно ціннісні орієнтири освітнього процесу: формування творчої особистості у процесі навчання.
Отже, головною метою роботи було представити вчителю конкретний теоретичний та практичний ( апробований автором, ретельно перевірений, який відповідає програмі з української мови та літератури ) матеріал, що допоможе вносити корективи в роботу при проведенні уроків як звичайних, так і нестандартних, позакласних заходів.
Література
1.Гин А.А. О творческих учебных задачах // Педагогика + ТРИЗ.- Выпуск 1.-Гомель:ИПП «Сож», 1996.
2.Енциклопедія педагогічних технологій та інновацій / автор-укладач Н.П.Наволокова. --Х.: Вид.група "Основа", 2009.
3.Ефремов С.В. ТРИЗ для решения проблем обучения// Развитие творческих способностей детей с использованием элементов ТРИЗ: ИИЦ «ТРИЗ - инфо», 2002.
4. Логинова Н. А. Феномен ученичества: приобщение к научной школе // Психологический журнал. – 2000. – Т. 21, №
5. Новые педагогические и информационные технологии в системе образования: учебное пособие для студентов пед. вузов и системы повышения квалификации пед. кадров / [Е. С. Полат, М. Ю. Бухаркина, М. В. Моисеева, А. Е. Петров / под ред. Е. С. Полат.] – М. : Издательский центр «Академия», 2000.
6.Освітні технології: навч.-метод. посібник / [О. М. Пєхота, А. З. Кіктенко, О. М. Любарська та ін.]; за ред. О. М. Пєхоти. – К. : А.С.К., 2003.
7. Пєхота О. М. Педагогічні технології з позицій педагогіки розвитку дитини / О. М. Пєхота // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. – 2001. – Вип. 4.
8.Російський сайт програми Intel «Навчання для майбутнього». [Електронний ресурс]. Доступ до ресурсу: https://www.iteach.ru.
9.Телячук В.П. Сходинками творчості. Методика ТРВЗ в початковій школі //Харків. Видавнича група «Основа» ПП «Тріада + », 2007.
10. Український сайт програми Intel «Навчання для майбутнього». [Електронний ресурс]. Доступ до ресурсу: https://www.iteach.com.ua .
11. Хроменко І.А. Навчання, наближене до життєвих реалій //Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2005. – №9.
12.Яценко А.В. Открываем мир с детства.- Миколаїв, 2003.
Додаток № 1
Урок-рефлексія в контексті парадигми особистісно зорієнтованої освіти
Все і вся у нашому світі залежить не від армії чи найпотужнішої у світі АЕС, не від наукових відкриттів чи нових технологій виробництва, а від людини, бо вона – скрізь: і в армії (згадаймо, чи міг «людський фактор» вирішити дилему на летовищі у Скнилові, порушивши статут заради життя сотень людей?), і на АЕС (чи не людина віддає там накази зберігати відходи ядерного виробництва на найбагатших чорноземах світу, а інша…не протестує, а слухняно виконує ці накази!?).
Хто ж формує особистість в пострадянському суспільстві? Церква? Сім’я? На превеликий жаль, - у поодиноких випадках.
На сучасному етапі в середній ланці освіти для молодої людини стає цілком реальною можливість йти до високої мети – здобувати знання, реалізуватися у майбутньому. Саме тут, у середніх та старших класах, у школяра формується структура особистості, в основі якої – ідеал, що стає усвідомленим мотивом життєдіяльності.
Однією з умов реалізації таких настанов може стати ідея запровадження в навчально-виховному процесі сучасної школи особистісно зорієнтованих технологій, їх метою є, як відомо, не виховання чи формування, а знаходження та розвиток в людині механізмів самореалізації, саморозвитку, адаптації, необхідних для становлення самобутнього особистісного образу та діалогічного способу взаємодії з людьми, природою, культурою, цивілізацією.
Особистісно зорієнтована парадигма освіти вже апріорно передбачає технологію розвитку у дитини вміння рефлексувати, заглиблюватися у власне «Я». Така технологія може певною мірою реалізуватися у змісті й формі якісно нового виду уроку, який можна визначити як урок-рефлексія.
На такому уроці шляхом підготовки до написання творчої роботи, на основі безпосередньої діяльності (написання творів та їх аналізу) продовжується процес розвитку навичок зв’язного мовлення.
Розпочавши заняття з преамбули, метою якої є мотивація подальшої діяльності, позитивна установка на роботу (діти, як правило, не люблять письмових форм роботи), вчитель акцентує увагу на особистісно важливих цілях уроку:
а) говоритимемо про дуже важливе, без розуміння чого людині важко «йти до себе», усвідомити своє Я і себе у Світі;
б) форма подачі нового матеріалу буде незвичною, вимагатиме глибокого осмислення, занурення в глибини підтексту, декодування метафори; у результаті прочитання, інтерпретації запропонованого художнього тексту комусь, можливо, відкриється істина або шлях до неї;
в) результатом роботи на уроці буде невеликий за обсягом твір, то жанр його можете обрати самостійно: твір-роздум, твір-медитація, розгорнута рефлексія (для сміливих і відвертих) і т.д.;
г) не забудьте про наші попередні твори і використовуйте, хто бажає, їх як інтертекст. Нагадаю фрагмент оповідання, яке придумала для вас, коли ви були у 5 класі, - «Золото в долонях». Я запропонувала вам скласти щільно пальчики у пригорщі і «насипала» в маленькі ручки «золото» знань (себто все, що говорили на уроці). А потім сказала, щоб ви розвели пальчики і знову «сипали золото», але воно не затримувалося у ваших долоньках – так робили ті, хто не слухав або не вмів слухати і «збирати» своє багатство.
А в 6 класі я розповідала вам про занурення у художню тканину поезії «Вечір крапчастий» М.Воробйова. Ви сміялися: це було так цікаво – пірнати у морську глибину і занурюватись, «засвоюючи» спочатку теплий пласт (все розумію у творі), потім – холодніший (вода ніби стає прозорішою, але повітря – знань більше, аби зрозуміти підтекст), і ось нарешті – дно моря – краби, медузи, корали, дивні водорості – але як холодно і скільки багато треба повітря, щоб відшукати диво-перлинку змісту!
Викликати інтерес, вразити допоможе російський письменник-постмодерніст В.Пєлєвін та його роман «Життя комах». Вчитель знайомить дітей з основними ознаками постмодерної літератури («перетрушування» багажу культури, дифузія високого мистецтва і профанного, заперечення реалістичного дискурсу, текст у тексті, своєрідна іронічна «гра в літературу» і т.д.), здійснюючи у такий спосіб випереджальне навчання, вводячи дітей у світ гри, умовності, підтексту, складної розгалуженої метафори.
Далі учитель переповідає (або цитує) епізод зі згаданого роману В.Пєлєвіна.
Батько з сином йдуть на пляж, навколо – густий туман. Коли хлопчик запитує тата, чи бачив той дивних чоловіків на лавочці, батько говорить, що це звичайні п’яниці, і якщо син вестиме себе так, як вони, то буде схожим на них. Раптом у руках батька звідкись з’являється шматок злежаного перегною, який він кидає синові. «З батьківських слів не було дуже зрозуміло, як треба або як не треба себе вести, щоб вирости таким, як ці дядьки, та як тільки у долоні хлопця плюхнувся теплий перегній, все стало зрозуміло, і хлопчик мовчки опустив подарунок тата в сумку».
Далі разом з відповідями на запитання син постійно отримує батьків «подарунок». Коли ж сумка переповнюється і хлопець не втримує її та випускає з рук, батько урочисто говорить: «Ось ти і став дорослим. Вважай, сьогодні твій другий день народження». Тато підкреслює: «Тепер ти не можеш нести весь перегній у руках, у тебе буде свій Йа, як у мене і мами».
На запитання, що таке Йа, батько пропонує подивитися самому. (І тут важливо вчителеві акцентувати увагу вражених учнів на тому, що дивитися треба самому). Хлопчик уважно подивився на батька і раптом побачив поряд з ним велику напівпрозору сіро-коричневу кулю. Тато говорить, що тепер хлопчик достатньо виріс і в змозі побачити цю кулю сам, більше того, тепер має свою власну. «Твій Йа ще дуже маленький, але поступово він ставатиме все більшим і більшим. Частину перегною дамо тобі ми з мамою, а потім ти навчишся знаходити його сам».
Вчитель ставить дітям проблемні запитання, у результаті відповідей на які треба з’ясувати основне змістове навантаження цього фрагменту. Як основні, можна запропонувати такі:
-
Що означає сіро-коричнева куля? -
Що означає перегній? -
Як декодувати розгалужену метафору «передавання перегною»? -
Чому хлопчик у змозі побачити кулю (Йа) тільки тоді, коли порвалася його сумка, переповнена перегноєм? -
Що означає мати свою кулю? -
Чому, на вашу думку, автор тексту для творення метафори використовує такі незвичні (з огляду на знайому вам літературну традицію) поняття як перегній, перегнійна куля?
Після обговорення діти приступають до основного завдання: написати невеликий твір, де у контексті всього сказаного раніше треба буде самозаглибитися, проаналізувати, «побачити самим» власне Я (Йа).
Приклади учнівських творів
Моє Йа
Йа людина, яка не хоче бути совком і маргіналом.
Йа намагаюсь збирати золото, яке дають нам вчителі, намагаюсь занурюватися в глибини моря, туди, де вода не така тепла, як на поверхні.
Йа збираю «перегній», який дають мені мої бабусі та дідусі , батьки.
Йа не шукаю скафандра та спорядження, в мене є тільки маска.
Йа намагаюся йти через терни до зірок.
Йа прагну збудувати в собі Храм, бо якщо цього не зроблю, то не зможу передавати навички будівництва своїм дітям. Йа не вічний!
Моє Я
Андрій В.
Сьогодні в нас був урок-рефлексія. На ньому я дуже багато зрозуміла про себе, про свій внутрішній світ, про своє Я.
Моє Я – це моя душа, сприйняття духовного і матеріального, погляд на світ і події, які відбуваються в ньому.
Я ще не можу назвати себе культурною людиною – не люблю ходити в театр, читати філософські книжки, не розмовляю українською мовою на достатньому рівні.
Рідною мовою говорить еліта, я – маргінал, бо, незважаючи на прохання класного керівника, говорю по-російському.
Я ще не сформувалася як особистість, в мене немає життєвого кредо, але я дотримуюсь одного правила: «Бери вершину, матимеш середину».
Ольга П.
Отже, як бачимо, на такому уроці традиційний спосіб подачі інформації відіграє другорядну роль. Основною метою є незвичне для сучасної української школи «проходження» матеріалу (ще С.Гессен зауважував, що відомості старіють: те, що сьогодні вважається істиною, завтра може бути заперечене новою науковою теорією; школа, яка завжди відстає від науки, часто повідомляє вчорашні істини).
Урок-рефлексія допомагає учневі піднятися на вищий інтелектуальний рівень, опинитися ніби у новому контексті – контексті осягнення можливості суб’єктивного ставлення до мети діяльності. Особистість же, яка може заглибитися у власний мікрокосмос, заново пережити його, стає людиною з розвинутою потребою у пізнанні й творенні добра.
Додаток № 2
Використання схемно-знакових моделей на уроці української мови
Нове найлегше засвоюється у тісному зв’язку з уже відомим. Так, тему «Правила вживання апострофа» учні самостійно можуть опанувати на основі слухового та зорового спостереження. Школярі вже мають необхідні знання з тем «Звукове значення букв я, ю, є, ї», «Тверді та м’які приголосні звуки», «Склад». Це полегшує їм процес спостереження над мовними явищами цієї теми як похідної, наступної. На такій основі учні легше осмислюють правила вживання апострофа. Вчителеві треба тільки вдало дібрати матеріал для спостереження, вміло навантажити зорові та слухові рецептори учнів, доцільно спрямувати їхні спостереження: міркування, оцінки.
Вивчення цієї теми можна організувати за допомогою індивідуальних карток.
|
Уважно простеж |
Виведи і запиши правило |
|
1.Пам’ять,п’є, б’ю, солов’ї, верф’ю |
|
|
2. Пір,я, подвір’я, матір’ю |
|
|
3.Без’язикий,під’їзд, роз’єднати |
|
|
4.Мін,юст,дит’ясла, ін’юрколегія |
|
|
5.Пів,ящика,пів,єпархії, пів’яви |
|
|
6.Пів-Яви, пів-Юрмали, пів-Європи |
|
|
7.Лук’ян,Лук’янчук, Лук’янівка |
|
|
8.Рейк’явік,ін’єкція,Робесп’єр |
|
|
9.Свято,цвях,мавпячий,різьбяр |
|
|
10.Арф’яр,торф’яний, різнобарв’я |
|
|
11.Рядно, буряк, рясно |
|
|
12.Пюре,бюро,портьєра,Вязьма. |
|
|
13.Серйозний,курйоз,Воробйов |
|
|
14.Д, Аннунціо, д,Аламбер |
|
|
15.Де,Ламбер, Кот-д,Івуар |
|
|
16.О,Кейсі, О,Нейл, О,Коннор |
|
Слово вчителя як засіб навчання детермінує, збуджує відчуття, спрямовує учнів на відповідне осмислення мовних явищ. Важливо, щоб учитель зумів організувати спостереження в стрункій системі, щоб його слово в цьому процесі з якнайбільшою доцільністю формувало потрібну ідею, максимально полегшувало її сприймання. Слово вчителя і засоби навчання мають певний зміст і форму. Форма – це те, як учні бачать і чують, а зміст – це в кінцевому підсумку те, що саме повинні діти сприйняти, засвоїти. Наприклад, пояснюючи сутність лінгвістичних явищ з теми «Відмінювання іменників», доцільно підвести дітей до розуміння того, що відмінювання іменників об’єктивно виявляється в системі закінчень. Це той зміст, який учні повинні усвідомити.
Досягти цього можна різними способами, зокрема й організацією спостереження дітей над порівняльною таблицею.
|
І |
ІІ |
ІІІ |
IV |
|
Батьківщина |
Хліб |
честь |
ім’я |
|
надія |
сонце |
розповідь |
орля |
|
перебудова |
герой |
любов |
плем’я |
|
Микола |
небо |
подорож |
тигреня |
|
листоноша |
орач |
ніч |
курча |
|
рілля |
життя |
повість |
теля |
|
суддя |
Петро |
мати |
дівча |
|
земля |
маляр |
вісь |
собача |
|
сирота |
буквар |
Об |
коліща |
|
староста |
урожай |
тінь |
гуся |
Учитель спрямовує спостереження, вдаючись запитань: «Якого роду іменники першої колонки?», «Що є спільного між цими іменниками?», «Іменники якого роду представлені у другій колонці?», «Чим відмінні іменники чоловічого роду першої та другої колонок?» тощо. Отже, вчитель викликає у дітей низку мислительних операцій, таких, як виділення однакових чи подібних явищ, відбір і порівняння їх за певною ознакою, аналіз, протиставлення, висновки та узагальнення.
Додаток № 3
Реалізація прийомів інтеграції уроку.
следующая страница>