Музей «Українська світлиця»

Гостинно відчиняє двері українська «Світлиця». Це місце, де можна відпочити і потрапити у світ трав, материнської колискової, минулого нашого народу. Музей було створено на початку 90-х років силами учнів, батьків, вчителів з метою глибокого ознайомлення дітей з українськими оберегами, виховання любові до оселі, до батьківського порога (Додаток 17 ). Світлиця являє собою просту селянську хату, яка складається з двох кімнат. Їх розділяє піч і перегородка. Головне в українській хаті піч, яка служила селянам для приготування їжі, була джерелом тепла, лежанкою і багатьом іншим. Піч ще називали матір’ю хати. У доброї господарки вона була розмальована квітами чи півниками , коло печі стояли рогачі, кочерги, горщики. Біля дверей та понад ними робили дерев’яні полички або невеличку шафу (мисник) для посуду.

Біля стіни ставили стіл. Біля столу - дерев’яні лави. Уздовж тильної сторони між піччю та припічковою стіною будували настил, на рівень пічної лежанки - так званий піл. Удень він використовувався для хатніх робіт, а вночі на ньому спала родина.

У другій кімнаті знаходиться великий на півкімнати стіл і довгі лави біля нього. На стінах висять образи, прикрашені вишитими рушниками, портретами Шевченка.

Зліва від столу знаходиться оздоблена розписом скриня. В кутку висить дитяча колиска. Своєрідність інтер’єрові надають жердки, вони служили вішалкою для одягу тканин.

Хату вважали оберегом сім’ї, оскільки саме в ній продовжувався козацький рід. Саме в ній сім’я пізнавала свою радість і горе. Все, що було в хатині, теж належить до українських оберегів. Піч –оберіг тепла, рушник – оберіг щастя та ін..

Тут організовуються українські вечорниці, народні свята, виховні години. Учні постійно поповнюють скарбницю хати-світлиці різними старовинними експонатами.

У школі – це єдине місце, де можна відпочити, потрапивши в умови світлиці старовинної української хати. Музей був створений з метою глибшого ознайомлення дітей з українськими оберегами, виховання любові до оселі, до батьківського порога.

У школі завжди працювали висококваліфіковані, талановиті, віддані своїй справі вчителі. Тому не дивно, що серед них значна кількість вчителів-ветеранів праці.