Перейти на главную страницу
Заздалегідь підготуй клас у засідання для проведення конференції: стіл для промовців, кафедра з мікрофоном, зал зі стільцями для слухачів.
Зіграй зі своїми однокласниками гру у вчених, а для виступів використай поданий нижче матеріал.
Мудрість людині надається через Божий дар, а джерелом мудрості для людини є Бог (Пр.2:6).
Ім’я означає «суди мене Бог». При дворі вавилонського царя отримав ім’я Валтасар. Йому Бог дав книжну мудрість, видіння і розуміння снів. Даниїл був керівником вавилонських мудреців. Він пережив змову проти себе і дотримувався традиції тричі молитися істинному Богові. Дожив до 90 років. Про нього говорять як про приклад праведності і мудрості.
Ім’я означає «мирний», «багатий миром». Син Давида і Вірсавії. Уже на початку життя «Господь полюбив його» (2Сам.12:24). Соломон на четвертому році царювання почав велику працю – будівництво Господнього храму, яке тривало 7 років. Ще він збудував собі величезний палац. Розділив царство на 12 областей для кращого керівництва, а також зміцнив захист Єрусалиму. Його царювання було коротким, але розкішним і потужним. Соломон був вищим за всіх царів мудрістю та багатством: розповів 3 тис. приповістей і склав 1005 пісень. Вважають, що Соломон є автором книг Екклезіаст та Пісні Пісень.
Старий Заповіт розповідає про Іллю як про пророка, який виявляв гріхи людей та говорив про Бога. За наказом Господа жив біля гори Хораф, а круки приносили йому їжу. Ілля оздоровив сина своєї господині. На горі Кармел на його прохання Бог послав вогонь з неба на жертовник. Потім пішов великий дощ після посухи. Господь взяв його на небо живим у вогненній колісниці. Ілля разом із Мойсеєм був свідком Преображення Господнього.
|
→ Хочеш знати відповіді на ці важливі для кожної людини питання? – Вивчи урок 26! →
|
|
Якось Ісус з учнями зійшов на гору, а довкола стовпилися сила народу. Він сказав їм:
- Добре тому, хто любить правду, в кого добре серце й чисті думки, хто не полюбляє сварок, хто не гордовитий та не вразливий. Добре навіть тим, у кого біда й кого несправедливо образили! Усіх їх Бог назве Своїми дітьми, втішить і віддасть їм Своє Небесне Царство. Робіть добро, - і тоді люди хвалитимуть Бога, у якого ви вірите.
- Я прийшов для того, щоб виконати всі Закони, котрі Бог дав Мойсеєві, та всі пророцтва. Дотримуйтеся Божих Заповідей та навчайте цьому інших. І затямте: не можна не лише вбивати, а навіть сердитися. Не можна не лише порушувати Заповіді, але навіть бажати того, що Бог заборонив.
- Намагайтеся вибачати тих, хто вас ображає, і моліться за них, тоді ви будете справжніми Божими дітьми: адже Він любить усіх людей. Та запам’ятайте: не хизуйтеся своїми добрими справами! Не моліться для людського ока! Адже робите ви це не для того, аби вас хвалили, а для Бога.
- Не думайте забагато про їжу, одяг і речі: Бог дасть вам усе, що треба. Краще подбайте про те, як догодити Йому й потрапити до Його Царства на небі.
- Не засуджуйте нікого за погані вчинки: адже ви й самі часто робите погане. Намагайтеся робити іншим те, що хотіли б, аби вони вам зробили.
Люди вельми дивувалися словам Ісуса: вони ніколи не чули нічого подібного від інших вчителів.
"Кожному потрібно принести найдорожче, що він має, для правительки». Три дні до палацу ішли люди і несли золото, коштовні камені, дорогі вази, картини, але королеві чомусь не сподобалось нічого і вона повертала речі власникам.
І ось уже наприкінці третього дня до королівських палат увійшла одна дівчинка.
Вона опустила голову і сказала: "Я нічого не маю з дорогих речей, ваша величносте, але маю серце наповнене, любов'ю до людей". Королева посміхнулася і обрала дівчинку своєю наступницею.
Ринок знаходився переважно на околиці села. За ним розташовувалися майстерні шкіряника і гончарів, щоб неприємні запахи від їхнього виробництва відносив із селища східний вітер.
Вулички в селах були не мощеними. Їх ширина часто була не більшою від ширини нав’юченого верблюда. Подвір’я будинків оточені отинькованими кам’яними стінами заввишки 3 м. ніхто, стоячи біля вікна, не міг побачити Ісуса із учнями на вулиці й оголосити про Його прихід, адже вікна були в кімнаті високо і служили лише для доступу світла і повітря.
Проходячи далі, апостоли з Вчителем могли привітати власника крамниці, двері якої, на відміну від домівок, виходять на вулицю.
Віл і осел були надзвичайно важливими в’ючними тваринами у господарствах. Овець і кіз утримували в спеціальних приміщеннях на околицях міст, а мула, бика й корову тримали біля будинку в стайні.
Тварин використовували в їжу лише на свята. Їхні шкури обробляли та використовували для одягу, водоносів та маслоробок; а також для написання священних сувоїв.
Коні коштували дорого, тому їх мали здебільшого аристократи, а також військові.
|
→ Хочеш знати відповіді на ці важливі для кожної людини питання? – Вивчи урок 27! →
|
1. Якими були останні дні життя Ісуса на землі?
|
Настало свято Пасхи. Святковий вечір починався з того, що учні Ісуса приготували пасхальне ягня, купили хліб і вино, і коли настали сутінки, усі зібралися за святковим столом. Звертаючись до Своїх учнів, Ісус сказав: «Один із вас зрадить мене».
Усі учні занепокоїлись і почали питати: «Хто це»? «Чи не я? – питав кожен про себе. Ісус узяв шматочок хліба і подав Юді. Юда узяв хліб і вийшов. Він вийшов, щоб зрадити Ісуса. А Ісус і Його учні закінчили Пасхальну вечерю, і пішли в сад Гетсиманський. Там Ісус гаряче молився Отцеві Небесному перед Своїми стражданнями і Господь зміцнював Його. Але з'явилися римські солдати, священики, попереду всіх ішов Юда.
Він підійшов до Ісуса і поцілував Його. Це був знак для солдатів, тому що Юда сказав: «Кого я поцілую, той і є Ісус». Солдати зв'язали руки Ісуса, і повели Його на суд. Після арешту Свого вчителя, усі учні розбіглися.
Ісуса привели в дім первосвященика і почали судити. Після цього повели Його до Понтія Пілата – римського прокуратора. А Пілат віддав Ісуса в руки солдатів, щоб ті провчили Його. Солдати зняли з Ісуса одяг, наділи на голову терновий вінок і, прив'язавши до стовпа, почали жорстоко били Його.
Побитого і скривавленого Ісуса Христа знову привели до Пілата, а той представив Його на площі всьому народові. На свято Пасхи був звичай відпускати на прохання народу одного з в'язнів. Пілат вивів перед народом двох: Варавву та Ісуса Христа, та запитав:
- Кого відпустити?
Натовп вигукнув:
- Варавву!
А Ісуса – прокричав натовп:
- Розіпни!
Отже, прямо з площі Ісуса повели на Голготу – гору, яка знаходилася за Єрусалимом. І там стратили. За звичаєм того часу, найтяжча страта – була страта через розп'яття на хресті. Живу людину прибивали цвяхами до дерев'яного хреста і залишали вмирати протягом декількох днів. Це була болісна смерть.
Був полудень. Стояла сильна спека. Знемагаючи від болю і спраги, Ісус молився до Отця Небесного: "Боже Мій! Боже Мій! Нащо Мене Ти покинув?" Це був момент, коли Ісус узяв на Себе гріхи всіх людей.
Він молився за тих, хто розпинали Його: "Господи! Пробач їм! Бо не знають, що роблять!"
Наближався вечір, і до настання темряви слід було поховати тіло Ісуса. Тоді один багатий чоловік, Йосип з Ариматеї, таємний учень Ісуса, пішов до Пілата і просив дозволу поховати Тіло. Пілат дозволив. Тоді Йосип узяв чисту плащаницю (велике біле полотно), зняв Тіло Ісуса з хреста, обвив плащаницею і поклав у новій гробниці, де ще нікого не ховали.
"Ще за життя Ісус говорив, що третього дня воскресне", – переконували вони Пілата. Може трапитися, що учні вкрадуть Тіло, а скажуть, що Він воскрес", – говорили первосвященики. Отже, протягом трьох днів стояла охорона біля гробниці, але ніхто не міг утримати дивного і чудового Воскресіння Ісуса Христа. Удосвіта, першого дня тижня, Він ВОСКРЕС!!
Маша, трохи стурбована, стояла у вестибюлі лікарні. Її молодший братик попав в аварію. Йому потрібно було терміново зробити переливання крові, але в нього була рідка група крові. Коли у всіх членів родини визначили групу крові, то виявилося що потрібна група, така як у Сашка, була лише у Маші. Її спитали, чи хоче вона надати свою кров братику, який постраждав в аварії, тому що він може померти. Після декількох хвилин роздумів Маша сказала тремтячим голосом:
-Ти вирішила, що від цього помирають?
- Так, адже коли я віддам свою кров Сашкові, я помру, а він буде жити?
Лікар пояснив, що у неї візьмуть тільки небагато крові. Ця кров допоможе братику видужати. А вона зразу після цього, як здасть кров, зможе піднятися із ліжка, бігати та гратися.
- Ти дуже смілива дівчинка, сказав батько, коли Маша вийшла. Твій вчинок показав наскільки ти любиш свого братика Сашка, а крім того він нагадав нам про Ісуса Христа. Ти хотіла віддати своє життя заради Сашка, щоб він міг жити.
Здогадайся !
У світі Хто найбільший є?
Надія Хто для нас?
Хто радість людям всім дає? –
Звичайно ж, це наш ...
Хто нас підтримує завжди,
Щоб каганець не згас?
Хто Цар царів. Чи знаєш ти? –
Я знаю! – це наш ...
Хто добровільно йшов на хрест
І Хто вмирав за нас?
Хто був розп’ятий і воскрес? –
Звичайно ж, це наш ...
Кого Отець на Небеса
Забрав з Землі від нас,
Хто і сьогодні чудеса
Чинить для нас? – наш ...
(відповідь – Спас)
|
Ісус Христос помер за наші гріхи. Цінуй Його жертву! |
|
→ Хочеш знати відповіді на ці важливі для кожної людини питання? – Вивчи урок 28! →
|
1. Як відбулося чудо воскресіння Ісуса Христа. 2. Великдень – свято торжества життя над смертю. 3.Питання життя і смерті є головними для людини. |
А жінки вже давно покинули місто і поспішали до місця поховання Тіла Ісуса, щоб за звичаєм намастити Його запашною оливою. Коли вони підійшли до гробниці, то побачили, що камінь відвалений і побігли повідомити про це учням Ісуса. Але коли пришли удруге, то побачили двох Ангелів, що сиділи – один біля голови, а другий біля ніг, де лежало Тіло Ісуса. І Анголи, звертаючись до жінок, сказали: "Чого ви шукаєте Живого між мертвими? Нема Його тут, бо воскрес!"
Здійснилося те, про що Ісус попереджав Своїх учнів: що Його віддадуть на смерть, але Він третього дня воскресне. Дійсно, воскресіння – це був третій день після хресної смерті. Але смерть не змогла утримати Ісуса у своїх кайданах. Він ожив, Воскрес і переміг смерть.
У Біблії є вірш, який дає надію, що всі померлі віруючими в Христа – оживуть. "Та нині Христос воскрес із мертвих, – первісток серед покійних. Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть," (1Кор.15:20,22).
Цей біблійний вірш говорить, що в тілі всі люди помруть, що тіло повернеться в порох, але людина складається не тільки з тіла, у неї є дух і душа. Що означає – в Адамі вмирають усі? Адам символізує собою стару природу людини. Його тіло, яке дане для проживання в нім духа, тлінне. А дух в людині, відроджений від Святого Духа, – вічний. Отже всі, хто відроджені через віру в Ісуса Христа, не помруть, але житимуть вічно.
У книзі Буття описано, як Бог створив Адама. Він створив його за образом Своїм і подобою. Але Бог – є Дух, а отже, людина також духовна частково. Людина – є дух і тіло одночасно. І оскільки людина створена за подобою Божою, вона прагне до Своєї Подоби. Дух в людині прагне знайти свого Творця.
Бог вічний і Своєму творінню Бог також дає життя вічне. Але право вибрати життя вічне чи відкинути його, надано самій людині.
2. Великдень – свято торжества життя над смертю
Щоб переконати Своїх учнів, що Він дійсно воскрес, Ісус з'явився їм двічі, коли вони були в кімнаті всі разом. Маючи воскресле тіло, Ісус показав учням, що це тіло володіє новою якістю. Ісус міг несподівано з'являтися, не входячи у двері, подібно до Ангелів і так само Він ставав невидимий. Але щоб переконати учнів у тому, що це Він – їхній Учитель, Ісус показав рани від цвяхів на своєму Тілі, а Хомі навіть запропонував торкнутися Його ран.
Більш ніж 40 днів Ісус з’являвся Своїм учням після Свого Світлого Воскресіння. А на 40-й день, залишивши їм Велике доручення проповідувати світові, вознісся. Це вознесіння – повернення до Отця Небесного, де Ісус вічно царює і приймає Своїх.
Перевір себе
|
В Україні існують традиції святкування Великодня. Свiтле свято Воскресiння супроводжується урочистостями, до яких готуються протягом усього тижня: прибирають, білять оселі, печуть паски або бабки, фарбують крашанки, а молодь розписує писанки. |
Естер Секретан
- Ви самі бачили, як під час шкільної екскурсії Роман упав зі скелі і був відправлений до лікарні. І... і, на жаль, я повинен повідомити, що він не вижив. Сьогодні о сьомій годині ранку Роман помер.
У хлопців і дівчат немов дихання перехопило. Усі були глибоко приголомшені! Помер! Їхній одноліток! Сумний голос учителя перервав їхні думки:
- Це удар для всіх нас, і особливо для тебе, Степане. Ти був його найкращим другом. Що поробиш, умирають не тільки старі, але й молоді. Якщо хочете, ми можемо коли-небудь поговорити про смерть. Подумайте над цим і скажіть мені потім...
На перерві, все ще перебуваючи під враженням почутого, діти переживали те, що трапилося:
- Не може цього бути! Роман помер! Чи розумів він, що вмирає?
- А вмирати – це боляче?
- А що потім, коли помреш?
- Я особисто не міг би померти!
- А я міг би! Якщо Роман міг, то всі можуть. Та тебе і не запитають!
- Але як це, коли навіть не знаєш, що потім з тобою буде?
- Якщо ти, Степане, думаєш, що вмирати так просто, то розкажи, як?
- Треба б кого-небудь запитати. Має ж хтось це знати.
- Може запитати Семена Івановича? Адже вчителі все знають.
- Я пропоную, – сказав Степан, – запитати Віктора Васильовича. Він же віруючий.
- Не можемо ж ми просто піти і сказати: "Поясніть нам, будь ласка, де рай."
- Знаєте що? Ми самі докопаємося. У кого є Біблія? Може в ній ми знайдемо що-небудь про смерть?
- Про смерть? Там тільки військові історії про Давида і Голіафа і таке інше.
- А в Новому Заповіті? – заперечив Степан. – Хіба ви ніколи не чули про Ісуса Христа? Він же колись оживив людину.
- Точно. Нам потрібна Біблія!
- Але вона така товста! Де ти там шукатимеш? Не можеш же ти прочитати всю Біблію, щоб знайти що-небудь про смерть!
- А чи немає такого словника, на зразок орфографічного, де можна знайти потрібне слово? Треба все ж таки запитати у Віктора Васильовича, у нього повинна бути така книга.
- Давай, Степане, ти запитаєш і завтра принесеш цю книгу в школу.
Із цим усі погодилися. Наступного дня підлітки, усівшись на огорожі шкільного двору, стали чекати Степана. Коли Степан підійшов, усі оточили його. Степан сказав, що Віктор Васильович просив дбайливо поводитися з книгою і, якщо вони самі не справляться, можуть звернутися за допомогою до нього.
- Сим-фо-ні-я, – прочитав один із хлопців назву книги.
Степан почав перегортати, поки не дійшов до слова "померти". Потім почав читати:
- Це ви про Романа, чи не так? – запитав Віктор Васильович.
- Коли я почув про його смерть, я теж був уражений. Але що ви шукаєте? Що ви хочете дізнатися?
- Ось саме про це, – знову заговорив Степан, – ми хочемо знати про смерть, тобто що з людиною буде потім, куди вона потрапляє і т. ін. Чи не написано про це в Біблії?
- А в Симфонії ви нічого не знайшли?
- Ні. А те, що знайшли, усе незрозуміло, наприклад: "Повіки не вмре". Але це ж не так? Учитель узяв Біблію і швидко знайшов потрібне місце: Ів.11:25-26.
- Щоб зрозуміти, потрібно прочитати не частину, а весь вірш, – сказав він і почав читати: - " Промовив до неї Ісус: Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене, – хоч і вмре, буде жити".
- Це завжди говорять священики на похоронах, – вставив Степан і раптом зніяковів, що перервав учителя.
- А ти бував на похоронах? – запитав його Віктор Васильович.
- Уже двічі: на похоронах мого дідуся і дядька.
Сашко, синочок Віктора Васильовича, зацікавився:
- І ти їх бачив у труні?
- Звичайно, – відповів Степан.
- Ну і як вони виглядали? – допитувався Сашко.
- Це неможливо описати. Померлі такі мертві, що їм вже ніщо не допоможе.
- Значить, ти не можеш собі уявити, що твій дідусь чи дядько могли б ожити? – запитав його Віктор Васильович.
Степан сказав, що такого ще не траплялося.
- Траплялося! – заперечив Віктор Васильович. – Ісус Христос воскрес із мертвих. Уяви собі: три дні Він лежав мертвий у гробниці. Хто б міг повірити, що Він оживе?! Та все ж Він воскрес, і тому Він може сказати про Себе, що Він – воскресіння до життя. Читай далі, Степане.
"Хто вірує в Мене, – хоч і вмре, буде жити". – Степан підняв очі і побачив від чогось зніяковілого Сашка. У замішанні він сказав:
- Хіба це не суперечність: "...– хоч і вмре, буде жити"? Як померлий може жити? Людина або мертва, або жива.
Те й інше неможливе.
- Але, хлопці, не можна не бачити головного. Там написано ще "... Хто вірує в Мене,…". Ці слова мають вирішальне значення. Це означає, якщо Степан або...Як тебе звуть?
- Мишко.
- А тебе?
- Валера.
- Добре. Значить, так: якщо Степан, Мишко, Валера, Сашко і ми всі віруємо в Ісуса Христа, то після смерті житимемо з Ним далі.
Степан зовсім освоївшись, запитав:
- А хіба не всі люди вірять в Ісуса Христа?
- Є різниця, – відповів Віктор Васильович, – між людиною, що просто знає про Христа, і людиною, що належить Ісусові Христу. Хто хоче належати Йому, повинен запросити Його у своє життя і сказати Йому, щоб відтепер Ісус Христос керував ним.
- І ще, – втрутилася Марина, дочка вчителя, – попросити прощення за свої гріхи.
- Так, Марино, підтвердив батько. Це, напевно, головне у вірі, щоб ми отримали прощення. Тоді ми стаємо дітьми Божими. Він знає Своїх дітей і після смерті візьме їх до себе, у Своє Царство.
- Як це? – здивувався Мишко.
- Що тебе дивує? – запитав Віктор Васильович.
- Адже це треба знати! Чому нам ніхто про це не говорив? Якби я зараз замість Романа...
- Помер, – продовжив Віктор Васильович, – що б з тобою трапилося? Це дуже важливе питання.
- Так, Машо, нам потрібний Ісус Христос – у житті і в смерті. Він сказав про Себе, що Він – дорога в рай, єдина дорога. Якщо ми Йому належимо, нам і смерть не страшна. З Ним ми на правильній дорозі, а без Нього дороги просто немає. Тільки...
- Що – тільки? – хотів знати Мишко.
- Тільки, якщо хочеш Йому належати, треба Йому про це неодмінно сказати. Що ви троє думаєте про це?
|
Отже, Ісус воскрес і дає життя вічне тим, хто віритиме Йому та виконуватиме Його заповіді. Одного разу Він сказав: «Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене, – хоч і вмре, буде жити». (Євангелія від св. Івана 11:25). |
Що ти запам’ятав про Воскресіння Христове?
Як твоя родина святкує цю подію?
Яке значення для тебе має воскресіння Ісуса Христа?
|
→ Хочеш знати відповіді на ці важливі для кожної людини питання? – Вивчи урок 29! →
|
1. Хто такий Месія й у чому полягало Його служіння 2. За що варто дякувати 3. Що робити, коли ти опинишся у неприємній ситуації |
Люди не раз йшли до Христа, бо чули про Його діяльність. Чимало з них були хворими і сподівалися, що Він зможе їх оздоровити.
Напевно, були й такі, хто просто хотів побачити, що Він може зробити. Фарисеї, приміром, просили здійснити чудеса як доказ того, що Він насправді є Месією.
|
Месія або Христос – очікуваний цар. |
◊ Фарисеї прикріпляли до чола та до руки невеличкі коробочки, в яких містилися окремі висловлювання з Закону. Вони називалися філактеріями.
◊ Єрихон – місто, знамените завдяки своїм пальмам (пальмове місто). Сьогодні Єрихон одна з найбільших плантацій пальм навколо плодотворного оазису у східній частині Ізраїльських гір.
Біблійна історія
Сліпий край дороги
На одній із вулиць Єрихону сидів чоловік і чекав. Він сидів тут, край дороги, щодня, сподіваючись що перехожі покладуть якусь дрібну монету в його простягнуту руку. Можливо, йому того дня пощастило, бо повз нього проходило чимало людей, і вони мали таки відчувати жалість до бідолашного сліпого.
Та хоча Вартимей (так звали цю людину) не міг бачити, він мав гострий слух. Він одразу почув ім’я Ісуса, що було в усіх на вустах. І Вартимей чув усе, що люди говорили про Нього. Ісус мав бути серед натовпу, який посував вулицею.
Тепер люди пробігали повз Вартимея, не звертаючи на нього жодної уваги. Кожний хотів побачити Ісуса і почути, що Він говорить.
Вартимей вірив, що Ісус – обіцяний Богом Месія, справжній нащадок царя Давида. І от він прагнув, аби йому трапилася можливість попросити Ісуса, щоб Той допоміг йому.
Напруживши всі свої сили, Вартимей почав гукати на повний голос: «Ісусе, Сину Давидів! Яви милість до мене!»
«Припини цей гамір! – накинулися на Вартимея люди. – Ми хочемо чути не тебе, а Ісуса!»
Однак Вартимей тільки плечима знизав.
Ісус зупинився. «Підведіть його сюди», - сказав Він.
Кілька чоловік кинулися до Вартимея і, допомігши йому підвестися, повели до Ісуса. Однак Вартимей рвався від своїх помічників, щоб скоріше опинитися біля Ісуса. Скинувши свого плаща, він біг уперед, на голос Ісуса.
«Що ти хочеш, щоб Я зробив тобі?» - запитав у нього Ісус.
«Господи, зроби, щоб я міг бачити», - попросив Вартимей.
«Ти отримаєш, що просиш, - відповів Ісус, - бо ти віриш у Мене, і Я допоможу тобі. Віра твоя спасла тебе! А тепер іди додому».
Однак прозрілий Вартимей тільки дивився на Ісуса, не зводячи з Нього очей, і відчував, що не може піти додому. Щасливий, він приєднався до людей, що оточували Ісуса. Він був би радий іти за своїм Царем хоч на край землі.
1. Що робив сліпий чоловік, який сидів при дорозі?
2. Яке запитання і чому поставив Ісус?
3. Що вчинив Вартимей після прозріння?
4. Які слова сказав Ісус?
2. За що варто дякувати
Чи відомо тобі?
Проказа або лепра вражає шкіру або нервову систему. Хвороба прогресує повільно, але вона робить жахливу руйнівну роботу. Шкіра рясніє виникаючими по всьому тілі вузлуватими цятками, які врешті тріскаються і сочаться гноєм, іноді зогнивають цілі органи; хвороба заразна. Зараз існують засоби, які гальмують розвиток хвороби і навіть повністю виліковують.
Ця хвороба вважалася покаранням від Бога.
Коли Ісус з учнями йшли до Єрусалиму, вони зустріли на шляху невеличку купку людей, що поступалися всім і тиснулися до краю дороги. Учні, побачивши їх, відсахнулися. Вони відразу ж зрозуміли, що це за люди. Це були хворі, які страждали на дуже страшну шкіряну хворобу, яка безжалісно потворила й убивала людей. Згідно з єврейськими законами, ці хворі мали триматися осторонь від усіх інших людей, жити окремо в спеціальних поселеннях і не потрапляти на очі нікому, окрім священиків, які повинні були засвідчувати чи то хворобу, чи то позбавлення від неї.
А хворі, тільки-но угледіли Ісуса, почали голосно благати Його:
«Ісусе, Господи, змилостився над нами!» Учні хутенько відбігли подалі, Ісус натомість рушив уперед, до хворих, не виказуючи ні страху, ні відрази.
«Ідіть до священика, - сказав Він їм, - і коли прийдете, він побачить, що ви вже одужали».
Десятеро одужавши хворих із великою радістю рушили до священика. І коли вони пішли вперед, побачили, озирнувшись, що один із товаришів по нещастю не поквапився піти з ними до священика, а повернувся назад.
А невдовзі вони предстали перед священиком, і той засвідчив, що вони здорові й можуть повертатися до своїх міст, до своїх родин, до своїх домівок.
А один все ще стояв на дорозі, думаючи про Ісуса, як Він почув їхнє благання про допомогу і відгукнувся на нього. Гаряча хвиля вдячності заполонила його серце. Рвучко повернувшись, він кинувся туди, де зустрів Ісуса. Прибігши, він, захеканий, впав до ніг Господа.
«Дякую Тобі, Господи!» - вимовив він.
Ісус подивився на нього, потім озирнувся навкруги.
«Я зцілив десятьох хворих, - сказав Він. – Де ж іще дев’ятеро? Отже, ти єдиний, хто прийшов подякувати? І до того ж ти – самарянин, якого звичайно зневажають євреї».
Відтак Ісус дбайливо допоміг йому підвестися й сказав: «Іди собі своїм шляхом. Віра твоя спасла тебе».
1. Хто зустрів Ісуса на Його шляху до Єрусалиму?
2. Що зробили вони (хворі), коли побачили, Ісуса?
3. Якою була відповідь Христа?
4. Коли десятеро прокажених зцілилися від хвороби?
5. Чому один із десяти, самарянин, повернувся?
6. Про що запитав його Месія?
7. Чому був зцілений самарянин?
Як ти думаєш, чому дев’ятеро зцілених не повернулися з вдячністю до Ісуса?
Які однакові слова сказав Ісус Христос у двох випадках? Що вони означають?
|
Вдячність – це наслідок високого рівня людської моральності. Ви не знайдете її серед людей невихованих. |
♦ За їжу, котру маємо кожен день;
♦ за будинки, де живемо затишно;
♦ за книги, іграшки, велосипеди;
♦ за школу, де отримуємо знання;
♦ за наших друзів;
♦ за батьків, братів і сестер, стареньких бабусь та дідусів;
♦ за найбільший подарунок – вічне життя.
Дідусь почував себе нікому не потрібним і нещасним. Декілька тижнів тому померла його дружина, і він дуже страждав і тяготився самотністю. Сумні думки про старість і безпомічність не давали йому спокою. Його нічого не радувало, нічого йому не подобалося.
Якось дідусеві зателефонував його давній знайомий – Іван Олексійович.
— Чи не могли б ви знайти час, щоб мені допомогти? – чемно запитав він.
— Час? – здивувався старий. – Часу в мене більше, ніж досить.
— Чи зможете ви піти в лікарню і відвідати мою сестру Ганну? Я дуже зайнятий на цьому тижні, а її обов’язково потрібно провідати.
Дідусь засумнівався, чи зможе він замінити свого знайомого.
— Час то в мене знайдеться, щоб сходити в лікарню, але я не здатний підбадьорювати інших. Я сам дуже пригнічений і потребую підтримки.
Іван Олексійович заспокійливо запевнив:
— Не робіть із цього проблеми. Вона дуже зрадіє, навіть якщо почує голос, якого давно не чула. Дякую вам за допомогу.
Так дідусь змушений був відвідати хвору.
Ганна Олексіївна була дуже хвора: паралізована і до того ж сліпа. Але незважаючи на недуги, радість сяяла на її обличчі. Дідусь дивувався: «Як вона може бути такою радісною?» Він запитав, що робить її щасливою. Ганна Олексіївна, посміхаючись відповіла:
— Бог багато казав мені через Своє Слово – Біблію. Я багато роздумувала про Ісуса, розмовляла з Ним. А з тих пір, як я втратила зір, мене вже ніщо не відволікає від Нього. Я вдячна Господу, що не бачу і безпомічна. Це допомагає мені пізнавати і любити Його ще більше.
Дідусь задумався, а потім із хвилюванням вимовив:
— Ганно, чи думаєш ти, що я повинен дякувати Бога за те, що Він забрав у мене дружину і залишив мене одного? Я думаю, що Він не в праві вимагати від мене подяки за це.
— Біблія каже, що ми повинні за все дякувати Господу. Я теж не раділа своїй хворобі, але коли почала дякувати за все Богу, Він наповнив мене щастям. Тепер я набагато щасливіша, ніж коли була здорова!
— Так, Ганно, я засмутив Господа своїм невдоволенням. Адже і я повинен був дякувати Йому за все, що Він посилає в житті, - задумливо сказав дідусь. – Думаю, я повинен попросити в Господа прощення.
Так він і зробив!
- Чи дякуєш ти Богу за всі обставини твого життя?
Не чекай старості, щоб засвоїти цей урок. Дякуй Господу, коли вдарив палець, дякуй за дощ, навіть якщо ти знаходишся не в затишній квартирі, а в лісі або в полі; за гроші, що ти загубив; дякуй за всі уроки, які Бог викладає тобі через різні обставини твого життя.
Ісус зцілив незрячого Вартимея, бо той звернувся до Господа, покликав Його на допомогу, й Господь відізвався. Запитання Ісуса («Що ти хочеш, щоб Я зробив тобі?») означає наступне: Господь бажає, щоб ти відкрито говорив про свою потребу, своє бажання. Месія бажає, щоб ти вірив у Нього і довіряв Йому в усьому.
Ісус подарував очищення прокаженим ще тоді, коли це зовні не було видно. Його слова виявилися випробуванням віри людей та їх послуху. Ісус пропонує кожному оздоровлення.
Візьми приклад із самарянина, який не посоромився, що він з іншої нації, але подякував Ісусові за своє зцілення.
Запам’ятай!
|
Христос може зцілити не тільки тіло, але й душу людини, тобто звільнити від гріхів, від докорів сумління. |
1. Хто такий Месія?
2. У чому проявлялося служіння Христа?
3. За що і кому варто дякувати?
4. Що робиш ти, опинившись у скрутному становищі?
13 09 2014
8 стр.
Всеукраїнський конкурс рукописів підручників для учнів 10 класу загальноосвітніх навчальних закладів
30 09 2014
15 стр.
«Про створення планів розвитку загальноосвітніх і дошкільних навчальних закладів» та з метою перевірки виконання планів розвитку загальноосвітніх навчальних закладів
08 10 2014
1 стр.
Затверджено Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів
15 12 2014
21 стр.
Узгоджено з програмою для загальноосвітніх навчальних закладів „Фізика. Астрономія. 7 – 12 класи ”затвердженою Міністерством освіти і науки України
15 09 2014
4 стр.
У початкових класах загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від типу, підпорядкування і форми власності 2012/13 навчальний рік розпочинається 1 вересня Днем знань і закінчує
02 10 2014
1 стр.
Відповідно до Закону України "Про загальну середню освіту" ( 651-14 ), з метою підвищення рівня організації навчально-виховного процесу і оснащення навчального середовищазагальноос
14 10 2014
1 стр.
Біотехнологія рослин. Навчальний посібник. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2005. – 114 с
08 10 2014
13 стр.