Сценарій позаурочного заходу з теми:

«Друга Світова війна у творах українських митців»

Викладач Державного навчального закладу «Горлівський центр професійно-технічної освіти» Пекар Т.В.

Мета:

Навчальна: Узагальнити знання учнів з історії подій Другої світової війни (1939-1945рр.) і Великої Вітчизняної війни (1941-1945рр.), її трагічних сторінок через твори українських митців – поетів, прозаїків. Утвердити в почуттях особистості патріотичні цінності, повагу до культурного та історичного минулого України. Формувати мовну культуру, володіння і вжи-вання української мови.

Розвиваюча: Розвивати історичну й національну самосвідомість та загаль-ний світогляд учнів; комунікативні та соціально-правові компетентності; мовлення, пам’ять та мицтецтво декламації.

Виховна: Виховувати патріотизм, людяність, активну громадянську позицію, моральну та історичну культуру; увагу, працелюбство, старанність, наполегливість, почуття відповідальності, інтерес до історії своєї країни та рідного краю.

Очікувані результати: учні повинні усвідомити трагічність подій та осіб періоду Другої світової війни (1939-1945рр.) на теренах України.

Матеріально-технічне забезпечення: комп’ютер, мультимедійний проектор, екран

Дидактичне забезпечення: мультимедійні засоби навчання – слайди №63 з теми: «Друга Світова війна у творах українських митців...». Вірші українських поетів: М.Бажана, М.Рильського, П.Тичини, Б.Олійника, В.Цілого, І.Гончаренко, П.Воронько, О.Богачук, О.Стрілець, О.Дудка, Л.Дмитерко, С.Реп’ях, Д.Луценко, І.Радченко, В.Симоненко, Г.Левицького.

Міжпредметні зв’язки: Історія України, 11кл. «Україна в роки Другої світової війни (1939-1945рр.)»; Всесвітня історія, «Друга світова війна (1939-1945рр.); Українська література, 10-11кл. Теми: «Творчість і життєвий шлях М.Бажана», «Творчість і життєвий шлях М.Рильського», «Творчість і життєвий шлях П.Тичини». Основи філософії (Людина і світ). Теми:

«Духовний світ людини», «Людина серед людей», «Цінність і краса людини»», «Світогляд як основа культури», «Моральна культура», «Художня культура». Основи правових знань; зарубіжна література; українська література; українська мова; російська мова; художня культура.

Методи навчання: діалогічна й проблемна бесіда, діалог; демонстрація фотодокументів; декламація.

Роздатковий матеріал: Вірші про Велику Вітчизняну війну та Другу Світову війну українських поетів.

Література:

1. 
   Дорогой мужества. Сост. Кузнецов В.А.-М., 1988;
   
2. 
   Говорят погибшие герои. Предсмерные письма советских борцов против немецко-фашистских захватчиков (1941-1945гг.).- М., 1979;
   
3. 
   Де гриміли гармати. Фотоальбом.- К., 1981;
   

1

4. 
   Безсмертний подвиг народний. Твори українських художників, присвячені подвигу українського народу в Великій вітчизняній війні (1941-1945рр.). Альбом.- К., 1985;
   
5. 
   Великая Отечественная война в фотографиях и кинодокументах. 1941г. – М., 1985.
   

Хід заходу

Викладач: Друга світова війна і Велика Вітчизняна війна найтрагічніший пе-ріод в історії українського народу і усього людства (Слайд №1). Цей період в історії приніс нашим рідним велику біду – мілійони загиблих, скалічених... (Слайд №2). На боротьбу з ворогом піднялась радянська армія, першими во-рога зустріли прикордонники. Війну чекали і не чекали. Мирний договір про дружбу і співробітництво та розподіл сфер впливу між Німеччиною й СРСР не дав гарантії від пожежі війни. Проводились зумісні паради, зустрічі на вищому рівні між обома державами, але 22 червня 1941 року почалась Велика Вітчизняна війна. Вже за кілька місяців територія України була окупована військами Німеччини та її союзників. Більшість українських письменників з першого до останнього дня війни були на фронті. Йшли разом з армією гіркими шляхами відступу, брали участь у наступі, у визвольному поході в Європу, у остаточному розгромі ворога. В рядах Червоної Армії перебували Микола Бажан, Іван Вирган, Сергій Воскресенко, Сава Голованівський, Іван Гончаренко, Любомир Дмитренко, Петро Дорошко, Степан Крижанівський, Андрій Малишко, Ігор Муратов, Іван Нехода, Леонід Первомайський, Мико-ла Рудь, Михайло Стельмах, Микола Упеник, Павло Усенко, Микола Шеремет, Антон Шмигельський. В армійських дивізійних газетах з'являються твори молодих поетів-фронтовиків  Андрія М’ястівського, Олександра Підсухи, Василя Швеця, Ярослава Шпорти, в партизанській пресі – Платона Во-ронька.  Виїздили на фронт, виступали по радіо та на різноманітних зборах поети, які працювали в тилу, - Максим Рильський, Павло Тичина, Володимир Сосюра, Микола

Терещенко, Олександр Довженко. Вони жили життям народу, широкий резонанс мало їхнє художнє слово. 

Учень: «Тот самый длинный день в году

С его безоблачной погодой

Нам выдал общую беду

На всех одну, на все четыре года»

Викладач: Планом «Барбаросса» передбачалося нанести блискавичну пораз-ку Радянському Союзу. Начальник генерального штабу сухопутних військ ге-нерал-полковник Ф.Гальдер так писав у своєму щоденнику: «Мова йде про боротьбу на знищення. Ця війна буде різко відрізнятися від війни на Заході. На Сході сама жорстокість – благо для майбутнього». Почалась Велика Віт-чизняна війна 22 червня 1941 року і вся країна почала боротьбу з ворогом. «Вставай, країно гордая,

Вставай на смертний бій!» (Слайд №3)

Учень: Декламує вірш В.Цілого (Слайд №4)

«Пам’ятаєшь, земле , сорок п’ятий

Стихле небо, підняте салютом?
2
Пам’ятаєшь, земле, крик дитяти,

Як салют, на щастя вічне людям?

А сьогодні днів отих малята

По землі солдатами ідуть.

Пам’ятаєшь, земле, сорок п’ятий?

Земле!

Сорок перший не забудь!»

Викладач: Загальна мобілізація усього народу. Україна – одна із перших держав СРСР почала боротьбу з фашистською навалою.

Учень: Декламує вірш М. Бажан (Слайд №5)

«Народи грізні, мужні й войовничі

Встають до бою, подвигу і січі.

І в спільний клич злились мільйонні кличі:

Трощи фашизм залізом і вогнем!»

Учень: Бажан Микола Платонович народився 9 жовтня 1904 року у Кам’я-нець-Подільському. Український письменник, філософ, громадський діяч, пе-рекладач, поет, письменник. В період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 роках Микола Бажан був в діючій армії, редагував газету «3а Радянську Україну!», писав статті, листівки, вірші. Широкої популярності набув його вірш «Клятва», написанний у 1941 році. В 1942-1943 роках М.Бажан створив книгу «Сталінградський зошит», винесену із самого полум’я переднього краю битви. У ньому – вірші фронтовика, від того й така об’ємність батальних картин, глибина психологічних характеристик, гнів і біль, віра і стійкість, що пронизують образи рядових і генералів. М.Бажан

сказав: «Війна була випробуванням серця й майстерності». Це жорстоке

випробування поет витримав з честю. Перший масовий наліт фашистської авіації на Сталінград застав його в центрі міста. Оглушений вибухами, він лежав серед руїн, віря-чи, що доживе до визволення Києва. (Слайд №6)

Учень: читає вірш Миколи Бажана «КЛЯТВА» (Слайд №7)

«В нас клятва єдина і воля єдина,

Єдиний в нас клич і порив:

Ніколи, ніколи не буде Вкраїна

Рабою фашистських катів!

Ми сталлю з гармати, свинцем з карабіна,

Розплющимо вщент ворогів,

Ніколи, ніколи не буде Вкраїна

Рабою фашистських катів!

До бою звелась богатирська дружина

Радянських народів-братів.

Ніколи, ніколи не буде Вкраїна

Рабою фашистських катів.

Вкладає меча в руки вірного сина

Наш край, щоб цей меч пломенів.

Ніколи, ніколи не буде Вкраїна

Рабою фашистських катів!

3

Чекає на ката ганьба й домовина,

Де б чоботом він не ступив.

Ніколи, ніколи не буде Вкраїна

Рабою фашистських катів!

Роззявилась свастики паща зміїна,

Та гада розчавить наш гнів.

Ніколи, ніколи не буде Вкраїна

Рабою фашистських катів!

Викладач: Микола Бажан похований на Байковому кладовищі у Києві (Слайд №8)

Викладач: Ворожа армія щвидко просувалась територією України і вже 12 липня вийшла до столиці України м.Києва. Оборона Києва тривала з 12 липня по 19 вересня 1941року. Оборона Севастополя – 250 днів. (Слайд №9)

Учень: Декламує вірш І. Гончаренко (Слайд №10)

«Наш рідний, Севастополь!

Над тобою

Нависли хмари в спалахах-вогнях

І ти, мов витязь, вирушив до бою,

Перепинивши ворогові шлях.

В суворі дні, в добу для краю грізну

На Чорнім морі на сторожі вод

Фортецею Радянської Вітчизни

Тебе поставив з певністю народ».

Учень: Іван Іванович Гончаренко народився 12 серпня 1908 р. у селі Яблуно-ві на Полтавщині в бідній селянській родині. У воєнній та післявоєнній твор-чості поета переважає лірично — епічне відтворення героїзму захисників Віт-чизни, трудів і днів радянської людини. Під час Великої Вітчизняної війни Іван Гончаренко був кореспондентом армійських газет. В 1943 році Іван Гон-чарено пише вірші, присвячені захисникам Одеси і Севастополя - «Одеса, Севастополь». (Слайд №11)

Викладач: Тяжкий період окупаційного режиму гітлерівської Германії роз-почався для українського народу. Окупанти почали реалізовувати політику знищення цілих народів ще в Польщі, побудувавши «фабрику смерті» - кон-центраційний лагерь Освенцім, Майданек. Масові розстріли єврейського на-селення нацисти розпочали 29 вересня 1941 року в Бабиному Яру міста Киє-ва, де розстріляно 150тис.євреїв, у Дрогобицькому яру – 30 тис. євреїв, а усього – розстріляно і знищено 900 тис. евреїв України. (Слайди 12, 13)

Учень: Декламує вірш М.Бажана (Слайд 14)

«..Ні, це не тиша! Незгасимий крик,

Ста тисяч серць

предсмертний крик одчайний.

Тяжкий, гнітючий і нестерпний дим

Підносився над моторошним яром.

Він дихав смертю, він душив кошмаром,

Вповзав в доми страховищем глухим.

Могильний вітер з тих ярів повіяв –
4

Чад смертних вогнищ, тіл димучих згар.

Дивився Київ, гніволиций Київ,

Як в полум’ї метався Бабин Яр».

Викладач: Відступаючи на схід радянські війська залишали після себе чор-ну, згорілу землю, оголосивши ворогові «скіфську війну». (Слайд 15)

Учень: Декламує вірш П. Воронько (Слайд 16)

«З димами відлунок донісся:

- О сину, помстись, покарай!»

Викладач: Фашисти вимагали від населення рабської покори, забути рідну мову і почали вивозити з України все: збіжжя, продовольство, людей-остер-байтерів і, навіть, український чорнозем.

Учень: Декламує вірш П. Тичини «БІЛЯ ОЗЕРА У ЛІСІ» (Слайд 16)

«...Ми той день запам'ятали

в час фашистської навали.

Що тут дiялось - це ж жах!

Вороги прийшли в село,

кожен з них - немов той звiр,

забiгають просто в двiр.

Ой, як страшно то було!

В них на касках - наче роги.

• 
  Падай, гелгають,- у ноги!
  
• 
  Вся земля ця вже не ваша:
  
• 
  люди, й хлiб, i конi, й наша.
  

Ви ж вiднинi в нас раби -

що не скажем, те й роби.

Нашу мову переймайте,

а свою геть забувайте;

Те, що їсти і що пить, -

за кордон до нас везіть!»

Учень: Павло Тичина народився 23 січня 1891 року в селі Піски, нині Бобро-вицького району Чернігівської області. У творах періоду війни Павло Тичина гримить, мов грім, коли передає слово рідному українському народові, аби ствердити його невмирущість. Він постає перед нами зворушливим, коли пи-ше про біль вимушеної розлуки з Україною, яку топче фашистський чобіт. Під час окупації Павло Тичина знаходився в евакуації в Уфі. (Слайд 17) По-мер 16 вересня 1967 року у Києві. (Слайд 18)

Викладач: Повна окупація України розпочалася 22 липня 1942р., коли було окуповано м.Свердловськ Ворошиловоградської області. (Слайд 19)

Учень: «Я рішив якось воювати. Я не військовий і не здоровий, тому я ви-брав собі роботу. Я збиратиму народні сльози і народний гнів… Я писатиму статті, щоб підтримати дух бійців у трудну годину». Із листа О.Довженка до Ф.А.Редька. «Мені важко од свідомості, що «Україна в огні» – це правда. Прикрита і замкнена моя правда про народ і його лихо». О.Довженко. Зі «Щоденника». 26.11.1943 рік. (Слайд 20)
Учень: Коли почалася війна, Довженко, вже майже п’ятдесятилітній, не при

5

великому здоров’ї, проситься на фронт і, хоч спочатку мусив евакуюватися до Уфи, Ашхабада, врешті домагається свого, несе службу політпрацівника, військового кореспондента. Одночасно він ставить документальні фільми, пише кіносценарії, оповідання і статті, постійно виступає по радіо. В 1944-

1945 роках створює кіноповість «Україна в огні», в 1943 році знімає повно-метражний документальний фільмі «Битва за нашу Радянську Україну», який

дубльовано 26 іноземними мовами. Пише статті, повісті, оповідання, прий-має участь у створенні документальних стрічок. (Слайд 21)

Учень: Декламує вірш О. Богачук (Слайд 22)

«Бачу, ніби у сні, те поліське село,

Закривавлений дим над

Лелечим крилом,

Бачу яму, як ніч,

І три тисячі пліч,

Що навіки в ту яму лягло!»

Викладач: На території України були відкриті концентраційні табори для військовополонених, які масово здавались у полон у перші дні війни. Тільки вдумайтесь у такі жахливі цифри – за перший місяць війни здалось ворогові понад 1 млн. солдат і офіцерів РККА. Окупанти проводили масові розстріли військовополонених і місцевого населення. Розстріли і грабунки. Українцям дозволили тільки початкові школи. «Ніч і туман» опустилися на українські землі (Слайд 23)

Учень: Декламує вірш М. Рильський (Слайд 24)

«Я бачу криваві кричущі роти

катованих і гвалтованих,

Нівечених і калічених, рідних,

кревних моїх!

Україно! Болю, щастя моє,

Україно! Дим пожарів

твоїх небо світу всього застилає!»

Учень: Максим Рильський народився 19 березня 1895 року в Києві. У роки збройної боротьби радянського народу проти фашизму видає поетичні тво-ри: «Слово про рідну матір», «За рідну землю», «Я син Країни Рад», «Світла зброя», поема «Жага», численні інші вірші та публіцистичні статі, напоєні палкими почуттями патріотизму, вірою в перемогу, ненавистю до ворога, стали всенародно відомими, знаходячи сердечний відгук на фронті і в тилу. Максим Рильський під час війни працював в тилу, виїздив на фронт, висту-пав по радіо та на різноманітних зборах. (Слайд 25) Помер Максим Тадейо-вич Рильський 24 липня 1964 року. Поховано його у Києві, на Байковому кладовищі. (Слайд 26)

Викладач: Таку політику на повне знищення проводили нацисти не тільки в Україні. В Сербії було знищено населення м. Крагуєвця. В ніч з 20 на 21 жовтня 1941 року карателi пiд орудою майора Кенiга вдерлися в мiстечко Крагуєваць в Сербії i розстрiляли сiм тисяч чоловiк. Серед них - триста гiм-назистiв. Їх вели на смерть покласно, на чолi з учителями...». Бориса Олійника вразила ця подія. (Слайд 27, 28)
6
Учень: Борис Ілліч Олійник народився 22 жовтня 1935 року у селі Зачепи- лівка Новосанжарського району на Полтавщині — український поет, дійсний член НАНУ, голова Українського фонду культури. Почесний академік Ака-демії мистецтв України. Побував майже в усіх гарячих точках міжетнічних

конфліктів колишнього Союзу, про що розповів в есе «Два роки в Кремлі» («Князь тьмы»). У травні-червні 1986 року одним з перших побував у Чорно-билі, в зоні, звідки вів репортажі на ЦТ СРСР і України. Того ж року висту-

пив зі статтею в «Литературной газете» (Москва), «Випробування Чорноби-лем», в якій викрив злочинну діяльність тимчасовців. Після неодноразового перебування на фронтах Боснії-Герцеговини написав есе «Хто і з якою метою сатанізує сербів?», яке вийшло в Югославії окремою книгою українською і сербською мовами. Коли розпочались бомбардування, прибув до Югославії. Написав есе «Хто наступний?». (Слайд 29)

Учень: Декламує вірш Б.Олійника «Урок» (Слайд 30)

«Ось Кенiг пiдносить правицю: «Moment!»

У компасi стрiлка дзвенить, як стилет.

I карта тремтить, як в Освенцiмi плац.

I око свинцеве - над Крагуєваць».

«О тату, це просто здалося тобi:

То гнуться дерева в осiннiй журбi».

Педантичний арiєць (в пунктуальностi - теж своя грацiя)

З чисто пруською точнiстю зводить дiтей iз-за парт.

I в колонах по троє веде («Liebe Kinder! * Дистанцiю»).

Акуратно, покласно на цвинтар, в сумний листопад.

«Ідуть, як до школи. В портфелях - книжки.

Снiданки завбачно поклали батьки.

I зошит в клiтинку на перший урок.

I вчитель суворо вирiвнює крок.

Над свiжими ямами - глина руда...»

«О тату, не треба! То ж листопад»

«Шiсть тисяч сiмсот вже вростають у грунт,

А триста... на цвинтар покласно iдуть…»

Географ, немов на уроцi, сказав:

«А зараз ви бачите гору Триглав».

I важко плечем ворухнула гора:

«Вбивають людей, та народ не вмира».

Iсторик старий повернувсь до дiтей:

«А зараз ви Косовим полем йдете.

Тут пращурiв наших, обагривши схiд,

косив ятаганом султан Баязiд».

I важко плечем ворухнула гора:

«Вбивають людей, та народ не вмира».

«А триста по Сербiї мовчки грядуть...»

«О тату, то ж гуси у небi пливуть».

«Зiрвавши мости, як бинти iз грудей,

7
метається Тиса: «Куди ж ви... дiтей,

Куди ж ведете ви невинних дiтей?

… Невинних дiтей?!»

Викладач: Комендант Яновського табору (це недалеко, у Львовi, сину) штурмфюрер Густав Вiльгауз у спортивному азартi стрiляв iз автомата з балкона канцелярiї у в'язнiв, що працювали в майстернях, потiм передавав автомат своїй дружинi, i вона теж стрiляла. Iнколи, аби потiшити дев'ятирiч-ну доньку, Вiльгауз примушував пiдкидати в повiтря 2-4-рiчних дiтей i стрi-

ляв у них. Донечка плескала в долоньки (боже, яка невиннiсть!) i кричала: «Тату, ще, тату, ще!» - i вiн стрiляв. Вiдтодi, сину, коли я бачу на фресках Софiї бiлокрилих янголят, менi хочеться запитати їх: «Ви часом... не з Янов-ського табору?» - писав Борис Олійник.

Учень (декламує далі поему Б.Олійника «Урок») (Слайд 31) :

Зiрвавши мости, як бинти iз грудей,

метається Тиса: «Куди ж ви... дiтей?!»

...Фiнал наближає рокована грань.

На каски росою спадає туман.

I в цьому фiналi, як лiтера «Ф»,

рядок починає руде галiфе.

Порядок для Кенiга - понад усе:

«Дистанцiю, серби! Куди вас несе?!

Покласно, слов'яни! Учiться, скоти,

хоч зараз порядок i час берегти!»

I перша колона ступає на пруг...

«О тату, я чую: змикається круг!»

Директор гiмназiї рветься на смерть:

«Пустiть до дiтей! Я ж учитель i серб!»

А Кенiг регоче: «Куди тобi? Weg! *

Ми цiлим в майбутнє, ти ж -

Plusquamperfekt» **.

Директор вiдрiзав: «Ти знай свiй курок:

Jedem das Seine***. У мене - урок.

Хлоп'ята! Лишилось нам кiлька хвилин.

З усiх вам урокiв я вибрав один.

Хай править нам цвинтар однинi за клас:

Iсторiя, дiти, сьогоднi у нас.

Сьогоднi не гоже пiдносити рук...»

«О тату, я чую: змикається круг».

«Оцiнка єдина - для мене й для вас.

її об'єктивно нам виставить час.

Тож перше: пiд оком холодним вiйни

уже ви не дiти. Затямте, сини!

Уже ви не просто родинний оплот,

а воїни, хлопцi. За вами - народ.

8
Судьба ваша вписана в святцi хоругв».

«О тату, я чую: змикається круг».

* Геть! (нiм.)

** Давноминулий час (нiм.).

*** Кожному своє (нiм.).

Викладач: Влітку-восени 1943 року почалось звільнення України... (Слайд 32)

Учень: Декламує вірш О. Стрілець (Слайд 33)

«-Вогонь!

-Вогонь!

-Вогонь!

- За мною!

Слова, гостріші за багнет.

Вони вкривали

сивиною, вели на танк і кулемет.

Вони із диму і з металу,

із реву, скреготу машин.

Вони озвуться з п’єдесталу

до матерів і до дружин.»

Учень: Під час Великої Вітчизняної війни Андрій Малишко служить війсь-ковим кореспондентом у газетах «Красная Армія», «За Радянську Україну»,

«За честь Батьківщини». Поет за роки війни написав вісім поетичних книг – «До бою вставайте» – 1941 рік, «Україно моя» -1942 рік, «Понад пожари» – 1942 рік, «Слово о полку» – 1943 рік, «Полонянка» - 1944 рік, «Ярославна» - 1946 рік. Палкі вірші Андрія Малишка підіймають бійців в атаку, ведуть люд у парти-зани, кличуть до перемоги. Глибоке почуття патріотизму, безмірна любов до рідної України розкривається, як це характерно для Малишка, че-рез суто особисте поетове сприйняття. Як заклик до битви, як плач над роз-терзаною Матір'ю-Батьківщиною зазвучали його збірки: «До бою вставайте», «Понад пожари», «Україно моя!», «Битва». І цикл «Україно моя» — чи не найсильніший з-поміж усіх, перейнятих болем та любов'ю до рідної землі могутніх творів його побратимів-поетів. Широкі епічні картини минулого й сучасного, пророчі візії майбутнього переплітаються з особистими спогадами й переживаннями поета. Романтична піднесеність і реалістична виразність, гнівна інвектива й ніжний ліризм утворюють широке багатобарвне художнє полотно вражаючої сили ніжності й любові. (Слайд 34)

Учень: Декламує вірш А.Малишка «Україна моя!» (Слайд 35)

«Запалали огні за долиною синього неба,

Самольоти гудуть, бо на захід фронти і фронти.

Україно моя, мені в світі нічого не треба,

Тільки б голос твій чути і ніжність твою берегти.
Як росли ми і змалку? Скрипіла у хаті колиска,
Загасав каганець чи горіла воскова свіча.
Ти нам шлях показала, який під зірницями блиска,
І проміння багряне подібне було до меча.
Україно моя, далі, грозами свіжо пропахлі,
9
Польова моя мрійнице. Крапля у сонці з весла.
Я віддам свою кров, свою силу і ніжність до краплі,
Щоб з пожару ти встала.
Буду дихати, падать, рости й воювать до загину,
Бо великий наш гнів, бо дорога рівнішою є.

Я візьму твого смутку і горя важку половину

У розтерзане, горде, нескорене серце моє!»

Викладач: У війни не жіноче обличчя, але тисячі жінок були на фронті, се-ред них медсестри, які рятували життя поранених

Учень: Декламує вірш О. Дудка (Слайд 36)

«Медсестра, що бійцю не дозволить вмирати,

Через бій, через біль, по землі, по воді -

Ти не просто в той час врятувала солдата,

Ти мені татуся дарувала тоді,

То не хмари були, а скривавлена вата,

Не сніги, а розірвані чорні бинти...

Ти не просто в той час врятувала солдата,

А вернула в життя будівничого ти.»

Викладач: Партизанський рух на Україні розпочався одразу після початку Великої Вітчизняної війни. 30 червня 1942 року був створений Партизансь- кий штаб у Москві на чолі за В.Строкачем. Найбільшими партизанськими з’єднанням були загони Ковпака, Федорова. Партизанським поетом-пісенником називали Платона Воронька (Слайд 37)

Учень: Декламує вірш П. Воронька «Я той, що греблі рвав» (Слайд 38)

«Я той, що греблі рвав.

Я не сидів у скелі,

Коли дуби валились вікові,

У партизанській лісовій оселі

На пережовклій, стоптаній траві

Лежав, покритий листям пурпуровим,

І кров текла по краплі крізь бинти,

А лісовик з обличчям сивобродим

Питав мене: «Чи всі порвав мости?»

Учень: В 1939 р. Платон Воронько добровольцем їде на фінський фронт, де воює разом зі своїми товаришами по інституту — С. Наровчатовим, М. Отра-дою, А. Копштейном. З перших днів Вітчизняної війни, знову добровольцем, - на її передньому краї, а в 1943 році закінчує курси підривників і переправ-ляється в партизанське з'єднання С. А. Ковпака. І під час навчання в інститу-ті, і в проміжках між боями П. Воронько писав вірші, але не публікував їх. Зате деякі вірші його, написані в походах, стали піснями. В 1944 р. виходить перша книжка віршів «Карпатський рейд», книжка поета-партизана, складена з віршів, створених у бойових походах — «Від Путивля до Делятина». Вірші «Карпатського рейду» писалися в народнопісенному дусі. Чи не найбільший успіх серед ліричних творів припав на долю вірша «Я той, що греблі рвав», написаного невдовзі по війні, — він став хрестоматійним. Поезія П.Воронька
10
така ж неспокійна, вірна та надійна, як і її творець, вона проміряла разом з ним трудні партизанські версти, мліла серцем над жевріючим бікфордовим шнуром, ридала над мертвим побратимом, загорнутим у плащ-палатку або шинельчину. І в цьому її сила. (Слайд 39)

Викладач: Звільнення України тривало до 28 жовтня 1944 року. Битва за Україну – найжорстокіша битва в історії Другої Світової війни. Вся територія України була майже повністю зруйнована (Слайд 40)

Учень: Декламує вірш Л. Дмитерко «Вогонь з повітря» (Слайд 41)

«Вогонь з повітря, з берега й води-

Снаряддя, міни, бомби і торпеди,

Усе в диму, ти небо бачиш ледве,

І в небі чорних вибухів ряди.

На морі є неписаний закон:

Відкрито море тільки для хоробрих.

Та цей закон засвоїли ми добре,

Як вперше йшов в атаку батальйон!»

Учень: Декламує вірш М. Бажан «Розкрилася на захід путь» (Слайд 42)

«Розкрилася на захід путь

В димах, в огнях, в боях.

На захід наші танки йдуть,

На український шлях.

Вклонися, моя Україно,

Цим людям, величним і скромним,

Що в назвах фронтів титанічних

Пронесли наймення твоє.

Ти словом достойним розкажеш

Своїм поколінням потомним,

Чому їм довічну пошану

Твій вдячний народ оддає.»

Викладач: На честь звільнення України фронти РККА були перейменовані в Перший, Другий, Третій і Четвертий Українські фронти. Вони дійшли до Берліна. (Слайд 43). В жовтні - листопаді почалась битва за Києв.

Учень: Декламує вірш М. Бажана «Правічні схили» (Слайд 44)

«Правічні схили,

предківські причали,

Билинами оспівані холми

Мовчали скорбно, і

велично ждали, і бачили,

як їм вклонились ми.

Як меч, блищав в

тьмі чорних крутоярів потік Дніпра.

І меч забагрянів,

І меч піднісся.

Перший залп ударив.

Червоногрудий оболок проплив.»
11
Викладач: Викладач Києв був звільнений 6 листопада 1943р. 5 вересня 1943р. була звільнена Горлівка, а 12 вересня 1943р. – м.Сталіно (Донецьк) (Слайд 45). Все було зруйновано, земля була обгорілою і вкрита металом. (Слайд 46)

Учень: Декламує вірш М. Бажан (Слайд 47)

«…Місто, вільне й не полегле,

Встає з руїн, світліє і живе.

І бідні квіти, зрощені в нужді,

В неволі й смутку змученого міста,

Кладуть дівочі руки молоді,

Як дар любові, на броню танкиста.»

Викладач: У вільний час бійці писала листи рідним і мріяли про мирний час. Ці листи написані бійцями під час Корсунської битви на шпальтах листівок. (Слайд 48). Територія України звільнялась від окупантів (Слайд 49)

Учень: Декламує вірш С. Реп’яха «Неначе буря над селом промчала»

(Слайд 50)

«Неначе буря над селом промчала,

Метнулись люди із усіх кінців,

Коли у вуличці на конях чалих

З’явились яснозоряні бійці.

Бабуся плаче:

«Повернулись наші…

Прийшли соколики…»

Викладач: Тривала боротьба за Західку Україну, де протистояли не тільки німецько-фашистські армії, а й армії СС «Галичина», ОУН, які мали військо тисяч вояків, і навіть танки й літаки німецького виробництва.

Учень: Декламує вірш В. Сосюри «Де висла тьма густа – сіяє сонце волі»

(Слайд 51)

«Де висла тьма густа – сіяє сонце волі.

Й стріча своїх синів засмучений народ.

Бійцям вклоняються засмучені тополі

При окраї доріг знайомих, бойових...

Ні, не спиняли нас ні рани, ані болі

В путі на Львів, до верховин твоїх...”

Учень: Велика Вітчизняна війна застає Володимира Сосюру у Кисловодську. Він повертається до Києва і за рішенням урядових інстанцій разом з іншими письменниками старого віку виїздить до Уфи. Тут пише поему «Син Украї-ни» (1942), видає поетичні збірки «В години гніву» і «Під тил кривавий» (1942). Зброєю слова разити ворога, будити в серцях ненависть до загарбни-ків і підносити любов до Вітчизни – так розуміє поет свій громадянський обов'язок. Два головних мотиви пронизують поезію Володимира Сосюри во-єнних літ: непохитна віра в перемогу народу, що виявляє небачений героїзм, і передбачення щасливого майбутнього країни. В естетично-філософському плані воєнна лірика В. Сосюри є художнім осмисленням боротьби і перемоги добра над злом. У цій моральній перевазі поета – джерела оптимізму його воєнної лірики. (Слайди 52, 53)
12
Викладач: Велика Вітчизняна війна закінчилась розгромом Німеччини

9 травня 1945р. 8 травня Німеччина підписала капітуляцію. Але багато загиблих – 22 млн. осіб, військові втрати близько 10 млн. (Слайд 54)

Учень: Декламує вірш Д. Луценко «Сплять солдати в степах» (Слайд 55)

«Сплять солдати в степах

Під волошковим небом

Європи,

А розквітлому щастю немає

ні меж, ні кінця.

Біля Волги й Дніпра

заросли чебрецями

окопи,

Тільки в шрамах

солдатських,

Тільки в шрамах

солдатських

Печаляться наші серця.»

Учень: Василь Симоненко закінчив факультет журналістики Київського уні-верситету 1957 році і працював в обласній газеті «Черкаська Правда» і «Мо-лодь Черкащини», пізніше кореспондентом «Робітничої Газети» в Черкась-кій області. Писати вірші почав ще в студентські роки, але в умовах прискіп-ливої радянської цензури друкувався неохоче: за його життя вийшли лише збірки поезій «Тиша і грім» - 1962 рік і казка «Цар Плаксій і Лоскотон» - 1963 рік. Хлоп’ям зустрів Василь Симоненко сонячний день Перемоги. Фронтові випробування минули його, малолітка, але червоно-вишневі Ма-лишкові зорі з дивною силою продовжили себе в його поезії. І якщо А.Ма-лишко для нас – сурмач покоління фронтового, то Симоненко постав перед нами сурмачем покоління молодшого, того, що дітьми вийшло з воєнних заграв. (Слайд 56)

Учень: Декламує вірш В.Симоненка «Це все було» (Слайд 57)

«Це все було. Були німі кургани,

І війни йшли не на життя – на смерть,

Гриміли залпи, і ятрились рани,

І світ ішов, здавалось, шкереберть.

І вся планета ніби очманіла,

Людина в землю заривалася, мов кріт,

А над землею бомби стугоніли,

І падали тіла на рваний дріт.

Це все було… О, не забудьте, люди,

Своїх братів, що нині неживі,

Що руйнували світ тиранства і облуди

І нищили в’язниці вікові.

О, не забудьте тих, що рвались крізь багнети,

В степах поклали голови свої,

Щоб більше нашу голубу планету

13
Не шарпали розбійницькі бої.

Щоб не здригався Всесвіт малярійно

І небо не стогнало від заграв,

Щоб нам годинник радісно й спокійно

Віки ясної дружби рахував!»

Викладач: Хтось співав і був радий перемозі, але скільки молодих життів за-гинуло!? Загинули майже всі 18-25 річні хлопці 1917-1924рр. народження.

Учень: Декламує вірш И. Радченко «В день окончания войны» (Слайд 58)

«Еще стояла тьма немая,

В тумане плакала трава.

Девятый день большого мая

Уже вступил в свои права.

Армейский «зуммер» пискнул слабо –

И улетел солдатский сон!

Связист из полкового штаба

Вскочил и бросил телефон.

И все!

Не звали сигналистов.

Никто не подавал команд.

Был грохот радости неистов.

Дробил чечетку лейтенант.

Стреляли танки и пехота.

И, раздирая криком рот,

Впервые за четыре года

Палил из «вальтера» начпрод.

Над мутной торопливой Тисой

И стрекот выстрелов, и гул.

К жаре привыкший повар лысый

Зачем-то ворот расстегнул.

Не рокотали стайки «ЯКов»

Над запылавшею зарей.

И кто-то пел,

И кто-то плакал

И кто-то спал в земле сырой.»

Викладач: Салюти миру в День Перемоги лунають до сьогодні. Саме про них писав Василь Симоненко у вілші «Салюти миру».

Учень: Декламує вірш В.Симоненко «Салюти миру» (Слайд 59)

В днi травневi, мрiями багатi,

Коли щастя хлюпає з пiсень,

Ми щороку зустрiчаєм свято -

Перемоги радiсної день.

I встають у пам'ятi дороги,

Тi, що довелося нам пройти,

Щоб багряний прапор Перемоги

Над рейхстагом гордо пiднести.
14
I живуть у пам'ятi народу

Його вiрнi дочки i сини,

Тi, що не вернулися з походiв

Грiзної, великої вiйни.

Їх життя, їх помисли високi,

Котрим не судилось розцвiсти,

Закликають мир ясний i спокiй,

Як зiницю ока, берегти»

Викладач: І кожен рік ми святкуємо День Перемоги над німецько-фашистсь-кою навалою. Від першого дня пройшло 65 років.

Учень: Декламує вірш Г. Левицького «Будь славен День» (Слайд 60)

«Будь славен День

Коли над світом

Сплелись в зеніті торжества

Салютні вистраждані квіти –

Веселка післягрозова!

Солдат сходив тяжкі дороги.

І мир – врятоване дитя –

Він до колиски майбуття

Підніс у сяйві Перемоги.

Будь славен День –

Безсмертний ратай,

Червонозоряне чоло!

Це від твоїх священних латів

Світання миру пролягло.

Це твій гучний весняний подвиг

Пустив пагіння в наших днях.

Струмить народних звершень шлях –

І чути завтрашнього подих.

Будь славен День –

День Перемоги!»

Викладач: У Києві створено меморіальний комплекс, присвячений героїчній боротьбі українського народу в роки Великої Вітчизняної війни. (Слайд 61)

Викладач: Підводить підсумки позаурочного заходу та опитує учнів про мо-рально-етичні засади нацизму, тоталітаризму.

Питання:

1. Чи можливо дати характеристику нацизму на підставі творів, які ви прочитали?

2. В чому нелюдський характер нацизму та тоталітаризму?

3. Яка участь ваших рідних у Другій Світовій війні?

4. Як би ви поводились під час воєнних дій?

5. Наведіть приклади героїзму.

6. Яку участь приймали у роки Другої світової війни українські митці – поети, письменники? Чому вони не сприйняли нацистсько-фашистський лад?

7. Чому поети післявоєнних років – Борис Олійник, Василь Симоненко – пишуть про війну?

15
8. Як ви можете охарактеризувати позицію українських митців в роки війни? Чому вони бажали боротися з ворогом?

Інтерактивна вправа «мікрофон» - «Продовжіть речення»:

1) «Це мене примусило замислитися над тим, що…»

2) «Найбільше мене вразило…»

3) «Найкращим читцем, на мій погляд, був (була)…»

4) «Я думаю, що події Другої світової війни ми повинні вивчати тому, що …»

5) «Про події війни я читав (мені розповідав) …»

Джерела та інтернет-ресурси (Слайд 65)

1. https://uk.wikipedia.org/wiki_Василь_Симоненко

2. https://uk.wikipedia.org/wiki_Павло_Тичина

3. https://uk.wikipedia.org/wiki_Максим_Рильський

4. https://uk.wikipedia.org/wiki_Володимира_Сосюри

5. https://uk.wikipedia.org/wiki_Борис_Олійник

6. https://uk.wikipedia.org/wiki _ Олександра_Довженка

7. www.parta.com.ua

8. lib.ru›Литература ближнего зарубежья›Украинская проза›…/ukrpoet 2.txt Поезії українських авторів

9. yrokityt.at.ua/publ/19-1-0-446

10. Воронько Платон Никитович - фотография автора. www.velib.com

11. https://www.pisni.org.ua/persons/906.html

12. https://sosyura.ho.ua/

13. www.pisni.org.ua/persons/192.html

14. Максим Рильський у робочому кабінеті. www.obriy.pib.com.ua

15. www.pisni.org.ua/persons/21.html

16. https://uk.wikipedia.org/wiki _ Микола_Бажан

17. www.ukr-lit.net/goncharenko.html Іван Гончаренко

18. Велика Вітчизняна війна (1941 - 1945. city-library.uz.ua

19. warmuseum.kiev.ua

20. Дорогой мужества. Сост. Кузнецов В.А.-М., 1988;

21. Говорят погибшие герои. Предсмерные письма советских борцов против немецко-фашистских захватчиков (1941-1945гг.).- М., 1979;

22. Де гриміли гармати. Фотоальбом.- К., 1981;

23. Безсмертний подвиг народний. Твори українських художників, присвячені подвигу українського народу в Великій вітчизняній війні (1941-1945рр.). Альбом.- К., 1985;

24. Великая Отечественная война в фотографиях и кинодокументах. 1941г. – М., 1985.
16